Дидактичні ігри на уроках української мови як засіб розвитку творчого мислення молодших школярів

Формування творчих  здібностей школярів можливе за умовами  раціональної організації навчального процесу, основу якого становлять методи навчання.

Для кращого засвоєння  навчального матеріалу я все  більше застосувала активні методи навчання.

Головною ознакою активності методу є висока розумова діяльність учнів, яка визначається: швидкістю  і логікою мислення; тривалою продуктивною роботою в заданому режимі; самостійним прийняттям рішення; взаємодією учнів і вчителя за допомогою прямих і зворотних зв'язків тощо.

Активні методи навчання поділяються на не імітаційні, які  реалізуються на традиційних видах занять та імітаційні, використання яких пов'язане із застосуванням навчальних ігор. Ігровий метод - це спосіб взаємодії учителя й учнів, зумовлений грою, що веде до реалізації дидактичних задач і цілей навчання.

Для ігрових методів  характерні певні особливості, що відрізняють їх від традиційних:

• наявність ігрових моделей об'єкта, процесу або діяльності;
• активізація мислення й поведінки школяра;
• високий ступінь задіяності у навчальному процесі;
• обов'язковість взаємодії учнів між собою та вчителем, або програмовим матеріалом;
• посилення емоційності і творчий характер заняття;
• самостійність у прийнятті рішення;
• бажання набути уміння і навички за відносно короткий термін.

Про значення ігрових  методів у системі методів навчання можна зробити висновок, аналізуючи зроблені нами таблиці [Додаток 4].

Ігрові методи багатопланові  і кожен з них сприяє виробленню певної навички, а тому виникає необхідність систематизувати їх для більш  диференційованого використання у навчальному процесі.

Досить часто під  час своєї переддипломної практики я використовувала ігри - вправи, включаючи їх у зміст багатьох уроків. Особливість їх використання полягає у тому, що вони не потребують тривалої підготовки і займають значно менше часу в межах урочного навчання. Використання даного методу пов'язане з активізацією певних психічних процесів і сприяє закріпленню знань, перевірці їх якості, набуттю навичок.

Ігри-вправи проводяться  на уроках, входять до домашніх завдань, позакласних занять, а також можуть використовуватись у вільний від навчання час. Вони позитивно впливають на посилення інтересу до теми, що вивчається. Як правило, це можуть бути кросворди, ребуси, вікторини, тощо, Під час проходження практики я зрозуміла, що діти полюбляють метод ігрової дискусії. Основне призначення даного методу - виявлення відмінності в розумінні питання й шляхом товариської суперечки встановити істину, прийти до спільної точки зору.

Переваги цього методу полягають у тому, що:

• по-перше, матеріал, який подається на більш високому рівні, дозволяє учителям отримати гарну вихідну базу для самостійного дослідження спірних питань;
• по-друге, виникає інтерес  пошуку істини, що потребує використання різноманітних джерел;
• по-третє, набуваються уміння і формуються практичні навички для логічного, несуперечливого й аргументованого ведення дискусії;
• по-четверте, розкриваються творчі можливості учнів, їхня  здатність до узагальнення, тобто формуються навички, необхідні для самостійної навчальної діяльності.

Різновидами ігрової дискусії є "мозкова атака", "дискусія круглого столу", "мета план".

Наступний вид, який я  використовувала, - це метод ігрової ситуації.

Метод ігрової ситуації сприяє заохоченню учнів до захопливої діяльності на основі певної ситуації, що розігрується.

До ігрової ситуації входять такі методи, як "аналіз конкретної ситуації", "інцидент", "розгляд  ділової кореспонденції" тощо.

Метод "навчально-рольової (ділової) гри". Рольова гра дає можливість відтворити практично будь-яку ситуацію в "ролях". Це дозволяє краще зрозуміти психологію людей, стати на їхнє місце. З'ясувати, що ними рухало при прийнятті рішення.

Такий метод інтенсифікує розумну працю школярів, дозволяє швидше і краще засвоїти навчальний матеріал. Крім того, він сприяє професійній  орієнтації учнів.

Метод "рольової гри" має такі різновиди: "ігрове проектування" та "інсценізація".

Вибір ігрових методів  навчання залежить від багатьох чинників: змісту навчального матеріалу, дидактичних  цілей, функцій, рівня підготовки та віку учнів, педагогічної майстерності вчителя тощо.

Отже, раціональне використання ігрових методів сприяє позитивній зміні рівнів активності учнів: від  репродуктивного через пошуковий  до творчого. Ігрові методи впливають  на розвиток логічного мислення, теоретичних  знань і практичних умінь та навичок, самостійності та самоосвіти, колективного співробітництва.

В основі його лежить проблемна  ситуація. Вона активізує пізнавальний інтерес у школярів, спрямовує  розумову діяльність. Основне призначення  цього методу - встановлення зв'язку теорії і практики з теми, що вивчалася або вивчається; вміння аналізувати, робити висновки, приймати відповідні рішення у нестандартних ситуаціях.

2.2. Використання дидактичних ігор та вправ на різних етапах уроку рідної мови. Сучасна освіта орієнтується на особистість , на розвиток кожної дитини, залежно від її розумових здібностей і фізичного стану.

І перед вчителем постає питання: як зробити урок не тільки продуктивним і результативним, а  й цікавим. Таким, що запалить животрепетну іскорку допитливості в очах дитини, збереже стійку увагу протягом усього уроку, зародить бажання і навіть жадобу вчитись!

Відповідь на це питання - гра!

Гра - найприродніша й  найпривабливіша діяльність дитини. Але гра на уроці - не розвага, а  звичайні вправи, замасковані в цікаву форму. Гра органічно об'єднує триєдину навчання: освітню, розливальну, виховну.

Збуджена під час  гри думка підводить учня до самостійних  пошуків висновків і узагальнень, які, в свою чергу, зміцнюють знання перетворюють їх в переконання.

Під час гри у дитини найповніше виявляються і розвиваються індивідуальні особливості, можливості, здібності, пам'ять, мислення, загострюється  увага.

І саме в іграх виховується  культура, спілкування дитини з колективом, взаємодія між учнем і вчителем. Гра потребує від учня зібраності, витримки, бажання допомагати, невимушено виховує адекватне сприймання невдач і помилок.

В початкових класах тільки гра дає змогу легко привернути увагу і тривалий час підтримувати в учнів інтерес до важливих і  складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу всіх учнів не завжди вдається.

Але, якщо спочатку учень  зацікавлюється лише грою, то дуже швидко його починає цікавити навчальний матеріал, пов'язаний з нею. У дитини виникає потреба вивчити, зрозуміти, запам'ятати цей матеріал (тобто вона просто почне готуватись до гри з метою не програти).

Дидактична гра належить до класу ігор з правилами. За функціями  ігрові правила можна поділити на три групи:

• операційні правила, які обмежують виконувані у процесі гри дії та операції;
• процесуальні правила, які задають логічні й часові характеристики навчально - ігровій діяльності;
• організаційно-управлінські правила, які визначають організаційну структуру гри, спосіб взаємодії учасників навчально-ігрової діяльності.

Дидактичні ігри створюють  певний емоційний фон в учнівському  колективі, тому й потребують певного  емоційного настрою.

У грі учні вчаться  логічно висловлювати свої думки, послідовно діяти, бути спостережливими, знаходити  своїм спостереженням обраний вислів. Застосування ігор забезпечує єдність формування понять, поєднує це з розвитком творчих здібностей та вихованням учнів, сприяє підвищенню ефективності навчання. Ігри дають можливість внести проблемність у пізнавальний процес, здійснювати самоконтроль пізнавальної діяльності. Ігрова діяльність необхідна у навчанні учнів початкових класів, бо відкриває широкі можливості для використання моделі особистісно орієнтованого навчання та розвитку творчо обдарованих учнів.

Цікаві ігри та вправи з рідної можуть бути використані з успіхом на усіх етапах уроку. Добирати їх слід в залежності від завдань уроку, знань учнів, але головне - організувати процес пізнання так, щоб навчання для нього стало натхненням, захоплюючою працею [Додаток 2].

Дидактична гра може завершити вивчення теми, узагальнити вивчений матеріал, систематизувати знання учнів і одночасно підвести їх до проблем, що вимагають нових знань і способів дії, якими учні ще не володіють.

Поставивши перед собою  мету навчити молодших школярів мовної творчості через керовану уяву, я чітко усвідомила наступні педагогічні завдання:

• навчити дітей дивуватися всьому;
• бачити, чути, відчувати навколишній світ наче з заплющеними очима, спираючись на образи уяви як комбінацію набутого досвіду та роботи мислення і пам'яті;
• навчити мріяти, фантазувати;
• залучити дітей до техніки творчості (опанувати секрети-способи фантазування, мистецтво слова, прийоми мовотворчості);
• вести учнів до створення "закінченого продукту", тобто твору, який є цінним, корисним і цікавим насамперед автору, а далі - усім його читачам.

На практиці на різних етапах уроку української мови я використовувала дидактичні ігри [Додаток 3].

 

2.3. Дидактична гра як метод перевірки знань. Видатний український педагог В.Сухомлинський писав: “Гра – шлях дитини до пізнання світу, в якому вона живе, це іскра, яка запалює вогник допитливості”. В цьому я переконалася на під час проходження переддипломної практики. Дійсно, дидактична гра на різних етапах уроку української мови активізує і зосереджує увагу навіть бешкетників, спонукає до вдумливого аналізу, розбору, написання, виконання вправи, мобілізує пам’ять, викликає бажання дізнатися більше.

Тому, не ігноруючи нових навчальний технологій, доцільним є використання улюбленої і природньої для молодших школярів форми навчання – гри. Вона водночас допомагає не лише у засвоєнні нового матеріалу, а й сприяє перевірці знань, виявленню кмітливості, ерудованості школярів, їхнього вміння встановлювати логічний зв’язок між вивченим раніше і виучуваним матеріалом. З цього приводу доречними будуть ігри, наведені у додатках нашої роботи (Додаток 5), які спонукатимуть учнів серйозніше готувати домашнє завдання, запам’ятовувати вивчений матеріал.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Всім давно відомо, що знання, фантазія, логіка думки і міркувань, любов до рідної мови, уміння зв'язно, логічно і образно розповідати виховуються в молодших класах. Тому при вивченні граматичного матеріалу на уроках української мови на всіх без винятку його етапах дієвим інструментом, за допомогою якого можна зацікавити учнів, викликати інтерес до виучуваного матеріалу, є гра.

Значну увагу слід приділяти її добору та вдосконаленню. Відповідно до навчально-виховних завдань  виготовляти наочні посібники, придумувати  цікаві ігрові ситуації, намічати прийоми і способи, які б пов'язували програмний матеріал з грою, необхідний ступінь власної участі в ній, щоб розширювалося поле ігрової самостійності дітей. При цьому слід привчати їх до правильного спілкування, дотримання правил. Особливо це необхідно для успішного проведення змагань, конкурсів, коли учням доводиться співвідносити свої дії з діяльністю інших, досягти спільних результатів, в яких зацікавлена вся команда.

Щоб одна й та ж сама гра не набридла, через певний час  слід вносити в неї деякі зміни, ускладнюючи завдання, враховуючи засвоєний матеріал, індивідуальні особливості дітей.

Поступово цікава гра, мовленнєва творчість переростають у навчальну  працю. Слід формувати у дітей  чіткі мовні уявлення й поняття, виробляти міцні навички та вміння, прищеплювати прийоми і способи опанування знаннями.

Не слід забувати й  про те, що будь-яка дидактична гра знімає нервове перевантаження. Саме завдяки ігровим формам занять вдається залучити пасивних учнів до систематичної розумової праці, дати змогу дитині відчути успіх, повірити в свої сили.

Усі дидактичні ігри і вправи, які використовуються для розвитку творчого мислення молодших школярів, слід добирати за специфікою впливу на дитину так, щоб були активізовані та задіяні для розвитку всі психофізіологічні та навчальні вміння і здібності дитини (фонематичний слух, ритмосприймання, колористика, емоційна сфера, мовлення, пантоміміка, навчальний та побутовий дослід тощо).

Вправи мобілізують  усі мовні уміння та навички, звільнюють дітей від стереотипів мислення, активізують процеси творчої уяви, готують учнів до оволодіння технікою слова (через секрети творчості). Впливають та обумовлюють якість реалізації мовотворчих завдань. Які стають справжніми авторськими літературними здобутками молодших школярів.

Використовуючи ці вправи та ігри в педагогічній діяльності, вчитель може навчити своїх учнів взаємодіяти з навколишнім світом за законами творчості, а саме - цей досвід пробуджує думку і серце людини, яка бажає вдосконалювати себе і світ.