Особливості виховання культури поведінки дітей старшого дошкільного віку

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні аспекти виховання дітей дошкільного віку

1.1 Вивчення проблеми виховання дітей дошкільного віку в історико-педагогічному досвіді.

1.2 Проблема виховання дітей дошкільного віку – як психолого-педагогічна проблема. Теоретико-педагогічні аспекти.

1.3 Зміст виховання дітей дошкільного віку. Охарактеризувати технологію виховання культури поведінки дітей дошкільного віку.

Розділ ІІ. Особливості виховання культури поведінки дітей старшого дошкільного віку.

2.1 Діяльність ДНЗ щодо форми культури поведінки дітей старшого дошкільного віку.

2.2 Роль сім’ї у формуванні культури поведінки дітей старшого дошкільного віку.

2.3 Взаємодія ДНЗ і сім’ї як умова виховання культури поведінки дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Ніжинський державний університет

імені Миколи Гоголя

 

Кафедра_______________________________________

 

 

                                                                                      Реєстраційний №________

                                                                                      «____»______________20__р.

 

 

Курсова робота

з____________________________________________________________________

(назва дисципліни)

на тему:_____________________________________________________________

____________________________________________________________________

 

                                                                    Студента(ки)____курсу групи____

                                                                    факультету____________________

                                                                    напрямку підготовки (спеціальності)

                                                                    ________________________________

                                                                    ________________________________

                                                                    ________________________________

                                                                                                       (прізвище, ім’я, по-батькові)

 

                                                                    Керівник________________________

                                                                    ________________________________

                                                                                      (посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

                                                                    Оцінка:

                                                                    Національна шкала_______________

                                                                    Шкала ECTS___Кількість балів_____

 

                                                      Члени комісії ________ ___________________

                                                                                                                  (підпис)              (прізвище та ініціали)

                                                                              ________ ___________________

                                                                                                                  (підпис)              (прізвище та ініціали)

                                                                              ________ ___________________

                                                                                                                  (підпис)              (прізвище та ініціали)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ніжин 2013

Вступ

Дошкільний вік виступає початковим етапом формування суб’єкта діяльності, спілкування та пізнання. Значення періоду від народження до вступу в школу полягає в набутті вихідних людських знань і умінь, психічних якостей і властивостей, необхідних людині для життя в суспільстві. Проблема виховання культури поведінки дошкільників та молодших школярів розглядалася у працях Л. Артемової, А. Богуша, В. Білоусової, О. Богданової, Н. Вітковської, Л. Грибової, Л. Одинцова, Л. Островської, С. Петеріної та ін.

Нині у свідомості вже намітився узагальнений образ людини, відповідної вимогам ХХІ століття. Це фізично здорова, освічена та творча людина, яка здатна до ціленаправленої громадської праці, будівництва власного життя, сфери проживання і спілкування, відповідно до основних моральних принципів. Тому проблема виховання культури поведінки у дитсадку на етапі життя суспільства набуває ролі як ніколи актуальної і значимої.

Згідно з дослідженнями Н. В. Виноградової, Л. Ф. Островської, формувати в дітей навички культурної поведінки, виховувати свідоме, активне ставленням до оточуючих, потрібно розпочинати з дошкільного віку. У дитсадку при цьому чимало можливостей. У процесі повсякденного спілкування з однолітками діти навчаються жити у колективі, опановують моральні норми поведінки, які допомагають регулювати відносини з оточуючими. Працюючи з дітьми, вихователі приділяють багато уваги формуванню їхньої поведінки під час занять, в іграх, праці й не дуже оцінюють можливості повсякденної побутової діяльності, найчастіше проходячи повз ті педагогічні цінності, які таять у собі повсякденне життя дошкільного закладу.

Проблема виховання культури поведінки у дошкільнят актуальна, оскільки культура, людські стосунки, спілкування людей між собою відіграють істотне значення у житті кожного. Коли дитина навчиться спілкуватися культурно з близькими, знайомими, як поводитися з незнайомими їй людьми, то вона адаптується до суспільства. Прищеплюючи дитині навички культурної поведінки, ми робимо внесок у людський розвиток.

Тому об’єкт мого дослідження – роль і процеси виховання культури поведінки у дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження – шляхи виховання культури поведінки у дошкільників.

Мета дослідження – полягає в тому, щоб дослідити як формується культура поведінки дітей дошкільного віку.

Завдання курсової роботи:

1. Вивчити проблему культури поведінки дітей старшого дошкільного віку в історико-педагогічному досвіді;
2. Проаналізувати проблеми культури поведінки в психолого-педагогічній літературі;
3. Охарактеризувати технологію виховання культури поведінки;
4. Вивчити особливості виховання поведінки дітей старшого дошкільного віку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Теоретичні аспекти виховання дітей дошкільного віку

1. Вивчення проблеми виховання дітей дошкільного віку в історико-педагогічному досвіді.

Сучасні наукові уявлення про виховання як процес цілеспрямованого формування і розвитку особистості склалися в результаті тривалого протиборства ряду педагогічних ідей.

В. О. Сухомлинський писав: «Виховання – це багатогранний процес постійного духовного збагачення і відновлення – і тих, хто виховується, і тих, хто виховує» [15]. Тут уже яскравіше виділяється ідея взаємозбагачення, взаємодії суб’єкта та об’єкта виховання.

Важливу роль у підготовці людини до життя К. Ушинський відводив її моральній вихованості. Моральне виховання дитини слід починати з найменшого віку і здійснювати постійно і систематично. Воно має бути спрямоване на формування у дітей кращих моральних рис і почуттів: патріотизму й гуманізму, любові до праці та дисциплінованості, чесності й правдивості, почуття обов’язку і відповідальності, власної гідності та громадського обов’язку, скромності, твердості волі й характеру та ін. Головними методами і засобами морального виховання дітей та молоді є переконання, заохочення і покарання (але в жодному разі не тілесні), власний приклад вчителя, а також батьків і старших, правильний режим навчання тощо. Особливе місце у моральному вихованні вчений відводив фізичній праці, вважаючи за потрібне правильно поєднувати її з працею розумовою. Вчений пропонує залучати дітей до різних видів праці, виходячи з практичних потреб школи і сім’ї: самообслуговування вдома і в школі, допомога батькам по господарству, праця в саду й на городі, допомога вчителям у виготовленні наочного приладдя та ін. Організовувати дитячу працю слід таким чином, щоб діти отримували від неї насолоду, не перевтомлювалися.

Видатний педагог В.О. Сухомлинський вважав, що все починається з дитинства, що моральне обличчя підлітка залежить від того, як виховувалась людина в дитинстві. Вища нервова система досягає у дошкільника досить високого рівня розвитку. Він дуже активний, діяльний і рухливий. При достатньому інтересі він стає досить стриманим, дисциплінованим і посидючим, але його енергії треба давати розумний вихід: активні й різноманітні заняття на уроці, щоб молодший учень, міг керувати собою, при тому виховувати в ньому культуру поведінки, доброзичливе ставлення до оточуючих.

Радянський педагог А. С. Макаренко писав: "Я упевнений, якщо людина погано вихована, то в цьому винятково винуваті вихователі. Якщо дитина гарна, то цим він теж зобов’язаний вихованню, своєму дитинству. Ніяких компромісів, ніяких середин не бути може. Тим більше обурливо і досадно, якщо люди, яким довірено було виховання дітей, не тільки не захотіли скористатися цією великою могутністю педагогіки, але й обмежилися простим спостереженням, простим вивченням дитини, поділом усіх дітей на розряди, на окремі біологічні групи і т.п. Людина погана тільки тому, що вона знаходилася в поганій соціальній структурі, у поганих умовах. Не можна порушувати питання про виховання в залежність від якості чи таланту окремо узятого вчителя" [10].

Виховати людину, говорив Макаренко, це значить виховати в нього перспективні шляхи. Виховання перспективних шляхів у житті дітей не повинне йти самопливом, від випадку до випадку. У Макаренко діяла послідовна "система перспективних ліній", які він назвав "теорією завтрашньої радості", тому що в ній поєднувались різноманітні радісні перспективи. Це одна з найцінніших педагогічних знахідок Макаренка. Його "система перспективних ліній" допомагає вчителю обирати перспективні шляхи своїм вихованцям, викликати до життя ту "завтрашню радість", без якої людина "не може жити на світі", вчить організовувати життя і діяльність колективу учнів так, щоб у звичайній справі не було буденності, сірості.

Таким чином, "система перспективних ліній" покликана не тільки викликати прагнення людини до все більш коштовних трудових перспектив, але і пробуджувати його мрію про високі моральні вершини.

Ціль його виховання – виховати колективіста. Він розробляє багато проблем виховання, у тому числі і проблему виховання особистості і колективу.

Отже, в історико-педагогічній науці велика увага приділялася розробці умов, що сприяють оптимізації процесу виховання культури поведінки, а також пошуку ефективних форм і методів її виховання в умовах сім’ї та навчального закладу. На думку педагогів минулого визначальним у формуванні культури поведінки дітей дошкільного віку є вплив сім’ї, а її виховання повинно ґрунтуватися на таких принципах:

• необхідності виховання культури поведінки з раннього віку;
• природовідповідності і культуровідповідності;
• наступності між дошкільною і початковою шкільною освітою;
• надання дитині права на свободу і самостійність з метою накопичення досвіду соціальної поведінки;
• вплив на емоційно-почуттєву сферу дитини;
• забезпечення єдності чуттєвого і раціонального у формуванні поведінкових звичок.

Серед методів виховання культури поведінки педагоги виділяли пояснення, переконання у необхідності дотримання правил поведінки, метод створення виховуючих ситуацій, педагогічну вимогу, заохочення і покарання, привчання, вправляння. Серед засобів виховання основними є усна народна творчість, казка, музика, зображувальне мистецтво.

Процес становлення культури поведінки особистості, як складової її загальної культури, вивчався психологами і педагогами на різних етапах онтогенетичного розвитку.

 

1.2 Проблема виховання  дітей дошкільного віку – як  психолого-педагогічна проблема. Теоретико-педагогічні  аспекти.

У психології (Б.Ананьєв, І.Бех, Л.Колберг, О.Кононко, Н.Корнєв, О.Кульчицька, В.Роменець, С.Рубінштейн, Н.Чепелева, Т.Яценко та ін.) культура поведінки кваліфікується як динамічне особистісне утворення, що поступово виявляється, формується і видозмінюється протягом життя людини в процесі вчинкових дій. При цьому визначаються внутрішні детермінанти розвитку культури поведінки, котра особливо успішно формується в старшому дошкільному і молодшому шкільному віці.

Науковці (І. Сікорський, О. Зак, П. Блонський, І. Невський, І. Марценківський, Д. Славіна та ін.), що досліджували дітей з негативними проявами у поведінці, характеризували цю категорію дітей як неслухняних та нечутливих до виховних впливів, для яких властива нестійкість емоцій і настрою, загальмованість або висока збудливість, неорганізованість, агресивність, непередбачувана поведінка, що призводить до порушення стосунків з оточенням [19].

У більшості сучасних та історико-педагогічних дослідженнях науковці, характеризуючи дітей з негативними проявами поведінки чітко не окреслювали їх віковий статус. Як правило, мова йшла про дітей дошкільного та шкільного віку. Проте, враховуючи висновки окремих сучасних дослідників (Т. Федорченко, О. Потапова) про те, що саме негативні прояви є початковим етапом у формуванні поведінкових відхилень, які зароджуються та виникають саме у дошкільному та молодшому шкільному віці [18]. Саме для цих вікових категорій дітей найбільш поширеними є такі негативні прояви у їх поведінці: істерики, агресивність, сором’язливість, замкнутість, нечесність, страхи, гіперактивність. Вони можуть зумовлюватись такими чинниками: неправильними типами виховання в сім’ї, незабезпеченням потреби дитини в увазі і любові, кризами психовікового розвитку дитини, її несприятливою адаптацією до ДНЗ та школи.