Суть і характерні риси міжнародного менеджменту

Позиція покупця. Економічна доцільність купівлі технології залежить від досягнення таких цілей:

• забезпечення доступу до вже запатентованого нововведення вищого технічного рівня;
• економія затрат на проведення власних НДДКР з розробки потрібної технології;
• зниження ризику невдачі при самостійній розробці необхідної технології;
• зниження витрат на імпорт товару, що виробляється за даною технологією;
• можливість використання доброї репутації та авторитету ліцензіара;
• використання товарного знаку, реклами й інших переваг маркетингу даного товару;
• забезпечення можливості в разі потреби користуватись послугами технічних спеціалістів ліцензіара;
• розширення експорту продукції, що виготовляється за допомогою зарубіжної технології.

Можливі дві моделі МНК. Перша — це закрита адміністративна система, що перетинає національні кордони; друга розглядає МНК як учасника багатьох відкритих і мінливих коаліцій, кожна з яких має конкретні стратегічні завдання. Відповідно передача технологій може здійснюватись як у результаті разового придбання технології, що належить іншій фірмі, так і в рамках науково-технічного співробітництва кількох фірм.

Міжнародне науково-технічне співробітництво — це форма відносин, яка передбачає взаємодію фірм двох або кількох країн при проведенні науково-технічної діяльності. Найперспективнішою формою організації міжнародного науково-технічного співробітництва сьогодні є створення стратегічних альянсів між фірмами різних країн для спільного вирішення науково-технічних проблем.

У рамках стратегічних альянсів забезпечується така взаємодія між фірмами:

• спільне проведення НДДКР;
• взаємний обмін науковими досягненнями;
• взаємний обмін виробничим досвідом;
• підготовка кваліфікованих кадрів.

 

9.3. Організація  технологічної діяльності міжнародних  корпорацій

Далі слід звернути увагу на організацію технологічної діяльності міжнародних корпорацій. Під час проведення міжнародних НДДКР використовуються такі структури, як міжнародні комітети і проекти, міжнародна лінійна і штабна організація.

Міжнародні комітети. Вони складаються з менеджерів центрального і національних підрозділів, їх характерною особливістю є те, що вони не змінюють існуючої ієрархії, діють поза її межами. Вони жорстко орієнтовані на управління певними проектами і відповідно створюються на заздалегідь обмежений термін.

Як правило, перед комітетами висуваються такі завдання:

• перевірка відповідності прийнятих до виконання проектів реалізованої в поточний момент політики в галузі НДДКР;
• вирішення стратегічних завдань з координації робіт, особливо в межах великих проектів;
• координація і контроль ходу реалізації прийнятих проектів;
• консультування керівних органів фірми.

Міжнародне управління проектами. Ця форма організації НДДКР також не включається у фірмову ієрархію. Як правило, вона вибирається для міжнародних проектів, що мають комплексний характер, але обмежені за часом. На відміну від міжнародних цільових комітетів, у такому разі виділяється спеціальний менеджер або команда менеджерів для управління процесом. Залежно від характеру взаємодії, адміністрації проекту та ієрархічної структури МНК розрізняють:

• проектний менеджмент через вплив;
• проектно-матричну організацію управління і власне управління проектами в чистому вигляді.

Особливістю проектного менеджменту через вплив є обмеження ролі проектного менеджера інформаційними і консультативними функціями. Рішення ж приймаються відповідно до правил ієрархічної організаційної структури.

Міжнародна лінійна організація. Створення лінійних зв'язків усередині МНК у сфері НДДКР на міжнародному рівні залежить від структури фірми. Зростаюча залежність ефективності фірм від успіхів у цій галузі і глобалізація бізнесу посилюють важливість проведення спільної науково-технічної політики і тісних відносин між топ-менеджментом МНК і місцевими керівниками НДДКР. Крім цього, ієрархічна структура примушує центральне керівництво діяти через директорів національних відділень, що знижує дієвість управлінських зусиль. Це передбачає необхідність введення елементів ієрархії у відносини центральних і місцевих органів управління НДДКР.

Міжнародна штабна організація. Керівництво багатьох фірм дійшло висновку, що значно ефективніше узгоджувати міжнародну науково-технічну діяльність не через адміністративні повноваження, а через владу експертів. Тому створюються штабні підрозділи, які не мають розпорядчих функцій, але, на відміну від міжнародних цільових комітетів, діють на постійній основі, їх головною метою є експертиза і координація НДДКР, особливо комплексних, що виходять за межі однієї сфері діяльності і мають міжнародний характер.

 

9.4. Система  тотального управління якістю  в міжнародних корпораціях

Тотальне управління якістю являє собою сукупність організаційної структури, процедур, процесів і ресурсів, необхідних для адміністративного забезпечення якості. Метою запровадження системи тотального управління якістю є забезпечення максимально високих результатів по всіх найважливіших для споживача критеріях.

Основні елементи тотального управління якістю включають:

Філософські підстави:

1. Якість, що відповідає вимогам споживачів.
2. Ключова роль керівництва в управлінні поліпшенням якості (принцип першої особи).
3. Безперервність поліпшень.
4. Участь персоналу в процесі забезпечення і підвищення якості.
5. Швидке реагування.
6. Якісне проектування та упередження браку.
7. Управління за результатами.
8. Розвиток партнерських відносин.
9. Відповідальність і відданість корпорації.

Загальний інструментарій:

2.1. Інструменти статистичного контролю процесу.

1. Блок-схема виробничого процесу.
2. Контрольна карта.
3. Аналіз Паретто і гістограми.

4. Причинно-наслідкові діаграми («риб'ячий скелет» — діаграма К. Ішикави).

5. Графік протікання процесу.
6. Діаграми розкидання.
7. Контрольні графіки.

2.2. Розгортання функції якості.

Інструменти статистичного спостереження відділу контролю якості:

1. План вибірки.
2. Аналіз можливостей виробничого процесу.
3. Методи Тагучі.

Міжнародні корпорації створюють і вдосконалюють свої системи тотального управління якістю продукції на основі національних, регіональних чи міжнародних систем тотального управління якістю. Серед національних систем якості найвідомішими є американська премія Болдріджа (Malkolm Baldrige Nationall analitu Award) та японська премія Демінга (Deming Prize). їх порівняльні характеристики наведені у табл. 9.1.

Таблиця 9.1

Порівняльна характеристика премій Болдріджа і Демінга

Аспект	Премія Болдріджа	Премія Демінга
Спрямованість	Неперевершена досконалість і конкурентоспроможність	Стратегічний контроль якості
Критерії	Керівництво і стратегічне планування. Націленість на ринок та споживача. Інформація та аналіз. Управління і робота з персоналом. Управління виробничим процесом. Результати виробничої діяльності.	Стратегія та основні цілі. Організація і ведення господарської діяльності. Навчання і підвищення кваліфікації. Збирання даних і зіставлення звітів. Аналіз. Стандартизація. Контроль. Гарантії якості. Результати. Майбутні плани.
Кількість нагороджених	Не більше двох компаній у кожній категорії	Усі компанії, що відповідають вимогам стандартів
Зона присудження	Компанії США	Компанії   будь-якої   країни світу
Рік заснування	1987, закон 100-007 «Націо-нальний акт про поліпшення якості Малкольма Болдріджа»	1951
Спонсор	Національний інститут науки і техніки США	Об'єднання японських учених та інженерів

Прикладом регіональної системи управління якості є поширена Європейська премія якості (European Quality Award), яка заснована Європейським фондом управління якості (ЄФУЯ) в 1991 р. і підтримується Європейською комісією. Ця модель описує «ідеальне» підприємство і складається з дев'яти критеріїв, представлених на рис. 9.2.

Рис. 9.2. Модель Європейської премії якості (Oakland, р 123)

 

 

 

 

 

ТЕМА 10. Фінансовий менеджмент міжнародних корпорацій

План: 10.1. Міжнародне фінансове середовище.

10.2. Управління валютними ризиками.

10.3. Управління довгостроковими активами і зобов’язаннями міжнародних корпорацій.

10.4. Трансферне ціноутворення в міжнародних корпораціях.

 

10.1. Міжнародне фінансове середовище

Міжнародні корпорації діють у багатовалютному фінансовому середовищі. Загальне уявлення про це студент може отримати з рис. 10.1.

У своїй роботі фінансовий менеджер повинен опиратись на теорії, що дозволяють йому будувати сценарій розвитку подій і прогнозувати наслідки рішень, що приймаються. До них належать теорії, які описують основні умови паритетів фінансового ринку:

1. теорія паритету купівельної спроможності валюти;
2. теорія паритету відсоткових ставок;
3. «ефект Фішера»;
4. «міжнародний ефект Фішера»;
5. теорія незміщеного форвардного курсу.

Рис. 10.1. Діяльність транснаціональних корпорацій

на міжнародних фінансових ринках

 

Знаходження умов паритету здійснюється за допомогою економіко-математичного апарату і є необхідним для виявлення взаємозв'язку між основними індикаторами валютного ринку. Він і є основою для пошуку найоптимальніших шляхів інвестування капіталу. Усі теорії паритетів є похідними від закону єдиної ціни, згідно з яким ціни (доходи) фінансових активів з однаковим ризиком, скориговані на валютний перерахунок, вирівнюються на всіх світових ринках з урахуванням операційних витрат. Механізмом вирівнювання виступає валютний арбітраж.

Глибшому розумінню взаємозв'язку між зазначеними теоріями в процесі самостійного вивчення курсу сприятиме рис. 10.2.

 

Рис. 10.2. Взаємодія факторів у процесі руху валютного курсу

(Джерелo:Madura J., р 151)

 

Зі схеми очевидно, що на існуючий курс «спот» головним чином впливає арбітраж. Тому для проведення касових валютних операцій «спот» учасники міжнародного бізнесу ретельно вивчають обмінні курси на різних ринках. Однак для прогнозування валютних курсів ключову роль відіграють форвардні обмінні курси, на які впливають не лише курси «спот», а й інші валютні співвідношення. Цей вплив здійснюється через існуючу диференціацію відсоткових ставок, на яку, в свою чергу, впливають рівні інфляції валют (через ефект Фішера) та майбутні зміни обмінних курсів (через міжнародний ефект Фішера).

 

10.2. Управління валютними ризиками