Поняття конфлікту в соціальній роботі

 

3. Прояви конфліктів в діяльності соціального педагога

Складнощі спілкування завжди супроводжуються високою внутрішньою напругою, порушенням вегетатики, моторики, мови партнерів по спілкуванню. Це виявляється в невпевненості, соромливості, труднощах у досягненні згоди, боязкості співбесідника або співбесідників.

Якщо своєчасно не усунути виникаючі складнощі в спілкуванні, то згодом це може привести до порушення спілкування.

Порушення спілкування виявляються в хворобливій взаємодії, коли в ході контакту систематично звертається увага на ті сторони особистості партнера, яких він не усвідомлює, часто вони знаходяться в суперечності з його уявленнями про самого себе.

Порушення спілкування найчастіше виявляються у формі конфліктних відносин.

Конфлікт соціально-психологічний – усвідомлене зіткнення, протиборство мінімум двох людей, груп, їх взаємно протилежних, несумісних, таких, що виключають одне одного потреб, інтересів, цілей, типів поведінки, відносин, установок, істотно значущих для особистості і груп.

Неспівпадання цілей, інтересів, бажань, потягів учасників спілкування може привести до міжособистісного конфлікту.

Міжособистісний конфлікт – зіткнення людей, що взаємодіють, чиї цілі, інтереси, цінності, норми поведінки або методи роботи взаємно виключають одне одного або заважають, протидіють, несумісні в даній ситуації.

У системі міжособистісних відносин існують певні норми поведінки залежно від позиції особистості в суспільстві. Поведінка, яка продиктована певним положенням у суспільстві і відповідає певним суспільним вимогам і правилам, – це і є ролева поведінка.

В процесі спілкування людина виступає в різних соціальних ролях. Залежно від сфери взаємодії і від оточення вона приймає на себе певний вид спілкування, щоб отримати бажаний результат. Якщо поведінка суб'єкта або об’єкта спілкування не відповідає даній ролі, то це може сприяти виникненню ролевого міжособистісного конфлікту.

Ролевий конфлікт найчастіше зустрічається в процесі ділового спілкування. Свідками ситуації порушення способу поведінки, прийнятої в суспільстві, практично завжди бувають інші особи. Людина, яка прагне зберегти свій соціальний статус будь-якими засобами, доводить ситуацію до конфліктної.

Конфлікт як важковирішувана зовнішня і внутрішня суперечність, пов’язана з негативними емоційними переживаннями особистості, буває різних видів. Залежно від критеріїв, які лежать в основі класифікації конфліктів, їх можна поділити на:

• особистісні і групові (за носієм конфлікту). Особистісні конфлікти, у свою чергу, можуть бути підрозділені на внутрішньоособистісні і міжособистісні; групові – на міжгрупові, внутрішньогрупові (міжособистісні, ділові, ролеві);

• конструктивні і деструктивні (по ефекту вирішення);

• ініційовані і ситуативно-реактивні – по наявності наміру, чи є суб’єкт ініціатором конфлікту або знаходиться в ситуації реагування на конфліктні пред’явлення;

• відкриті (явні) і приховані (замасковані) – по ступеню вираженості, коли по тих або інших ознаках суперечність або виразно виступає, або важко виявляється;

• реальні і ілюзорні – по ступеню об'єктивності. Ілюзорний конфлікт – це невірно приписуваний, складний конфлікт, який виникає із-за помилок сприйняття, без справжніх об’єктивних причин;

• швидкоплинні і затяжні (хронічні) – по часовому параметру;

• цілеспрямовані і нецілеспрямовані – по наявності цілей;

• об’єктивні і суб’єктивні – по детермінованій, тобто причинній обумовленості.

Процес навчання і виховання неможливий без суперечностей і конфліктів. Конфронтація педагога з учнями і учнів між собою – складова частина реальності: багато негативних моментів повсякденного життя, яке, на жаль, сьогодні не можна назвати сприятливим, суб’єкти педагогічної діяльності привносять у сферу ділового (професійного і навчального) спілкування. У сфері освіти прийнято виділяти чотирьох суб’єктів діяльності: учень, педагог, у тому числі й соціальний педагог, батьки і адміністрація. Залежно від того, які з цих суб’єктів вступають між собою у взаємодію, можна виділити наступні види конфліктів:

• учень – педагог;

• учень – що вчиться;

• учень – батьки;

• учень – адміністратор;

• соціальний педагог – педагог;

• соціальний педагог – батьки;

• соціальний педагог – адміністратор;

• батьки – батьки;

• батьки – адміністратор;

• адміністратор – адміністратор.

Серед них найчастіше зустрічаються конфлікти, педагога з учнями і учнів між собою.

Суперечності між соціальним педагогом і учнями завжди негативно позначаються не тільки на взаєминах, але і на емоційно-психічному стані кожної з конфліктуючих сторін.

У педагогічній діяльності надовго порушують систему взаємин конфлікти між педагогом і учнями, викликають у педагога глибокий стресовий стан і незадоволеність своєю роботою. Такий стан посилюється усвідомленістю того, що успіх у педагогічній діяльності залежить від поведінки учнів, що може привести до появи стану залежності педагога від “милості” його вихованців.

На думку психолога М. М. Рибакової серед конфліктів між педагогом і учнями найчастіше зустрічаються наступні:

• конфлікти діяльності, що виникають з приводу успішності учнів, виконання ними навчальних і позанавчальних завдань;

• конфлікти поведінки (вчинків), що виникають у зв’язку з порушенням учнями правил поведінки в навчальному закладі, найчастіше на заняттях, і за межами навчальної установи;

• конфлікти відносин, що виникають у сфері емоційно-особистих відносин учнів і педагогів, у рамках їх спілкування в процесі спільної педагогічної діяльності.

Соціальний педагог може бути учасником такого виду конфлікту і може бути залучений до вирішення конфлікту класного керівника, учителя-предметника з учнями як третейський суддя. Від слідування педагога і соціального педагога етичним нормам спілкування, у першу чергу, залежить успіх вирішення конфліктів діяльності.

Конфлікти вчинків в основному пов’язані з особливостями поведінки окремих учнів як у навчальних, так і в позанавчальних ситуаціях. Педагогічна ситуація може привести до конфлікту в тому випадку, якщо соціальний педагог помилився при аналізі вчинку учня, не з’ясував мотиви, зробив необґрунтований висновок. Один і той же вчинок може викликатися різними мотивами. Соціальний педагог часто корегує поведінку учнів, оцінюючи їх вчинки при недостатній інформації про їх справжні причини. Іноді він лише здогадується про мотиви вчинків, погано знає відносини між своїми вихованцями, тому цілком можливі помилки при оцінці їх поведінки. Це викликає цілком виправдану незгоду учнів.

Конфлікти відносин часто виникають у результаті невмілого вирішення соціальним педагогом проблемних ситуацій і мають, як правило, тривалий характер. Ці конфлікти набувають особистого сенсу, породжують тривалу неприязнь учнів до соціального педагога, надовго порушують їх взаємодію. У роботі соціального педагога конфлікти вчинків і відносин займають значне місце.

Як уже вказувалося, педагогічні конфлікти мають свої особливості, які відрізняють їх від інших конфліктів у сфері соціальної взаємодії. Серед таких специфічних характеристик можна виділити наступні:

• відповідальність соціального педагога за педагогічно правильне вирішення проблемних ситуацій, оскільки будь-який навчальний заклад – це перш за все доступна для віку учнів модель суспільства, де вони засвоюють норми відносин між людьми;

• учасники конфлікту мають різний соціальний статус (соціальний педагог – учень), чим і визначається їх поведінка в конфлікті;

• різниця в життєвому досвіді учасників породжує різний ступінь відповідальності за помилки при вирішенні конфліктів;

• різне розуміння подій і їх причин (конфлікт “очима педагога” і “очима учня” бачиться по-різному), тому соціальному педагогові не завжди легко зрозуміти глибину переживань учня, а учню – справитися зі своїми негативними емоціями і підпорядкувати їх;

• присутність інших учнів у ситуації зіткнення соціального педагога і окремого учня робить їх не просто свідками, а учасниками конфлікту, а конфлікт набуває виховного сенсу і для них. Про це завжди доводиться пам’ятати соціальному педагогові;

• професійна позиція соціального педагога в конфлікті з учнем зобов’язує його узяти на себе ініціативу в його вирішенні і на перше місце зуміти поставити інтереси учня як особистості, що формується і залежить від нього;

• всяка помилка соціального педагога при вирішенні конфлікту породжує нові, в які включаються інші учні;

• конфлікт у педагогічній діяльності легко попередити, ніж обмежені можливості соціального педагога щодо прогнозування поведінки учнів. Несподіванка їх вчинків часто порушує запланований хід роботи, викликає у соціального педагога роздратування і прагнення будь-якими засобами прибрати перешкоди. Недолік інформації про причини того, що трапилось, утрудняє вибір оптимальної поведінки і відповідного обстановці, що склалася, тону звернення;

• свідками ситуації є інші учні, тому соціальний педагог прагне зберегти свій соціальний статус будь-якими засобами і тим самим часто доводить ситуацію до конфліктної;

• соціальним педагогом, як правило, оцінюється не окремий вчинок учня, а його особистість у цілому (глобальна педагогічна оцінка). Така оцінка часто визначає відношення до учня інших педагогів і однолітків;

• оцінка учня часто будується на суб’єктивному сприйнятті його вчинку і малої інформативності про його мотиви, особливості особистості, умови життя і т. ін.;

• соціальному педагогові важко провести аналіз ситуації, що виникла, він поспішає суворо покарати учня, мотивуючи це тим, що зайва суворість по відношенню до учня не зашкодить;

• важливе значення має характер відносин, які склалися між соціальним педагогом і окремими учнями. Особисті якості і нестандартна поведінка останніх є причиною постійних конфліктів з ними;

• особисті якості соціального педагога також часто бувають причиною конфліктів (дратівливість, грубість, мстивість, зарозумілість, самовдоволення, педагогічна безпорадність і т.ін.). Додатковими чинниками виступають переважаючий настрій соціального педагога при взаємодії з учнями, відсутність педагогічних здібностей, інтересу до педагогічної роботи, життєве неблагополуччя педагога, загальний психологічний клімат і організація роботи в педагогічному колективі;