Суть і характерні риси міжнародного менеджменту

Гарантії видаються при додержанні таких умов:

• заявник — резидент країни-експортера;
• товари і послуги мають походження країни-експортера;
• імпортер згоден сплатити аванс у розмірі 15-20 % від суми поставки;
• графік погашення заборгованості по середньострокових і довгострокових кредитах передбачає кілька дат погашення протягом строку дії кредиту;
• учасники угоди зобов'язуються своєчасно надавати дані про неможливість своєчасного погашення кредиту і як наслідок — можливі збитки;
• дія гарантії починається після сплати збору, що отримує страхова організація.

Цими організаціями страхуються звичайно види ризиків:

• зовнішньополітичний;
• заборони на переведення коштів, включаючи ризик мораторію;» кредитний, якщо замовник або боржник є державною установою (кредитні ризики приватних замовників не страхуються).

Способи страхування експортних ризиків.

Таблиця 11.2

Способи страхування експортних ризиків при довгострокових угодах

Ризики	Способи страхування
Фабрикаційний	Страховка спеціального страхового товариства. Безвідзивний підтверджений акредитив. Аванс замовника
Неплатежу	Страховка спеціального страхового товариства. Безвідзивний підтверджений акредитив. Банківська гарантія / аваль. Форфетинг
Обмінного курсу валют	Строкова валютна угода. Валютний опціон. Отримання кредиту в іноземній валюті. Страховка спеціального страхового товариства. Форфетинг. Внутрішньовиробнича компенсація заборгованості і вимог в іноземній валюті
Зростаючих витрат при виробництві товару	Обмовка про зміну ціни в експортному контракті. Перенесення додаткових витрат на постачальників. Відсоткова своп-операція
Зміни відсоткових ставок	Перенесення додаткових витрат на постачальників. Відсоткова своп-операція. Фінансування з плаваючими відсотковими ставками

 

ТЕМА 12. Інвестиційні операції міжнародних корпорацій

План: 12.1. Міжнародний ринок інвестицій.

12.2. Прямі іноземні інвестиції міжнародних корпорацій.

12.3. Портфельні інвестиції міжнародних корпорацій.

12.4. Міжнародні інвестиційні компанії.

 

12.1. Міжнародний ринок інвестицій

Міжнародний ринок формується і розвивається як частина світового ринку капіталу. Для конкретнішого розуміння цього положення можна скористатись наведеною нижче табл. 12.1.

Таблиця 12.1

Джерела фінансування міжнародної корпорації

Країни	Внутрішні джерела	Зовнішні джерела
Материнська країна	1	2
Іноземні країни	3	4

 

Табл. 12.1 дає можливість проілюструвати важливий для розуміння теми парадокс Фельдстейна-Хоріоки, який полягає у тому, що, незважаючи на вільний міжнародний рух капіталу, його власники і менеджери транснаціональних корпорацій утримують більшу його частину вдома. На думку автора цієї концепції, гарвардського економіста Мартіна Фельдстейна, мобільний у міжнародних масштабах капітал найчастіше полює за тимчасовим виграшем, а при зміні умов швидко входить до країн і виходить з них. Цей капітал дістав назву «гарячі гроші». Інший тип капіталу «терплячі гроші» підтримують міжнародні переміщення довгострокових інвестицій. Це положення підтверджується статистичними даними.

Міжнародні інвестиції мають суперечливу природу. У цьому зв'язку варто звернути увагу студентів на розбіжності між інтересами корпорації та країн, в яких вони діють. Інтереси корпорації полягають в отриманні додаткових прибутків від розміщення інвестицій за кордоном або здешевленні залучених інвестицій Для розвитку корпорації. Материнська країна зацікавлена в розміщенні інвестицій на своїй території або ж у фінансових надходженнях від зарубіжних філій у вигляді частини прибутків. Зарубіжні країни зацікавлені не лише у зростанні обсягів виробництва 1 створенні робочих місць, айв імпорті технологій, залученні сучасного досвіду ведення бізнесу, навчанні персоналу, піднесенні іміджу країни і т. ін.  Доцільно зважувати і на певне ущільнення національного суверенітету країн, що залучають іноземні інвестиції. Адже приймаючі країни стосовно міжнародних корпорацій повинні дотримуватись загальноприйнятих норм взаємодії.

 

12.2. Прямі іноземні інвестиції міжнародних корпорацій

Прямі іноземні інвестиції справляють реальний вплив на розвиток економіки приймаючих країн. Кількісним критерієм розмежування прямих і портфельних інвестицій у розвинутій ринковій економіці вважається 10% загального обсягу вкладень в об'єкт інвестування.

Важливо звернути увагу на те, що переважна частина інвестицій використовується також у розвинутих країнах.

Вони є дорогим і ризикованішим способом одержання прибутку, ніж експорт і ліцензування.

Значна частина концепцій ґрунтується на тому, що всі інші умови не є рівними. Серед цих умов — транспортні витрати, недосконалості ринку, “ефект наслідування” у фірм-конкурентів, життєвий цикл продукції, конкуренто-географічні переваги місця розташування. Інша теорія базується на ідеї стратегічної конкуренції між фірмами на глобальному ринку. В основі ще однієї концепції лежить теорія життєвого циклу товару, згідно з якою піонери в освоєнні певної продукції на якомусь етапі мають створювати за допомогою прямих іноземних інвестицій зарубіжне виробництво (Р. Вернон). Однак найпоширенішою є концепція конкретно-географічних переваг британського економіста Дж. Данінга, відома під назвою OLI (Owner ship — власність, Location — місцезнаходження, Internalisation — інтерналізація). Відповідно до цієї концепції успіх прямого інвестування пов'язаний з поєднанням власних унікальних активів (технології, патенти, науково-дослідні розробки та ін.), ресурсів та активів, об'єднаних певним місцем розташування, а також розвитком внутрішньокорпоративних відносин. У теорії прямого іноземного інвестування ця концепція була названа Дж. Денінгом електичною парадигмою.

Класифікація прямих іноземних інвестицій, яка включає горизонтальні та вертикальні прямі іноземні інвестиції залежно від галузей у зарубіжних країнах, в які міжнародна корпорація вкладає кошти. Зазначені категорії повно розкриті в термінологічному словнику.

 

12.3. Портфельні  інвестиції міжнародних корпорацій

Питання пов'язано з портфельними інвестиціями міжнародних корпорацій, предметом яких є цінні папери. До курсу «Міжнародний менеджмент» мають відношення рух цінних паперів, що пов'язаний з різними валютами, зокрема лістинг материнською корпорацією на зарубіжних ринках, купівля цінних паперів, емітованих в інших країнах і т. ін. У цьому зв'язку існують дві форми інвестиційного процесу: пряма (без посередників) і фондова (рис. 12.1).

Рис. 12.1. Фондова форма міжнародного інвестиційного процесу

 

Доцільно звернути увагу на те, що в основі практики портфельного інвестування лежить концепція міжнародної диверсифікації портфелів, що містить такі положення:

1. Модель оцінки капітальних активів.
2. Багатократна модель.
3. Арбітражне ціноутворення.
4. Ефективність і недосконалість ринку.
5. Валютний фактор.
6. Раціональні очікування та оцінка міжнародних активів.
7. Лінія ринку капіталів.
8. Побудова портфелів.
9. Кореляція доходів між національними ринками акцій.
10. Скорочення портфельних ризиків шляхом міжнародної диверсифікації.
11. Розробка міжнародних портфельних стратегій.
12. Оцінка дохідності і ризику за портфелем.

Однак з погляду курсу «Міжнародний менеджмент» важливіше значення має міжнародний портфельний менеджмент, що складається з трьох основних етапів:

1. Обґрунтування міжнародних інституціональних портфельних стратегій.
2. Управління міжнародним портфелем.
3. Оцінка міжнародних інвестиційних характеристик.

З огляду на зазначені етапи доцільно вивчити конкретні інструменти портфельного менеджменту, що використовуються міжнародними корпораціями на кожному з цих етапів.

Серед портфельних стратегій важливо виокремити три найпоширеніші:

• індексація портфеля з урахуванням крупних ринків;
• агресивне проникнення і вихід з ринкових секторів;
• глобальні стратегії.

Управління міжнародними портфелями будується на застосуванні таких підходів:

• пасивне управління, основою якого є гіпотеза про ринкову ефективність;
• активне управління з проведенням всебічного аналізу, складанням прогнозів та прийняттям рішень «тоб-даун» (згори донизу - відбір національних фондових ринків та диверсифікація) або ж «боттом-ап» (знизу нагору — відбір галузі і диверсифікація за галуззю);
• модифіковане активне управління на основі побудови кривої граничного рівня портфельної ефективності 20 і більше національних фондових індексів провідних акцій;
• міжнародне портфельне страхування на основі використання індексних опціонів.

Оцінка міжнародних інвестиційних характеристик включає такі етапи:

• з'ясувати проблеми, що виникають у процесі оцінки (якість портфеля чи здібності менеджера, складність визначення ризику альтернативних портфелів, специфічні обмеження різних видів інвесторів);
• використання різних методів оцінки портфельного ризику(критерій органічного ризику Трейнора — перевищення доходу за портфелем над безризиковою ставкою, критерій сукупного ризику Шарпа — дохід на одиницю ризику та різниця в портфельній диверсифікації);
• побудова об'єднаних таблиць інституціональних інвесторів з урахуванням впливу ринку.

 

12.4. Міжнародні  інвестиційні компанії

Найпоширенішими формами міжнародних інвестиційних компаній є інвестиційні фонди, що акумулюють кошти своїх вкладників шляхом випуску і продажу власних акцій. Переваги таких фондів: ефективність, інформаційна прозорість, диверсифікація, професійний менеджмент, ліквідність, зручність для інвесторів, податкові пільги, регулювання. Серед інших організаційних форм міжнародних інвестиційних компаній зазначимо пайові інвестиційні трасти, пенсійні фонди, закриті і відкриті фонди, регіональні фонди, міжнародні фонди, глобальні фонди і т. ін. Порівняльний аналіз зазначених організаційних форм міжнародних інвестиційних компаній міститься в підручнику «Международный менеджмент».

Варто звернути увагу на істотні особливості інвестиційних компаній у різних країнах. Насамперед доцільно ознайомитись з практикою діяльності таких компаній у Великобританії, які мають найбільший досвід. Окрім того, вони чітко організовані в галузеві асоціації і піддані жорсткому державному регулюванню. У США діє велика кількість міжнародних інвестиційних компаній, інвестиційні портфелі яких значною мірою формуються не лише за рахунок національних, а й зарубіжних цінних паперів, насамперед японських і канадських. Особливість Японії полягає в тому, що останнім часом у цій країні значно зросла кількість інвестиційних компаній, що пов'язано із серйозним зростанням обсягів фондового ринку. Окрім того, в Японії широко представлені зарубіжні інвестиційні компанії, особливо країн тихоокеанського регіону.

 

ТЕМА 13. Етика і соціальна відповідальність міжнародних корпорацій

План: 13.1. Особливості етики в міжнародних корпораціях.

13.2. Основні етичні концепції в міжнародному менеджменті.

13.3. Соціальна відповідальність міжнародних корпорацій.

13.4. Екологічна діяльність міжнародних корпорацій.

 

13.1. Особливості  етики в міжнародних корпораціях

Практичну діяльність у кожній організації здійснюють конкретні менеджери і виконавці відповідно до своїх функцій і посадових обов'язків, які можуть бути зафіксовані в документах (посадових інструкціях) або ж становити предмет усних домовленостей. Але досвідчені фахівці добре знають: жодна найретельніша інструкція не може визначити всі аспекти діяльності. Тому нерідко всупереч інструктивним документам чи постановам працівники керуються власними уявленнями і цінностями під час виконання тієї чи іншої роботи. Тут ми і підійшли до етичних аспектів менеджменту, котрі відображають ще один надзвичайно важливий механізм взаємодії суспільства й менеджменту.

Важливо розрізняти етику всередині організації та етику взаємовідносин організації із зовнішнім середовищем.

Щодо організаційної та зовнішньої етики взаємовідносин організації із зовнішнім середовищем, то можна скористатися вимогами, яких дотримуються провідні міжнародні компанії у своїй діяльності, за оцінками Гарвардської школи бізнесу.

Етика відносин зі споживачами:

• безпечність товарів (послуг, робіт);
• надання інформації про товари і технологію їх виготовлення;
• право вибору покупцем товарів (послуг, робіт);
• урахування вимог споживачів;
• спонсорування освітніх програм безпечного використання продукції;
• поліпшення пакування І маркування;
• підвищення споживчої цінності продуктів;
• зменшення забрудненості продуктів.