Гендерні аспекти в управлінні

Чоловікам-керівникам більш  властиві об’єктивність, довіра до колег, упевненість у собі, відсутність  дріб’язковості, комунікативна врівноваженість, вимогливість до підлеглих. У них, як і в жінок, стрижневими комунікативними складниками є здатність до соціальної взаємодії, уміння відмовитися від стереотипів, уміння бути самим собою. Цей перелік доповнює такий показник, що відсутній у жінок, об’єктивність і здатність сприймати працівників такими, як вони є.

За іншими дослідженнями, наявність в установі чоловіків і жінок підвищує емоційно-психологічний та чуттєвий стан групи, урізноманітнює особистісні захоплення й інтереси, підвищує дієвість громадської думки. Чоловічо-жіночі організації згуртованіші, присутність жінок пом’якшує атмосферу, так само як і присутність чоловіків у жіночих групах. В організаціях, де переважають чоловіки, міжособистісні відносини оцінюються співробітниками позитівніше, а в жіночих – негативніше [7].

Гендерні ролі зумовлені  особливостями культури, історичної епохи. Отже, вивчення проблем статі в управлінні дає підстави зробити такі висновки:

      1.   В організації існує поділ за статевою ознакою як по горизонталі, так і по вертикалі. Горизонтальний поділ наявний, коли чоловіки і жінки виконують різні види робіт. Вертикальний поділ засвідчує існування перешкод на шляху професійного росту і посування жінки. Наслідком є те, що чоловіки займають вищі рівні влади в організаціях, а жінки нижчі.

      2.   Розподіл роботи в організації здійснюють за статевою ознакою по горизонталі і вертикалі. Основний чинник цього – спрощення і стандартизація праці, які дали змогу залучати менш кваліфіковану працю, тобто працю жінок. Суттєвий бар'єр, який змушені долати жінки, є чоловіча природа організаційної праці: керівники, які високо цінують сильні аналітичні здібності, можливо, несвідомо просувають по службі переважно чоловіків.

      3.   Ступінь уваги вчених до «жіночого питання» в організації фокусується переважно на «чоловічому»  аспекті організацій. Дослідники констатують,що чоловіки та їхня поведінка стали стандартом, з яким порівнюють поведінку жінок. За норму в організації може бути прийнята ідея чоловіків. Перебування чоловіків на управлінських посадах вважається закономірним явищем, їх просування по службі в організації заохочується організаційними і соціальними чинниками [7].

 

 

 

 

 

 

2 Дослідження впливу гендерних аспектів та гендерних стереотипів на стиль уравління

2.1 Аналіз основних рис  чоловіків і жінок в управлінні

 

У міру розширення масштабів  участі жінок в економічній діяльності виникає все гостріша необхідність подолання наявних перешкод у  їх просуванні на рівень прийняття економічних рішень. Формування активного руху жінок дозволило змінити існуючу ситуацію.

Загальна структура зайнятості жінок має чітку форму піраміди: чим вище соціальний статус та посада, тим менше жінок посідають позиції такого рівня.

Досить показовим є  порівняння думок чоловіків та жінок щодо того, які саме чинники забезпечують успіх у житті для жінки, а які – для чоловіка. Отримані результати дозволяють зробити висновок про наявність традиційних гендерних стереотипів (рис. 2.1.).

 

Рис. 2.1 Аналіз чинників, що впливають  на кар’єрне зростання, у гендерному розрізі, %

 

І чоловіки, і жінки вважають, для чоловіків більш важливим для досягнення успіху, ніж для  жінок, є розум, високий професійний  рівень, вища освіта, престижна спеціальність, а також наявність впливових друзів, родичів або знайомих. При цьому розбіжності в оцінках щодо наявності необхідної професійної підготовки є найбільш суттєвими .

Погляд чоловіків та жінок  щодо критеріїв успіху в житті  також підтверджує наявність усталених стереотипів: для жінки це перш за все сім’я та діти, а для чоловіка - фінансова незалежність і високі доходи [10].

Різні дослідження з порівняння ділових та психологічних якостей жінки і чоловіки показали, що по ряду досліджуваних параметрів є певні відмінності. У результаті були обгрунтовані висновки, що жінки володіють якостями, які визначають їх вельми сприятливі можливості для ефективної управлінської діяльності. У загальному вигляді вони представлені в таблиці 2.1.

 

Таблиця 2.1 Гендерні відмінності  в управлінській діяльності

Характеристики	Чоловіки	Жінки
Спосіб подолання перешкод	Інтелект, сила	Хитрість, спритність
Орієнтованість на проблеми	Перспективна	Поточна
Потреба в емоційних стимулах		Підвищена
Основа рішень	Розсудливість	Чуттєвість
Характер	Замкнутий	Відкритий
Відношення до зовнішнього  світу	Реалістичне	Ідеалізоване
Поведінка	Стримана	Емоційна
Переважаючий тип мислення	Соромно-логічний	Нагладно-дієвий
Об'єкт уваги	Зміст	Форма
Спостережливість і точність	Знижені	Підвищені
Орієнтованість	Ділова	Особиста
Ставлення до інших	Прямолінійне	Гнучке
Дія словесного заохочення	Розслаблююча	Збудлива
Реакція на критику	Агресивна	Спокійна

 

У порівнянні у жінок і  чоловіків часто різняться стилі  здійснення однієї і тієї ж діяльності, у тому числі і управлінської. Жінки частіше, ніж чоловіки, схильні використовувати демократичний стиль керівництва. Жінки-менеджери орієнтовані на групу, вони характеризуються контактністю, умінням спілкуватися, делегувати повноваження. Жінка-лідер вміє мотивувати підлеглих на зверхдосягнення, формувати у працівників професійну самоповагу. Чоловіки-керівники частіше використовують авторитарну стратегію, опору на владу, директивність, контроль.

Одним з проявів диференціації  в стилях управління є відмінність у характері лідерства серед чоловіків і жінок. Дослідження показують, що чоловіки частіше використовують ділову модель лідерства (прагнення до влади, домінування, формування цілей, стратегічний розвиток), а жінки - соціальну (спрямованість на спілкування, взаємодія, врегулювання міжособистісних відносин) [11].

У ситуації стресу чоловіки і жінки-керівники зазвичай ведуть себе по-різному: чоловіки-менеджери схильні впадати в диктаторство, замикатися в собі, а жінки частіше вдаються до порад, можуть поділитися проблемами з оточуючими. Чоловіки і жінки переживають одні й ті ж емоції, але виражають їх по-різному.

Ряд дослідників вважають, що основою успішного лідерства  є вміння встановлювати тісні  позитивні відносини з іншими людьми. Ці відносини складаються на грунті подібності (уподібнення) членів групи один з одним. У цьому, з їхньої точки зору, криється проблема гендерних відмінностей. Жінці в чоловічому колективі важко встановити позитивні відносини і домогтися лідерства, на перше місце в цьому випадку виходять зовсім не ділові якості.

Однак існують і протилежні дані, що показують, що жінки-керівники  менше схильні до «зривів», з ними продуктивніше вирішуються різноманітні спірні питання, вони уважніше ставляться до підлеглих. При цьому жінок-керівників відрізняють виражена домінантність, емоційна стійкість, соціальна сміливість і прагнення до самореалізації, вміння встановлювати високі ділові відносини.

Таким чином, можна констатувати, що, по суті, гендерні відмінності свідомо поступаються індивідуальним. У ході численних досліджень з'ясувалося, що у чоловіків і жінок набагато більше схожих рис, ніж відмінностей. Більш того, багато хто з дійсно існуючих відмінностей піддаються зміні в ході навчання, при зміні життєвого укладу і соціальних очікувань. У міру розвитку суспільства традиційна картина починає розмиватися, але прихована дискримінація жінок [12].

Порівнюючи особливості  жіночого і чоловічого стилів управління, можна говорити про те, що жінка-керівник часто управляє більш успішно, ніж чоловік. Нерідко, результатом управлінської діяльності жінки є, створені на підприємстві, стабільні умови праці для підлеглих, адаптовані до прийнятих в суспільстві нормам.

Для жінки характерний  стиль керівництва, орієнтований на стратегії винагороди, тоді як чоловіки віддають перевагу методам примусу і експертному стилю [13].

Щодо критеріїв успіху в житті серед 18-28-річних, то вони такі самі як і серед інших вікових груп українських громадян. Для чоловіків показники успіху розподілилися таким чином: фінансова незалежність, високі доходи, наявність власної сім’ї, власний бізнес, наявність власного житла, кар’єра, наявність дітей, керівна посада, наявність улюбленої справи, наявність автомобіля, дачі.

Для жінок порядок критеріїв успіху дещо інший: наявність власної сім’ї, наявність дітей, наявність власного житла, фінансова незалежність, наявність улюбленої справи, високі доходи, власний бізнес, кар’єра, керівна посада, наявність автомобіля, дачі.(рис.2.2).

Якщо порівняти значущість окремих критеріїв успіху для  чоловіків та жінок, то слід також  звернути увагу, що для жінки більш  важливим, ніж для чоловіків, вважається наявність улюбленої справи (50% проти 29%) та наявність власного житла (56% проти 41%). Для чоловіків вагомими показниками успіху є наявність власного бізнесу (50%) та керівна посада (39%).

 

Рис. 2. Чинники досягнення успіху у житті, у гендерному розрізі, %

 

Таким чином, можна стверджувати, що суспільна думка більшою мірою  орієнтована на образ "жінки-матері" та "чоловіка-годувальника".

Що стосується визначення, чого саме не вистачає для життєвого  успіху, то гендерних відмінностей також практично не виявлено –  і чоловіки, і жінки назвали  брак високооплачуваної роботи (63% серед  тих, хто вважає, що не досяг успіху в житті), вищої освіти (32%), престижної спеціальності (32%), впливових знайомих чи родичів (28%).

Тобто можна стверджувати, що стереотипні уявлення стосовно критеріїв  успішності в житті та реальна  самооцінка значною мірою відрізняються. Можливо, це свідчить про наявність певного підгрунття до зміни гендерних стереотипів, але поки що цього не відбувається. Погляди на ролі чоловіка та жінки в суспільстві формуються переважно в процесі соціалізації індивіда, на який впливають такі соціальні інститути, як школа, сім’я, соціальне оточення та засоби масової інформації.

Гендерна рівність передбачає однаковий статус для чоловіків та жінок щодо роботи та їх кар’єрного зростання. Це стосується також і науково-освітянської сфери, а також означає, що чоловіки та жінки мають однакові умови для реалізації своїх прав, однаковий потенціал для свого внеску в національний розвиток і рівні права на те, щоб скористатися результатами цього розвитку.

Отже, гендерна рівність у галузі освіти і науки зараз розглядається в Україні вже не як питання захисту прав людини, що потребує прийняття політичних рішень та значно розширеної сфери застосування не лише в інтересах жінок, а й в інтересах чоловіків, всього суспільства вцілому [10].

 

2.2 Зарубжний досвід державного  управління у гендерному розрізі

 

Лідерство - це здатність  задавати напрям. Слово «лідер» саме по собі припускає вчасно направити свою команду вперед. [14].

Жіноче підприємництво в країнах перехідної економіки розвивається в складних умовах трансформації не тільки економіки, але і стереотипів суспільства. Символ жінки-матері широко використовується як інструмент національної політики; підвищення народжуваності відображається як шлях відродження нації” [15].

Опит соціологічного інституту Геллапа, проведений в 1993 р. для програм "America today" і CNN, показав, що приблизно половина опитаних чоловіків вважають, що стать керівника не має значення. У опиті, проведеному в 1994 р. Національним центром Ропера (1019 чоловік, що досягли повноліття), було запропоноване наступне питання: "Якби ви шукали роботу і могли б вибирати собі начальника, то перевагу кого б ви віддали - чоловіка або жінку?" 47% відповіли: "Все одно. Це не має значення", 16% висловилися за жінку, і, проти очікуваного, тільки 35% віддали перевагу чоловіку (рис. 2.3) [16].

 

Рис. 2.3 – Кого хотіло б бачити своїм керівником населення США

Сьогодні від 37% до 45% парламентарів у Данії, Фінляндії, Норвегії і Швеції становлять жінки. Перше місце посідає Швеція: 45% жінок у парламенті, тоді як середня частка жінок у парламентах демократичних країн світу становить усього 15%. Та навіть незважаючи на високу політичну мобілізацію жінок, політика у Північних країнах залишається ієрархічно структурованою і стратифікованою відповідно до статі. Жінки досі недопредставлені в політичній владі, насамперед у політичній і стратегічній еліті. Водночас цікаво відзначити, що жінки набагато краще представлені тут у найвищих ешелонах влади, ніж, наприклад, у бізнесі [16].  

Дискусії щодо механізмів досягнення гендерної рівності найчастіше зводяться до питання кількості виділених місць для жінок у представницьких органах влади, політичних партіях, так звані жорсткі квоти. Квотування є одним із механізмів і діє в таких країнах як Італія, Аргентина, Бразилія, Великобританія тощо.

У сучасних умовах гендерні квоти – це вид позитивної дискримінації, тобто система пільг, заохочень, заборон і компенсацій, спрямованих на підвищення соціального статусу жінок.