Еколого-розвивальне середовище в ДНЗ та його використання в навчально-виховному процесі

Дослід — це особливий вид спостереження, що здійснюється у спеціально організованих умовах та передбачає активний вплив на предмет чи явище, їх перетворення відповідно до запланованої мети. Він передбачає суворе дотримання принципу єдиної відмінності, тобто дії певного чинника або відсутності такої дії у дослідному та контрольному варіантах. А умови проведення досліду мають убезпечувати досліджуваний об'єкт від будь-яких сторонніх впливів. [14]

Шляхом проведення дослідів можна з'ясувати, як лід перетворюється у воду, вода — у пару і навпаки, як утворюється веселка тощо. Старші дошкільники можуть проводити досліди на репродуктивному (за зразком), реконструктивному (за інструктажем, поясненням) та евристичному (з частковою самостійністю) рівнях.

Необхідно пам'ятати, що для проведення тривалих дослідів (з метою виявлення умов росту рослин тощо) неприпустимо залишати без води у спекотний день рослини квітника чи городу, а для вивчення впливу тепла на швидкість появи цвіту на гілочках вишні або абрикоса — зрізувати здорові гілки. Для такого досліду доцільно використати ті гілки, які збив вітер або зрізав двірник з метою формування крони дерев.

Розглядання картин, ілюстрацій, перегляд діа-, відео-, ОУБ- фільмів, ігри супроводжують розповідями та бесідами. Бесіду можна провести як заняття з метою виявлення:

• емоційно-ціннісного ставлення дитини старшого дошкільного віку до тварин, рослин і людей;

• уміння робити узагальнення та висновки;

• розуміння причинно-наслідкових зв'язків.

Вихователю необхідно продумати запитання, звернутися до поетичних образів, малих фольклорних жанрів (загадка, прислів'я, приказка). Мовлення дорослого має бути доброзичливим, виразним, граматично правильним і емоційним, а використання поезії під час ознайомлення з природою дасть дошкільникам змогу відчути її неповторність і чарівність, зрозуміти значення природи для людини.

Пізнання природи пробуджує думку, сприяє розвитку творчості, самостійності, розширює та поглиблює уявлення дітей про природне довкілля. Розмірковуючи, діти відкривають для себе багато дивовижного у звичайному повсякденному житті. Учити дітей спостерігати природу, бережливо і турботливо ставитися до природних об'єктів, правильно поводитися у природному довкіллі, любити природу заради неї самої — відповідальна справа і водночас цікавий, захопливий процес.

 

 

1.3. Педагогічні умови  формування екологічної компетентності  дітей старшого дошкільного віку.

 

Щодня сучасна людина потрапляє під інформаційний шквал. Щоб опрацювати отриману інформацію, їй необхідно володіти певними вміннями та пізнавальними навичками. Тому сьогодні одним з актуальних завдань, що стоять перед педагогами, с вдосконалення роботи з пізнавального розвитку дошкільників. Уже у старшому дошкільному віці помітно підвищуються можливості пізнавальної діяльності, зростає пізнавальна активність дітей, яка може бути реалізована через пошуково-дослідницьку діяльність. Адже саме цей вид діяльності вдало поєднує чутливість і діяльність, які є основою розумового розвитку дошкільника. [14]

У ході дослідницько-пошукової діяльності вихователь спільно з дітьми може досліджувати явище або об'єкт, змінювати умови їх існування, ситуації та засоби дослідження. Для дітей стає доступним те, що в об'єктивно існуючій природі не піддається спостереженню.

З огляду на це можна виділити основну пізнавальну функцію пошуково-дослідницької діяльності – виявлення і демонстрація зв’язків, недоступних для органів чуття дитини. Адже пошуково-дослідиицька діяльність передбачає розв'язання дошкільниками ситуацій за допомогою проведення дослідів, під час яких діти задіюють свій чуттєвий досвід, самостійно аналізують результати, роблять умовиводи, пізнають сутність того чи того явища.

Крім цього, пошуково-дослідницька діяльність сприяє удосконаленню пам'яті дітей, активізації їхніх розумових процесів, стимулює розвиток у них мовленнєвих навичок. А отже, у дітей накопичується досвід розумових дій та операцій, тобто формуються розумові уміння.

Завдання дорослих, які організовують пошуково-дослідницьку діяльність, — допомогти дітям: систематизувати та поглибити знання; засвоїти нові способи пізнавальної діяльності; усвідомити причинно-наслідкові зв'язки, які недоступні для органів чуття дитини; узагальнити власний досвід.

Організація освітнього процесу в дошкільному закладі базується на моделі особистісно орієнтованої взаємодії педагогів з вихованцями, яка дає змогу дітям реалізувати свої пізнавальні потреби. Аналізуючи організацію практичної діяльності з дітьми різного віку, ми дійшли висновку, що необхідно активізувати саме роботу пошуково-дослідницького змісту. Адже ефективність освітнього процесу безпосередньо залежить від емоційного забарвлення діяльності, чуттєвого досвіду та від усвідомлення кожною дитиною своїх можливостей, — невід'ємних складових дитячого експериментування.

Експеримент — один з основних методів наукового дослідження — вивчення, дослідження явищ і процесів шляхом їх відтворення, моделювання в штучних або природних умовах. [14]

Технології дитячого експериментування у нашому дошкільному закладі спрямовано на інтеграцію з різними сферами діяльності дітей. Основою роботи педагогів у цьому напрямі стали методи, що посилюють розвивальну функцію навчання. Педагогічний колектив поставив перед собою мету розв'язати у процесі організації пошуково- дослідницької діяльності такі завдання:

• розвинути уміння дітей взаємодіяти з об'єктом, що досліджується, тобто озброїти їх новими способами пізнання навколишнього світу;
• розвинути пізнавальні психічні процеси; сформувати чіткі уявлення про багатоманітність світу в системі взаємозв'язків і взаємозалежностей.

У дошкільному закладі необхідно створювати оптимальні умови для розвитку дослідницьких умінь дітей, практичного пізнання ними навколишнього світу і впорядкування їхніх уявлень про явища, об'єкти довкілля та їх взаємозалежність.

У кожній віковій групі повинні бути куточки живої природи, оформлено центри води та піску, де діти можугь більше дізнатися про властивості об'єктів природи.

Для вихованців старших груп необхідно створити куточки експериментування, в яких можна розмістити різноманітні матеріали та обладнання для дослідів. Тут повинно бути все необхідне для набуття дітьми власного пізнавального досвіду.

Крім обладнання для спеціальних куточків, у кожній групі вихователі можуть виготовити дидактичні ігри та посібники із залишкових та природних матеріалів для проведення індивідуальної роботи.

Технології дитячого експериментування вихователі можуть використовувати у всіх видах дитячої діяльності. Основою роботи є заняття комплексного типу, на яких велику увагу слід приділяти розв'язанню проблемних завдань як-от: «Як ви вважаєте, чому...», «Як довести що...», «Що вийде, якщо» тощо. Це дає дітям можливість краще розуміти причинно-наслідкові зв'язки у довкіллі.

Розвиваючи комунікативно-мовленнєві здібності дітей, педагоги можуть запропонувати вихованцям використати відповідну картку-схему, здійснити уявну мандрівку до якого-небудь об'єкта природи, а потім скласти розповідь від його імені.

Подобається дітям така форма роботи, як «Аукціон ідей». Під час проведення такого аукціону діти можуть описати характерні особливості запропонованого об'єкта чи матеріалу і оцінити їх з точки зору практичного застосування людиною у теперішньому часі і в майбутньому.

Реалізуючи завдання з формування елементарних математичних уявлень, вихователю слід навчати дітей рахувати, вимірювати, порівнювати. Адже володіння математичними операціями дає дітям змогу свідомо та планомірно проводити експерименти і самостійно аналізувати їх результати.

Найбільшої результативності пошуково-дослідницька діяльність дошкільників досягається під і час реалізації проектів. Педагоги можуть створити ситуації успіху для кожної дитини завдяки диференційованому підходу до проведення експериментальної діяльності.

Для самоствердження дітей дуже важливо підтримати ініціативу й активність кожного вихованця та наповнити його життя яскравими враженнями і відкриттями. Так, наприклад, у процесі реалізації проекту «Диво-овочі» за допомогою цікавих дослідів, спостережень діти можуть ознайомитися з особливостями певних овочів, їхніми лікувальними властивостями, навчитися практично використовувати набугі знання.

У ході пошуково-дослідницької діяльності вихователі, взаємодіючи з дітьми, повинні спираються на їхній безпосередній досвід, збагачувати його, спонукати малюків до активного пізнання світу. Педагоги не повинні повідомляти дітям готові знання та пропонувати способи дії, а створюваним проблемні ситуації, розв'язуючи які, діти активізують свій попередній досвід і збагачують його новими знаннями та вміннями.

Отримані під час пошуково-дослідницької діяльності знання діти можуть закріплювати протягом року в ігровій, театральній, образотворчій діяльності.

Отже, комплексне використання дитячого експериментування у різних сферах життєдіяльності дошкільників дає змогу максимально реалізувати потребу наших вихованців у нових враженнях, знаннях, самоствердженні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА ПО ВИЗНАЧЕННЮ ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ВИКОРИСТАННЯ ЕКОЛОГІЧНО-РОЗВИВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА, ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ

 

1. Стан проблеми в практиці роботи ДНЗ.

 

Дослідження останніх років (С.М.Ніколаєва, І.О.Хайдурова та ін.) довели, що вимогам розвиваючого навчання дошкільників відповідає такий систематизований зміст знань, у центрі якого глобальна закономірність тієї чи іншої галузі дійсності, що має яскраво виражені зовнішні прояви. Дитина в процесі предметно-чуттєвої діяльності може виділити істотні зв'язки і явища в тій чи іншій галузі і відобразити їх у формі узагальнених уявлень.

Засвоєння таких узагальнених знань, формування уявлень про залежності в природі вимагають використання специфічних методів, які застосовуються під час проведення поглиблено-пізнавальних занять.  
Н.І. Ветровою досліджувалась можливість використання моделей для розвитку узагальнених способів спостереження у дітей.

Дидактична цінність методу моделей полягає у можливості досить швидко і переконливо формувати узагальнюючі уявлення, приводити їх у систему. При цьому ніколи не можна забувати того, що справжня педагогіка, як вказував К.Д. Ушинський, дає дітям передусім матеріал і у міpy нагромадження цього матеріалу приводить його в систему. Чим більший і різноманітніший матеріал, тим вищою стає система. Отже, використання методу моделей у дошкільному віці завжди повинно йти поруч з нагромадженням фонду конкретних вражень через безпосередній контакт дітей з природою. Метод моделей слугує допоміжним у проведенні поглиблено-пізнавальних занять.

Педагогічний експеримент по використанню екперементально-дослідницької діяльності в еколого-розвивальному середовищі з дітьми старшого дошкільного віку проводився у три етапи.

Перший етап – констатувальний, полягав у визначенні критеріїв та виявленні рівнів екологічної компетентності дітей старшого дошкільного віку.

На другому етапі – формувальному, здійснювалося теоретичне узагальнення результатів експериментального дослідження та апробація використання екперементально-дослідницької діяльності дошкільників в еколого-розвивальному середовищі ДНЗ.

На третьому етапі – контрольному, здійснювалося виявлення ефективності проведеної роботи на основі порівнянь рівнів екологічної компетентності дошкільників експериментальної групи на початку та в кінці експерименту.

Експериментальною базою дослідження став дошкільний навчальний заклад «Ромашка» селища Михайлівка, Казанківського району, Миколаївської області. Експериментальне дослідження проводилося з дітьми старшого дошкільного віку у кількості 15 осіб у віці 5,5-6 років. Експеримент проводився з вересня до кінця листопада 2012 року.

 

2. 3міст і методика експерементальноі роботи.

 

Для визначення рівня екологічної компетентності дітей старшого дошкільного віку нами було обрано наступні критерії та показники:

• якість екологічних уявлень (обсяг, системність, реалістичність, усвідомленість);
• тип ставлення до природи (емоції та мотиви);
• характер діяльності та поведінки дитини у природі (уміння і навички догляду за об'єктами природи, вчинки).

На основі виділених критеріїв та їх показників було встановлено такі рівні екологічної вихованості:

Високий рівень характеризувався достатнім обсягом уявлень дітей про об'єкти та явища природи (в межах програми навчання та виховання дітей в дошкільному закладі та вище), відповідністю уявлень реальній дійсності, розумінням екологічних зв'язків та залежностей між об'єктами природи, об'єктами природи та умовами існування, між природою та людиною, здатністю обгрунтувати їх за допомогою мовлення; тип ставлення до природи – позитивне емоційно-ціннісне; у дітей сформовані уміння та навички догляду за об'єктами природи, які вони самостійно застосовують.

Середній рівень характеризувався обсягом уявлень дітей в межах програми, частковою відповідністю уявлень реальній дійсності, здатністю диференціювати живі й неживі істоти, частково визначати окремі потреби живих організмів, називати деякі умови, необхідні для їхнього життя, відсутністю розуміння цілісності природи, залежності життя і здоров'я людини від чинників природного середовища, утрудненнями з аргументацією суджень; тип ставлення до природи – змішане; у дітей в основному сформовані уміння та навички догляду за об'єктами природи, які застосовуються епізодично.