Використання ігрового методу на заняттях ритмікою з дітьми дошкільного віку

Соціальна ситуація розвитку в дошкільному віці. У ранньому дитинстві малюк відкрив для  себе існування дорослих, складний їхній світ. Якраз відокремлення дитини від дорослого створює нову соціальну ситуацію, в якій вона прагне до самостійності. Однак дитина продовжує жити разом з дорослим, входить в його світ. Тому вона стає дорослим у думках, уяві, орієнтується на нього як на зразок, перебираючи на себе властиву дорослим певну роль, наслідує дорослих, діє, як дорослий, але у формі сюжетно – рольової гри. У дитини з’являються елементарні обов’язки, її зв’язок з дорослим набуває нових форм, що виявляються у заміні спільної діяльності з самостійним виконанням його вказівок [19, с.142]. Протягом дошкільного віку у психіці дитини виникають особливо важливі для її подальшого життя новоутворення. Починає розвиватися творча діяльність, яка виражається у здатності перетворювати навколишню дійсність, створювати нове. Творчі здібності у дітей виявляються в конструкційних іграх, технічній і художній творчості. Формуються у дошкільників і розумові операції та дії, які стосуються розв’язування пізнавальних та особистих завдань [19, с.147].

  Дитина освоює  широке коло видів діяльності  – ігрову, трудову, продуктивну,  побутову. Формується як їх технічна сторона, так і мотиваційно – цільова. Сюжетно – рольова гра виступає для дошкільників школою міжособистісних взаємин. Головним підсумком розвитку всіх видів діяльності, з одного боку, виступає оволодіння моделюванням як центральною розумовою здатність (Л.А.Венгер), а з другого боку, формування довільної поведінки (О.М.Леонтьєв, Д.Б.Ельконін) [6, с. 76].

Загальна психолого  – педагогічна характеристика кожного  періоду дошкільного дитинства.

1) Молодший дошкільний  вік ( 3 – 4 роки ) – характеризується тим, що дитина виходить за коло свого сімейного спілкування і встановлює відносини з більш широким світом дорослих і дітей.

Розвиток пізнавальної сфери. Вдосконалюється фонематичний слух, розрізнення кольорів, гострота зору. Формується вміння розглядати предмет. Тобто для дитини цього віку характерне активне, різноманітне, розгорнуте орієнтування в світі речей [16, с. 8].

Сприймання – це сукупність відчуттів. У процесі сприймання дитина набуває власного досвіду, засвоюючи  одночасно досвід суспільний.

Серед інших психічних  процесів пам’ять у цей період розвивається найбільш інтенсивно. Однак образна пам’ять переважає над словесною. Мимовільна пам’ять розвивається не під час спеціальних занять, а безпосередньо в процесі сюжетно – рольової гри, при мовленнєвому спілкуванні, під час слухання літературних творів. Пам’ять тісно пов’язана з уявленням. [16, с. 8 ].

Образна пам'ять - це збереження в пам'яті  та відтворення колись сприйнятого  життєво важливого об'єкта, його просторового розташування, кольору тощо. Про співвідношення пам'яті і мислення Л.С. Виготський зауважив наступне: якщо для дошкільника подумати означає пригадати, то для молодшого школяра пригадати означає подумати. [6, с.205].

Рухова пам'ять - це пам'ять  на позу, рух тіла. Вона виявляється у людини ще в ранньому дитинстві і є основою для формування рухових навичок: ходіння, танцю, гри на музичному інструменті, спортивних, професійних та великої кількості інших навичок. [15, с. 123]. Засвоєння широкого спектру моторних та сенсомоторних навичок дошкільником не тільки стає можливим на основі рухової пам'яті, але водночас і сприяє її розвиткові. Свого розквіту досягають рухливі ігри, що передбачають не тільки запам’ятовування рухів, але й правил гри [6, с.206].

Словесно-логічна пам'ять - це суто людська пам'ять на думки, судження, закономірності і зв'язки між предметами і явищами дійсності. Цей вид пам'яті тісно пов'язаний із мовленням і мисленням, формується разом із ними і досягає свого розвинутого вигляду пізніше за рухову, емоційну, образну [15, с. 124-125]. Словесна пам'ять дошкільника досягає значних успіхів, дитина напам’ять проговорює доступні для її розуміння вірші, скоромовки, приказки, загадки [6, с.207].

Наприкінці  третього  року  життя  в  дітей  зароджуються  елементи  символічніої функції мислення  та  внутрішнього  плану дій. Отже, мислення  дітей цього віку  є наочно-дійовим і наочно-образним. [16, с.8 ].

Комунікативно-мовленнєвий розвиток на четвертому році життя полягає  у продовженні засвоєння дитиною  експресивно-мімічних, паралінгвістичних мовних засобів. У спілкуванні молодші дошкільники користуються простими і складними (складнопідрядними) реченнями, виявляють ініціативу та активність [19, с.150].

Розвиток ігрової діяльності, її перехід у дошкільному віці до сюжетно – рольової гри – найважливіша умова розвитку уяви. Виконання ролі у грі вимагає від дитини складної діяльності уяви: передбачити, що повинен робити герой, планувати його подальші дії.

Уява – психічний  пізнавальний процес створення нових  образів шляхом переробки матеріалів сприйняття та уявлень. Уява творча – вид уяви, який передбачає створення оригінального продукту. У кожен період дитячого розвитку творча уява працює особливим чином і відповідає рівню розвитку дитини, її досвіду [21, с.102 – 103].

Під увагою розуміється  спрямованість і зосередженість психічної діяльності на певному  об’єкті (Н.Ф.Добринін). Розгортання складних і тривалих ігрових сюжетів зміцнює стійкість увваги дитини, сприяє зростанню її довільності. Стійкість уваги проявляється не тільки у грі, а і тоді, коли дитина виконує під керівництвом дорослого певну роботу, навіть нецікаву. [6, с.168].

Емоційний розвиток. Діти досить імпульсивні, емоціі легко виникають і швидко минають. Характерним є те, що діти соромляться лише дорослих і сором виникає тільки в конкретній, реальній ситуації [16, с.9]. Стримування дитиною емоцій набуває характеру їх інтеріоризації, тобто згортання зовнішніх проявів. Молодший дошкільник у ситуації образи, засмучення намагається стримати сльози.

2) Середній дошкільний вік ( 4 – 5 років ) не має кризових ситуацій розвитку. В ньому гармонійно продовжують формуватися і розвиватися всі види діяльності дитини. Сюжетно-рольова  гра значно  збагачується. Зміст  її  відбиває  не тільки  зовнішні  сторони  поведінки  дорослих, а  й  її внутрішню  сторону. Розширюється  тематика  гри, ускладнюються  її  сюжети. Зникають багаторазові  повторення  одних  і  тих  же дій. Розгортанню  гри  обов’язково  передує  задум. Гра  переростає  в  справжню  спільну  гру дітей. Вони  шукають  партнерів, домовляються, в  яку  саме  гру  вони  гратимуться, які  ролі  виконуватимуть. Серед  дітей  виокремлюються  лідери  ігрової  діяльності, які  її  організовують, і  більш  пасивні  учасники. Всі  учасники  гри  жорстко  дотримуються  її правил. Величезну роль у цьому віці  відіграють  дидактичні  і рухливі ігри, що  сприяють  розвитку  вміння  підкорятися правилам  і розвивають  пізнавальну сферу  дитини [16, с.9].

Розвиток пізнавальної сфери. Як зазначає М.М. Подд’яков, у середньому дошкільному віці продуктивна діяльність передбачає цілеспрямоване спостереження, яке дорослий організовує у такому порядку: предмет сприймається в цілому; виділяються його головні частини, визначаються їх властивості; встановлюються просторові взаємозв’язки частин; розрізняються дрібні деталі та визначається їх просторове співвідношення з основними частинами; повторне цілісне сприйняття предмету. [6, с.196].

Уперше  з’являється  довільне  запам’ятовування. Найпростіший  прийом, який  використовується  при  цьому – це  повторення. Надалі  розвивається  наочно-образне  мислення, яке  поволі  стає  міркуючим. [16, с.10].

На думку О. М. Дьяченко, у дошкільному віці вирізняються два етапи розвитку уяви. І перший - у 4-5 р. Рівень творчої уяви дещо знижується через орієнтацію на засвоєння зразків соціальної поведінки. Афективна уява виникає у ситуаціях, що викликають реальні переживання. Пізнавальна має відтворюючий характер. [6, с.235 - 236].

Дошкільник вчиться  правильно узгоджувати слова, використовує поширені речення, його висловлювання адекватні ситуації мовлення. Він відповідає на запитання, ставить зустрічні, самостійно робить прості пояснення, наводить докази, переказує казки і розповіді, з незначною допомогою дорослого складає описові й оповідні висловлювання [19, с.151].

Значні досягнення спостерігаються  в розвитку довільної уваги, яка  виступає одним з компонентів  довільності особистості як новоутворення  дошкільного віку. Вдосконалюється  здатність дитини діяти за словесною  інструкцією дорослого.

Емоційний розвиток. Почуття  дитини  стають  дедалі  стійкішими. Дитина  здатна  співчувати  іншим і  робить  це  вже  не  за  вказівкою  дорослих, а  спонтанно, самостійно. З’являється  бажання  бути  корисним  дорослому. Ставлення  до  ровесників  перетворюється  на  дружелюбне. Формуються  естетичні  почуття. [16, с.10 ].

Саме в середньому дошкільному віці починається формування усвідомленої постановки мети. Діти також  можуть задля досягнення мети виконувати дії, які самі по собі не привабливі. Інша важлива зміна в розвитку вольової сфери дитини — усвідомлення нею морального змісту правил поведінки й оволодіння вмінням керуватися ними в своїх вчинках.

3) Старший дошкільний  вік ( 5 – 6 років ) є періодом розквіту сюжетно-рольової гри. Збагачується зміст і форми інших видів діяльності дитини. Відбувається подальше ускладнення сюжетів гри, зростає їх різноманітність і розгорнутість. Дітей цікавлять не тільки локальні події з їх власного досвіду, а й такі, що мають значення в межах всього людського суспільства. Гра набуває дедалі творчого характеру.

Розвиток пізнавальної сфери. У старшого дошкільника спостереження набуває дослідницької спрямованості, проводиться з метою встановлення чогось для дитини невідомого. [6, с.196 - 197]. У 6 років сприймання стає ще більш цілеспрямованим, точним та узагальненим. За спеціального навчання вдосконалюється слухове сприйняття мовлення та музики.

У старшому дошкільному віці продовжується інтенсивний розвиток образної пам’яті (запам’ятовування предметів і їх зображення). У 5-6 років у дитини починає проявлятися довільна пам’ять. Вона вже вміє розглядати предмети, може вести цілеспрямоване спостереження, у неї розвивається довільна увага і з’являються елементи довільної пам’яті. Елементи довільного запам’ятовування – це головне досягнення дошкільняти. Для розвитку логічної пам’яті важливо навчитися розуміти (проаналізувати, порівняти, співвіднести, згрупувати) матеріал, а вже потім заучувати його.

Істотні зміни відбуваються у розвитку мислення старшого дошкільника. Це означає, що мислення дитини відокремлюється від сприймання і водночас від практичної дії та і стає відносно самостійним процесом. Залишаючись ще переважно наочно-образним, воно поступово робиться словесним.

Експериментування з  новим матеріалом із метою відкриття  нового — ще одна важлива характеристика мислення цього вікового періоду. У дітей із високим рівнем пізнавального розвитку воно має чіткий, послідовний («крок за кроком») характер. [16, с.12 ].

У 5 років закінчується сенситивний період розвитку мовлення. Це означає, що основні його складові мають бути сформовані в цей період. Діти користуються розгорнутими фразами, можуть скласти невеликі сюжетні розповіді [16, с.13].

  На кінець шостого року діти загалом засвоюють систему рідної мови. Формування нових взаємин з оточуючими — дорослими і однолітками, а також опанування нових видів діяльності веде до збагачення форм і функцій усного мовлення дитини. Центральною ланкою у розвиткові зв'язної мови є збагачення функцій внутрішнього мовлення.

У старшому дошкільному  віці розширюється образи уяви, зростає їх чіткість, яскравість. За допомогою уяви дитина прагне до відтворення того, що вразило, до пригадування того, що сподобалося, тобто до конструювання широкої сфери своїх відносин з дійсністю ( Ж. Піаже ). Орієнтація дитини на творче освоєння дійсності   ( М.М.  Подд’яков ) спонукає до осмислення оточуючого, але знань для цього в дитини ще замало. Іноді діти, розповідаючи про події минулого, додають у них вигадані елементи. Це не можна назвати проявом брехливості. Тут виявляється особливість дитячої психіки – її синкретизм – недиференційованість психічних процесів між собою. У даному випадку – пам’яті та уяви [6, с.236 - 238].

Стійкість уваги розвивається постійно, однак у старшому дошкільному  віці вона ще слабка: 6-річні діти активно і продуктивно займаються однією справою не більше 10-15 хв. Це пов'язано з необхідністю зосередитися на заняттях з підготовки до школи, які відбуваються в старшій групі.

Обсяг уваги - кількість  об'єктів, які людина здатна сприймати  одночасно за конкретний проміжок часу. У дітей старшого дошкільного віку слаборозвиненим є розподіл уваги. Розподіл уваги - здатність людини уважно виконувати одночасно кілька видів діяльності.

Між 5,5 і 6,5 роками зменшуються  відволікання уваги, що надає поведінці  більшої послідовності. Водночас, дитина не може зосередитись, якщо їй заважає шум, інші сторонні звуки [6, с.168].

Емоційний розвиток. У 6 років вони можуть приховувати страх, агресію, сльози. Засвоюють «мову» почуттів: міміку, жести, пози, інтонації голосу тощо. У ставленні до дітей інших вікових категорій виникає специфічне почуття «дорослішості». У 6 років дитина може підкоряти свою увагу вимогам дорослого та усвідомлювати цю необхідність. Розвивається здатність передбачати наслідки дій. Формуються почуття відповідальності за свою поведінку, елементи самоконтролю. У старшому дошкільному віці уявлення про себе стають більш самостійними. Виникає нове утворення — усвідомлення свого соціального «Я» і зайняття дитиною певної внутрішньої позиції щодо взаємовідносин з іншими людьми. [16, с.13 - 14].