Розвиток моральних якостей молодших школярів в процесі виховної роботи

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи дослідження проблеми морального виховання……………………………………………………………………….5

1. Моральне виховання молодших школярів……………………………….5
2. Виховна робота як засіб підвищення моральних якостей молодших школярів……………………………………………………………………….12

РОЗДІЛ 2. Із досвіду роботи вчителів-практиків по формуванню і розвитку

Моральних якостей…………………………………………………………..19

2.1 Рефлексія як засіб розвитку  морального виховання молодших  школярів……………………………………………………………………….19

2.2 Формування моральних якостей у дітей молодшого шкільного віку....25

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...33

ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………….34

ДОДАТКИ 
ВСТУП

Питання морального розвитку, виховання, вдосконалення людини хвилювали суспільство завжди і у всі часи. Особливо зараз, коли все частіше можна зустріти жорстокість і насильство. Проблема морального виховання стає все більш актуальною. Хто, як не вчитель, який має можливість впливу на виховання дитини має приділити цій проблемі найважливішу роль у своїй діяльності. Моральне виховання – процес, спрямований на формування і розвиток цілісної особистості дитини, і передбачає ставлення його до Батьківщини, суспільства, колективу, людей, до праці, своїх обов’язків і до самого себе. Завдання морального виховання полягає в тому, щоб соціально необхідні вимоги суспільства педагоги перетворили у внутрішні стимули особистості кожної дитини, такі, як обов’язок, честь, совість, гідність.

Сьогодні перед школою постало завдання небаченої складності – давати середню освіту всьому молодому поколінню, формуючи своїх вихованців чесними та порядними людьми, активними будівниками свого майбутнього, мужніми патріотами. Творчо застосовуючи педагогічні ідеї видатних педагогів, постійно уточнюючи і коригуючи набутий власний досвід, учительські колективи шкіл прагнуть знайти таке поєднання теорії і практики, яке б найповніше відповідало вимогам виховання підростаючого покоління, розкривало з найбільшою глибиною виховну силу таких факторів, як зв’язок школи з життям, з працею, а також із соціальним, моральним і науково-технічним прогресом суспільства.

Частина школярів вражена соціальним інфантилізмом, скептицизмом, небажанням брати активну участь у суспільних справах, відвертими утриманськими настроями. Хто як не вчитель, який має можливість впливу на виховання дитини має приділити цій проблемі найважливішу роль у своїй діяльності.

                                                        

 Саме тому школа, а зокрема  й вчитель, вирішуючи завдання  виховання, повинні опиратись на  розумне і моральне в людині, допомогти кожному вихованцю визначити ціннісні основи власної життєдіяльності. Це й зумовило вибір теми нашого дослідження «Розвиток моральних якостей молодших школярів в процесі виховної роботи»

Мета дослідження. Створення педагогічних умов для розвитку моральних якостей молодших школярів у процесі виховної роботи.

Завдання дослідження: 1. Проаналізувати стан проблеми морального виховання молодших школярів в теоретичній літературі.

2. Виявити умови морального виховання молодших школярів.

Об’єкт дослідження. Моральні якості молодших школярів в процесі виховної роботи.

Предмет дослідження. Моральне виховання молодших школярів.

Гіпотеза дослідження: моральне виховання молодших школярів буде здійснено у виховній роботі, якщо:

а) учні діють цілеспрямовано при виконанні виховних завдань;

б) їхні дії набувають свідомий характер.

 

 

 

 

 

                                                       

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

1.1 Моральне виховання  молодших школярів

Моральне виховання – виховна діяльність сім’ї, школи з формування в учнів моральної свідомості, розвитку морального почуття, навичок, умінь, відповідної поведінки.

Його основу становлять загальнолюдські та національні цінності, моральні норми, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві. Серед таких норм – гуманізм і демократизм, що відображається в ідеалі вільної людини з високорозвиненим почуттям власної гідності, поваги до гідності іншої людини. Моральне виховання передбачає формування в дітей почуття любові до батьків, вітчизни, правдивості, справедливості, чесності, скромності, милосердя, готовності захищати слабших, шляхетного ставлення до жінки, благородства, інших чеснот.

Моральне виховання пов’язане з пізнанням сутності моралі, морального ідеалу, опануванням моральних норм, моральних переконань, виховання благородних моральних якостей, здатності переживати моральні почуття.

Мораль є однією з форм суспільної свідомості, системою уявлень, поглядів, ціннісних орієнтацій, норм, що регулюють діяльність людей. За висловом О.Павловської, мораль є сукупністю цінностей, що орієнтують людей у практичних відносинах. Це ідеали, норми, принципи, погляди на добро й зло, на сенс життя, на гідність, на честь, на всю систему відносин особистісного і суспільного [18].

Мораль виконує пізнавальну, оцінну, виховну функції, а її складовими є моральна свідомість (вираження ідеального належного, на яке слід орієнтуватись), моральна діяльність (поведінка, стосунки, діяльність, зорієнтовані на найвищі вселюдські цінності), моральні відносини (смислові аспекти всіх суспільних відносин, орієнтовані на найвищі вселюдські цінності). [20]

Моральні якості – типові ознаки поведінки особистості.

Основу морального виховання становить етика – філософська наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми. Вона досліджує моральні категорії, в яких втілені моральні принципи, норми, оцінки, правила поведінки. Сукупність етичних проблем охоплюють питання про те, як має чинити людина (нормативна етика), а також теоретичні питання про походження і сутність моралі [ 27]

Характерною особливістю морального становлення особистості є врахування її менталітету (ментальності) – специфічного світосприймання, світовідчуття, світогляду, бачення світу і себе у світі, національного характеру, вдачі, які виробляються під впливом багатовікових культурно-історичних, геополітичних, природно-кліматичних чинників.

Основні якості моральності формуються в ранньому дитинстві на основі так званого соціального успадкування. Вирішальною у цьому є роль батьків: їх поведінка, цілеспрямований вплив на особистість дитини. Особливо важливо задіяти в моральному вихованні можливості усіх соціальних інституцій, серед яких особливу роль відіграють:

― сім’я, цілеспрямований вплив її на формування моральних цінностей дитини;

―  педагогічна діяльність дошкільних виховних закладів;

― освітньо-виховна діяльність загальноосвітніх навчально-виховних закладів (шкіл, ліцеїв, гімназій);

― діяльність професійних навчально-виховних закладів (професійно-технічних училищ, вищих навчальних закладів);

―  засоби масової інформації (радіо, телебачення, кіно, газети та ін.);

― діяльність мистецьких закладів (театрів, музеїв, консерваторій, клубів, будинків культури тощо);

― соціально-виробнича діяльність громадян на підприємствах, в організаціях.

«Моральне виховання особистості» - складний і багатогранний

процес, що включає педагогічні та соціальні явища. Однак процес морального виховання певною мірою автономний. На цю його специфіку свого часу вказував А.С. Макаренко.

Основні завдання морального виховання:

1.формування моральної свідомості;

2.виховання і розвиток моральних  почуттів;

3.вироблення умінь і звичок  моральної поведінки.

Моральна свідомість – активний процес відображення моральних відносин, станів. Суб’єктивною рушійною силою розвитку моральної свідомості є моральне мислення – процес постійного накопичення і осмислення моральних фактів, відносин, ситуацій, їх аналіз, оцінка, прийняття  етичних рішень, здійснення відповідальних виборів. Моральні переживання, муки совісті уражаються єдністю чуттєвих станів, відображених у свідомості, і їх осмисленням, оцінкою, моральним мисленням.

Моральність особистості складається із суб’єктивно освоєних моральних принципів, якими  вона керується в системі відносин і постійно пульсуючого морального мислення. Моральні почуття, свідомість і мислення є основною і стимулом прояви моральної волі. Поза моральної волі і дієво практичного відношення до світу не існує реальної моральності особистості. Вона реалізується в єдності морального почуття і свідомої непохитної рішучості здійснити свої моральні переконання в життя. Джерело моральних звичок – в єдності глибокої свідомості і особистої  емоційної оцінки явищ, взаємин між людьми, їх моральних якостей.

Моральні звички – це абетка моральних ідей і переконань. Формування моральних звичок – це той шлях проникненню вихователя в духовний світ вихованця, без якого неможливе розуміння людини і вплив на нього найтоншими засобами – словом красою [7]. Завдяки моральності звичкою норми суспільної свідомості і суспільної моралі стають духовним надбанням особистості. Без моральної звички неможливі самоствердження, самовиховання, повагу до самого себе.

Моральна поведінка особистості має наступну послідовність:

― Життєва ситуація – породжене нею морально-чуттєве переживання – моральне осмислення ситуації і мотивів поведінки.

― Вибір і прийняття рішень – вольовий стимул-вчинок. У життєвій практиці, особливо в екстремальних умовах, завжди реалізується в єдності всі названі компоненти.

Найважливішим засобом морального виховання є використання створених в культурі на різних етапах історичного розвитку моральних ідеалів, тобто зразків моральної поведінки, до якого прагне людина. Як правило, моральні ідеали формуються  в рамках гуманістичного світогляду як узагальненої системи поглядів і переконань, в якій людина виражає своє ставлення до оточуючої його природного і соціального середовища і центрується навколо людини. При цьому відношення людини містить не тільки оцінку світу як об’єктивної реальності, але й оцінку свого місця в навколишній дійсності, зв’язків з іншими людьми.

 Ідеал (від грецького — ідея) — взірець, норма, ідеальний образ, що визначає спосіб і характер поведінки людини або певної людської спільноти, орієнтує на краще і стимулює до творчості, формує відчуття свободи, впевненості і оптимізму. В ідеалі відображена і досягнута досконалість, і проекція розвитку в майбутньому, і довершене сучасне, і бажане гармонійне. У цій своїй іпостасі ідеал виступає у всіх сферах суспільного життя: соціальній, політичній, моральній, естетичній. Соціальний, політичний, моральний, естетичний ідеали у своїй нерозривній єдності складають суспільний ідеал, цілісну, динамічну, само регулятивну систему, в якій кожний із них виконує тільки властиву йому функцію, знаходиться в особливій кореляції з цілим і його окремими частинами. [ 20]

У моральному, як і в будь-якому іншому, вихованні не можна абсолютизувати або недооцінювати жодного із засобів. Тільки оптимальне їх поєднання з урахуванням індивідуальних особливостей учнів забезпечити очікуваний результат. Головне забезпечити цілеспрямованість, єдність й узгодженість дій усіх соціальних інституцій, які мають на особистість.

Дотримання моральних норм співжиття потребує самоорганізації, само дисциплінованість особистості. У її формуванні велике значення мають навчально-виховний процес у школі, шкільна дисципліна – дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване виконання ними своїх обов’язків, дотримання традицій тощо.

Свідома дисципліна виявляється в суворому, неухильному виконанні суспільних принципів і норм поведінки, ґрунтується на почутті обов’язку. Почуття обов’язку тісно взаємопов’язане з відповідальністю.

 У вихованні свідомої  дисципліни почуття обов’язку і відповідальності важливою є спільна робота вчителів і вихователів, спрямована на засвоєння учнями правил поведінки в школі, їх прав та обов’язків, формування в них потреби постійно дотримуватись їх, створення оптимальних умов для свідомої діяльності, а головне – постійний тактовий контроль за поведінкою учнів, чіткі та безкомпромісні вимоги.

  Вимогливість і суворість  учителя мають бути доброзичливі. Він повинен розуміти, що учень  може роботи помилки через  брак життєвого досвіду або з інших причин. Вчитель початкових класів має вміти прощати помилки, допомагати дітям знаходити оптимальні рішення у складних життєвих ситуаціях.

   На основі загальнолюдських  і національних морально духовних  цінностей можна окреслити коло  якостей особистості, які становлять зміст морального виховання. Це гуманність, доброта, чесність, працелюбність, повага до батьків, людей взагалі, чуйність, милосердя, дисциплінованість, совісність, доброзичливість, національна гідність, скромність, справедливість, почуття колективізму, інтелігентність, почуття патріотизму, інтернаціоналізму, материнства, екологічна і правова культура.