Шляхи подолання безробіття в Україні

1. законодавчим встановленням мінімуму зарплати; 2) фіксацією рівня зарплати в колективних договорах з профспілками; 3) “стимулюючою зарплатою”, яка встановлю і підтримується фірмами для залучення кваліфікованої робочої сили, скорочення плинності кадрів та підвищення рівня продуктивності праці.

    Рівень  безробіття дуже відрізняється, залежно  від груп населення за віком і  професійним досвідом. Зокрема, рівень безробіття серед молоді набагато вищий, ніж в інших вікових групах. Тенденція до зростання природного рівня безробіття в ДП пов’язана із:

• збільшенням частки молоді в складі робочої сили;
• значенням частки жінок у складі робочої сили;
• прискоренням структурних зрушень в економіці;
• підвищенням рівня життя і намаганням “почекати” на гарні робочі місця.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1.3. Надмірне безробіття призводить до значних соціальних та економічних втрат. Головна “ціна” безробіття – невипущена продукція. Коли економіка не в стані створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто хоче і може працювати, потенціальне виробництво втрачається безповоротно.

    Відомий дослідник Артур Оукен математично  виразив зв’язок між рівнем безробіття та відставанням в обсязі виробленого  ВВП. Цей зв’язок відомий як закон Оукена: якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1%, то втрати ВВП складають 2,5%.

    Спираючись  на закон Оукена, можна обчислити  втрати ВВП від надмірного (циклічного) безробіття. Таке обчислення можна  розкласти на декілька етапів.

    Перший  етап – обчислення % відставання  фактичного ВВП від потенційного ВВП:

    В=(РБ_ф – РБ_п)*2,5,

    де  В – відставання фактичного ВВП  від потенційного ВВП, (%); РБ_ф і РБ_п – рівень відповідно фактичного і природного безробіття; 2,5 - число Оукена.

    Другий  – якщо ВВП_п прийнятий за 100%, то звідси ВВП_ф дорівнює:

    ВВП_ф=((100-В) / 100)*ВВП_п.

    де  ВВП_ф – це реальний ВВП, який обчислюється в постійних цінах і є величиною зіставленою з ВВП_п.

    Після необхідних перетворень формули  маємо формулу потенційного ВВП:

    ВВП_п=(ВВП_ф*100) / (100-В),

    Третій  – оскільки нам відомо ВВП_п і ВВП_ф, то звідси втрати економіки від циклічного безробіття будуть дорівнювати:

    ВВП_в = ВВП_п - ВВП_ф

    Закон Оукена розкриває істотний зв’язок  між ринком продукту і ринком праці  та ще раз нагадує про те, що безробіття є основною проблемою сучасного суспільства. Коли рівень безробіття високий, ресурси використовуються не повністю, значна частина продукту не добирається, доходи населення зменшуються.

    Проте циклічне безробіття – це не лише економічне лихо, це також і велика соціальна катастрофа. Депресія призволить до бездіяльності, а бездіяльність до втрати кваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних принципів, а також до громадського та політичного безладдя. 
 

    Приклад:

    Рівень  фактичного безробіття складає 10%, природного – 6%. Фактичний ВВП_ф становить 200 млн. грн. За цих умов втрати ВВП від циклічного безробіття будуть дорівнювати 22,2 млн. грн.:

    А) В=(10-6)*2,5=10%;

    Б) ВВП_п=(200*100) / (100-10) = 222,2 млн. грн.

    В) ВВП_в=222,2 – 200,0 = 22,2 млн. грн. 
 

    Примітка:

    1. Недавні дослідження американських  вчених показали, що безробіття  призводить до погіршення і  фізичного, і психологічного стану  – підвищується рівень серцевих  захворювань, алкоголізму та самогубств. Психологічні тести показують,  що травма, спричинена втратою роботи, за рівнем стресу відповідає смерті близького друга.

    2. Перехід на ринкові відносини  із багатьох причин викликав  Україні різкий спад виробництва,  що зумовило появу і зростання  безробіття. За оцінками, на кінець 1998 року кількість офіційно зареєстрованих безробітних досягла 1,9 млн. чол., що становить 7,0% від загальної кількості працездатного населення. За останні півтора року кількість безробітних зросла в 5 разів. Рівень прихованого безробіття в середині 1998 року складав 4,4 млн. чол, або біля 20% від загального числа працюючих. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Вплив безробіття на суспільство. 

Безробіття –  одна з основних соціально-еконо-

мічних проблем  сучасного етапу розвитку економіки. Глобальна світова фі-

нансово-економічна криза посилила негативні процеси та явища у сфері

зайнятості. Україна  – одна з країн, які найбільше  постраждали від впливу

цього процесу. У таких умовах, посилених значним  рівнем безробіття, збіль-

шується кількість  проблем, які призводять до скорочення рівня купівельної

спроможності  населення, зменшення кількості  платників податків і, як наслі-

док, – до зростання  ризику соціального напруження. Треба  зазначити, що такі

закономірності  поширюватимуться на всі сфери суспільного  і державного

життя. Ця тема залишатиметься актуальною і не може бути вирішена оста-

Безробіття вважають важливим стиму точно, оскільки природний рівень безробіття є неминучим. Оптимальний

шлях вирішення окресленої проблеми, на думку науковців і економістів, по-

лягає у пошуках  зниження рівня безробіття до мінімуму, сприятливого для

нормального і  безперебійного функціонування економіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.1. Негативні наслідки безробіття. 

 

      Рис. 1. Негативні наслідки безробіття

Причин незайнятості може бути безліч. Так, у 2009 р., за даними Дер-

жавного комітету статистики України, вони були такі (рис. 2):

● звільнені  з економічних причин (45,5 %);

● звільнені  за власним бажанням (27,0 %);

● непрацевлаштовані  після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних

закладів І-ІV рівнів акредитації (14,1 %);

● звільнені  у зв'язку з закінченням терміну  контракту (9,0 %);

● безробітні з  інших причин (2,9 %);

● демобілізовані з військової строкової служби (0,8 %);

● звільнені  за станом здоров'я, або через оформлення пенсії за віком, інвалід-

ністю (0,7 %).

 

Рис. 2. Безробітне населення за причинами незайнятості у 2009 р., %

Наприкінці 2009 р. рівень безробіття в Україні був  одним з найнижчих

в Європі, а, за даними Держкомстату, загалом по Україні станом на 1 березня

2010 р. цей рівень  становив 1,9 % від кількості населення  працездатного віку

[5]. Проте ці  дані враховують лише офіційно  зареєстрованих безробітних і  з

огляду на це – не завжди відповідають дійсності, через що реальний його рі-

вень у країні може бути набагато вищим, адже українці не поспішають става-

ти на облік  у місцеві центри зайнятості, звітність  яких є основою для розра-

хунку офіційних  показників безробіття. Не беруть до уваги  громадян, які пе-

ребувають у  неоплачуваних відпусках, а за останніми  підрахунками таких у

країні понад 3 млн. Ці люди фактично є безробітними, проте офіційна статис-

тика їх не враховує. Це дає підстави стверджувати, що фактичне безробіття

перевищує 10 %. Якщо людина звільняється за згодою сторін, то, відповідно

до нового законодавства, вона може стати на облік у центр  зайнятості тільки

на 91-й день з  дня звільнення. Підхід Міжнародної  організації праці, який

застосовується  у всьому світі, полягає у тому, що з усієї кількості працездат-

них віднімають працівників і деякі категорії  населення, які працюють за

наймом на сімейних підприємствах, тимчасово відсутніх  на роботі, а всіх ін-

ших вважають безробітними. Отже, точна кількість незайнятих в Україні за-

лишається невідомою через недосконалість системи їх підрахунку.

 
 

2.2. Позитивні наслідки безробіття. 
 

У 2010 р. спостережено значне зниження рівня безробітних  з січня по

червень. Детальніше показано цю ситуацію на рис. 3.

Таким чином, у  вересні, вперше з початку року, в Україні зріс рівень

безробіття. Кількість  осіб, які стали на облік у службі зайнятості, збільшила-

ся на 11,7 тис. осіб і становить близько 408,1 тис. осіб [4].

Високий рівень безробіття призводить до соціальної напруги і погір-

шення рівня  життя людей, заподіює економічні, демографічні та соціальні

втрати для  суспільства. Але загалом його вплив  на економічне та соціальне

життя суперечливий: крім негативних і важких наслідків, потрібно зазначити

і низку позитивних моментів, які слугують умовою зростання виробництва,

появи нових  підприємств, підвищення дисципліни та ефективності праці

зайнятих (рис. 4).

 

      Отже, для вирішення проблеми безробіття і підсилення впливу цих

наслідків потрібно розробити та ухвалити антикризову  програму заходів по-

долання негативних явищ в економіці; стимулювати розвиток малого та се-

реднього бізнесу, шляхом зменшення податкового тиску, полегшення поряд-

ку реєстрації підприємств.

Існує потреба  у дослідженні ринку праці  щодо актуальності різних

спеціальностей  та здійсненні перекваліфікації працівників відповідно до неї,

застосуванні  нових методів подолання безробіття, покращенні стану вироб-

ництва. Важливими  заходами є активна державна політика зі сприяння зайня-

тості – працевлаштування незайнятих на вільні та новостворені робочі місця,

професійне навчання та перенавчання, організація громадських, сезонних ро-

біт, надання  дотацій роботодавцям.

Потрібно також  спрямувати грошово-кредитну політику на підтримку

реального сектора  економіки, сконцентрувати фінансові  ресурси на сприянні

діяльності перспективних  підприємств, здатних забезпечити  гідну працю ро-

бітникам. З метою  створення сучасних робочих місць  потрібно збільшити

бюджетні витрати  на підтримку інноваційно-інвестиційної  діяльності та пос-

тупово послабити  податковий тиск на бізнес, щоб створити привабливі умови

для започаткування і здійснення підприємницької діяльності.