Дидактичні ігри на уроках української мови як засіб розвитку творчого мислення молодших школярів

Міністерство освіти і науки України

Красноармійське педагогічне  училище

 

Циклова комісія викладачів українознавчих дисциплін

 

 

 

 

 

ДИДАКТИЧНІ  ІГРИ

НА  УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ЯК  ЗАСІБ РОЗВИТКУ

ТВОРЧОГО  МИСЛЕННЯ

МОЛОДШИХ  ШКОЛЯРІВ

 

 

Курсова робота

студентки 42-Ш групи

сп. 5.010102 Початкове навчання

РУДЕНКО ОЛЬГИ  АНАТОЛІЇВНИ

Керівник:  Олійник О.І.

 

 

 

 

 

 

 

Красноармійськ-2005

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП Актуальність  проблеми використання дидактичної  гри на уроках української мови ………………………..………………………………….			3
РОЗДІЛ 1
Роль гри  у розвитку особистості молодшого  школяра ..........................			5
	1.1.	Використання гри у  процесі гармонійного розвитку особистості ……………………………………………………...	6
	1.2	Розвиток творчого мислення дітей молодшого шкільного віку в процесі ігрової діяльності ………………………………	9
	1.3.	Загальна характеристика дидактичних ігор та вправ …….…..	10
	1.4.	Сфери впливу дидактичних  ігор на особистість молодшого школяра ………………………………………………………….	12
	1.5.	Функції дидактичної  гри ……………………………………….	12
РОЗДІЛ 2
Дидактичні ігри на уроках рідної мови як засіб розвитку творчого мислення молодших школярів (експериментальна частина) ………..			14
	2.1.	Дидактичне значення ігрових методів ………………………...	14
	2.2	Використання дидактичних  ігор та вправ на різних етапах уроку  рідної мови ……………………………………………….	19
	2.3	Дидактична гра як метод перевірки знань	21
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………...			23
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………...			25
ДОДАТКИ …………………………………………………………………			27
Сфери впливу дидактичних  ігор на особистість молодшого школяра  …..			27
Фрагмент уроку рідної мови у 2 класі ……………………………………...			28
Різні види дидактичних  ігор, які використовуються на уроках української мови ……………………………………………………………..			29
Порівняльна таблиця  ефективності методів навчання ……………………			34
Розробка інтегрованого  уроку української мови у 2 класі  з використанням дидактичних  ігор			35

 

 

ВСТУП

З настанням нового тисячоліття всі відчули: прийшов новий час - і в житті людини, і, зокрема, в педагогічній сфері діяльності відбуваються кардинальні зміни.

Новий час відкрив  нову епоху в учительстві. І, перш за все, доручив нову дитину - нового учня. А якого вчителя хоче новий  учень, котрий прожив 6 років, у якого такий великий досвід життя?

Він заявляє своє право  на свого вчителя: справедливого  і цікавого, радісного і вимогливого, творчого і красивого... І щоб навчання було справжньою наукою - корисною і  привабливою. Таким чином, новий час вимагає нових форм, методів навчання, тим паче , що однією з рушійних сил навчального процесу є його суперечність між постійно зростаючими вимогами суспільства до процесу навчання і загальним станом цього процесу, який потребує постійного вдосконалення.

У всьому світі навчання пов'язується з уроком - одночасним заняттям з усім класом. На уроці, як звичайно, вчитель передає школярам знання, формує їхнє вміння та навички (при цьому він опирається на повідомлення, виклад нового матеріалу, відтворення  його учнями) й оцінює результати цього процесу. Навчання носить репродуктивний характер, знання і способи дій передаються учням у готовому вигляді, тобто призначенні для відтворювального засвоєння.

Щоб перетворити урок у живе, цікаве вирішення проблем, було запроваджено використання на уроці гри.

Дидактична гра є  одним із засобів активізації  пізнавальної діяльності дітей молодшого  віку. Можна без перебільшення  сказати. Що пізнавальна діяльність відкриває дитині вікно у світ знань, світ книг, світ дивних відкриттів, формує ставлення до пізнання, науки, книги, навчання.

Пізнавальна діяльність потребує інтелектуальних зусиль, аналізу, роздумів. В ній розвиваються уявні  здібності дітей, розширюється коло знань.

Грі, як одному з вагомих  помічників у навчанні молодшого покоління, було присвячено засідання "засідання за круглим столом", у якому взяли участь. О.Савченко (заступник Міністра освіти України, академік АПН України, доктор педагогічних наук), Л.Балим (заступник начальника управління гуманітарної освіти та виховання Міністерства освіти України), О. Ночвікова (зав. відділу педагогічного досвіду та освітніх інновацій) Інституту змісту і методів навчання), О.Немежанська (методист центру дитячої творчості Подільського району м. Київа), О.Рисенко (директор педагогічного коледжу м. Ялти), В.Книш (методист Центру творчості м. Миколаєва), Л.Налот (старший вчитель початкових класів СШ №15 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області), Л.Зубкова (вчитель початкових класів СШ №38 м. Києва, переможець конкурсу "Вчитель року"), Н.Паскал (вчитель початкових класів СШ №191 м.Київа, переможець Всеукраїнського конкурсу "Вчитель року").

Засідання вела заступник  міністра освіти України Савченко Олександра Яківна. Вона спинилась на проблемах  організації дозвілля дитини, говорила про відсутність вибору ігор, а також про недостатнє науково-методичне забезпечення з цього питання.

«Необхідно найцікавіший досвід педагогів узагальнювати і пропонувати, - зазначила О.Савченко. - Гра - справа серйозна і дуже важлива, щоб вона була не епізодом, а проходила б крізь усе життя дитини, як у школі, так і вдома. Дитина має жити чудовою, захоплюючою атмосферою гри і з великою радістю зустрічати наступний день» [1, с.113].

Проблема використання дидактичних ігор на уроках української  мови сьогодні дуже актуальна. У сучасній школі вчитель багато уваги приділяє дидактичній грі: яку гру запропонувати дітям, як зацікавити грою дітей, довести дітям, що гра може бути не тільки забавою, а й навчанням. Тому, враховуючи актуальність даної проблеми, ми визначили основну

мету і завдання курсової роботи: дослідити роль дидактичної гри у формуванні та розвитку творчого мислення молодших школярів.

Об’єкт дослідження - процес впровадження дидактичної гри на різних етапах уроків української мови.

Предмет дослідження - урок української мови у 2 класі.

РОЗДІЛ 1

РОЛЬ ГРИ  У РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО  ШКОЛЯРА

 

З давніх-давен в Україні  будь-які зібрання дітей супроводжувалися ігровою діяльністю. Народна виховна  мудрість емпірично передбачала  розв’язання важливих психологічних завдань формування особистості дитини. Зокрема, засобами народної гри виводила маленьку людину з її реального побутового повсякдення, запобігала складанню стереотипів сумніву й недовіри до своїх сил. Через гру дитині надавалася змога заявити оточенню про свій позитивний потенціал. Саме у грі моделі сюжетної вправи активізували рухливість, розвивали процес мислення, викликали в неї позитивні емоції.

З переходом із умов гри  до умов навчальної діяльності настає в житті дитини переломний момент.

Нове становище дитини в суспільстві визначається тим, що вона не просто йде з дитячого садка до школи, а тим, що навчання для неї стане віднині обов'язковим. За результат свого навчання дитина нестиме відповідальність перед учителем, школою і своєю сім'єю. Тепер дитина мусить дотримуватися однакових для всіх школярів правил. І тут на допомогу вчителям знову приходить гра. У сучасних умовах - це не спонтанні сюжетні ігри, не стихійно засвоєні від старших поколінь розваги за правилами. Сьогодні гра контролюється системою суспільного виховання.

У грі при цьому  існує суб'єктивна свобода для  дитини. Тут діти мають змогу самостійно (без допомоги дорослих) розподіляти  ролі, контролювати один одного, стежити  за точністю виконання того чи іншого завдання. Тут дитина виконує роль, яку взяла на себе, враховуючи свій досвід. Гра стає сьогодні школою соціальних відносин для кожної дитини.

Під час гри дитина ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів і взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло. Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначити, як вони сприймаються іншими, і з’являється потреба будувати свою поведінку з урахуванням реакції інших.

Для дитини особлива цінність гри полягає не тільки в тому, що вона дає їй можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання, а й у плані підготовки для різних сфер життя.

Гра для дитини, особливо в молодшому шкільному віці, наділена ще й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою.

Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування з оточенням.

Важливе завдання гри: дати можливість кожній дитині самовиразитися, самореалізуватися, як у процесі  навчання, так і в позаурочній  діяльності.

1.1. Використання гри у процесі гармонійного розвитку особистості. Чому гра так подобається дітям? Тому що гра дарує радість і захоплення, що сам процес гри сповнений несподіванок, а результат - таємниця. Але, крім суб'єктивного сприйняття, є, безумовно, глибинний вплив гри на людину, на основі сфери її життєдіяльності: фізичну, емоційно - вольову, інтелектуальну та духовну (ціннісно-смислову).

Слід зазначити, що гра - це, як правило, переживання, тому найбільш активною під час гри стає емоційна сфера.

На жаль, емоційному розвиткові у більшості шкіл не приділяється належна увага. Діти не знають власного емоційного світу, жоден із шкільних курсів не навчає їх мистецтва керування емоційними станами, а вплив радості чи здивування на уроці нерідко класифікується як порушення дисципліни. Звичайно, вчителі, що підходять до своєї праці творчо, намагаються поліпшити це становище.

Слід визначити, що в  початкових ланках освіти розвиткові емоційної сфери приділяється більше уваги, ніж у старших класах. Однак  з точки зору гармонійності у  розвитку дітей теж існують певні диспропорції. Ігри чи ігрові елементи, що використовуються, розвивають переважно сферу емоційну з фізичною чи емоційну з інтелектуальною. Поза увагою все ще залишаються ігри та тренінги духовної спрямованості.

Роль гри в розвитку, становленні особистості дитини незаперечна.

Один із важливих шляхів реалізації програм національного  виховання дітей пролягає через  максимальне залучення гри в  навчально - виховний процес початкової школи.

Це, у свою чергу, потребує підвищення фахових знань учителя  в оволодінні алгоритмом проведення навчально - виховного процесу з використанням гри, уміння оперувати ігровим інструментуванням, самостійно моделювати форми занять, правильно їх використовувати відповідно до навчального предмета, щоб гра сприяла розвиткові дитини.

Важливою передумовою  успішного навчання молодших школярів є зацікавленість, Взагалі, проблема зацікавленості - це проблема, всієї педагогіки. Основні шляхи підвищення ефективності навчання і виховання - взаємодія процесів розвитку мислення дитини та формування в неї знань та навичок. Основним методом навчання молодших школярів є практичний метод. Він дає змогу дітям глибше усвідомити навчальний матеріал.

Навчання молодшого  школяра має бути цікавим, радісним, але водночас повинно забезпечувати глибоке засвоєння навчального матеріалу. Завдання вчителя початкових класів не лише навчати, а й пробудити в дітей емоційне задоволення, радість від отриманих знань і до самого процесу їх засвоєння

Використання ігор на уроках сприяє позитивному ставленню до навчання, потребує від дитини кмітливості, уваги, вчить витримки, виробляє вміння швидко орієнтуватись і знаходити правильне рішення.

Колективні ігри згуртовують  дітей, сприяють формуванню дружних  взаємин між ними. В цих іграх  дітям необхідно узгоджувати  свої дії з діями інших учасників гри, дотримуватись правил, бути справедливими до товаришів. Багато ігор на уроках містять елементи змагальності. У них хтось виграє, а хтось програє. Такі ситуації допомагають учителеві формувати в учнів справедливе ставлення і до власних успіхів, і до тих, хто програв.

Проведення ігор з дітьми і вміле керівництво ними на уроках потребує великої майстерності від учителя. Перед проведенням ігор необхідно доступно викласти сюжет, розподілити ролі, поставити перед дітьми пізнавальне завдання, підготувати необхідне обладнання тощо. У грі має брати участь кожен учень класу. А якщо здійснює ігрову діяльність частина учнів, то всі інші мають виконувати роль контролерів, суддів, коментаторів тощо.

Пояснюючи правила гри, слід домагатися, щоб діти самостійно відчували її значення, виявляли ініціативу, керувалися попередніми поясненнями вчителя, не чекаючи додаткових вказівок. Багато важить тут і темп ігрової діяльності. Якщо він надто швидкий, учні не встигають поміркувати, тому дають неправильні відповіді. Однак й уповільнений темп шкодить, бо знижує інтерес школярів, не відповідає їхній природній рухливості.

Щоб та сама гра не набридла, через певний час треба вносити  у неї деякі зміни, ускладнювати завдання, враховуючи засвоєний матеріал, індивідуальні особливості молодших школярів. У більшості ігор на уроках потрібно вносити елементи змагальності, що також підвищує пізнавальну активність дітей у процесі навчання.

Для проведення змагань  учитель в таблиці на дошці  зірочками позначає активну роботу команд протягом уроку. Якщо активність та інтерес будь-якої команди слабне (наприклад, якщо в одній команді менше зірочок, ніж у другій), учитель має запитати такого учня з цієї команди, який відповість правильно і отримає за відповідь зірочку. Наприкінці уроку вчитель разом з дітьми, підраховуючи підсумки змагання, звертає увагу на дружню роботу учасників команд, що сприяє формуванню почуття колективізму.