Основні напрями конкурентної політики в Україні

правопорушення не підлягає сумніву. Цей законопроект вже прийнято  Верховною

Радою України у першому  читанні та одностайно  підтримано  членами  Комітету

Верховної Ради України з питань  законодавчого  забезпечення  правоохоронної

діяльності на внесення до Верховної Ради України  на  друге  читання.  Також

сюди слід віднести законопроект "Про внесення змін  до  деяких  законодавчих

актів України" (р/№ 4578-1), який прийнято у першому читанні.  Він містить

низку правових новел європейського  зразка у царині  контролю  за  діяльністю

монопольних утворень, економічною  концентрацією  суб'єктів  господарювання,

вдосконалює процесуальний  бік діяльності Антимонопольного комітету [17].

      Однак   позитивні  наслідки  цих   законодавчих  ініціатив   здебільшого

залежать від одночасного  вдосконалення матеріальних та  процесуальних  норм,

які  визначають  повноваження  Антимонопольного  комітету  та  врегульовують

процес  їх  реалізації.  В   Антимонопольному   комітеті   наближається   до

завершення розробка Конкуренційного  процесуального кодексу України, в  якому

кодифіковано всі засадничі  процесуальні  норми  Комітету  під  час  розгляду

справ про порушення конкуренційного  законодавства. Прийняття  цього  кодексу

істотно підвищить прозорість діяльності Антимонопольного  комітету,  надасть

додаткові гарантії всім учасникам відносин у сфері конкуренції,  ще  більше

наблизить конкуренційне  законодавство країни до законодавства  ЄС.

      Члени делегації  ознайомилися  також  з  процедурою  оскарження  рішень

конкурентних відомств у  судах  та  підходами,  які  використовуються  у  цій

сфері,  зокрема  щодо  розгляду  спорів  про   визнання   недійсним   рішень

конкурентних органів  про злиття,  картельні змови тощо.  В європейських

країнах зокрема, і в Євросоюзі загалом,  діяльність  держави із  захисту

економічної конкуренції  здійснюється шляхом  тісної  взаємодії  конкурентних

відомств,  правоохоронних  органів  та   судів,   із   дотриманням   чіткого

розмежування компетенції  цих органів.

      В Апеляційному  суді землі Дюссельдорф відзначили, що оскарження рішень

Федерального  картельного  відомства  Німеччини  починається  з апеляційної

інстанції.  Розгляд  таких  справ   здійснюється   суддями   спеціалізованих

"картельних палат". Аналогічні спеціалізовані палати  розглядають справи  про

захист конкуренції і  в Суді Європейського союзу.

      На нашу  думку, запозичення європейського  досвіду  організації  системи

судового захисту конкуренції  є вкрай необхідним і для  України.  Конкурентні

відомства  і  в  Європі,  і  в  Україні,  розглядаючи  справи  та  приймаючи

відповідні  рішення  в  межах  врегульованого   спеціальним   законодавством

процесу, фактично вже діють  як "квазісудовий" орган.

      Але вже  нині слід запровадити порядок,  згідно  з  яким  з  оскарженням

рішень  Антимонопольного  комітету   України   треба   було   б   звертатися

безпосередньо до  Вищого  господарського  суду  України,  що  дало  б  змогу

істотно пришвидшити  проходження  процедури  оскарження,  не  втрачаючи  при

цьому в якості, професійності  судової перевірки цих  рішень.  Це  буде  дуже

корисним передусім для  самих суб'єктів господарювання, адже  фактор  часу  в

конкурентному  середовищі  відіграє  вирішальну  роль.  Водночас  можливість

проходження двох судових  інстанцій замість чотирьох не порушує  права  особи

на судовий захист, закріпленого в Конституції України та інших  законодавчих

актах [21].

      Зростання   кількості   судових   справ   у   сфері    конкуренційного

законодавства потребує поглиблення  спеціалізації  суддів  у цій сфері.  На

сьогодні конкуренційні  спори в Україні розв'язуються суддями, які  одночасно

спеціалізуються і в інших  сферах  суспільних  правовідносин  (інтелектуальна

власність,  адміністративні  правовідносини  тощо).   І   хоча   ці   справи

розглядаються фахово, тенденції  розвитку вітчизняної економіки  та  державно-

правової системи вказують на потребу створити  окремий  спеціалізований  суд

(Конкуренційний або Суд  з питань захисту  конкуренції),  який  розглядав  би

винятково спори, що виникають  із правовідносин у сфері конкуренції.  Рішення

цього вищого спеціалізованого  суду  доцільно  оскаржувати  безпосередньо  у

Верховному Суді України.

      Слід зазначити,  що конкурентні відомства та  суди  Європи  забезпечують

лише публічно-правовий бік  діяльності суспільства  із  захисту  конкуренції.

Вони реалізують свої повноваження у громадянському  суспільстві,  інститути

якого також є дуже активні. Враховуючи це, Антимонопольний  комітет  України

в межах його компетенції  також здійснює низку заходів  із поширення  правових

знань про конкуренційне  законодавство та  діяльність  Комітету.  Дбаючи  про

розвиток правової культури  в  цій  сфері,  Комітет  проводить  семінари  та

навчання, публікує виступи  провідних  фахівців  Комітету  з  питань  захисту

конкуренції, видає  власний  журнал  "Конкуренція.  Вісник  Антимонопольного

комітету  України",  збірник  "Конкуренційне  законодавство  України",  який

містить основні нормативно-правові акти конкуренційного законодавства.

      Діяльність  Антимонопольного комітету України, порівняно з діяльністю

конкурентних органів  у  країнах  Європи,  пов'язана з нелегкими процесами

трансформації та розвитку "молодої" ринкової  економіки  нашої  держави.  Це

спонукає  до  постійного   пошуку   шляхів   удосконалення   конкуренційного

законодавства України та  практики  його  застосування.  Рішуче  підтримуючи

політику Президента України  та Кабінету  Міністрів  України,  спрямовану  на

захист та розвиток конкуренції,  Антимонопольний  комітет,  на  відміну від

таких  відомств  в  інших  країнах  Європи,  часто  опиняється  "на  вістрі"

боротьби з тими правопорушеннями в економіці, які тягнуть за  собою  кризові

явища на стратегічних та соціально важливих ринках. Так,  лише  за  останній

рік   органи   Антимонопольного    комітету    припинили    3425    порушень

конкуренційного законодавства (на 23,6  відсотка  більше,  ніж  попереднього

року),  стягнення  за  порушення   конкуренційного   законодавства   сягнули

53276,35 тисячі гривень.

      Підсумовуючи, хотілося б відзначити, що вивчення досвіду країн  Європи

було  й  залишається  дуже  корисним  задля  вирішення   актуальних   питань

удосконалення  правової  та   організаційної   складових   системи   захисту

конкуренції в  Україні.  Адже  захист  конкуренції  як  одна  з  вирішальних

складових забезпечення  національної  безпеки  є  стратегічно  важливою  для

розбудови  України  як   правової,   демократичної   держави   з   соціально

спрямованою ринковою економікою [5].

 

2.2. Стан розвитку конкурентної  політики

 

      Основним  підсумком реалізації конкурентної політики протягом  останніх

років стало утвердження  конкурентних відносин на більшості  товарних  ринків

України. Завдяки запровадженню  ринкових механізмів ціноутворення,  створенню

цілісної системи захисту  конкуренції  у  підприємницькій  діяльності  частка

монопольного сектора  в економіці України знизилася  з майже 100 відсотків  на

початок 90-х років до 40 відсотків на сьогодні.

      Проте окремі  загальнодержавні  і  регіональні   ринки  до  цього  часу

характеризуються   високим   рівнем   монополізації.    Потребує    дальшого

удосконалення система державного регулювання діяльності суб'єктів природних

монополій,  оскільки   ці   суб'єкти   найчастіше   допускають   зловживання

монопольним  становищем.  Недосконалою   є   діяльність   щодо   структурної

перебудови основних товарних ринків, створення рівних  умов  діяльності  для

всіх суб'єктів  господарювання.  Негативно  впливає  на  стан  конкурентного

середовища відсутність  ефективної  системи  управління  об'єктами  державної

власності.

      Одним із  найпоширеніших видів порушень  антимонопольного  законодавства

залишається  дискримінація  суб'єктів  господарювання  органами   виконавчої

влади та органами місцевого  самоврядування.  Значною  перешкодою  на  шляху

розвитку конкуренції  є  недодержання  вимог  антимонопольного  законодавства

під час  прийняття  рішень  центральними  і  місцевими  органами  виконавчої

влади, органами місцевого самоврядування [9].

      Конкурентна   політика  на  сучасному   етапі   передбачає   здійснення

комплексу заходів  щодо  формування  ефективного  конкурентного  середовища,

зменшення частки монопольного сектора  в  економіці  України,  удосконалення

правил конкуренції, впровадження  сучасних  методів  державного  регулювання

діяльності суб'єктів  природних  монополій,  зменшення  частки  монопольного

сектора у внутрішньому валовому продукті  до  10-12%,  захисту  і  підтримки

конкуренції, розвитку її інституційного забезпечення.

 

2.3. Основні напрями конкурентної  політики  в  Україні  та  заходи  щодо  її

реалізації

 

      Основними  напрямами конкурентної політики  у 2004-2006 роках є:

               - узгодження промислової, зовнішньоекономічної,  регуляторної

                 політики та політики у сфері   приватизації  з  конкурентною

                 політикою;

               - забезпечення ефективного  розвитку  конкурентних  відносин,

                 підвищення конкурентоспроможності  вітчизняних  підприємств

                 та дальше зменшення рівня монополізації економіки;

               - оптимізація діяльності органів  виконавчої влади та  органів

                 місцевого самоврядування як суб'єктів економічних відносин;

 

 

               - удосконалення регулювання   діяльності  суб'єктів  природних

                 монополій;

               - розвиток законодавства про  захист економічної конкуренції.

      З метою реалізації Основних напрямів конкурентної  політики  на  2004-

2006 роки  Кабінету  Міністрів  України,  міністерствам,  іншим  центральним

органам виконавчої влади  здійснити низку заходів щодо:

               - створення ефективного конкурентного  середовища як одного  з

                 пріоритетів під  час  реалізації  державних,  галузевих  та

                 регіональних  програм   з   питань   соціально-економічного

                 розвитку;

               -  забезпечення  рівних   умов   здійснення   підприємницької

                 діяльності для всіх суб'єктів  господарювання незалежно  від

                 форми  власності,  підвищення   прозорості   функціонування

                 товарних  ринків   шляхом   звуження   сфери   застосування

                 товарообмінних   (бартерних)   операцій   та   операцій   з

                 давальницькою   сировиною,   вексельних   та   інших   форм

                 негрошових розрахунків;

               - подолання негативного впливу  тіньового сектора економіки  на

                 конкуренцію;

               - упорядкування та оптимізації   системи  державної  підтримки

                 окремих суб'єктів господарювання  та галузей економіки;

               -  прискорення  структурних   реформ  у  паливно-енергетичному

                 комплексі,  галузях  транспорту  і  зв'язку,   в   житлово-

                 комунальному господарстві;

               - запровадження з 2004 року обліку  та  структурного  аналізу

                 частки  монопольного  сектора   у   внутрішньому   валовому

                 продукті;

               - забезпечення прозорості процесу  приватизації, в тому  числі

                 надання потенційними  покупцями   інформації  про  володіння

                 безпосередньо  або  опосередковано  правами,   що   надають

                 можливість концентрації  управління  у  відповідній  сфері,

                 забезпечення інформування потенційних  покупців  про  вимоги

                 антимонопольного законодавства та законодавства про захист

                 економічної конкуренції;

               - розроблення  з  метою   недопущення  монополізації   товарних

                 ринків  і   забезпечення   національної   безпеки   держави

                 механізму контролю за  реалізацією   прав,  що  виникають  у

                 зв'язку з набуттям права   власності  на  контрольні  пакети

                 акцій відкритих акціонерних  товариств,  які  перебувають   у

                 лістингу на організаційно оформлених  ринках цінних паперів,

                 і внесення в установленому  порядку відповідних пропозицій;

               -   підвищення   конкурентоспроможності    підприємств,    що

                 підлягають приватизації, шляхом відокремлення  непрофільних