Розробка функціональної стратегії підприємства на прикладі корпорації «Рошен»

 

На основі проведеного  аналізу можна прийняти для подальшого втілення в життя стратегію, що передбачає вихід корпорації "ROSHEN" на нові зовнішні ринки.

Корпорація  «Рошен» вбачає необхідність в розробці стратегії для  зниження собівартості продукції, шляхом підвищення продуктивності на фабриках на сучасному обладнанні.

Кондитерська  фірма "ROSHEN" хоче завоювати ринок  шоколаду. Тому ціль рекламної кампанії ― поінформувати потенційних  покупців про новий товар та переконати їх придбати його.

Для стимулювання збуту передбачається провести комплекс таких заходів.

Реклама на центральному радіо 8 повідомлень по 30 сек. за квартал, рівномірно протягом року.

Реклама на обласному радіо (Харківському) ― 4 повідомлення щомісяця, рівномірно за рік.

Передбачається  проводити рекламу на радіостанції „Наше Радіо", в газеті „Панорама" (площею 150х250мм) та телеканалі ІНТЕР. Причому  планується 10 рекламних контактів (25%) розмістити на радіо, 10 контактів в газеті (25%) та 20 рекламних контактів (50%) на телебаченні.

 

Загалом, модель BCG вдає із себе матрицю 2х2. Горизонтальна вісь показує  частку ринку, яку займає кожна СБЕ, а вертикальна вісь – річний темп зростання в даній галузі. На матрицю  нанесені кола що характеризують лише одну бізнес область, характерну для  досліджуваної фірми. У верхній  частині матриці представлені бізнес-області, що відносяться до галузей з темпами  зростання вище середніх, в нижній, з нижчими темпами зростання. Прийнято вважати, що кордоном високих  і низьких темпів приросту є 10%-ве збільшення обсягу виробництва в  рік. Коефіцієнт, що характеризує відносну частку ринку, займану бізнес, - областю, змінюється від 0,1 до 10. По осі абсцис матриця також розбита на дві  частини, що дозволяє виділити дві області, в одну з яких потрапляють бізнес - області із слабкими конкурентними  позиціями, а в другу – з  сильними. Кожному квадрату в моделі BCG даються образні назви: «зірки», «дійні корови», «собаки» і «знаки питання» («важкі діти»).

 

Рисунок 6.1  Матриця BCG

Менеджеру слід обрати відповідну стратегію для  кожної групи продуктів.

«Дійні  корови» - карамель[зростання ринку - 76%] - приносять найбільший прибуток , перспективи майбутнього зростання обмежені.

«Зірки» -глазуровані цукерки[зростання ринку - 21%]– високі інвестиції у ці продукти, підтримка їх на належному рівні.

«Знаки  питання» -не глазуровані цукерки[зростання ринку - 3%] - поступове зниження обсягу виробництва внаслідок скорочення об’єму продажу, отримання максимального прибутку.

Матриця BCG є інструментом для позиціювання товарів та балансування їх набору в компанії.

Корпоративні  менеджери диверсифікованих організацій  повинні приймати розумні рішення  відносно того, як розподілити фінансові  і людські ресурси по різних видах  бізнесу і товарах / ринкам фірми.

7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ  СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ

Організація – найбільш давня функція. Її необхідність визначилася  в результаті поділу та кооперації праці людини. Поняття „організація” надзвичайно  широко застосовується у менеджменті  в значенні упорядкованих процесів, стосунків, структур тощо. З іншого боку “організація” означає таке соціальне явище як об’єднання певної чисельності людей, які працюють над досягненням спільної мети, а  також підприємства, фірми, установи, де ці люди працюють.

Структурна  побудова управління організаціями:

• є передумовою виконання управлінських рішень, оскільки за відсутності виконавців рішення втрачають сенс;
• порівнюється зі скелетом підприємства, оскільки вона формується з ієрархічних рівнів та компетентних виконавчих органів

Завдання менеджера в процесі  організації полягає в тому, аби  надати усім компонентам організації  такої форми та об’єднати їх таким  чином, аби фірма являла собою  одне ціле і функціонувала цілеспрямовано. Саме тому, в будь-якій фірмі існує  певна підпорядкованість поміж  її складовими частинами та рівнями  менеджменту, чіткий розподіл влади, прав та відповідальності.

Для відображення структурних взаємозв’язків основних рівнів та підрозділів організації, їх підпорядкованості на практиці використовують схеми організаційної структури  управління (ОСУ). Такі схеми є лише скелетом системи управління, оскільки не розкривають склад та зміст  функцій, прав та обов’язків підрозділів  та посадових осіб.

Структура керування підприємством  — це сукупність і співвідношення функціональних і лінійних ланок  у керуванні. Ступінь її досконалості визначає ефективність діяльності апарата  керування.

Рисунок 7.1 структура керування  підприємством

Структура «Roshen» організована по лінійно-функціональному принципу, тому що поділ праці в сфері  керування здійснюється шляхом угрупування  однорідних робіт з функціями  керування й об'єднання їх у  підрозділи апарата керування підприємством.

Переваги лінійно-функціонального  управління:

• відсутність суперечливих вказівок;
• особиста підзвітність виконавця одній особі;
• стимулювання розвитку компетентності;
• відповідальність кожного за виконання задачі;
• спеціалізація діяльності керівників;
• розширення можливості прийняття конкретних рішень;
• скорочення часу на рішення технологічних питань виробництва.

Недоліки лінійно-функціонального  керування:

• потреба високої кваліфікації керівників, особливо вищестоящих;
• виконавці, крім своїх основних обов'язків, виконують роботу з обліку і контролю.

Для покращення управлінського процессу потрібно:

• Звернути увагу на масу зовнішніх факторів, до яких варто пристосовувати будь-який тип характеру і поведінки.

8. СОЦІАЛЬНА  ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЕТИКА МЕНЕДЖМЕНТУ

У теорії менеджменту соціальну  відповідальність розглядають як поєднання  трьох  складових:

1. Соціальна відповідальність як соціальне зобов’язання перед суспільством (здійснення діяльності організації у межах існуючого законодавства: сплата податків і платежів, розрахунки по заробітній платі, тощо).

2. Соціальна відповідальність як соціальна взаємодія проявляється через реакцію організації на соціальні потреби, норми, цінності (вирішення проблем життєдіяльності суспільства, наприклад, захист екології, охорона навколишнього середовища).

3. Соціальна відповідальність як соціальний відгук, добровільне прийняття соціальних зобов’язань (благодійність, меценатство).

Соціальна відповідальність бізнесу - це принцип роботи «Рошен», при якому компанія вважає важливим і необхідним брати участь у розвитку українського суспільства і держави в цілому.

Корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) є важливим інструментом управління репутацією компанії, напрямом взаємодії  і партнерства. У систему КСО  «Рошен» залучені всі внутрішні  процеси бізнесу, вона є невід'ємною  частиною корпоративного управління компанією.

Соціальна відповідальність «Рошен», як підхід до ведення бізнесу, базується  на наступних підходах:

• Соціальна відповідальність - це добровільний вибір компанії.
• Соціальна відповідальність - це спосіб активної участі в розвитку українського суспільства.
• Соціальна відповідальність - форма, спосіб і філософія ведення нашого бізнесу. Вона впливає на зміцнення репутації і, внаслідок цього, на капіталізацію бізнесу.

Для «Рошен» соціальна відповідальність бізнесу - це комплексне поняття, основними складовими якого є:

• Відповідальність за продукт
• Відповідальність по відношенню до соціальних потреб суспільства
• Відповідальність по відношенню до співробітників
• Відповідальність по відношенню до держави
• Екологічна відповідальність

Етика поведінки менеджера:

• управління персоналом
• надання професійних послуг
• взаємодія з контрагентами і конкурентами
• злиття і поглинання фірм
• збільшення обсягу продажів
• Збільшення дистрибуції
• контроль дебіторської заборгованості
• збільшення середнього асортименту продукції на території
• первинний відбір персоналу
• навчання персоналу
• контроль установки обладнання

9. КОМУНІКАЦІЇ  В УПРАВЛІННІ

В теорії управління під комунікацією розуміють процес обміну інформацією  між двома або більше особами, який забезпечує їх взаєморозуміння.

Інформація  є цінною тільки тоді, коли вона може використовуватися, якщо ж вона не служить  для ухвалення рішення, то вона є  безпредметною. Іншими словами, суть інформації складають тільки ті дані, що зменшують  невизначеність у подіях, які цікавлять  менеджера.

На практиці нерідко проблемою стає не недостатність, а надлишок інформації. Менеджер звичайно звертає увагу на набагато більший  обсяг інформації, ніж дійсно необхідний йому для ухвалення обґрунтованого рішення. Вся інформація, що відноситься  до конкретного розглянутого питання, називається релевантною.

Інформація  має таку ж цінність, як і питання, на яке вона відповідає. Збирати  треба лише ту інформацію, яка виявиться  корисною для прийняття майбутніх  рішень, тому для одержання належної зовнішньої інформації необхідно ретельно вибирати сфери спостереження, обумовлені насущними потребами, тобто поставленими цілями. Таким чином, менеджера повинна цікавити в першу чергу релевантна інформація.

Інформаційні  процеси –  це процеси збору, зберігання, обробки та передачі даних з метою  управління виробничим процесом і відповідними структурними підрозділами. За допомогою  інформаційних процесів забезпечується вибір та формування цілей, здійснюється розробка програми дій, а також забезпечується нормальне протікання керованого процесу  за затвердженою програмою. При цьому  інформацією є лише ті знання й  повідомлення, що містять елементи новизни для їхнього одержувача і використовуються в процесі  ухвалення рішення.

Традиційні  методи управління на всіх стадіях  відтворювального процесу базуються  на документуванні інформації. До документованої інформації відносяться всілякого  роду картки, відомості, графіки, накладні, ордери і т.п. Вони зберігаються в  картотеках, бібліотеках, архівах... Природно, що інформаційний процес  в таких  умовах громіздкий і пов'язаний з  великими витратами праці. Такі методи управління ще широко використовуються на вітчизняних підприємствах, особливо державних, тому необхідні реформи  для більш ефективного управління національною економікою.

Реформи управління підприємствами в період ринкової трансформації будуть успішними  лише в тому випадку, якщо процес прийняття  рішень буде обґрунтованим та прийнятним для досягнення найбільшої ефективності, що неможливо без використання інформації. Така реформа припускає поліпшення інформаційного забезпечення процедур прийняття рішень структурами підприємства всіх рівнів.

Для забезпечення необхідної якості управлінського рішення  інформація, на підставі якої воно приймається, повинна мати наступні характеристики: повнота і якість, цінність і корисність, достовірність і точність, актуальність, щільність, оперативність і доступність, надійність, правова коректність. Ці характеристики досяжні у випадку впровадження на підприємстві інформаційної системи .

Інформаційна  система (ІС) являє собою систему  збору, збереження, нагромадження, пошуку і передачі даних, які застосовуються у системі управління.

Маркетингова  комунікаційна політика - система  заходів, спрямованих на поінформованість споживачів, торгових і збутових посередників, контактні аудиторії, а також  широкий загал про продукцію  і її товаровиробника (продавця), стимулювання (формування спонукальних мотивів) попиту на продукцію з метою її просування на ринку.

10. МОТИВАЦІЯ

Мотивація у широкому розумінні– це процес спонукання працівників до діяльності для досягнення цілей організації. Привести у дію організовану систему для отримання необхідного результату можливо лише шляхом певного впливу на неї управляючого органу або особи. Необхідні певні інструменти впливу на елементи системи, щоб вона почала своє функціонування. Одним із таких інструментів є мотивація. Для того, щоб ефективно рухатися назустріч меті, керівник має не тільки спланувати і організовувати роботу, але й примусити людей виконувати її згідно до опрацьованого плану.

Розрізняють змістовні та процесні теорії. Змістовні  теорії мотивації ґрунтуються на ідентифікації таких внутрішніх потреб, які примушують людей діяти  так, а не інакше. Іншими словами, змістовні  теорії мотивації являють собою  спроби визначити і класифікувати  потреби людей, що спонукають їх до дій. Знаючи потреби підлеглих, менеджер може створювати умови для їх задоволення  таким чином, щоб забезпечити  досягнення цілей організації.