Формування музичної культури особистості

Сьогодні, незважаючи на складні, несприятливі соціальні умови, проблема музичної культури продовжує хвилювати як професіоналів, так і просто нєбайдужих до цієї проблеми людей. А музична педагогіка висовує і досліджує найбільш актуальні компоненти музичної культури особистості та суспільства, перспективи її розвитку і можливості музичного виховання.

Проаналізувавши стан і проблематику музичного виховання в наш час (у нашій країні та за кордоном), можна виділити наступні тенденції.

Набула   особливу   актуальність   проблема

морального   виховання   засобами   музичного

мистецтва,  взаємозв'язку формування моральної

та     музичної     культури     особистості

(Т.І.Гризоглазова,А.Пілічяускус та ін.).

Адже   проблема   морального   відродження

 

суспільства в умовах дисгармонії та дегуманізації людських відносин стоїть также гостро, як і проблема збереження та відродження музичної культури.

Дослідниками, як неодноразово і раніше, акцентується увага на тому, що формування необхідного етичного і музичного досвіду людини починається з дитинства. Цей вік особливий і благодатний для морально-етичного і музичного розвитку особистості. І у вирішенні цього питання, як ніколи, актуальне звернення до музичної казки. Вона дуже близька до природи дітей, психологічних особливостей їх світобачення, сприйняття, що підтверджується результатами багатьох досліджень. Музика значно поглиблює зміст казок, посилює враження дітей та їхні емоційні хвилювання. Емоційно-моральна ідентифікація з героями музичних казок сприяє тому, що кращі моральні почуття героїв перетворюються в етичний досвід дітей, стають їхніми особистими моральними почуттями.

Але, як свідчить практика, цінний моральний потенціал музичних казок мало використовується у виховних цілях.¹ Незначні спроби порушення цих питань носять здебільшого декларативний характер. В існуючих програмах загальноосвітніх шкіл з музики казкам належить незначне місце, а опери-казки нерідко подані для   вивчення   фрагментарно,   тому   через

 

знайомство з окремими уривками вчитель може вирішити тільки деякі питання саме музично-естетичного виховання, але не морального.

Отже необхідно в сучасній загальноосвітній школі ширше використовувати музичну казку як у формуванні музичної культури дітей, так і моральної їх культури.

Ще одна з тенденцій сучасного музичного виховання-пошук взаємодії методів та прийомів музичного виховання і загальної педагогіки. Ця тема з музично-педагогічних дослідженнях стала розроблятися широко і в різних напрямках (Е.Б.Абдуллін, Л.Г.Аржачнікова, Ю.А.Полянський та ін. ).

мистецтво

не

отримала"

1Н.

Так, одне з протиріч, що потребує розв¹язання-зведення штучних бар'єрів між музичною та загальною педагогікою. Перша має феноменальний педагогічний досвід відомих музикантів, що не завжди отримав методологічне висвітлення. Друга, загальна педагогіка, керуючись методологічними вченнями про людину,

музичній

суспільство, достатньої педагогіці.

Ці науки часто замикаються в собі, в колі власних потреб і в результаті відокремлення несуть взаємні втрати, послаблюючи свою методологічну фундаментальність. Та користь їх взаємозв'язку, взаємообміну просто не можна не помітити. Так, музичив педагогіка в силу, специфічних форм художнього відображення дійсності володіє найбільшими можливостями у формуванні емоційно-чуттєвого відношення до оточуючого світу. Процес пізнання музичної культури несе в собі інший зміст, що виявляється в розвитку "загальної", універсальної   людської   здібності,   тобто

 

здібності, що може реалізуватися у різних сферах людської діяльності і пізнання. Але разом з цим музичне виховання та освіта не можуть існувати у відриві від методологічних теорій і діалектичних законів пізнання, адже вони також характеризуються єдністю об'єктивного та суб'єктивного, зовнішнього та внутрішнього, емоційного і раціонального.¹

В  останній  час  досить  актуальною  стає  і проблема альтернативного музичного виховання, прилучання до музичної  культури дітей,  які позбавлені   змоги   повноцінного   розвитку, повноцінного  спілкування  з музичним мистецтвом. Заняття музикою мають у цьому випадку і лікувальне значення і, можливо, справедливо б було  говорити  про  музикотерапію.  Але  для багатьох  дітей  саме  вона  є  єдиною  формою формування у них музичної культури. ²

Звичайно, уроки музичної культури мають свою специфіку, свою методику проведення. Зокрема, вона нерідко обмежується слуханням музики як єдино можливою формою музичної діяльності для цих дітей. Тривалість цих занять також невелика:  в програму для слухання на уроці

 

включаються 3-4 твори, адже перевтомлення дитини може привести до зворотнього результату. Як правило, твори виконуються на фортепіано, тому що найбільшого ефекту вдається досягти за допомогою живої музики. При цьому має значення і оточення в класній кімнаті, і освітлення.

Та не підлягає сумніву, що і цей шлях формування музичної культури має право на існування,тим більше, що іншого для певної категорії дітей просто не має.

вважають

що

музика

покликана

Процес формування музичної культури особистості у зарубіжних країнах в наш час відрізняється різноманітністю, в той же час протиріччям  ідей.  Зокрема,  декотрі  західні

Теоретики звільнити   людей   від   напруженого   життя, викликати галюцинаторсько-розважальний ефект. Тому  виховна  функція  у  даному  випадку зводиться до ілюзорності, як форми відходу від дійсності.

З'являються і інші нові принципи музичного виховання, а саме: виховання за допомогою поп-музики, різні форми "експериментального виховання". В першому випадку, в шкільні програми (зокрема, загальноосвітніх шкіл США) широко вводиться сучасна молодіжна музика. При цьому класична музична культура розуміється лише як основа для засвоєння нових музичних течій, служить тільки допоміжним засобом, що передує музичному вихованню на матеріалі "нової музики"

Мету ж "експериментального музичного виховання" М.Кагель (аргентинський композитор, що жив у ФРН), вбачає у наступному: позбавити дітей потреби і інтересу до традиційної (в тому  числі  класичної)  музичної  культури,деформувати дитячі уявлення про неї.

   "Експериментальна" педагогіка Кагеля розрахована на створення власної моделі "авангардної дитини", "авангардної особистості", вільної від зв'язків з історико-культурними традиціями.

Школярам Кагєль запропоновує розігрувати абсурдні сцени і створювати шумові композиції. Традиційна музика розуміється при цьому лише як об'єкт деформації і руйнування. Він вчить своїх вихованців спостерігати варварське знищення традиційних музичних інструментів: скрипок, блокфлейт, ксилофонів, встановлюючи культ музичної антикультури, насильства, руйнування.

За його системою діти "творять" абсолютно безконтрольно, не "підкоряючись ніяким правилам і тому не роблячи ніяких помилок". Та є в процесі формування музичної культури дітей за кордоном і інша, прогресивна тенденція. Зокрема, багато педагогів і суспільних діячів США довгий час вбачали в факті відсутності єдиних державних програм стимул для творчого підходу до музично-виховного процесу. Останні ж роки характеризуються все більш критичним відношенням до відсутності уніфікованих програм та методів навчання. Педагоги усвідомлюють необхідність і важливість систематичного, послідовного розвитку музично-творчих, виконавських і слухацьких навичок у дітей в процесі формування їх музичної культури в школі. Адже діти нерідко отримують нерівноцінну музичну підготовку і мають в силу цього різний рівень індивідуальної готовності до різних видів музичної діяльності. Вони зустрічаються  і  з  певними  труднощами  при

переході з початкової школи в середню. Часто дитина, яка отримала деякий музичний досвід у початковій школі, не може продовжити свого спілкування з музикою по причині відсутності уроків музики у середній ланці.^г

Великий вплив на розвиток теорії і практики формування музичної культури школярів в багатьох країнах мають передові ідеї К.Орфа, З.Кодая, Ж.Далькроза. В США, наприклад, пропонуються програмовані музично-ритмічні ігри з використанням досвіду Ж.Далькроза, до учбових посібників по музиці широко включаються пісні народів Америки, в чому виявився вплив ідей К.Орфа і З.Кодая про музичне виховання на народній основі, на інтонаціях близького їм фольклору.

Найбільш розповсюдженим і вітаємим американськими педагогами і дослідниками є концептуальний підхід в прилучанні до музичної культури, при якому діти вивчають музику через засвоєння її головних елементів: ритму, гармонії, форми та ін. Навчання організується по спіралі, і засвоєння основних компонентів музичної культури відбувається на поступовому ускладненні музичного матеріалу та в різних видах музичної діяльності.

Отже, проблема формування музичної культури суспільства, особистості не є проблемою, породженою тільки сьогоденням, а має велику історію свого становлення, еволюцію. Еволюцію, що  знайшла  своє  відбиття  і в трансформації мети  формування  музичної  культури,   і  у виставленні   окремих   її   компонентів   як головних, і в певних обмеженнях чи, навпроти, надмірностях.

      Так, в Давній Греції формування музичної культури особистості мало як соціально-політичне, так і моральне значення (вчення про "етос") . У відповідності з цим було регламентовано використання певних музичних ладів, мелодій та інструментів. Вперше висунута ідея і про необхідність практичної музичної діяльності в процесі формування у дітей музичної культури.

         В епоху Середньовіччя мета музичного виховання була підпорядкована меті релігійно-морального виховання, а музичне мистецтво набуло атрибутивного значення як посилення емоційно-морального ефекту при богослужінні. Тому практичний аспект формування музичної культури був обмежений, переважно, навчанням "вірно" сприймати та "вірно" співати у хорі, тобто стежачи за аскетичним, єдиним для всіх складом думок і почуттів.

        Епоха Відродження, з одного боку, висунула ідеї гармонійно розвинутої особистості. Та з іншого, з неї починається і ланцюг незбіжностей, що буде присутній в процесі формування музичної культури в подальші часи. Зокрема, позитивним стало розширення практичних форм музичної діяльності. Та вони були надбанням лише соціальної верхівки, що в значній мірі привело до відомої утилітаризації в підході до ролі музичного мистецтва в житті людини.

        Ці поростки утилітаризації, а також розбіжності ідей щодо формування музичної культури   особистості знайшли свій подальший розвиток у XVII - XIX сторіччях (полярне зіставлення думок Ф.Фребеля та Ж.Ж.Русо, контраст мотивів, настанов у потязі до формування власної музичної культури у різних верств населення та ін.)

       Тому XIX, а особливо XX сторіччя, характеризуються пошуком нових шляхів розв'язання цієї проблеми, чи то на філософському рівні(А.Шопєнгауєр, К.Яспєрс та ін.)/ чи то на психологічному, педагогічному (як теоретичному, так і практичному).

      У вітчизняній педагогіці було висунуто та втілено на практиці ряд думок, що стали новими для свого часу та залишаються актуальними і на сьогоднішній день. Зокрема, ідея щодо загальності і посильності музичного виховання для всіх дітей (В.Шацька) , підхід до сформованості музичного сприйняття як невід'ємної частини музичної культури особистості(Асаф'єв), ідея необхідності "введення дітей у творчість" (Б.Л.Яворський, В.В.Асаф'єф та ін.).

Аналізуючи сучасний стан у вирішенні цієї проблєми, як в нашій країні, так і за кордоном, приходимо до висновку про вагому теоретичну обгрунтованість та практичну розробку проблеми формування музичної культури особистості в нашій країні. До багатьох висновків, які зробили наші музичні педагоги музикознавці ще десятиріччя тому, західна думка приходить тільки сьогодні. Та на жаль, проблема суто формування музичної культури в нашій країні стає "заручницею" інших проблем, зокрема економічних, соціальних, політичних та ін.

 

       1,2 Сучасна музична культура,її сутність.

 

 

Метою даного параграфу є аналіз змісту поняття " музична культура ", сутності самого явища, якими є музична культура суспільства, особистості.

"

Поняття "музична культура суспільства", що є першорядним за своїм значенням для музичної соціології, на сьогоднішній день ще мало розроблено. Найчастіше воно переплутується з поняттям  "музика",  хоча  їх  різницю  чітко

як самої музики в її так і область її впливу, музикування,  вся сфера

окреслив ще Р.Грубер, який зазначив, "що музична культура набагато ширше власно музики, тобто музичних творів, тому що в неї входять

різноманітні  прояви соціальному виявленні, словом - вся сфера музичної практики.Музична культура суспільства є єдністю музики і її соціального функціонування. Це складна система, в яку входять:

• музичні  цінності,  які  створюються  чи 
  зберігаються в даному суспільстві;
• всі   види  діяльності   по   створенню, 
  зберіганню,  відтворенню,  разповсюдженню, 
  сприйняттю   і   використанню   музичних 
  цінностей;
• всі суб'єкти такого роду діяльності разом 
  з  їх  знаннями,  навичками  і  іншими 
  якостями, що забезпечують її успіх;