Основні напрями конкурентної політики в Україні

Основні напрями конкурентної політики в Україні

Зміст

 

Вступ 3

Розділ 1. Правові засади економічної  конкуренції в Україні   8

  1.1. Правові засади  підтримки та захисту економічної конкуренції 8

  1.2. Правове регулювання  діяльності Антимонопольного комітету    11

Розділ 2. Основні напрями  конкурентної політики в Україні  на 2004-2006 роки

13

  2.1. Українська система  захисту конкуренції орієнтована  на Європейське

  визнання  13

  2.2. Стан розвитку конкурентної  політики   18

  2.3. Основні напрями  конкурентної політики в Україні  та заходи щодо її

  реалізації     19

Розділ 3. Шляхи покращення державної політики захисту конкуренції  25

Висновки    31

Список використаної літератури    33

 

 

 

 

Вступ

 

      Актуальність  теми.  Для  молодої  Української   держави,   економічна

політика якої зорієнтована на  глибинні  ринкові  перетворення  в  контексті

європейської  інтеграції,  важливе  значення  має  організація   оптимальної

моделі  державного  управління  у сфері захисту економічної   конкуренції

діяльності  суб’єктів  господарювання  (далі  –  СГ).  Ця  проблема  набуває

особливої актуальності  з  огляду  на  необхідність  в  умовах  глобалізації

економічних відносин уніфікації  конкурентного  законодавства  різних  країн

світу, формування механізму лібералізації міжнародних торгівельних  відносин

на базі Світової організації торгівлі  (далі  –  СОТ),  а  також  узгодження

конкурентної поведінки  і розподілу ринків  транснаціональними  корпораціями.

Рівень  економічного  розвитку  та  здатність   витримати   конкуренцію   на

Спільному ринку є одним  із критеріїв вступу держави до  Європейського  Союзу

(далі – ЄС).

      Питання  конкурентної політики, тенденції  розвитку  ринкової  економіки

з’ясовують такі зарубіжні  вчені, як: Е. Аткинсон, Д. Барнес, Р. Вернон,  Дж.

Е. Гарингтон,  Е.  Долан,  В.  Кіп  Вескузі,  І.  Кірцнер,  Д.  Шіллінг,  А.

Чемберлин, зокрема питання  економічної теорії: К. Макконнелл, С.  Фішер,  Д.

Рубінфелд, Е. Маршалл, П. Семюелсон, Р. Піндайк, Д.  Гамілтон,  Д.  Стігліц,

Г. Шрьотер.

      В  Україні   проблеми   конкурентних   відносин   в   умовах   ринкової

трансформації розглядались у  роботах багатьох  вчених.  Зокрема вивченням

досвіду  зарубіжних  країн  займались:  В.  Будкін,   І.   Бурковський,   В.

Забігайло, Є. Ковальова, Л. Пашко, Д. Решітков, В. Сіденко,  С.  Шевчук,  Н.

Яременко; проблемам гармонізації конкуренційного  законодавства  України  із

законодавством ЄС присвячено праці: В. Єременка, О.  Олійника,  Т.  Удалова;

питання ринково-конкурентних відносин вивчали: З. Ватаманюк,  В.  Геєць,  О.

Гаврилишин,  В.  Загорський,  І.  Коломієць,  О.  Кузьмін,  В.  Лагутін,  І.

Михасюк,  С.  Мочерний,  С.  Панчишин;  дослідження   державних   механізмів

регулювання у сфері конкурентної політики проводили: Ю.  Бажал,  В.  Бодров,

О. Кілієвич, М. Лесечко, Н. Нижник, І. Розпутенко, А. Чемерис.

      Незважаючи  на вагомий внесок цих вчених, досліджувана  проблема  у  їх

працях  розкрита  частково.  Тому  актуальність  обраної  теми  зумовлюється

необхідністю  ґрунтовного  теоретико-методологічного  дослідження  правових,

організаційних   та   інституційних   механізмів    забезпечення    розвитку

конкурентних відносин  у  підприємництві.  Є  потреба  вироблення  концепції

більш  дієвої  моделі   механізму   державного   регулювання   конкурентними

відносинами на ринках  товарів  та  послуг  України,  надання обґрунтованих

наукових  рекомендацій  щодо  подальшого  вдосконалення  чинних  механізмів.

Важливо з наукових позицій  провести аналіз причин регулярних криз на  певних

вітчизняних товарних ринках, наслідків деформацій  конкурентного  середовища

під впливом тіньової економіки тощо.

      Мета  і   завдання  дослідження.  Метою  курсової  роботи  є   науково-

теоретичне обґрунтування  і визначення концептуальних підходів,  напрямів  та

механізмів державного управління у сфері захисту економічної конкуренції в

Україні в  умовах  європейської  інтеграції  і  на  цій  підставі  виявлення

можливостей   та   визначення   шляхів   застосування   отриманих   наукових

результатів для забезпечення захисту інтересів споживачів.

      Для досягнення  поставленої мети були визначені  такі завдання:

               - проаналізувати на базі системного  та порівняльного підходів

                 стан  вивчення  державного  управління  у   сфері   захисту

                 економічної   конкуренції   вітчизняними   та   зарубіжними

                 дослідниками;

               - дослідити  динаміку  становлення  і  розвитку  конкурентної

                 політики,  компетенції  вітчизняних   інституцій  державного

                 управління у цій сфері та  механізми їх  впливу  на  процеси

                 реалізації конкурентної політики;

               -   удосконалити   застосування   адміністративно-контрольних

                 методів державного управління у сфері захисту економічної

                 конкуренції;

               -   обґрунтувати   основні   засади    державно-управлінських

                 механізмів забезпечення конкурентної  політики;

               - узагальнити результати теоретичного  дослідження і розробити

                 на їх  основі  рекомендації  для  удосконалення  механізмів

                 державного управління для органів Антимонопольного комітету

                 України (далі  - АМКУ);

               - сформулювати рекомендації  та  пропозиції  з  удосконалення

                 підготовки працівників інституцій конкурентної політики.

      Об’єкт  дослідження  –  процес  формування  та  реалізації   державної

політики у сфері захисту  економічної конкуренції в Україні.

      Предмет  дослідження – механізми державного управління у сфері  захисту

економічної конкуренції  в Україні.

      Гіпотеза  дослідження базується на припущенні, що визначення теоретико-

методологічної основи механізмів державного управління у сфері конкурентної

політики, виокремлення й  подальше розроблення  організаційно-правових  засад

її формування на основі сучасних наукових положень дасть змогу вдосконалити

існуючі  та  створити  нові  підходи  та  методи  для  покращення    захисту

економічної конкуренції.

      Методи  дослідження.  Для  реалізації  мети  та  завдань   дослідження

використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів:

      –  комплексний   міждисциплінарний  підхід  для  дослідження  загальних

питань теорії економічної  конкуренції і проблем державного управління у цій

сфері;

      – системний  підхід для обґрунтування механізмів державного  управління

у сфері захисту економічної  конкуренції;

      –  структурно-функціональний   підхід   для   аналізу   функціонування

механізму державного регулювання  монополій;

      – загальнонаукові методи (аналізу  і  синтезу,  індукції  і  дедукції,

компаративного  та  статистичного  аналізу)  для  дослідження  конкурентного

середовища, законодавчої бази.

      Теоретичною   базою  курсової  роботи  стали   праці   вітчизняних   та

зарубіжних вчених у сфері  державного управління та економіки.

      Емпіричною  базою дослідження є сукупність підходів, процедур,  моделей

та концепцій, виявлених  у процесі аналізу  чинної  нормативно-правової  бази

України у сфері захисту  економічної  конкуренції  в  Україні,  статистичної

інформації для аналізу діяльності СГ.

      Наукова  новизна одержаних результатів  полягає  у  науково-теоретичному

обґрунтуванні   інституційного   та   правового   забезпечення    державного

управління діяльністю СГ у сфері захисту економічної  конкуренції в  Україні.

 

      У курсовій  роботі зроблено пропозиції щодо  вдосконалення:

      –  механізму   державного  регулювання суб’єктів природних монополій

через: ліцензування діяльності, регулювання  цін,  забезпечення  доступу  до

ринку  товарів,   регулювання   підприємницької   діяльності,   встановлення

спеціальної відповідальності;

      –  процесу   надання  та  використання  державної  допомоги   суб'єктам

господарювання, зокрема  її інституційного забезпечення  та  моніторингу.  За

цього пропонується враховувати  політичні, економічні та  соціальні  інтереси

суспільства,  регіональні  особливості,  вирівнювання  добробуту  населення,

зайнятість населення, екологічну складову, культурно-історичні особливості;

      –   механізмів   виявлення,    розслідування    та    доказу    фактів

антиконкурентних змов на підставі економічного аналізу  ситуації  на  ринках

товарів і послуг;

      – напрямів  взаємодії АМКУ з судовою  гілкою  влади шляхом  реалізації

спільних  заходів  із  метою  усунення  “побічних”  ефектів  при   прийнятті

відповідних   юридичних   рішень;   запровадження   в   Україні    інституту

конкуренційних судів;

      – у діяльності  АМКУ сучасних підходів до управління кадрами на засадах

концепції управління людськими  ресурсами.

      Практичне  значення одержаних результатів  полягає у  тому,  що  основні

матеріали та  теоретичні  положення  роботи  доведені  до  рівня  конкретних

пропозицій і можуть використовуватися:

      –  у   практиці  державного  управління  в сфері захисту економічної

конкуренції та при науковому  обґрунтуванні і  здійсненні  комплексу  заходів

щодо вдосконалення механізмів державного управління  в  цій  сфері  під  час

розробки і впровадження навчальних програм  і  планів  підготовки  кадрів  у

системі органів АМКУ.

 

Розділ 1. Правові засади економічної  конкуренції в Україні

 

 

1.1. Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції

 

      Функціонування  ринкових відносин, в основі яких  лежить  багатоукладна

економіка,  передбачає  створення  для   суб'єктів   господарювання   рівних

можливостей, їх змагальність, тобто здорову конкуренцію, яка  належним  чином

впливає  на  стимулювання  виробництва  саме  тих  товарів,  яких   потребує

споживач.

      Закон  України  «Про  захист   економічної   конкуренції»   (Відомості

Верховної Ради (ВВР), 2001, № 12, ст.64 ) визначає правові засади  підтримки

та захисту економічної  конкуренції, обмеження  монополізму  в  господарській

діяльності  і  спрямований  на   забезпечення   ефективного   функціонування

економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

      Законодавство   про  захист  економічної   конкуренції  ґрунтується   на

нормах, установлених Конституцією  України  і  складається  із  Закону  «Про

захист економічної  конкуренції»,  законів  України  "Про  Анти  монопольний

комітет  України",  "Про  захист  від  недобросовісної  конкуренції",  інших

нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

      Якщо міжнародним   договором,  згода  на  обов'язковість   якого  надана

Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті,  що  містяться у

Законі «Про  захист  економічної  конкуренції»,  то  застосовуються  правила

міжнародного договору.

      Особливості   застосування   законодавства   про   захист   економічної

конкуренції,  зокрема  щодо  певних  галузей  промисловості,   можуть   бути

встановлені виключно шляхом внесення змін до даного Закону [5].

      Державна  політика  у  сфері  розвитку  економічної   конкуренції   та

обмеження монополізму в  господарській діяльності,  здійснення  заходів  щодо

демонополізації      економіки,      фінансової,      матеріально-технічної,

інформаційної, консультативної  та іншої підтримки суб'єктів  господарювання,

які сприяють  розвитку  конкуренції,  здійснюється  уповноваженими  органами

державної   влади,   органами   місцевого   самоврядування    та    органами

адміністративно-господарського управління та контролю.

      Суб'єкти    господарювання,    органи    влади,    органи    місцевого

самоврядування, а також  органи адміністративно-господарського управління  та

контролю зобов'язані сприяти  розвитку конкуренції та  не  вчиняти  будь-яких

неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

      Державний  контроль за додержанням законодавства  про захист економічної

конкуренції, захист інтересів  суб'єктів  господарювання  та  споживачів  від

його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

      Органи влади,  органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-

господарського управління та контролю зобов'язані  сприяти  Антимонопольному

комітету України у  здійсненні його повноважень у сфері  підтримки  й  захисту

економічної конкуренції, обмеження  монополізму та  контролю  за  додержанням

законодавства про захист економічної конкуренції.