Використання ігрового методу на заняттях ритмікою з дітьми дошкільного віку

 

 

 

 

 

 

             1.2. Ігрова діяльність дітей дошкільного віку.

Діти всіх народів  світу мають спільну рису –  вроджений потяг до гри. А уявити дитинство без неї взагалі  неможливо. [16, с.3].

 Особливості соціальної ситуації розвитку дошкільняти виражаються в характерних для нього видах діяльності, передусім у сюжетно – рольовій грі, яка є формою творчої діяльності. Граючись, дитина поєднує в собі роль автора п’єси та актора, декоратора й техніка. У грі вона пізнає світ, стосунки, ролі, поведінку людей, моделює міжособистісні стосунки  в ньому, вчиться орієнтуватися в різних сферах людської життєдіяльності, оволодіває правилами та нормами життя. Гра є провідною діяльністю дошкільняти не тому, що займає найбільше вільного від сну часу в його житті, а тому, що зумовлює найважливіші зміни у психічних процесах і психічних особливостях його особистості.

Свого часу російський психолог Олексій Леонтьєв (1903 – 1979 ) відзначив, що причина перетворення гри на провідну діяльність дошкільняти полягає у розширенні усвідомлюваного нею предметного світу. У сюжетно – рольовій грі можна робити все, що недоступне в реальному житті [19, с.142 - 143].

Ігри дітей дошкільного  віку досліджували М.Я. Басов, Д.Б. Ельконін, О.В. Запорожець, Д.В. Менджерицька, О.І. Тіхєєва, С.Л. Новосьолов та ін. Образ дорослого, його соціальних взаємин та ролей набуває у дошкільника розгорнутого характеру [6, с.102].

За словами Д.Б. Ельконіна, дошкільний вік обертається навколо  свого центру, навколо дорослої людини, її функцій, завдань. Дорослий виступає в узагальненій формі як носій суспільних функцій в системі суспільних відносин. Протиріччя цієї ситуації розвитку Д.Б. Ельконін бачить у тому, що дитина є членом суспільства, поза суспільством вона жити не може, основна її потреба – жити разом з оточуючими людьми, але це здійснити в сучасних історичних умовах неможливо: життя дитини проходить в умовах опосередкованого, а не прямого зв’язку зі світом.

Саме з цього протиріччя і народжується рольова гра –  самостійна діяльність дітей, що моделює життя дорослих.

Гра – соціальна за своїм походженням і змістом, вона є історичним утворенням, пов’язаним з розвитком суспільства, його культури.

Гра – особлива форма  життя дитини в суспільстві.

Гра – це діяльність, у якій дитина спочатку емоційно, а потім інтелектуально засвоює всю систему людських взаємин.

Гра – це « чарівна скринька », за допомогою якої можна навчити малюка читати, писати і, головне, - мислити, спостерігати, доводити, розуміти, творити.

Ігри дошкільників поділяють на види з урахуванням різних ознак. Наприклад, найбільш поширена класифікація ігор складається з предметно – маніпулятивних, імітаційних ( сюжетно – рольових ), будівельно – конструктивних та режисерських ( комбінаційних ) ігор. Над визначенням класифікації ігор працювали А.П. Усова, О.Є. Кравцова, Р.Й. Жуковська, С.Л. Новосьолова, Г.А. Урунтаєва.

Крім згаданих різновидів гри, у дитячій психології досліджуються  також: ігри на теми літературних творів ( Л.П. Бочкарьова, І.Д. Власова, В.А. Гелло, З.В. Лиштван, Т.А. Макарова ); ігри з тваринами ( Е. Янакієва, Болгарія ); ігри у процесі малювання ( Т.С. Казакова, Т.С. Комарова, Н.П. Сакуліна, Є.А. Фльоріна ); комп’ютерні ігри ( В.В. Безменова, Є.В. Зворигіна, Л.А. Яворончук); театралізовані ігри ( Р.К. Сєрьожнікова ) [6, с.111 - 112].

Слід відзначити важливу  ознаку сюжетно – рольової гри  – її самодіяльний характер. Д.В. Менджерицька на цій підставі вважала за необхідне  такі ігри називати творчими, оскільки вони виникають за власним почином  та задумом дітей. Відображення життя дорослих у сюжетно – рольовій грі набуває значно складнішого змісту, ніж в іграх предметних.

У сюжетно – рольовій грі, творчій за своєю природою, діти самостійно визначають її сюжет та зміст, які зумовлюють основні лінії  розгортання гри за певним задумом дітей. Сюжет є важливою складовою структури сюжетно – рольової гри. Дитина обирає ті сюжети, які постійно мають місце в її житті. У сюжеті ігор переплітаються спогади про реальні події життя дітей та фантастичні елементи з казок, кінофільмів, мультфільмів. В іграх все більше сюжетів соціального спрямування, де зображаються відносини між людьми як носіями соціальних ролей, де моделюється вирішення складних етичних проблем. До кінця дошкільного віку виникають сюжети – композиції, в яких відображаються різні та водночас пов’язані між собою сфери дійсності.

Змістом гри є той  момент дійсності й відносин між  дорослими, що виділяється у відповідній  сфері дійсності як найбільш значущий у розумінні дітей та відтворюється  ними у грі [6, с.103 - 104].

Сюжетно – рольова  гра слугує на етапі дошкільного  віку провідним засобом соціалізації дитини, у ході якої в неї формуються важливі психічні функції та особистість.

 Відомий психолог Л.С. Виготський зазначав, що наукові поняття не заучуються дитиною, а виникають і складаються за допомогою величезної напруги її власної думки. Саме тому одним зі шляхів, який веде до прискорення процесу пізнання, є використання розвивальних ігор у різних видах діяльності дошкільників. Під розвивальною грою ми розуміємо ігрову діяльність, організовану педагогом і спрямовану на розвиток психічних процесів у дошкільників, їх емоційної сфери. У розвивальних іграх вдається поєднати один із головних принципів навчання: від простого до складного з дуже важливим принципом творчої діяльності: самостійно за здібностями.

Розвивальні ігри мають  таку структуру:

• ігровий задум ( ігрова ситуація, в яку вводиться дитина );
• ігрові дії ( дії, які пропонуються дитині, щоб гра відбулася );
• ігрові завдання, які визначають ігрові дії;

- ігровий матеріал; [16, с.3 - 6].

Рухливі ігри, як доведено фахівцями, зміцнюють серцево –  судинну та дихальну системи дитини, активізують обмін речовин, розвивають руховий апарат [23, с. 4].

Рухливі ігри дошкільників часто називають « школою довільності ». Вони приваблюють дітей своїм динамізмом, можливістю фізичної активності, водночас справляють важливий вплив на розвиток їх психіки і особистості. Вони належать до групи ігор за правилами. Правила становлять важливу умову проведення рухливих ігор, завдяки якій від дитини вимагається відповідна регуляція своєї поведінки. У їх процесі формуються важливі інтелектуальні якості: спостережливість, уважність, уява, пам’ять. У рухливих іграх відбувається спільна гра дітей, завдяки чому виникають мотиви змагання, суперництва, прагнення до кращих результатів. Діти навчаються грати у команді, тобто враховувати дії своїх товаришів, їхні успіхи та помилки, допомагати їм, радіти їхньому успіху, переживати гордість за досягнуті результати [6, с.113 - 114].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          1.3 Музично – дидактичні ігри у розвитку сенсорних здібностей  

                                               дошкільників.

Сенсорно – перцептивні  процеси інтенсивно розвиваються у  дитини віком від 3 до 7 років, набуваючи  якісно нових властивостей.

Основне місце в сенсорному розвитку дитини починаючи з 3 років займає оволодіння сенсорними еталонами кольору, форми, величини.

Сенсорні еталони – це психічні образи, що містять уявлення про чуттєво сприймані властивості об’єктів. Властивості сенсорних еталонів: узагальненість, усвідомлюваність, системність.

Етапи засвоєння сенсорних еталонів (за Л.А. Венгером ):

1. До 1 року виникають «сенсомоторні передеталони», що являють собою неусвідомлювані способи виділення просторових властивостей предметів;  
2. Протягом 2 – 3 років виникають «предметні передеталони», якими виступають конкретні предмети – мірки;
3. Після 3 років у ході продуктивних видів діяльності з’являються власне сенсорні еталони. Види діяльності опираються на систему образів, передбачаючи задум, а тому сприяють розвиткові еталонів як психічних образів певних властивостей предметів. На основі орієнтувальної складової ігрового маніпулювання предметами виникають власне обстежувальні дії, спеціально спрямовані на з’ясування призначення частин предмету, їх рухливості та зв’язку між собою (З.М. Богуславська).                                                                      

Провідним різновидом обстежувальної дії дошкільника на основі зорового аналізатора є акт роздивляння, який набуває самостійного значення, бо не пов’язаний із предметними діями. Дошкільник в ході роздивляння вирішує різноманітні задачі: пошуку предметів, виділення, визначення їх ознак, частин- спільних і відмінних з іншими, ознайомлення з новим предметом [6, с.193 - 195].

Основне значення музично-дидактичних  ігор - формувати у дітей музичні  здібності в доступній ігровій  формі, допомогти їм розібратись  в співвідношенні звуків за висотою, розвивати в них чуття ритму, тембровий і динамічний слух, прагнення до самостійних дій із застосуванням знань, отриманих на музичних заняттях. Музично-дидактичні ігри збагачують дітей новими враженнями, розвивають у них ініціативу, самостійність, здатність до сприйняття, розрізненню основних властивостей музичного звуку. Музично-дидактичні ігри допомагають дитині в цікавій для неї формі почути, відрізнити, порівняти деякі властивості музики, а потім діяти з ними.

Такі ігри дозволяють наблизити процес навчання до вікових особливостей дошкільника. В них тісно переплітаються ігрова й навчальна цілі, поєднується ігрова та пізнавальна мотивація. Дитина переживає інтерес та задоволення в процесі таких ігор. Розігрування дидактичних ігор дітьми під керівництвом дорослого виступає водночас як особлива форма взаємодії дорослого й дитини, що має провідне значення у розумовому вихованні дошкільників. Основною умовою засвоєння матеріалу і розвитку музично-сенсорних здібностей дітей є систематичність проведення таких ігор.

У своїх працях з теорії сенсорного виховання О. Усова називає  дидактичні ігри та іграшки провідними дидактичними засобами. Їхнє призначення – привести дитину до розуміння властивостей і якостей явищ, що сприймаються чуттєво. Дидактичні ігри ніби відображають і завершують процес зіставлення й відокремлення власне сенсорного досвіду дитини щодо сприйняття властивостей і якостей явищ від загально – прийнятих еталонів [2, с. 142].

Існують різні кваліфікації ігор. Наприклад, Н.А. Ветлугіна розділяє ігри для розвитку музичних здібностей  на настільні, рухливі і хороводи.

 Іноді музично-дидактичні ігри розподіляються на підставі виду музичної діяльності, який освоюється з їх допомогою.

Так Л.Н. Комісарова виділяє  три групи музично-дидактичних  ігор для розвитку музичного сприйняття. Для розрізнення характеру музики, елементів зображальності і засобів музичної виразності.

Як і будь – яка  інша, музично-дидактична гра має включати розвиток ігрових дій. Ігри ці відзначаються і за своїми ігровими діями, і за сенсорними завданнями. Музично-дидактична гра завжди потребує слухової зосередженості. Тому в тих з них, які мають рухливий характер, елементи змагання повинні бути за часом трохи віддалені від моменту виконання музичних завдань. Тоді увага дітей привертається послідовно до виконання дій, різних за характером.

У музично – дидактичних  іграх виразно виступає роль правил. Вони цілком пов’язані з якістю виконання сенсорних завдань. Вони допомагають контролювати слух і навпаки, виконання коригується слухом.

Також особливу роль відіграють музичні твори, на основі яких розгортається ігрова дія. Вони мають відповідати естетичним вимогам, викликати почуття дітей, позитивно впливати на їхній смак і спонукати до виражального руху. Дітям належить із загального комплексу гармонічного сполучення звуків виділити, відзначити деякі властивості, від яких залежить і успіх розгортання ігрових дій.

В дидактичних іграх  ритмічні відношення беруться обмежено і в їх найпростіших поєднаннях. Послідовність ознайомлення з ритмічними відношеннями визначається, з одного боку, ускладненням їх у самій музиці, а з другого – способами відтворення ритмічних рисунків у різних видах діяльності.

Ознайомити малят з  музичними тембрами в дидактичних  іграх можливо кількома способами: сприймаючи людські голоси (мовні, співацькі), імітацію голосів птахів, тварин і птахів – один з найдосупніших способів ознайомлення з тембрами, що застосовується в роботі з дітьми молодших груп [2, с. 152].

Музично – дидактичні ігри поєднують в собі багато умов, які особливо сприяють сенсорному розвитку дітей. Їх зміст, структура, ігрові дії і правила спрямовані на те, щоб допомогти систематичному й планомірному розвитку висотного, ритмічного, динамічного і тембрового слуху. Ігри прості й дохідливі, вони дозволяють дітям самостійно робити вправи по засвоєнню способів сенсорних дій. На сенсорній основі будується складна структура музичного розвитку дітей.

      

 

 

 

         РОЗДІЛ ІІ. ФОРМИ НАВЧЕННЯ РИТМІЦІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО            

                              ВІКУ ЗА ДОПОМОГОЮ ІГРОВОГО МЕТОДУ

         2.1. Музично – ритмічні ігри.

         «Рухливі ігри під акомпанемент музики так само, як і вона, розвивають слух, легкість і спритність рухів, здатність швидко і правильно реагувати на враження від музики», - так писала відомий російський педагог Є.М. Водовозова [3, с.330].

         Цю думку розвиває О.П. Усова: « Є щось надзвичайне в тому, як поєднуються між собою начала, що розвивають дитину, - гра, мова і пісня...Практика дитячих ігор – це ніби початкова школа музичної культури дітей... » [24, с.51].

          У нашій країні система музично  – ритмічного виховання розроблена  Н.Г. Александровою, М.О. Румер,  О.В. Коноровою, В.А. Грінер та  ін. Із застрсуванням до дошкільного  віку спеціальні дослідження  проведені Н.О. Ветлугіною, О.В. Кенеман та їхніми учнями М.Л. Палавандішвілі, А.М. Зіміною. В розробці змісту ритміки брали участь М.О. Румер, Т.С. Бабаджан, М.П. Мєтлов, Ю.О. Двоскіна, О.М. Соковніна [10, с. 81].