Зовнішнє середовища підприємства, як сукупність чинників макро та мікросередовища

 

1.2 Комплексний підхід до оцінки зовнішнього середовища

Як бачимо попередні автори неодмінно поділяли зовнішнє середовище на мікро та макросередовище і вже потім формували перелік чинників, які діють на підприємство. Розглядаючи мікросередовище автори групували усі чинники за окремими класифікаційними ознаками. Чинники мікросередовища автори вже групували за окремими блоками. Варіантів класифікацій чинників макросередовища було набагато більше ніж варіантів класифікації мікросередовища. На мій погляд доцільно би було об΄єднати чинники макро- та мікросередовища в одну класифікацію, а вже потім проводити їх комплексний аналіз. Практично усі чинники мікросередовища формуються на на рівні держави і як зазначалося раніше є менш прогнозованим ніж чинники макросередовища. Усі ж чинники макросередовища, окрім впливу законодавчих органів формуються на рівні різних підприємств. Але розмежування чинників впливу зі сторони держави на мікро- та макрорівні такі не певні, що з деякими з них може виникнути плутанина чи деякі з цих чинників просто залишаться не заміченими.

Також треба відмітити, що на відміну від постачальників, споживачів та конкурентів діяльність держави, яка скерована на прийняття законодавчо-нормативних актів набагато менш прогнозована, а головніше підприємство не може впливати на цей чинник. Це ще один вагомий недолік класифікацій, які були розроблені раніше. А найголовніше, що він зустрічається у всіх друкованих видавництвах, де розглядається класифікація чинників зовнішнього середовища підприємства. Тому на мій погляд доцільніше було б відокремити чинник діяльності держави у законодавчій сфері, яка відноситься до мікросередовища та згрупувати їх в одну групу інституціональних чинників.

Проаналізувавши увесь перелік чинників я пропоную звести їх в наступну класифікацію:

1. Ринкові чинники: конкуренти, споживачі та конкуренти.

2. Техніко-технологічні чинники:

• поява нових матеріало- та енергозберігаючих технологій;
• наявність технополісів,
• технопарків та бізнес-інкубаторів;
• сприяння держави розвитку науково-технічного прогресу;
• «технологічні прориви»;
• скорочення або продовження «життєвого циклу» технологій;
• питома вага наукоємних виробництв і продукції;
• вимоги до науково-технічного рівня виробництва, що забезпечує конкурентоспроможність.

3. Інституціональні чинники:

• прийняття нормативно-правових актів;
• державна політика приватизації/націоналізації;
• державний контроль і регулювання діяльності підприємств;
• міждержавні угоди з іншими урядами; 
• рішення уряду щодо підтримки окремих галузей підприємств.

4. Економічні чинники:

• характер економіки та економічних процесів (у тому числі інфляція або дефляція);
• система оподаткування та якість «економічного законодавства»;
• масштаби економічної підтримки окремих галузей (підприємств);
• загальна кон’юнктура національного ринку;
• розміри та темпи зростання чи зменшення ринку (взагалі);
• розміри та темпи зростання сегментів відповідно до інтересів фірми;
• стан фондового ринку;
• інвестиційні процеси; ставки банківського проценту;
• система ціноутворення та рівень централізовано регульованих цін;
• вартість землі; структура національної економіки.

5. Політичні чинники:

• діяльність держави по підтримці окремих галузей господарства;
• політика захисту національного виробника;
• рівень корупції;
• рівень політичної стабільності;
• періодичність зміни політичних напрямків розвитку держави.

6.Соціально-демографічні чинники:

• мінімальний рівень заробітної платні;
• мінімальний розмір виплат по безробіттю;
• рівень якості життя;
• темпи росту та приросту населення;
• кількість потенційних споживачів (структура населення, зміни в окремих групах та в їх доходах);
• наявна та потенційна кількість робочої сили;
• кваліфікаційні характеристики робочої сили (якість робочої сили);
• сприяння розвитку малого бізнесу;
• рівень потреб населення;
• рівень освіти населення;
• рівень соціальних гарантій;
• рівень зайнятості населення;
• активність профспілкової діяльності.

7. Природно-екологічні:

• наявність корисних копалин та рівень їх використання у виробництві;
• рівень забруднення навколишнього середовища;
• якість корисних копалин;
• природно-кліматичні умови;
• рівень дефіцитності ресурсів, що споживаються наявними підприємствами; доступність ресурсів (ціни та витрати на перевезення).

8. Міжнародні чинники:

• рівень міжнародної кооперації та спеціалізації;
• рівень міжнародного розподілення праці;
• світова економічна криза;
• пропорції експорту / імпорту.

 

1.3 Методи оцінки зовнішнього середовища

В економічній літературі розроблено та запропоновано безліч методів оцінки стану зовнішнього середовища, які можуть бути агреговані у зазначені нижче групи.

1.Методи прогнозування (екстраполяції, множинної регресії, побудови кривої  тренду, метод розробки сценаріїв, метод „Дельфі", асимптотичний  аналіз, аналіз втрат та можливостей), які застосовуються для визначення  майбутніх тенденцій, для виявлення майбутніх суттєвих змінних та для передбачення майбутніх подій на підставі узагальнення аналізу теперішньої ситуації, її прогнозування на майбутнє. Методи моделювання (розробки моделей „витрати-виробництво", економетричної, стохастичної, кібернетичної) надають можливості побудувати таку модель дійсності, яка дає змогу спеціалістові з планування отримувати різноманітні варіанти майбутнього, змінюючи вхідні параметри та функції змінних у рамках цієї моделі.

2. Методи оцінки наслідків (аналіз прямого та перехресного впливу, дедуктивний аналіз, аналіз балансу зацікавлених сил тощо). Застосування цих методів дає змогу оцінити наслідки впливу очікуваних змін зовнішнього середовища на життєдіяльність підприємства та результати його господарсько-фінансової діяльності, визначити ступінь та вірогідність збігання декількох явищ. 3.Експертні методи (оцінка можливого зростання та зміни ефективності «стратегічних зон господарювання», метод „5x5 ", метод «чотирьох питань», побудова матриці вірогідність посилення чинника - його вплив на організацію" тощо). їх застосування передбачає експертне формування переліку параметрів, які визначають зміни стану зовнішнього оточення та їхній вплив на діяльність підприємства, дають можливість оцінити ступінь невизначеності середовища та основні її джерела.

Одним з найпоширеніших методів який використовуються для оцінки зовнішнього та внутрішнього середовища є SWOT-аналіз. SWOT-аналіз — це своєрідна форма; він не містить остаточної інформації для прийняття управлінських рішень, але дає змогу впорядкувати процес обмірковування всієї наявної інформації з використанням власних думок та оцінок. Для будь-якого керівника або управлінського працівника, зорієнтованого на поточну роботу, це корисна справа, яка вимагає від будь-кого, хто застосовує SWOT-аналіз, замислитися на перспективу.

SWOT-аналіз дає змогу формувати  загальний перелік стратегій  підприємства з урахуванням їхніх  особливостей: відповідно до змісту  стратегії — адаптації до (чи  формування впливу на) середовища (рис. 1.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.2 – Перелік стратегій підприємства з урахуванням проведення SWOT-аналізу.

 

Простежити співвідношення факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, що трактується в категоріях SWOT-аналізу, можна за допомогою певної матриці (рис. 1.2.).

Рисунок 1.2 – Матриця SWOT-аналізу.

		Зовнішнє середовище
		Можливості	Загрози
Внутрішнє середовище	Сильні сторони	Поле СіМ	Поле СіЗ
	Слабкі сторони	Поле СлМ	Поле СлЗ

 

На перетинах окремих складових груп факторів формуються поля, для яких характерні певні сполучення, що їх треба враховувати надалі в ході розробки стратегій певного типу:

поле СіМ — потребує стратегій підтримки та розвитку сильних сторін підприємства в напрямку реалізації шансів зовнішнього оточення;

поле СіЗ — передбачення стратегій використання сильних сторін підприємства з метою пом’якшення (усунення) загроз;

поле СлМ — розробка стратегій подолання слабкостей підприємства за рахунок можливостей, що їх надає зовнішнє середовище;

поле СлЗ — іноді називають «кризовим полем», тому що тут поєднуються загрози середовища зі слабкістю підприємства. З огляду на це існує нагальна потреба розробки стратегій як подолання загроз, так і усунення слабкості підприємства, що завжди є важким завданням.

Треба мати на увазі, що фактори, які формують окремі складові SWOT-аналізу, можуть мати різні часові характеристики впливу, тому доцільно виконувати певне їх ранжування на коротко та довгострокові дії. Для розробки стратегій недостатньо констатувати вплив тих чи інших факторів середовища. Щоб забезпечити виживання підприємства у довгостроковій перспективі, необхідно прогнозувати тенденції розвитку шансів і загроз. Те, що аналіз і прогнозування тенденцій треба проводити одночасно, підтверджує перелік етапів проведення SWOT-аналізу. [11].

Необхідність обробки великих масивів інформації зумовлює застосування різних статистичних методів аналізу даних: одно й багатофакторні, описові та індуктивні методи, методи аналізу залежностей і методи аналізу взаємозв’язків. Даний підхід використовувався Захаровой. А. А. [5]. На багатьох підприємствах при застосуванні SWOT-аналізу широко використовують регресивний, варіаційний, дискримінантний, факторний та кластер-аналіз. Застосування того чи іншого методу залежить від рівня шкалування залежних і незалежних змінних, а також змісту явища чи проблеми, що є об’єктом аналізу. Якість проведеного аналізу забезпечує достовірність побудованих прогнозів на його основі. Основні етапи проведення Swot аналізу різняться. Це обумовлено специфікою видів діяльності підприємств. Методика проведення swot аналізу розглядалася у творах Березіна.А.С., Бурцевою.Т., Колесника.Л.П. та Івалевої.О., кожна з приведених їми методик мала свої недоліки та переваги, але серед них я виділив би методику запропоновану Колесником тому що вона вібрала в себе комплекс як аналізу поточної ситуації так і прогнозування дій на майбутне. Ця методика відображена у таблиці 1.2.

Таблиця 2.1 – Методика проведення swot аналізу.

Аналіз поточної ситуації (діагноз)	Аналіз майбутнього (прогноз)
1	2
Аналіз критичних внутрішніх та зовнішніх факторів	Прогнозування тенденцій розвитку для кожного (обраного) зовнішнього фактора
Оцінка зовнішніх факторів (експертиза)	Розробка вимог до рекомендацій, що посилюють переваги і усувають недоліки кожного з внутрішніх факторів
Оцінка внутрішніх факторів (експертиза)	Якими ми бажаємо та можемо  бути ?
Хто ми є і які наші конкурентні переваги (недоліки)?	Формулювання стратегії для кожного напрямку господарської діяльності

 

 

 

1.4 Етапи проведення аналізу зовнішнього середовища

У процесі аналізу динамічності та нестабільності зовнішнього оточення виділяються три найважливіші характеристики: ступінь звичності змін (звичні, у межах екстраполяції досвіду, неочікувані, які не мають аналога, принципово нові); темп змін порівняно з реакцією підприємства (повільніше, порівняно швидше); можливість прогнозування майбутнього (за аналогією з минулим, шляхом екстраполяції, частково, важко). Зростання рівня невизначеності розглядається як чинник, що ускладнює прийняття управлінських рішень та діяльність підприємства.

Дослідження стану зовнішнього середовища в перебігу діагностики потенціалу виживання підприємства передбачає проведення наступних етапів роботи. [27].

1 етап. Структурування зовнішнього  середовища підприємства, визначення  найвагоміших елементів (чинників), що потребують дослідження. Доцільним є виокремлення зазначених нижче чинників.

• 1 група - чинники, взаємопов'язані з діяльністю підприємства, вплив яких з часом може суттєво змінюватися. Це умови, які формуються під впливом змін попиту, діяльності конкурентів, зміни на ринку ресурсів тощо. Ця група чинників є найбільш динамічною і посідає особливе місце в загальній системі.
• 2 група - чинники, характер впливу яких на діяльність підприємства з часом суттєво не змінюється. Це зміни політичної ситуації в державі, соціально-економічні чинники макрорівня, рівень розвитку культури, демографічні зміни.
• З група - специфічні чинники, дослідження яких дає можливість оцінити потенційні можливості розвитку підприємства, напрями диверсифікації діяльності в інших галузях та на інших ринках, виявити можливість появи нових конкурентів з інших сфер діяльності тощо. Склад цієї групи чинників формується в кожному окремому випадку залежно від специфіки підприємства та ринку його діяльності. Доцільність виокремлення цієї групи чинників полягає у тому, що підприємство змушене контролювати ситуацію за межами власної діяльності, бо, як правило, саме там виникають проблеми, які впливають на подальший розвиток підприємства.