Шляхи подолання безробіття в Україні

3. Шляхи подолання безробіття в Україні 

В даний час  у світлі трансформації економічної  системи в нашій країні склалася

специфічна ситуація,  коли традиційні методи мало ефективні  чи не ефективні

взагалі. Для  з’ясування цього розглянемо традиційні заходи для вирішення

проблеми безробіття:

1)     Створення нових робочих місць  паралельно з вже існуючими.

2)     Розширення сфери послуг. Через значне падіння рівня життя попит на

послуги скорочується. Ростуть лише послуги державного сектора, що є

негативним явищем.

3)     Дотації на створення робочих  місць, пільги при найманні, допомога

малому і середньому бізнесу.

4)     Перенавчання або підвищення  кваліфікації кадрів. Ці заходи

допомагають, коли одні галузі вгасають, а інші розвиваються, тобто при

структурній перебудові господарства.  Зараз же йде спад у всіх галузях, що

обумовлений суспільною кризою.

5)     Інвестиційні фонди міністерств і відомств.

Очевидно, що фінансова  стабілізація, не підкріплена стабілізацією

виробництва,  тому що викликає катастрофічний зріст  безробіття. Тому

центральним елементом  політики зайнятості повинна стати  економічна політика,

спрямована на пожвавлення ділової активності, проведена  одночасно з

придушенням інфляції, зміною фізично і морально застарілого  виробничого

апарата й усунення причин, що породили його низьку ефективність.

Зазначені процеси  по трансформації економіки України  повинні проходити на

тлі монетаристської  політики, тому що в противному випадку  інфляція зведе

нанівець зусилля  реформаторів. Цей висновок випливає з зазначеної вище

специфіки нашої  економічної системи.

Варто врахувати, що перехід до  ринкової економіки України буде здійснюватися

при набагато більш  глибокому падінні виробництва  і більш відсталому

виробничому апараті, чим у країнах, що  раніш почали цей процес.

Тому для України  буде дуже актуальною проблема забезпечення самозайнятості

населення (спрощений порядок виїзду за кордон, заохочення землеробство на

невеликих ділянках землі і т.д.),  організація суспільних робіт, підвищення

рівня підтримки  соціально незахищених  верств населення.

Традиційні методи подолання безробіття, використовувані  при циклічній і

структурній кризі  економіки, для вирішення проблем  зайнятості в Україні  не

знаходять свою підтримку. Вихід із кризи – можливий завдяки швидкої

трансформації економічної системи і модернізації  виробничого апарата. В силу

специфіки цих  рівнобіжних процесів  в Україні  можна  чекати збереження

високого  безробіття,  що зажадає  заходам по захисту  соціально вразливих

верств населення.

                
 
 
 
 

     3.1 Методи боротьби з безробіттям          

          

Деякі вчені  вважають, що саморегулююча економіка не може перебороти

безробіття. Рівень зайнятості залежить від так званого  “ефективного попиту”

(спрощено - рівня  споживання й інвестицій).

Дж.М. Кейнс писала: "Хронічна тенденція до неповної зайнятості, характерна для

сучасного суспільства, має свої корені в недоспоживанні..."

[5] .

Недоспоживання  виражається в тім, що в міру підвищення доходів у споживача у

нього в силу психологічних факторів “схильність  до заощадження” перевищує

“спонукання до інвестицій”, що волоче спад виробництва  і безробіття.

Таким чином,   неминучість кризи саморегулюючої економіки, вказують на

необхідність  державного економічного впливу для  досягнення повної зайнятості.

Насамперед, варто  підвищити ефективний попит, знижуючи позичковий відсоток і

збільшуючи інвестиції.

У 1967 році М. Фридмен  розробив теорію про існування “природного  рівня

безробіття”, що жорстко визначений умовами ринку  праці і не може бути

змінений заходами державної політики. Якщо уряд намагається підтримати

зайнятість вище її “природного рівня” за допомогою  традиційних бюджетних і

кредитних методів  збільшення попиту, то ці заходи будуть мати короткочасний

ефект і приведуть  лише до росту цін.

Тепер розглянемо, які ж реальні  кроки може застосовувати держава для

зменшення рівня  безробіття.

Різноманіття  типів безробіття робить задачу її скорочення надзвичайно

складної. Оскільки єдиного способу боротьби з безробіттям  не існує, в будь –

якій країні для рішення цієї проблеми приходиться  використовувати різні

методи.

Рівень фрикційного  безробіття може бути знижений за рахунок:

1)     поліпшення інформаційного забезпечення  ринку праці. В усіх країнах  цю

функцію виконують  організації по працевлаштуванню (біржі  праці).  Вони

збирають у  роботодавців інформацію про існуючі вакансіях і повідомляють її

безробітним;

2)     усунення факторів, що знижують  мобільність робочої сили. Для  цього

необхідно насамперед:

а) створення  розвитого ринку житла;

б) збільшення масштабів  житлового будівництва;

в) скасування адміністративних перешкод для переїзду з одного населеного

пункту в інший.

Скороченню структурного безробіття найбільше сприяють програми професійного

перенавчання  і перекваліфікації. Такого роду програми повинні привести до

того, щоб робоча сила найкращим ладом відповідала наявним робочим місцям. Ця

задача досягається  програмою професійної підготовки, інформацією про робочі

місця. Програми професійної підготовки забезпечують як підготовку на робочих

місцях, так і  в спеціальних навчальних закладах для безробітних, молоді, а

також для робочих  старших віків, чия професія  виявилася  застарілою.

Найбільше важко  боротися з циклічним безробіттям, для вирішення такої задачі

найбільш ефективними  є наступні заходи: створення умов для росту попиту на

товари. Тому що  попит на ринку праці – похідний і залежить від ситуації на

ринках товарів  і послуг, то зайнятість зросте, а  безробіття впаде в тому

випадку, якщо товарні  ринки пред’являть більший попит  і для його задоволення

треба буде найняти  додаткових працівників.

Способами збільшення попиту є:

· стимулювання росту експорту. Це може привести до росту обсягів виробництва

і, відповідно, -  зайнятості на них;

· підтримка  і заохочення інвестицій у реконструкцію  підприємства з метою

підвищення конкурентноздатності продукції.

Створення умов для скорочення пропозиції праці. Очевидно, що чим менше людей

претендують на робочі місця, тим легше знайти роботу навіть при тім же числі

вільних робочих  місць. Скоротити  число претендентів на ці місця і, більш

того визволити  додаткові вакансії для безробітних цілком реально.

Деяке полегшення може принести, наприклад, надання можливості дострокового

виходу на пенсію працівникам, що ще не досягли пенсійного зрости. Разом з тим

цей спосіб може використовуватися тільки в дуже обмежених масштабах, тому що

він волоче істотне  збільшення пенсійних виплат.

Створення умов для росту самозайнятості. Зміст  такого роду програм полягає в

тому, що людям  допомагають відкрити власну справу, щоб вони могли прокормити

себе і свою родину, навіть якщо їм не вдається знайти роботу по найму.

Реалізація програм  підтримки молодих працівників.

Для допомоги молоді можуть використовуватися різні  методи:

-         економічне стимулювання молодіжної  зайнятості;

-         створення спеціальних фірм, що  пропонують роботу саме молоді

-         створення центрів навчання молодих  людей тим професіям, шанси  на

зайнятість у  який найбільш високі.

Список програм  скорочення безробіття можна продовжувати ще довго, але важливо

розуміти, що всі  ці програми не можуть цілком чи ліквідувати істотно

скоротити циклічне безробіття. Такий результат досягається  лише при

загальному поліпшенні економічної ситуації в країні.

Виходячи з  вищевикладеного, проблема безробіття є ключовим питанням у

ринковій економіці, і не вирішивши його неможливо  налагодити ефективну

діяльність економіки  і правового регулювання. Особливо гостро проблема

безробіття стає зараз перед Україною, що не дивно, тому що  економіка України

зараз знаходиться  в глибокій кризі. Величезний економічний  спад, розваливши

промисловість, не міг не торкнути ринок праці. За останні 4 роки чисельність

зайнятого населення  скоротилася на 9 відсотків.

Не менш важкі  і соціальні наслідки безробіття. Американські фахівці змушені

визнати, що “безробіття  – це щось більше, ніж економічне нещастя, це також і

соціальна катастрофа. Депресія приводить до бездіяльності, а бездіяльність до

втрати кваліфікації, втраті самоповаги, занепаду моральних  підвалин, а також

до суспільного  і політичного безладу”. 
 

ВИСНОВОК 

Категорії зайнятості і безробіття займають одне з найважливіших місць в аналізі

ринку праці. Зайнятість населення визначає рівень і якість життя як окремих

громадян, так  і суспільства в цілому. Існує  безліч видів безробіття, що

поєднуються економістами в три основних типи: фрикційну, структурну,

циклічну.

У розвитих країнах  безробіття є результатом високих  темпів розвитку НТП і

розбіжності попиту та пропозиції на ринку праці. У Бєларусі основними типами

безробіття основними  типами безробіття є структурна, схована  і жіноча.

Рівень безробіття останнім часом неухильно росте.

У розвитих країнах  світу державна політика зайнятості функціонує по двох

напрямках: сприяння в працевлаштуванні і перенавчання, створення гнучкого

ринку праці. Серед  перспективних шляхів зниження безробіття найбільш цікавими

є: скорочення робочого тижня, работизація, розширення сфери послуг і