Основні напрями конкурентної політики в Україні

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Марта 2013 в 17:58, курсовая работа

Краткое описание

Актуальність теми. Для молодої Української держави, економічна політика якої зорієнтована на глибинні ринкові перетворення в контексті європейської інтеграції, важливе значення має організація оптимальної моделі державного управління у сфері захисту економічної конкуренції діяльності суб’єктів господарювання (далі – СГ).

Содержание

Вступ 3
Розділ 1. Правові засади економічної конкуренції в Україні 8
1.1. Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції 8
1.2. Правове регулювання діяльності Антимонопольного комітету 11
Розділ 2. Основні напрями конкурентної політики в Україні на 2004-2006 роки
13
2.1. Українська система захисту конкуренції орієнтована на Європейське
визнання 13
2.2. Стан розвитку конкурентної політики 18
2.3. Основні напрями конкурентної політики в Україні та заходи щодо її
реалізації 19
Розділ 3. Шляхи покращення державної політики захисту конкуренції 25
Висновки 31
Список використаної літератури 33

Прикрепленные файлы: 1 файл

КУРСОВА ПОЛІТИКА 4.docx1.11.12.docx

— 60.42 Кб (Скачать документ)

      З  метою однакового  застосування  норм  законодавства   про   захист

економічної  конкуренції,  в  тому  числі законодавства про   захист   від

недобросовісної   конкуренції,   Антимонопольний   комітет    України    дає

рекомендаційні роз'яснення  з питань застосування цього законодавства.

      Зловживання  монопольним становищем на ринку [1].

      Законом  України «Про захист економічної  конкуренції,  встановлено,  що

суб'єкт господарювання займає  монопольне  (домінуюче)  становище  на  ринку

товару, якщо:

               - на цьому ринку у нього  немає жодного конкурента;

               -  не  зазнає  значної  конкуренції   внаслідок   обмеженості

                 можливостей доступу  інших   суб'єктів  господарювання  щодо

                 закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів,  наявності

                 бар'єрів   для   доступу   на   ринок    інших    суб'єктів

                 господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

      Монопольним  (домінуючим) вважається становище  суб'єкта господарювання,

частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе,  що

зазнає значної конкуренції.

      Монопольним  (домінуючим) також може бути  визнане  становище  суб'єкта

господарювання, якщо його частка на ринку товару  становить 35  або менше

відсотків,  але  він  не  зазнає  значної  конкуренції,  зокрема   внаслідок

порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

      Зловживанням  монопольним (домінуючим) становищем  на  ринку є дії чи

бездіяльність суб'єкта господарювання, який  займає  монопольне  (домінуюче)

становище на  ринку,  що  призвели  або можуть  призвести до  недопущення,

усунення чи обмеження  конкуренції, зокрема обмеження  конкурентоспроможності

інших суб'єктів господарювання,  або  ущемлення  інтересів  інших  суб'єктів

господарювання чи споживачів, які були  б неможливими за  умов  існування

значної конкуренції на ринку.

      Зловживанням  монопольним (домінуючим) становищем  на  ринку,  зокрема,

визнається:

      1) встановлення  таких цін  чи  інших  умов  придбання  або  реалізації

товару,  які  неможливо  було  б  встановити  за  умов   існування   значної

конкуренції на ринку;

      2) застосування  різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з

суб'єктами  господарювання,   продавцями   чи   покупцями   без   об'єктивно

виправданих на те причин;

      3) обумовлення   укладання  угод  прийняттям  суб'єктом  господарювання

додаткових зобов'язань, які  за своєю природою  або згідно  з торговими та

іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються  предмета

договору;

      4) обмеження  виробництва, ринків або технічного розвитку,  що  завдало

чи може завдати шкоди  іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;

      5) часткова  або повна відмова від придбання  або реалізації  товару  за

відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

      6)   суттєве   обмеження   конкурентоспроможності   інших    суб'єктів

господарювання на ринку  без об'єктивно виправданих на те причин;

      7) створення  перешкод доступу на ринок  (виходу з ринку) чи усунення  з

ринку продавців, покупців, інших  суб'єктів господарювання.

      Зловживання  монопольним (домінуючим) становищем  на ринку забороняється

і тягне за собою відповідальність згідно з законом [19].

 

1.2. Правове регулювання  діяльності Антимонопольного комітету

 

      Правове   регулювання  діяльності  Антимонопольного  комітету  здійснює

Закон України «Про Антимонопольний  комітет України» і ряд інших  нормативних

актів. За  даним Законом  Антимонопольний комітет України є центральним

органом виконавчої влади  із спеціальним статусом, метою діяльності  якого  є

забезпечення державного захисту конкуренції  у  підприємницькій  діяльності.

Антимонопольний  комітет  України  підконтрольний  Президенту   України   та

підзвітний Верховній Раді України.

      Основними  завданнями Антимонопольного комітету  України є:

               -   здійснення    державного    контролю    за    дотриманням

                 антимонопольного законодавства;

               -    запобігання,    виявлення    і    припинення    порушень

                 антимонопольного законодавства;

               - контроль за економічною концентрацією;

               -    сприяння     розвитку     добросовісної     конкуренції.

                 Антимонопольний комітет України   здійснює  свою  діяльність

                 відповідно до  Конституції   України,  Закону  України  "Про

                 обмеження  монополізму   та   недопущення   недобросовісної

                 конкуренції у підприємницькій діяльності",  Закону  України

                 "Про захист від недобросовісної  конкуренції", цього Закону,

                 інших законів та інших нормативно-правових актів, прийнятих

                 відповідно до цих законів.

      Повноваження  Антимонопольного комітету  України закріплені  в ст.  8

Закону України «Про Антимонопольний  комітет України», до них відносяться:

               -  визначати  межі  товарного  ринку,  а   також   монопольне

                 становище суб'єктів господарювання  на ньому;

               - видавати суб'єктам господарювання  обов'язкові для виконання

                 рішення   про    припинення    порушень    антимонопольного

                 законодавства та про відновлення  початкового становища, про

                 примусовий поділ монопольних утворень;

               - вносити до органів влади обов'язкові для розгляду  подання

                 щодо    скасування    ліцензій,     припинення     операцій

                 зовнішньоекономічної діяльності  суб'єктів господарювання  у

                 разі порушення ними антимонопольного законодавства;

               -  приймати  нормативно-правові   акти  відповідно   до   його

                 компетенції, зокрема, з питань  антиконкурентних  узгоджених

                 дій,  зловживань  монопольним  (домінуючим)  становищем  на

                 ринку, дискримінації  органами  влади,  органами  місцевого

                 самоврядування,   органами   адміністративно-господарського

                 управління та контролю, провадження  у  заявах  про  надання

                 дозволу    на     економічну     концентрацію     суб'єктів

                 господарювання,  контролю  за   економічною   концентрацією

                 суб'єктів  господарювання,  провадження   у   справах   про

                 порушення    антимонопольного    законодавства,     порядку

                 виконання,  перевірки,  перегляду   та   оскарження   рішень

                 органів  Антимонопольного   комітету   України,   а   також

                 недобросовісної конкуренції,  обов'язкові  влади,  органами

                 місцевого     адміністративно-господарського     суб'єктами

                 господарювання, надавати роз'яснення  щодо їх для  виконання

                 органами самоврядування, органами  управління  та  контролю,

                 контролювати їх виконання, застосування;

               -  здійснювати  інші  дії,  передбачені  законодавством   про

                 Антимонопольний комітет України  [21].

      Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України,

в  Автономній  Республіці  Крим,  областях,  містах  Києві   і   Севастополі

утворюються  територіальні  відділення  Антимонопольного  комітету  України,

повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.

 

Розділ 2. Основні напрями  конкурентної політики в Україні  на 2004-2006 роки

 

 

2.1. Українська  система   захисту  конкуренції  орієнтована   на  Європейське

визнання

 

      З 17 по 23 квітня 2005 року українська  делегація у складі  народних

депутатів, представників  суддівського корпусу та  Антимонопольного  комітету

України вивчала систему  захисту конкуренції в країнах Європи  та  Євросоюзу.

Для цього вони відвідали Німеччину, Бельгію та Люксембург.

      Передусім  цікавили державно-правові та  організаційні  аспекти  захисту

конкуренції. Тому  значну  увагу  зосередили  на  ознайомленні  із  системою

підготовки  та  прийняття  рішень  судами,  особливо  Судом  ЄС,  у   рамках

конкуренційного   законодавства   та   судового   контролю   за   виконанням

адміністративних рішень конкурентних  органів.  З  огляду  на  це  відвідали

Федеральне картельне  відомство Німеччини  в  Бонні,  спеціалізований  суд  у

сфері  конкуренції  -   Першу   картельну   палату   Апеляційного   суду   в

Дюссельдорфі,  Генеральну  дирекцію  з   питань   конкуренції   Європейської

комісії, Суд ЄС першої  інстанції та  Суд Європейської  асоціації вільної

торгівлі [1].

      Показово, що  закордонні  колеги  відзначали,  що  в  Україні  створено

розвинену систему захисту  конкуренції  європейського  зразка,  де  неабияка

роль  належить  Верховному  Суду  та  господарським  судам,  які   створюють

ефективну судову  практику,  та  Антимонопольному  комітету,  який  відіграє

вирішальну роль і у  розробці проектів актів  конкуренційного  законодавства,

і у контролі за їх виконанням.

      Зустріч  із представниками Федерального  картельного відомства Німеччини

та  Генеральної  дирекції  з   питань   конкуренції   Європейської   комісії

засвідчила й істотні  переваги української системи  захисту  конкуренції,  до

якої на відміну від німецької та  загальноєвропейської  входить не  лише

контроль  за  діями  суб'єктів  господарювання  у  сфері  конкуренції,  а  й

контроль за діями чи бездіяльністю  органів  державної влади та  місцевого

самоврядування,  рішення  яких  можуть  впливати  на  стан  конкуренції   на

товарних  ринках.  Повноваження,  які надаються Антимонопольному  комітету

статтями 7 та 20  Закону  України  "Про  Антимонопольний  комітет  України",

дають  можливість  забезпечити  об'єктивно  необхідний  мінімум   державного

втручання в конкурентні  відносини та захистити  ринкові  механізми  розвитку

вітчизняної економіки.

      Тож  як  суб'єкт  формування  та  реалізації   конкурентної   політики

Антимонопольний комітет  України  оцінили  доволі  високо.  І  недарма.  Він,

зокрема, бере участь у  розробленні  та  внесенні  Президентові  України  та

Кабінету Міністрів України пропозицій  щодо  законів  та  інших  нормативно-

правових актів, тісно  співпрацює  з  органами  державної  влади,  місцевого

самоврядування,   приймає   загальнообов'язкові   рішення   про   припинення

правопорушень,  накладення  санкцій  на  суб'єктів  господарювання,  надання

дозволів на узгоджені дії та  концентрацію.  У цьому аспекті повноваження

Антимонопольного  комітету  України багато  в чому   схожі   з   функціями

Генеральної дирекції з питань конкуренції Єврокомісії.

      З  другого боку,  зарубіжні партнери  відзначали  нагальну   потребу

розширити повноваження Антимонопольного комітету з розслідування справ про

порушення конкуренційного  законодавства.  Зокрема,  європейці  визнають  за

доцільне проведення обшуків суб'єктів господарювання  для  вилучення  в  них

доказів.  Крім  того,  на  переконання  європейців,  введення   кримінальної

відповідальності за картельні  змови  є  найефективнішим  запобіжним  засобом

таким правопорушенням, бо навіть значні штрафи зазвичай є менші  за  вигоду,

яку підприємства  мають  внаслідок  обмеження  конкуренції.  Українці  також

дедалі частіше переконуються, що це на часі. І Єврокомісія,  і національні

конкурентні відомства європейських країн мають доволі широкі повноваження  в

цій  сфері.  Зокрема,  Федеральне  картельне  відомство   Німеччини   навіть

проводить дізнання у  кримінальних  справах  про порушення конкуренційного

законодавства, за результатами якого  відповідні  матеріали  передаються  до

суду. А до суб'єктів господарювання - юридичних осіб  застосовуються  значні

штрафи.

      За участі  Антимонопольного комітету розроблено  низку законопроектів,

які  передбачають   посилення   боротьби   з   картелями.   Робочою   групою

Антимонопольного  комітету  (О.  Мельниченко)  та  Комітету  Верховної  Ради

України з питань законодавчого  забезпечення  правоохоронної  діяльності  (В.

Мойсик) розроблено та подано до Верховної Ради проект  закону  України  "Про

внесення  змін  до  Кримінального  та  Кримінально-процесуального   кодексів

України"   (р/№   5276),   що    передбачає    запровадження    кримінальної

відповідальності  за  змови  про  обмеження  конкуренції  на   ринку.   Його

важливість  для  вдосконалення  системи  відповідальності  за  конкуренційні

Информация о работе Основні напрями конкурентної політики в Україні