Краєзнавчий принцип – як один із базових в педагогіці

Програма шкільного курсу географії у 6 класі дає можливість для використання краєзнавчого матеріалу під час вивчення тем: "Рельєф і поверхня Землі," "Літосфера", "Гідросфера", "Атмосфера", "Біосфера". Учні виконують низку практичних робіт на місцевому матеріалі: метеорологічні та фенологічні спостереження (складання графіку ходу температури повітря за місяць, рози вітрів, діаграми хмарності).

Учні 7 класу, вивчаючи природу  материків, використовують знання про  рідний край, порівнюють краєвиди свого  краю з природою інших материків, вчаться встановлювати зв’язки між природними компонентами.

У 8 класі в курсі "Фізична  географія України" розширюються знання про природу рідного краю, більш детально вивчається своя область (географічне положення, рельєф, клімат, природа). Майже на кожному уроці використовується краєзнавчий матеріал (карти своєї області, району, календарі погоди, гербарії місцевих рослин, корисні копалини своєї області, ілюстрації та слайди заповідних територій).

Краєзнавчий принцип  надає можливості навчати учнів  відповідно до дидактичного правила "від відомого –до невідомого", "від близького –до далекого". Навчання набуває практичної спрямованості, удосконалюються навички поводження в природі, з’являється інтерес до екологічних, господарських проблем.

В 9 класі кожна тема переплітається з позакласною пошуковою роботою. Порівняння знань про рідний край з матеріалом, що вивчається в курсі географії, спонукає учнів до активної розумової діяльності, привчає робити самостійні висновки та узагальнення. При вивченні теми "Географічне положення України" школярі порівнюють площу своєї області щодо інших областей та України. При вивченні "Адміністративно-територіального устрою" визначають скільки районів має область та її історико-географічне розташування.

Широко використовуються краєзнавчі матеріали при вивченні "Населення України". Учні знайомляться з кількісним складом населення своєї області, міста, району, села; складають таблиці зміни чисельності населення за роками, порівнюють густоту населення свого краю з іншими областями; виконують творчу роботу "Національності нашого села" (проводять соціологічне опитування жителів різних національностей, відвідують сільську раду для отримання статистичних даних; складають таблиці природного приросту національного складу і географію міграцій населення села).

Географічне краєзнавство-це вивчення взаємозв’язків природних  і соціальних явищ рідного краю з  науковою, навчальною, практичною і  виховною метою. Воно формує національний характер, моральні, естетичні, патріотичні  напрями у вихованні.

Викладати географію  на краєзнавчій основі-це означає  проводити навчання так, щоб місцевий матеріал був вихідним для формування географічних уявлень, понять, закономірностей. Краєзнавчий принцип дає можливість порівнювати невідомі території  з відомими ,а це сприяє глибшому засвоєнню школярами навчального матеріалу.

Де б не була людина, вона завжди згадує свою домівку, де пройшло  дитинство, зберігаючи при цьому  любов до неї на все життя.

Краєзнавчий принцип  викладання географії дає змогу  вчителю пов’язувати в єдине ціле процес навчання і виховання, перетворюючи теоретичні знання на конкретні уміння та навички. На основі живого споглядання явищ, об’єктів відбувається їх сприйняття, формуються уявлення і поняття необхідні для практичної діяльності.

Якщо основним предметом шкільного краєзнавства є всебічне вивчення рідного краю, збір краєзнавчого матеріалу, узагальнення його, то краєзнавчий принцип передбачає встановлення зв’язків між вивченням будь-якого курсу географії і тими знаннями, які  учні одержують при вивченні рідного краю. Використання краєзнавчих знань – головне призначення навчального краєзнавства. Шкільне краєзнавство поділяється на навчальне (програмне) і позакласне (позапрограмне). Залежно від характеру пізнавальних операцій краєзнавча робота поділяється на пізнавальну та дослідницьку,а форми проведення різноманітні: урок, екскурсія, походи, гурток, вечори, олімпіади.

Одна з найбільш доступних  і ефективних форм – це екскурсія. Вона починається вже за порогом  школи. Традиційними стали екскурсії  до краєзнавчих музеїв. Учні нашої школи часті гості Нікітського ботанічного саду, де знайомляться з рослинним світом різних куточків планети, а відвідування Червоних і Мармурових печер Криму -знайомство з тектонічною будовою, корисними копалинами краю. «Кам’яна могила», Запорізька Січ, Асканія-Нова, Бахчисарай, Судак, Золоте кільце Криму ,Севастополь, Керч, Ялта - далеко не повний перелік об’єктів , де побували учні.

Жодна розповідь, ілюстрації не здатні створити такого глибокого  враження, як знайомство з об’єктами під час екскурсій. Зібрані і оброблені матеріали використовуються на уроках географії, історії, біології. Вони допомагають засвоєнню географічних понять і закономірностей. Краєзнавча діяльність відкриває практично необмежені можливості міжпредметних зв’язків дисциплін шкільних програм.

У процесі туристсько-краєзнавчої  роботи маємо тісні зв’язки з  позашкільними закладами, а особливо зі станцією натуралістів та будинком творчості дітей. Учні нашої школи  є активними учасниками краєзнавчих  експедицій "Краса і біль України", "Сто чудес України", обласної операції по створенню "Книги пам’яті".

Краєзнавчий підхід у  вивченні географії продовжується  в позакласній та позашкільній роботі.

Краєзнавство у школі  –це не просто краєзнавча робота, це й найсуттєвіший засіб формування громадянина нашої держави. Краєзнавство…Його  сфера – минуле і сучасне свого краю.

2.2. Практичне використання краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі

На різни етапах краєзнавчого дослідження використовувався комплекс таких методів: історико-порівняльний, історико-ретроспективний. історико-генетичний та історико-типологічний.

Порівняльний метод  дозволяє зіставити первинні факти, відомості, а відтак знайти існуючі  закономірності розвитку краєзнавчої  роботи учнів загальноосвітніх шкіл в досліджуваний період.

За допомогою ретроспективного методу учні мають змогу вивчити  окремі аспекти проблеми від нинішнього часу з проектуванням у минуле, від наслідку до причини, до соціально-економічних і педагогічних чинників, що дозволило визначити специфічні ознаки досліджуваних проблем.

Генетичний метод дозволив концентрувати увагу на аналізі умов, за яких виникло дане явище і спостерігати його розвиток від передумови до кінцевого результату.

Використання типологічного  методу сприяло врахуванню та визначенню специфіки краєзнавчої роботи, допомагало акцентувати увагу на аналізі  внутрішньої структури досліджуваного явища і його класифікації.

Аналіз педагогічної, історичної і методичної літератури, дозволяє стверджувати, що краєзнавча робота учнів є стійким педагогічним явищем загальноосвітньої школи  України.

Особливе значення в  краєзнавчій діяльності є позакласні заходи краєзнавчого спрямування: екскурсії, пошук пам'яток старовини, вивчення природних умов рідного краю.

Екскурсійним загонам, що створюються у школах і позашкільних закладах, рекомендується проводити  пошукову роботу з історії рідного краю, досліджувати природу чи виробництво, архітектуру чи мистецтво, пам'ятки історії, але обов'язково у руслі загальної мети виховання і його провідних принципів.

На основі дослідження  науково-педагогічної літератури, архівних документів, педагогічного досвіду виявлені численні форми позакласної і позашкільної роботи з краєзнавства. Це гуртки, екскурсії, подорожі, походи, експедиції, вікторини, конкурси та інші споріднені за змістом і завданнями заходи, які в контексті Ідеології того часу були спрямовані на вивчення школярами рідного краю під керівництвом вчителя.

Вивчаючи природу, пам'ятки історії чи культури, працюючи з  літературними, музейними чи архівними  документами, учні набувають знань  про свій край, оволодівають певними  практичними уміннями І навичками, роблять власні відкриття імен, подій, фактів, процесів і явищ, систематично прилучаються до посильної суспільне корисної праці, виконують доручення дослідницько-інформаційного характеру від базових господарств, наукових установ, громадських організацій.

На основі аналізу  теоретико-методологічних і концептуальних засад виховання у національній системі освіти встановлено, що краєзнавство в школі грунтується на принципах  гуманізації, демократизації, системності, науковості і культуровідповідності. Його зміст формується навколо таких базових елементів як природа, історія, соціальна сфера, що мають територіальну єдність у межах незначних за розмірами адміністративних одиниць. У цьому контексті краєзнавча робота є тим засобом виховання, де на основі вільного вибору і необмежених можливостей для творчості, особистість опановує знаннями про різні сфери матеріального і духовного життя людей, локально близьких територій та набуває на цій основі певного соціального досвіду.

Шкільне краєзнавство ми розглядаємо у трьох взаємозв'язаних аспектах: а) як систему знань про рідний край, адаптованих до вікових особливостей дітей; б) як підхід (принцип) у викладанні навчального матеріалу; в) як напрям практичної діяльності, спрямованої па всебічне пізнання рідного краю. Його методика відповідно диференціюється, залежить від форми і поділяється на методику вивчення курсу "Рідний край", методику використання краєзнавства на уроках та методику позакласної і позашкільної краєзнавчої роботи. Одночасно виявлено деякі проблеми в організації вивчення цього курсу До них, передусім належить, недостатнє теоретико-методологічне обгрунтування змісту, форм і методів його реалізації у навчально-виховному процесі сучасної загальноосвітньої школи. Внаслідок цього, курс "Рідний край" вважається як складова шкільної географії. Однак, з точки зору сучасних уявлень про українське національне краєзнавство та аналізу результатів нашого дослідження, цей курс має рівномірно презентувати знання про рідний край в площині географічного, історичного і соціального краєзнавства.

Організаційною формою позакласної і позашкільної краєзнавчої  роботи, стає Всеукраїнський рух учнівської молоді "Моя земля - земля моїх батьків". Програма руху спрямовувала педагогів на активне використання у вихованні традицій, звичаїв, духовної і матеріальної культури, історії, природи рідного краю. У зв'язку з цим були запропоновані орієнтовні напрями діяльності школярів, такі як "Мій рідний край - моя історія жива", "Рідна мова - пісня солов'їна", "Ой роде наш красний", "Струни серця", "Кришталеві джерела". Орієнтований на пізнання учнями культурно-історичної спадщини українського народу, рух сприяє засвоєнню ними цілісної картини життя локально малих територій, як генетичної єдності "природи-історії-суспільства". Практична реалізація ідей руху відбувається у формі Всеукраїнських експедицій "Краса і біль України", "Мікротопоніми України". "Сто чудес України" та низки місцевих заходів. Аналіз їх змісту засвідчив, що відтепер об'єктом краєзнавчих досліджень школярів є людина, її матеріальна та духовна культура в єдності з природою і соціально-економічним оточенням. Розвиваючись на якісно іншій методології, краєзнавча робота розкриває перед юними дослідниками об'єктивні процеси розвитку суспільства у сфері найближчого спілкування. Рідна мова, історія, природа, мистецтво, символіка, родинно-побутова культура і традиції, що склались у етнокультурному середовищі, близькому для сприймання, сприяють кращому засвоєнню як особистих так і національних цінностей.

2.3 Організація краєзнавчої роботи під час проведення навчальної практики в процесі вивчення фізичної географії

Важливу роль у забезпеченні належної теоретичної підготовки школярів до майбутньої активної участі в будівництві  держави, у формуванні особистості  громадянина покликане відіграти шкільне краєзнавство. Виступаючи у своїй різноманітності форм воно сприяло моральному, трудовому, естетичному, екологічному, фізичному вихованню, розширює кругозір школярів, розкриває їх пізнавальні інтереси. У процесі краєзнавчої роботи учні самостійно засвоюють навчальний матеріал, набувають навичок, необхідних у житті, готуються до практичної діяльності та розширюють загальноосвітні знання. Краєзнавство, таким чином, розглядається не лише як діяльність школярів, спрямована на вивчення краю, але і як одна з умов поліпшення викладання географії. Ідея використання краєзнавчих матеріалів у процесі навчання була обґрунтована це в працях відомого чеського педагога Я.А.Коменського. Пізніше різні аспекти шкільного краєзнавства досліджували Ж.Ж.Руссо, М.В.Ломоносов, Д.Д.Ушинський. На межі ХІХ-ХХ ст. у Росії такими дослідженнями займалися Д.Д.Семенов, С.П.Аржанов. Важливу роль відіграє шкільне краєзнавство в системі навчально-виховної роботи сучасної національної школи. У відповідності з його організаційними структурами розрізняють два основні напрями у краєзнавчих пошуках: перший – це безпосереднє вивчення своєї місцевості, другий – використання зібраної при цьому інформації для вивчення процесів і явищ у географічній оболонці. Йдеться про краєзнавчий принцип, за допомогою якого учитель реалізує відоме дидактичне правило – "від відомого до невідомого", "від близького до далекого". Це судження, безперечно, містить в собі важливу методологічну сутність. Вивчаючи найближче довкілля, учні спочатку знайомляться з найпростішими явищами. З часом процес навчального пізнання ускладнюється. Школярі все глибше проникають у сутність процесів, які відбуваються у навколишньому середовищі. Територіально розширюється поняття рідного краю. Зростає роль теоретичного мислення школярів. Посилюється єдність і взаємозв’язок краєзнавчих пошуків учнів безпосередньо на уроці та в позаурочний час. Проте методичні основи в літературі розкриті недостатньо. Це є одним з елементів мого дослідження. Велику роль цьому відіграє шкільна навчальна практика з географії.

Комплексна польова  фізико-географічна практика у 8 класі  логічно завершує вивчення системи  фізико-географічних курсів у гімназії. Таким чином, польова фізико-географічна  практика є складовою частиною не тільки фізичної географії, а й системи навчально-виробничих практик. Введення практики в школі передбачає розв’язання таких завдань: