Використання ігрового методу на заняттях ритмікою з дітьми дошкільного віку

Міністерство освіти і науки України, молоді та спорту

Хмельницька гуманітарно-педагогічна  академія

Кафедра теорії та методики мистецтв

 

 

 

                                           Соловей Олена Олегівна         Використання ігрового методу на заняттях ритмікою з дітьми                

                                       дошкільного віку

                                                        Курсова робота

 

на здобуття ІІ освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

                                 за спеціальністю 6.020202 «Хореографія*»

 

 

 

 

Керівник: Дриваленко Лариса Миколаївна,

                                            викладач кафедри теорії та методики

                                                              мистецтв

 

 

 

 

 

 

Хмельницький – 2012

 

ЗМІСТ

         ВСТУП……………………………………………………………………………….3

         РОЗДІЛ І. ВИЗНАЧЕННЯ НАУКОВЦЯМИ АСПЕКТУ ГРИ В ЦІЛОМУ У    

         НАУКОВО – МЕТОДИЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ.

         1.1.Основні закономірності психічного  розвитку дитини.....................................8

         1.2. Ігрова діяльність дітей дошкільного віку........................................................15

         1.3 Музично – дидактичні ігри  у розвитку сенсорних здібностей  

         дошкільників.............................................................................................................19

         РОЗДІЛ ІІ. ФОРМИ НАВЧЕННЯ РИТМІЦІ  ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗА     

         ДОПОМОГОЮ ІГРОВОГО МЕТОДУ.

         2.1. Музично – ритмічні ігри..................................................................................22

         2.2. Методика проведення музично – ритмічних ігор.........................................24

         2.3. Мовно – ритмічні ігри.....................................................................................27

         2.4. Ігрова діяльність в контексті  колективного виховання................................29

         ВИСНОВКИ.............................................................................................................32

         СПИСКИ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................................34

         ДОДАТКИ................................................................................................................37

                                                   

                                                 ВСТУП

Актульність теми. Сьогодні одними з актуальних проблем у навчальній сфері є підходи до розвитку та навчання дітей дошкільного віку . У Законі України «Про дошкільну освіту» зазначається, що :

« 1. Дошкільна освіта є обов’язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти України.

2. Дошкільна освіта  – цілісний процес, спрямований  на:

- забезпечення різнобічного  розвитку дитини дошкільного  віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних психологічних та фізіологічних особливостей, культурних потреб;

- формування у дитини  дошкільного віку моральних норм, набуття нею соціального досвіду. » [12, с. 147].

Зміст дошкільної освіти спрямований на збереження дитячої субкультури, зорієнтований на цінності та інтереси дитини, врахування її вікових можливостей.

Відповідно до цього  дошкільний заклад не є "школою для  маленьких", де дитину вправляють у  знанні математики, читанні й письмі. Він відповідальний за процес соціального розвитку особистості, покликаний полегшити її входження у широкий світ і розвинути внутрішні сили. Дошкільний заклад виступає своєрідним посередником між вузьким родинним колом, з якого виходить малюк, і незнайомим світом, до життя в якому він має незабаром прилучитися.

Саме тому гра посідає  важливе місце в системі фізичного, морального, трудового та естетичного  виховання дітей дошкільного  віку. Вона активізує дитину, сприяє підвищенню її життєвого тонусу, задовольняє особисті інтереси та соціальні потреби.  Дошкільний вік (3—6 років) пов’язаний з домінуванням ігрової діяльності. На нього припадають головні досягнення дитини у пізнавальному (формуються уявлення про зв’язки різних сфер дійсності, образне і початки логічного мислення, сенсорні та інтелектуальні здібності), емоційно-вольовому розвитку (окреслюються прийоми саморегуляції, самостійність поведінки, розвиваються усвідомлена дисциплінованість, ініціативність дій, здатність до спілкування, формуються почуття обов’язку, відповідальності тощо). На межі 6—7 років життя формуються передумови для успішного переходу до шкільного навчання [14, с. 40].

Заняття ритмікою активно  входять в ігрову діяльність, тому ігровий метод широко використовується, розвивається, досліджується і потребує постійного вдосконалення. Колосальний досвід педагогів та науковців підтверджує, що діти наполегливо вимагають гри, в іншому випадку – всі намагання навчити просто немають сенсу.

Ритміка – вид діяльності, якій належить значне місце в дошкільній педагогіці. Але шляхи її ще складніші й суперечливіші [2, с. 67]. В основі ритміки лежить вивчення тих елементів музичної виразності, які найбільш природньо і логічно можуть бути виражені в русі. Заняття ритмікою допомагають засвоїти основні – музично – теоретичні поняття, розвивають музичний слух і пам’ять, відчуття ритму, активізують сприйняття музики. В процесі роботи над рухами, що пов’язані з музикою, формується художній смак дітей, розвиваються їх творчі здібності, почуття прекрасного. Разом з тим, звичайно, ритмічні вправи служать і завданням фізичного виховання[28, с.3 ].

Фізичне виховання –  система соціально – педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення  здоров’я, загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь [27,с.319]. Фізичними вправами є рухові дії, спеціально організовані й свідомо виконувані відповідно до закономірностей і завдань фізичного виховання[27, с.322].

Творцем системи музичного  ритмічного виховання є Еміль Жак – Далькроз (1856 – 1950) – швейцарський педагог,композитор, громадський діяч. Він звернув увагу, що не всі можуть виконувати ритмічний малюнок в рамках певного метру і достатньо точно координувати рухи при грі на музичному інструменті. Розуміючи, що ритм пов’язаний з моторикою, він почав вводити в уроки сольфеджіо різноманітні ритмічні вправи. Так поступово ним була створена система ритмічної гімнастики, яка пізніше почала називатися ритмікою[28, с.3].

Не менш важливий внесок в систему музично – ритмічного виховання вклав Карл Орф (1895 - 1982) – німецький композитор та педагог. У 1924 заснував у Мюнхені спільно з Д.Гюнтер музичну школу (Гюнтершуле), на досвіді роботи якої будував систему музичного виховання дітей за допомогою руху (гімнастики, танцю) і музики, розробив новий тип музичних інструментів ("інструменти" Орфа "). Сьогодні з успіхом впроваджуються в освітній процес елементи системи музичного виховання Карла Орфа. Це дає змогу оптимально поєднати кілька видів діяльності дошкільників: логоритміку, спів, рухи та гру на музичних інструментах. Така синкреторна діяльність дуже подобається дітям і, водночас, розвиває їхній творчий потенціал.

Система музичного виховання  Карла Орфа заснована на: дитячий творчості, імпровізації; синтезі різних видів діяльності; високій руховій активності; музичному та літературному кольорі.

Система музичного виховання  Карла Орфа містить такі елементи: мовленнєві вправи; музично-рухові вправи; гра на елементарних музичних інструментах; елементарний музичний театр.

             У процесі занять діти набувають стрункої постави, пластичності рухів, легко і красиво рухаються під музику. Але керівник повинен обов’язково враховувати технічну і фізичну підготовленність вихованців, а також їхні зовнішні дані, тому що бувають вади, які не дають можливості навчити дитину мистецтву танцю. Ритміка також виробляє у дітей такі необхідні якості, як сміливість, спритність, витримку, розвивають необхідне почуття орієнтації  в незвичайному положенні, що сприятливо впливає на підготовку танцювальних номерів[5, с.16].

Музика і рух –  такі ж взаємозв’язані поняття, як звук та його ритмічна пульсація. Протягом не одного десятка років педагоги використовують рух, як засіб музичного  розвитку. На позитивну роль рухів  під музику вказували у своїх працях В. Верховинець, С. Руднєва, М. Румер, Н. Гродзенська, Н. Ветлугіна, Е. Конорова, В. Білобородова, Е. Мальцева та інші. Добре розвинута моторика дитини сприяє знайомству її з навколишнім світом і позитивно впливає на розумовий розвиток. Про роль моторики в розвитку музичних здібностей говорив ще І. Сєченов: «Я не в силах подумки проспівати собі лише звуками, а співаю завжди м’язами; тоді пригадуються і звуки. Пам’ять зорову і чисто дотикову можна назвати просторовою, слухову і м’язеву – пам’яттю часу» [ 20, с.37 ].

Музично – ритмічне почуття  – здатність активно (рухомо) переживати музику, відчувати емоційну виразність музичного ритму і точно відтворювати його. Ритм у музиці і ритм у пластиці дуже тісно пов’язані, бо вони мають спільну основу - рух.  Ритм можна назвати «тілом» музики [ 2, с.69].

Використання ігрового методу на заняттях ритмікою з дітьми дошкільного віку активно досліджувалося в працях Н. Ветлугіної, Г. Березової, С. Шарманової; на присутність ігрового методу у вихованні звертали увагу видатні вчені і педагоги -  Ян Амос Коменський, К.Д.Ушинський, С. Русова, В.О.Сухомлинський; досліджують дане питання і сьогодні численні кандидати педагогічних та психологічних наук, аспіранти, методисти, які друкують свої доробки у журналах «Дошкільна освіта» , «Дошкільне виховання» , «Мистецтво та освіта».

Разом з тим актуальність даної проблеми та недостатність  теоретичної розробки зумовили вибір теми дослідження «Використання ігрового методу на заняттях ритмікою з дітьми дошкільного віку».

Об’єкт дослідження – ігровий метод в діяльності дітей дошкільного віку на заняттях ритмікою.

Предмет дослідження  – форми реалізації ігрового методу на заняттях ритмікою з дітьми дошкільного віку.

Мета дослідження – визначити та теоретично обгрунтувати форми використання ігрового методу на заняттях ритмікою з дітьми дошкільного віку.

Відповідно до предмета і мети було визначено такі завдання дослідження:

• на основі аналізу педагогічної літератури та наукових джерел визначити характеристику ігрової діяльності дітей дошкільного віку;
• здійснити ретроспективний аналіз розвитку ігрового методу та використання його у музично – ритмічній діяльності дошкільників;
• проаналізувати вплив ігрового методу на психолого – фізіологічний розвиток дошкільників;
• розкрити форми та методи навчення дошкільників на заняттях ритмікою за допомогою ігрового методу.

Методи дослідження: : а) теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення; б) емпіричні: вивчення нормативно-методичної документації.

Методологічною  основою дослідження є педагогічні та психологічні концепції, серед яких теорії вікової періодизації дошкільного дитинства; загальна психолого - педагогічна характеристика періодів дошкільного дитинства; положення про суть виховання, розвиток і формування особистості.

           Теоретичною основою дослідження є теорії та концепції таких науковців і педагогів як А.С. Макаренка, К.Д. Ушинського, В.О. Сухомлинського; дослідників та педагогів М.М. Подд’якова, Д.Б. Ельконіна, Л.С. Виготського, Г.О. Березової, Н. Ветлугіної, А.П. Усової, С.Л. Новосьолової, Г.А. Урунтаєвої, Д.В. Менджерицької,

 Е. Ж. Далькрози, К. Орфа; програми А. Шевчук, О.В. Юдіної.

Структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (31 найменування), додатків. Загальний обсяг роботи 40  сторінок, основна її частина займає 33 сторінки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        РОЗДІЛ 1. ВИЗНАЧЕННЯ НАУКОВЦЯМИ АСПЕКТУ ГРИ В ЦІЛОМУ

                                    У НАУКОВО – МЕТОДИЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ.                                                              

 1.1. Основні закономірності психічного розвитку дитини.

          В контексті нашого дослідження з’ясуємо вікову періодизацію.

Педагогічна вікова періодизація, що виходить із завдань виховання дітей на різних етапах дошкільного дитинства і відображає практику їхнього навчання і виховання у дошкільних закладах, зумовлює поділ дитинства на ранній вік (від народження до 2 років), молодший дошкільний вік (від 2 до 4 років), середній дошкільний вік (від 4 до 5 років), старший дошкільний вік (від 5 до 6—7 років) [14, с. 37].