Формування музичної культури особистості

Емоційне   сприйняття,   як  початковий  етап емоційно  -  оцінного  ставлення,  передбачає дальше  розуміння,   усвідомлення  й  оцінку музичного твору. Емоційна сприйнятливість забарвлює  пізнання  й  оцінку  індивідуальним, властивим лише даному індивіду ставленням. Логічний рівень емоційно - оцінного ставлення

 

Єгорова П.А. різноструння. - К.,

Єгорова П.А. різноструння. - К., 

Збудіть  в  душі  музичне

1991,

Збудіть  в  душі  музичне

1991, с.36-42.

 

уточнює, розширює, поглиблює емоційний рівень, сприяючи адекватності сприймання музичного твору. Отже, логічний етап естетичного ставлення визначається специфікою інтелектуальних шляхів пізнання й оцінки. Догічн-іс'і'ь виступає у вигляді усвідомленая н емоційної інформації, в процесі якого відбувається переробка змісту естетичного почуття на мову оцінних понять і судженьІЗ ім'ям Д.Б.Кабалевського, безперечно, пов'язано найбільш актуальне для нашого часу уявлення про цілі, призначення музичного виховання, а створена ним концепція музичного виховання школярів становить собою модель формування музичної культури дитини, підлітка, молоді.

Мету музичного виховання Д.Б.Кабалевський визначає, виходячи з його розуміння про те, що є музична культура особистості в сучасних умовах. Задача музичного виховання, як вважає Д.Кабалевський, "ввести учнів в світ великого музичного мистецтва, навчити їх любити і розуміти музику во всьому багатстві її форм і жанрів, інакше кажучи, виховати в учнів музичну культуру як частину всієї їхньої духовної культури".¹ Тобто музичну культуру особистості він розглядає як частину її загальної духовної культури.

Яким же вбачає Д.Кабалєвський шлях формування музичної культури школярів? "Є дещо значно важливіше, що неможна ототожнювати, як це часто робиться, з музичною{ тим більше з нотною) грамотою: музична грамотність. Музична грамотність - це, власне кажучи, музична

¹ Див.: Кабалєвський Д.Б.Виховання розуму і серця.-М.,1984, с.5.

 

 

культура, рівень якої не знаходиться- в прямій залежності від міри засвоєння музичної (нотної) грамоти,   хоча  і  передбачає  знання  цієї грамоти.^п1

музичну

як

живе,

образне

На думку Д.Кабалєвського,  слід розглядати

грамотністть

мистецтво, що народжене життям і тісно с життям пов'язане, це особливе "почуття музики", яке примушує сприймати її емоційно, відрізняючи в неї' добре від поганого, це здібність на слух визначати характер музики і відчувати внутрішній зв'язок між характером музики і характером її виконання, це здібність на слух визначати автора незнайомої музики, якщо вона властива для цього автора, його творів"."

Д.Кабалевськии звертає увагу на те, що в художній практиці нерідко відбувається підміна двох понять - освіти і культури. В зв'язку з цим він зазначає: "Звичайно, освіта- важливіша частина  культури  людини,  і  навряд  чи  це потребує доказів. Але ніяка спеціальна освіта -ні технічна, ні художня - не гарантує ще рівня культури людини, тобто того важливого, що ми хочемо бачити в людях нашого суспільства. Розмова  про  культуру людини  призводить  нас обов'язково до питання про зв'язок науки і мистецтва, про зв'язок їх в житті взагалі, в вихованні, освіті дітей, юнацтва, молоді. Без мистецтва зменшується коефіцієнт корисної дії будь якого виховного починання, будь - якої

 

Виховання розуму і

Див.: Кабалевськии Д.Б серця.-М.,1984, с.24.

 1 Сі О А

Див.: Кабалевськии Д.Б. Виховання розуму і,1984, с.

 

галузі виховної роботи".

Як гадає Д.Б.Кабалевський, всі форми музичних занять з школярами повинні бути спрямовані на їх духовний розвиток. Це ще в більшій мірі стосується самої музики: ні один музичний твір не може і не повинен проходити повз дітей, не займаючи їх серця і свідомості. Тільки тоді кожний рік занять музикою призведе до того, що погляди учнів на музику будуть невід'ємні від їх поглядів на життя взагалі.¹

Ідея Д.Кабалевського про музичну культуру особистості як частину її загальної духовної культури знайшла багатьох послідовників. Так, її підтримує Р.А.Тельчарова, підкреслюючи, що музично - естетична культура людини не є тотожньою сумі здобутої нею музичної інформації.¹

Стосовно питання про складові компоненти музичної культури особистості, думка дослідника наступна: "Засвоєння і примноження музичної культури суспільства окремою особистістю базується на двох важливіших компонентах її музичного розвитку: музичній діяльності, серед багатьох форм якої провідне місце належить музичному сприйняттю, і музичній свідомості, центральною формою якої є музично - естетичний ідеал." ?

^± Порівняємо це з думкою Д.Б.Кабалевського про те, що не можна ототожнювати музичну грамоту з музичною грамотністю.

Див.:Тельчарова  Р.А.  Уроки  музичної культури.- М.,1991,с. 9-12

 

Музично - естетична культура особистості постає як єдність здібностей, музично - естетичних знань, умінь і навичок, поведінки, почуттів, оцінок і переконань. Вона виявляється:

- в  наявності  і  розвиненості  музичних 
задатків і здібностей;

— в змісті естетичних позицій особистості, ініціативи, настановлень на музичну діяльність;

- в системності і глибині музичних знань; 
музично - естетичній активності;

в розвиненості чуттєво - оцінного відношення і образного мислення, що дає змогу орієнтуватися в різноманітності музичних цінностей, формувати через механізми цінносних орієнтацій сприйняття,

переживання, погляди.¹  Відповідно

оцінки, смаки, ідеали і 
до цих складових 
музично - естетичної культури особистості, 
Тєльчарова Р.А. виділяє п'ять її 
підсистем, чи утворень - це сфери: 
музикальності, мотиваційності, інформаційності, операціональності, оціночності. При цьому вона зауважує, що наявність і єдність всіх цих компонентів і сфер   характеризує   рівень   музично естетичної культури особистості в цілому.

Всі ці компоненти функціонально зв'язані і визначають розвиток один одного.

А ось  ще  один  із  сучасних  підходів  до поняття музичної культури особистості, який

 

Див.:Тєльчарова  Р.А. культури.- М.,1991,с. 10 - 12 

Уроки  музичної

 

вкрай  відрізняється  від  попередніх.  Його пропонує український дослідник цієї проблеми 0.Різник. За основу свого погляду на структуру музичної  культури  особистості  він  взяв  " координатну вісь "Звуковий простір - Людина", що надає можливість, на його погляд,  з одного боку розкрити роль людського чинника у розвитку звукового простору, а з іншого боку, простежити " інтеграцію " звукового простору в загальний простір людського буття"¹

З пропонованого ним погляду на цю проблему він виділяє п'ять основних структурних рівнів: натуральний, психофізичний, антуражний, інформаційний та естетичний рівні.

Натуральний рівень музичної культури людини включає світ довколишніх " позалюдських " звучань, звуки натуральної природи, що відображуються в людській свідомості та підсвідомості. Цей світ, який можна визначити як натурофонію, включає цілий ряд підсистем -зоофонію, сєйсмофонію, орнітофонію тощо.

Психофізичний рівень, який репрезентує звуковий світ людського організму, сполучаючи як його зовнішні прояви (передусім людський голос, різні способи суто тілесного звуковидобування ) , так і внутрішні (тобто суб'єктивний світ людської звукоуяви, феномен внутрішнього слуху). На цьому рівні звукопростору людина постає в безпосередній, " біологічній" єдності зі звукосвітом натуральної природи як її специфічна частка.

Див.:Різник 0. Звуковий простір як чинник культури.- в ж."Посвіт",1995,№4

 

Антуражний рівень, тобто    звуковий  супутник, "антураж " трудових процесів і продуктів людської діяльності, звукове тло і обслуговування певних життєвих ситуацій. На цьому рівні звуковий простір постає як невід'ємна, залежна частина матеріальних предметів і життєвих ситуацій людини.

Інформаційний рівень, що включає простір звукозначень, у якому звучання ніби відокремлюються від свого матеріального джерела (" звукових" предметів і процесів), але водночас потрапляє в залежність від свого асоціативного, знакового наповнення, тим самим перетворюючись на самостійний об'єкт соціальної маніпуляції людини, на самодостатній " матеріал " культуротворєння. Звуковий простір постає як сукупність різноманітних звукосигналів, звукообразів, які можна кваліфікувати також як " знаки вищого порядку".

Естетичний рівень.    Це    -    рівень

 ", насамперед звукової театрального, специфічною,

"над прикладного", духовного освоєння звукового простору людством, на якому воно здобуває змогу відчуття нової тотожності як із довколишньою природою, так і з. самим собою. Репрезентанти

цього рівня -   звукові мистецтва

музика     як    мистецтво     ^л

самодостатності",  звуковий світ

кіномистецтва,   естради  з  їх

індивідуалізованою системою виразності.

Аналізуючи різні сучасні визначення поняття

"музична   культура",   можна   зробити   ряд

висновків:

- "Музична культура" - діалектичне поняття, втім, як діалектична і сама музична культура як явище. Воно постійно зазнає змін, доповнень і в визначенні її сутності

 

виділенні

основних

й  структури,

складових компонентів.

- При визначенні сутності музичної культури суспільства  і  особистості,  велику роль відіграють  як  об'єктивні    (соціальні, історико - культурні), так і суб'єктивні чинники.

В останні десятиріччя XX століття відбулося достатньо важливе й актуальне і в наш час переусвідомлення музичної культури особистості, а саме: музична культура є частиною загальної духовної культури особистості. На думку одних дослідників, вона становить собою синтез раціональної, емоційної і вольової сфер ( В.Матоніс). На думку інших, для неї характерний, перш за все, прояв, що містить в собі емоційний і логічні рівні.

Ряд    дослідників     (Д.Кабалевський, Р.Тельчарова  та  ін. )  розглядають  музичну культуру   особистості   як  музично-естетичну свідомість і музичну діяльність із сформованими в ній музичними знаннями, уміннями, навичками.

Але не звертаючи уваги на декотрі відмінності в визначенні структури музичної культури особистості вище названих авторів, всі вони заходяться на думці, що музична культура особистості а частиною її загальної духовної культури.