Проблеми подолання безробіття в Україні

    Міністерство  освіти і науки України

    Черкаський  державний бізнес-коледж

    Кафедра економіки та підприємництва 
 
 
 
 
 
 

    Курсова робота

    З предмета: «Національна економіка»

    На  тему: «Проблеми подолання безробіття в Україні» 
 
 
 
 
 

                                                Виконала

                                                Студентка ІІІ курсу

                                                Групи ОА-09

                                                Спеціальність:

                                                «Облік та аудит»

                                                Фаткуліна І.Р. 

                                                Перевірив викладач

                                                Джевага Л.В. 

    Черкаси 2010

 

     ЗМІСТ

    Вступ

    РОЗДІЛ 1. Теоретичні відомості  про безробіття

1. Сутність та причини виникнення безробіття
2. Види безробіття та їх характеристика
3. Основні соціально-економічні наслідки безробіття та методи  його подолання

    РОЗДІЛ 2. Аналіз стану безробіття в Україні

    2.1. Аналіз нормативно-правового регулювання зайнятості та безробіття в Україні

    2.1. Аналіз динаміки безробіття в Україні

    РОЗДІЛ 3. Шляхи подолання  безробіття в Україні

    ВисновКИ

    Список  використаних джерел

    ДОдатки

 

    ВСТУП

    Однією  з найважливіших макроекономічних проблем є безробіття. Як економічна категорія безробіття відображає економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

    Актуальність теми полягає в тому, що структурні зрушення‚ які відбуваються на сучасному етапі розвитку національної економіки‚ призводять до суттєвих негативних змін на ринку праці‚ зокрема‚ до достатньо значних обсягів і рівня безробіття економічно активного населення і‚ як наслідок‚ до неефективного використання робочої сили. При цьому розвиток підприємництва‚ малого і середнього бізнесу та інші ринкові перетворення не в змозі на належному рівні вирішити проблеми забезпечення ефективної зайнятості населення‚ створення нових робочих місць‚ підвищення якості життя населення тощо. Одним із негативних наслідків цих процесів є формування значного рівня вимушеної неповної зайнятості (“прихованого безробіття”)‚ що перетворилося на характерну тенденцію сучасного ринку праці.

    Аналіз  кон’юнктури ринку праці свідчить про соціальну незахищеність  окремих категорій населення  і осіб з обмеженою конкурентоспроможністю (молодь‚ жінки)‚ для яких все  ще характерні значні обсяги‚ рівень і тривалість безробіття. Через це актуальним є розробка і вдосконалення механізмів державного регулювання обсягів незайнятого населення та підвищення рівня використання робочої сили з урахуванням особливостей її розподілу та сучасної кон’юнктури ринку праці.

    Метою написання цієї курсової роботи є розгляд безробіття як соціально-економічного явища та шляхів його вирішення в Україні. Для досягнення встановленої мети в роботі потрібно вирішити наступні завдання:

1. Визначити сутність та причини безробіття як соціально-економічного явища;
2. Надати класифікацію безробіття;
3. Визначити соціально-економічні наслідки безробіття як для суспільства, так і для країни в цілому та світові методи його подолання;
4. Проаналізувати стан безробіття в Україні;
5. Визначити шляхи його подолання в Україні.

    Об’єктом  дослідження даної роботи є саме безробіття як соціально-економічне явище. Предметом дослідження – шляхи вирішення безробіття в Україні.

    Оскільки  безробіття негативно позначається на економічній стабільності країни та веде за собою цілий ряд негативних наслідків, на сьогоднішній день актуальним є пошук шляхів подолання та методів регулювання цього явища. Ця проблема стосується не тільки України, а й усіх країн світу навіть високо розвинутих.

    Представники  різних напрямів економічної думки  вважають безробіття центральною проблемою сучасного суспільства, оскільки воно є невід’ємною складовою ринкової економіки. Ринкова економіка неможлива без існування ринку праці, основним результатом функціонування якого є формування визначеного рівня і структури зайнятості населення і безробіття.

     

 

    РОЗДІЛ 1. Теоретичні відомості про безробіття 

    1.1. Сутність та причини виникнення безробіття

    Безробіття  є невід'ємною складовою ринкової економіки, одним з негативних наслідків  самої природи ринку, результатом  дії його головного закону - попиту і пропозиції. Безробіття - незайнятість певної частини економічно-активного населення (трудових ресурсів) унаслідок об'єктивних причин (процесів), притаманних ринковій економіці, таких як циклічність розвитку економіки, протирічний характер НТП, високі темпи модернізації виробництва, дія закону народонаселення і т. ін. Безробіття, котре наступило внаслідок об'єктивних причин, зобов'язує суспільство турбуватися про громадян, які залишилися без роботи не зі своєї вини і не за власним бажанням. [9, c.186]

    Ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» дає таке визначення безробітного: «Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи». Слід підкреслити, що це визначення безробіття стосується лише тих громадян, які самі шукають роботу, виявляючи економічну активність. [1]

    Більш широке поняття безробітного, за методологією МОП, - це особи віком 15-70 років (зареєстровані та не зареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

    а) не мали роботи (прибуткового заняття);

    б) активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх чотирьох тижнів, що передували опитуванню;

    в) були готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

    До  категорії безробітних відносяться  також особи, які не шукають роботу тому, що вже знайшли її і мають домовленість про початок роботи через певний проміжок часу, а також навчаються за направленням державної служби зайнятості.[8, c.284]

    Економічна  сутність безробіття полягає в тому, що за рахунок вимушеної незайнятості частини економічно-активних громадян суспільство позбавляється певної величини суспільного продукту, витрачаючись при цьому на утримання безробітних і членів сімей, котрі знаходяться на їх утриманні.

    Соціальна сутність безробіття - в тому, що вимушено непрацюючі особи, які існують не на зароблені кошти, а на допомогу, втрачають професіоналізм, виробничі навички, зневіряються і можуть деградувати як особистості.

    Таким чином, безробіття в умовах ринкових економічних відносин є, з одного боку, невід'ємною, а з другого, - неприйнятною альтернативою зайнятості, проблемою, яку суспільству доводиться вирішувати щоденно шляхом проведення заходів державного регулювання зайнятості.[12, c.458]

    Безробіття  уперше виникло у Великобританії на початку XIX ст. Проте до кінця століття воно не мало масового характеру, зростало лише в період економічних криз. Так, у США в 1920 – 1929 рр. середня кількість безробітних становила 2,2 млн. чоловік, а в 30-х роках – близько 20 % осіб найманої праці.[14, c.95]

    Економічна  наука неодноразова зробила спроби з’ясувати причини безробіття. Одну з таких перших спроб було зроблено французьким економістом Ж.Б.Сеєм. Ринок праці він розглядав на основі попиту та пропозиції. Закон Ж.Б.Сея викликав полеміку, яка продовжується вже півтора століття. Ідея автоматичної рівноваги попиту та пропозиції на ринку праці була піддана критиці англійським економістом, священиком Т.Мальтусом (1766-1834). На його думку і капітал, і населення на протязі значного періоду часу можуть бути надлишковими по відношенню до попиту на продукцію. Причиною падіння попиту є скорочення особистих доходів, а зменшення цих доходів викликається демографічними причинами: темпи зростання населення перевищують темпи зростання виробництва. Відповідно, причину безробіття треба шукати в надмірно швидкому зростанні населення. Сучасний досвід соціального розвитку показав однак, що в багатьох високорозвинутих країнах спостерігається дуже низька народжуваність і навіть абсолютне скорочення населення, однак безробіття існує. Отже причина безробіття – у іншому.

    Принципово інакше пояснення безробіття дав К.Маркс. На його думку причиною безробіття є не зростання заробітної плати, не швидкі темпи зростання населення, а нагромадження капіталу в умовах зростання технічної надбудови промислового виробництва. Змінний капітал авансований на купівлю робочої сили, зростає повільнішими темпами в порівнянні з постійним капіталом, авансованим на купівлю засобів виробництва. Іншою причиною є банкрутство підприємств в умовах ринку. Факторами, які підсилюють безробіття, є кризи і спади, міграції сільського населення.

    Англійський економіст А.Пігу (1877-1959) причину  безробіття вбачав у недосконалій конкуренції, яка діє на ринку праці і  веде до завищення ринку праці. Він  намагався стверджувати, що всезагальне  скорочення грошової заробітної плати стимулює зайнятість. Варто вказати і на те, що і в умовах досконалої конкуренції на ринку праці безробіття також існувало, а теза про високу зарплату як причину безробіття висувались Ж.Б.Сеєм. [11, c.482]

    Найбільш  відомою теорією , що пояснює причини безробіття, є теорія Дж.М.Кейнса, що змінила в середині 30-х років теорію класиків – економістів (А.Сміт, А.Маршалл), що пояснюють причину безробіття високим рівнем заробітної плати. По Кейнсу, безробіття є зворотна функція сукупного попиту. “Обсяг зайнятості, - писав Кейнс, - зовсім певним чином зв’язаний з обсягом ефективного попиту”. Недостатній обсяг ефективного попиту обумовлює млявість інвестиційного процесу  і, отже, неможливість забезпечення зайнятості, що веде до росту безробіття. Вихід з цієї ситуації Кейнс бачив у підвищенні ролі держави у формуванні сукупного попиту за рахунок збільшення державних витрат, насамперед – на інвестиційні товари.

    Так, наприклад, Ф.Хайек вважав, що безробіття “є прямий результат короткозорої політики повної зайнятості, що  проводили протягом останніх двадцяти п’яти років”. Зріст державних витрат, по думки Ф.Хайека, неминуче веде до інфляції, що, досягає критичної оцінки, сама стає причиною безробіття. Вихід з цього замкнутого кола один – припинити інфляційну політику повної зайнятості. Звичайно, на першому етапі це приведе до різкого стрибка безробіття, але  саме це, по ідеї Ф.Хайека, дасть можливість виявити всі пороки в розміщенні праці, розробити і здійснити не інфляційними методами програму забезпечення високого і стабільного рівня зайнятості.

    Монетаристи на чолі з М.Фридменом висунули концепцію  “природного” безробіття. До якої вони відносять так називане фрикційне  безробіття. Фрикційне безробіття  охоплює працівників, що змінюють по тим чи іншим причинам місце роботи, наприклад, у пошуках більш високого заробітку чи роботи з більшою престижністю, більш сприятливими умовами праці, чи мігруючих у зв’язку з необхідністю зміни місця проживання. До природного безробіття відносять також структурними, викликаними змінами в структурі суспільного виробництва під впливом науково – технічного прогресу й удосконалювання організації виробничих процесів Цей тип безробіття також є тимчасовим (хоча і більш тривалим, чим фрикційне безробіття), тому що зникнення одних виробництв (галузей) супроводжується бурхливим зростанням інших. Проблема лише в тім, наскільки швидко безробітні зможуть пристосуватися до умов, що змінилися, на ринку праці.[10, c.184]