Зовнішнє середовища підприємства, як сукупність чинників макро та мікросередовища

 

 

ВСТУП

Перебудова управління підприємствами почалась із змін у зовнішньому середовищі, які були, передусім, пов’язані з лібералізацією цін у зовнішній торгівлі та приватизацією. Зміни зовнішнього середовища позначилися на внутрішніх підсистемах і механізмах функціонування підприємств.

Вміння протистояння ринку, оперуючи певним інструментарієм, досягати запланованої мети в умовах ринку – головні відмінні риси менеджера. Менеджер нового типу повинен мати досвід у налагодженні стабільних економічних процесів, які характеризують діяльність підприємства в ринкових умовах. Тоді самоорганізація персоналу стане постійною характеристикою його діяльності з досягнення цілей підприємства і свідченням високого рівня менеджменту.

Актуальними для ефективного господарювання у вже сформованій інфраструктурі виявилися, передусім, такі проблеми внутрігосподарського управління:

- практика розробки та реалізації  короткострокових  виробничих стратегій  на всіх рівнях управління  підприємствами, розмежування управлінських  повноважень між різними підрозділами підприємств;

- диференціація за рівнями завдань  стратегічного і тактичного управління, організація повномасштабного циклу  виконання управлінських рішень.

Важливо не  лише створювати маркетингові служби, необхідною є діяльність з вивчення кон’єктури та перспектив ринку, планування ліквідності тощо. Йдеться про перехід від виробничо-технологічного до маркетингового, ринкового підходу. Особливість економічної, ринкової поведінки керівника полягає в постійному пошуку технології, завдяки якій продукція може бути реалізована за вигідними цінами, з найменшими витратами та з найкращими фінансовими результатами.

Потрібне відродження реального контролю власника над фінансово-господарською діяльністю підприємства. Посилення позицій власника стосовно діяльності підприємства, зокрема – у функції контролю, є однією з підойм  прискореного переходу до менеджменту, який би відповідав ринковим умовам.

Актуальність теми обумовлена тим, що сучасне зовнішнє середовище підприємств характеризується надзвичайно високим рівнем складності, динамізму і невизначеності. Здатність пристосовуватися до змін в зовнішньому середовищі – основна умова в бізнесі і інших сферах життєдіяльності. Більш того, у все зростаючому числі випадків – це умова виживання і розвитку. Підприємства повинні, з одного боку, постійно усвідомлювати новий характер змін в довкіллі і ефективно на них реагувати. З іншого боку, необхідно мати на увазі, що самі підприємства генерують зміни в зовнішньому середовищі, випускаючи нові, наприклад, види товарів і послуг, використовуючи новий вигляд сировини, матеріалів, енергії, устаткування, технологій.

Аналіз зовнішнього середовища та можливостей фірми дозволяє визначити ринкові шанси - потенціал попиту, що не задовольняється сформованою на ринку пропозицією. До пошуків шансів підприємство повинне підходити широко, не обмежуючись аналізом ймовірних дій конкурентів, а на також з огляду можливостей споживачів.

Вибираючи методи управління стратегічним потенціалом, підприємство повинно усвідомлювати обмеженість свого впливу на ринковий потенціал. Наприклад, при вдалому збігу обставин воно може направити потреби клієнта в інше русло, задовольнити приховані потреби пропозицією нової продукції чи послуг, уникнути конкурентної боротьби завдяки освоєнню нових ринків тощо. Однак і ці приклади свідчать, що ринковий потенціал у кінцевому рахунку не можна розглядати у відриві від специфічного для підприємства виробничого потенціалу. Суть справи в тому, щоб виявити ринковий потенціал за допомогою свого роду стратегічних засобів "раннього виявлення", можливості ж його використання залежать від компетенції і ресурсів підприємства.

Водночас, ефективне використання потенціалу стратегічного управління підприємств розглядається лише у загальному контексті стратегічного планування, поза системою менеджменту відповідно до її місця та ролі у системі регіонального розподілу продуктивних сил та потенціалу регіонального розвитку. Хоча планування економічного розвитку на місцевому та регіональному рівні стало в останні 3-5 років поширенішою практикою в Україні, однак воно все ще залишається ілюстративним, а не реальним організаційно-економічним інструментом регіонального менеджменту. Тому дослідження процесів використання потенціалу підприємства є актуальним напрямом наукових пошуків.

В сучасних умовах конкурентного ринку сильні і слабкі сторони підприємства звичайно представлені його ресурсами і компетенціями, що у сукупності створюють потенціал для використання ринкових шансів, що надаються. Зі сполучення специфічного для підприємства виробничого потенціалу з ринковим складається стратегічний потенціал успіху, який слід інтерпретувати як передумову успішної діяльності у віддаленій перспективі.

Об’єктом дипломної роботи є ТОВ Торгово-виробниче підприємство «Олімпія»,

Предметом дослідження зовнішнє середовище, його складові частини в умовах динамічного розвитку економіки та вплив підприємства на це середовище по принципу зворотного зв’язку.

Мета дипломної роботи є поглиблення теорії та розробка рекомендацій щодо аналізу зовнішнього середовища підприємства в умовах ринкової економіки та нестабільного політичного та економічного стану у державі, а саме, проаналізувати фінансовий стан ТОВ «Олімпія», вплив на діяльність Товариства споживачів, постачальників та конкурентів,  організацію маркетингової діяльності підприємства, визначити шляхи та напрямки вдосконалення маркетингової діяльності підприємства, що ведуть до підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Задачі дипломної роботи:

- аналіз впливу зовнішніх чинників  на підприємство;

- оцінка зворотнього впливу підприємства на зовнішнє середовище;

- визначення методів зменшення  впливу цих факторів;

- оцінити роботу підприємства в умовах обмеженої інформації о зовнішнім середовищі;

- визначення впливу держави на підприємство як одного з основних суб’єктів зовнішнього середовища.

Для реалізації сформульованої мети дослідження в роботі поставлено такі завдання:

• визначити фактори зовнішнього середовища, які впливають на діяльність підприємства;
• спрогнозувати вплив факторів зовнішнього середовища на діяльність підприємства;
• запропонувати методичний підхід до оцінки впливу факторів зовнішнього середовища на випуск продукції підприємствами з урахуванням потенціалу їх внутрішнього середовища;
• дати характеристику організаційної структури підприємства та визначити ефективність її функціонування;
• зробити аналіз ефективності ведення діяльності підприємства;
• виділити основні напрямки удосконалення системи ведення діяльності на ТОВ ТВП «Олімпія»
• проаналізувати рівень конкурентноздатності ТОВ ТВП «Олімпія» та намітити шляхи щодо її удосконалення.
• розробити методику вибору стратегічних напрямків підвищення потенціалу внутрішнього середовища підприємства з урахуванням впливу факторів зовнішнього середовища

Теоретико-методологічну основу роботи складає сукупність загальнонаукових і спеціальних методів та прийомів наукового дослідження. У роботі було використано такі методи дослідження: аналізу, формальної логіки, конкретизації, а також графічний і табличний методи

Предметом дипломної роботи є розкриття принципів, підходів та методів оцінки зв’язків підприємства із зовнішнім середовищем у сучасних умовах господарювання, а також розкриття механізму прямого та зворотного зв’язку між ними.

 

 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА

 

1.1 Зовнішнє середовища підприємства, як сукупність чинників макро та мікросередовища.

Підприємство — це відкрита система, і його розвиток залежить від зовнішнього середовища (його також називають загальним оточенням, середовищем непрямого впливу або сукупністю неконтрольованих факторів). Зовнішнє середовище, або середовище непрямого впливу, діє не безпосередньо на кожну окрему організацію, а на всі одразу. Це не означає, що їхній вплив менший за вплив факторів безпосереднього оточення. Необхідність дослідження проблеми взаємодії підприємства і зовнішнього середовища обумовлена формуванням нової концепції управління підприємством як відкритої системи, внутрішня стабільність якої залежить від умов зовнішнього середовища. Навіть, якщо в самому підприємстві не відбувається ніяких змін, постійні зміни навколишнього середовища чинять суттєвий вплив на результати його діяльності. Це викликає необхідність проведення постійного моніторингу стану зовнішнього середовища підприємства, який розглядається як невід'ємна складова частина стратегічного планування. [22].

У сучасних умовах будь-яка організація повинна не лише пристосовуватись до зовнішнього середовища шляхом адаптації своєї внутрішньої структури і поведінки на ринку, але і активно формувати зовнішні умови своєї діяльності, постійно виявляючи в зовнішньому середовищі угрози та потенційні можливості. [26]. Це положення увійшло в основу стратегічного управління, використовуваного передовими фірмами в умовах високої непередбачуванності зовнішнього середовища. Первинним етапом та інформаційною основою стратегічного управління є дослідження зовнішнього середовища фірми, тобто системний збір і аналіз інформації про неї. Аналіз зовнішнього середовища зазвичай вважається початковим процесом стратегічного управління, оскільки забезпечує базу як для визначення місії та цілей фірми, так і для вироблення стратегій поведінки, які допоможуть підприємству виконати місію і досягти своїх цілей. Він є процесом, за допомогою якого розробники стратегічного плану контролюють зовнішні по відношенню до організації чинники, або визначають загрози для фірми.

Прийнято визначати такі ситуативні характеристики окремих елементів зовнішнього оточення та їх взаємодії:

- взаємопов'язаність чинників зовнішнього  оточення, тобто рівень сили, з  якою зміна одного чинника впливає на зміну інших чинників середовища;

складність зовнішнього середовища, яка визначається кількістю чинників, на зміну яких виробнича система мусить реагувати для забезпечення свого виживання, а також рівень варіації кожного чинника;

- динамічність зовнішнього оточення, тобто швидкість, з якою відбуваються  зміни в оточенні підприємства; більшість дослідників вважають, що швидкість змін в окремих  галузях та сферах економіки  має тенденцію до прискорення;

- невизначеність зовнішнього оточення, яка розглядається як функція від кількості інформації стосовно дії кожного чинника та впевненості в її достовірності.

Всі ці характеристики зовнішнього середовища організації говорять про високу динаміку і варіантний характер змін, що відбуваються в ній, що наскладує на керівництво завдання якомога точнішого прогнозування, оцінки і аналізу зовнішнього оточення фірми, що склалося, а також заздалегідь встановити характер і силу можливих погроз, що дозволить виробляти і адекватно ситуації коректувати вибрану стратегію. У сучасних умовах найбільш дієвим вважається необхідність здійснювати превентивне реагування на прогнозовані у зовнішньому середовищі зміни, оскільки лише за допомогою цього можна не лише вижити, адаптуватися, але і максимально ефективно використовувати наявні в організації резерви, а також можливості, виникаючі внаслідок змін, що відбуваються.

Фактори зовнішнього середовища мають певний зв’язок як між собою, так і з внутрішнім середовище, цей зв’язок полягає в рівні сили, з якою зміна одного фактора діє на інші складові. Треба виявити основні тенденції, взаємовплив цих факторів і побудувати прогнози їхнього розвитку. [13].

Основними принципами, які необхідно враховувати при организації дослідження зовнішнього середовища є принципи об’єктивності, системності, принцип розвитку, регулярності, гнучкості та релевантності.

Дослідження зовнішнього середовища є необхідним також у процесі антикризової стратегії. Причини які зумовлюють дослідження середовища були викладені в творах Градовой.А.П. [18, стр. 67] и Градова.И.Г. [19, стр. 110]:

По-перше, Невідповідність підприємства до вимог зовнішніх контрагентів здебільшого спричиняють появу та розвиток кризових явищ.

По-друге, стан та напрям розвитку зовнішнього середовища певною мірою визначають можливості підприємства щодо локалізації кризи та виходу з неї. Погіршення зовнішнього середовища є потужним каталізатором прискорення розвитку кризи, що призводить аж до банкрутства та ліквідації суб'єкта підприємництва. Це посилює часові обмеження антикризового процесу, ускладнює виконання програми антикризових дій. Якщо прогнозуються зміни на краще в загальному стані зовнішнього середовища або в його певних сегментах, це послаблює та уповільнює розвиток кризи, стає перешкодою для її розвитку. За цих умов потенційні результати від вжитих антикризових заходів мають бути оперативними, дійовими, вагомими.

По-третє, розробляючи антикризові заходи, необхідно враховувати стан та прогноз розвитку зовнішнього середовища, забезпечувати їх адекватність та часову відповідність до процесів, що відбуваються за межами підприємства.

У сучасній економічній літературі зовнішнє оточення підприємства розглядається як складна багаторівнева структура, елементи кожного рівня якої формуються під впливом власних (специфічних) факторів та по-різному (за силою та напрямом) впливають на діяльність підприємства. Прийнято виокремлювати два рівні зовнішнього оточення:

1.Загальне оточення (макросередовище), яке включає до свого складу  глобальні чинники, що віддзеркалюють  соціально-економічні відносини у суспільстві. Здебільшого макросередовище не має специфічного впливу на окремо взяте підприємство, але ступінь впливовості на окремі підприємства різний, що обумовлюється відмінностями як у сферах діяльності, так і у внутрішньому стані (потенціалі) підприємств. Макросередовище визначає загальні умови підприємницької діяльності, атмосферу бізнесу, впливає на чинники мікросередовища та через них (опосередковано) - на розвиток підприємства.