Проблеми подолання безробіття в Україні

    Розвиток  ринкової економіки супроводжується  виникненням і розширенням масштабів  хронічного безробіття. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників. Безробіття стає масовим і постійним, вражаючи насамперед найменш розвинуті регіони. [5, c.244]

    В основу класифікації видів безробіття покладено соціально-економічні причини, які його викликають.

    1. 3. Основні соціально-економічні наслідки безробіття та методи його подолання

    Будь-яке  суспільство прагне оптимально використовувати  ресурси, що знаходяться в його розпорядженні, з метою реалізації виробничого  потенціалу. Наявність безробіття у  суспільстві свідчить про недовикористання трудових ресурсів. У цілому вплив безробіття на економічне та соціальне життя суспільства суперечливий.

    На  мікрорівні безробіття є однією з  головних причин зниження продуктивності праці та виробництва в цілому, тобто погіршення якості продукції, що випускається, зниження її конкурентоспроможності Це пов'язано з тим, що окремі й достатньо значимі групи населення змушені погоджуватися на нецікаву для них роботу. Звідси низькоефективна, неякісна праця, висока плинність кадрів. Крім того, за таких обставин неможливо сформувати стабільні виробничі колективи

    Так, на індивідуальному рівні економічні наслідки безробіття полягають у  втраті доходу чи частини доходу у  можливому зниженні рівня доходу в майбутньому в зв'язку з втратою  кваліфікації (що особливо погано для людей новітніх професій) і тому у зменшенні шансів знайти високооплачувану, престижну роботу. [13, c.246]

    Безробіття  є центральною соціальною проблемою  сучасного суспільства. Вплив безробіття на економічне й соціальне життя  суспільства  суперечливий. Безробіття має як позитивний, так і негативний вплив на рівень життя населення країни.

    Як  позитивні аспекти проблеми можна  назвати наступні:  

1. Безробіття виступає як умова росту виробництва, появи нових  підприємств. Коли б не цей фактор, було б затруджене розширене   відтворення, що вимагає додаткових  ресурсів:  праці,  землі,  капіталу.
2. Безробіття піднімає дисципліну й ефективність праці тих, хто поки  зайнятий  у  виробництві.

    У той же час безробіття породжує найтяжкі соціально-економічні  наслідки.

1. Незайнята робоча сила означає недовикористання економічного   потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, які є наслідком природного й фактичного безробіття (і відповідно зайнятості). Загострення проблеми безробіття супроводжується економічними втратами, насамперед зменшенням валового національного продукту (ВНП), його відставанням від потенційного ВНП, який визначається за припущення існування природного рівня безробіття та певних “нормальних” темпів економічного зростання. Чим вищий рівень безробіття, тим більше відставання ВНП.
2. Безробіття  сковує вимоги  профспілок  про  підвищення заробітної  плати.
3. При тривалому безробітті працівник губить кваліфікацію, а одержання  нової  кваліфікації  й адаптація до нових  умов  часто протікають для нього болісно і потребують тривалого часу. Економічними збитками від безробіття є також звуження споживчого ринку, нарощування елементів кризи надвиробництва. Крім того, люди, які перебувають у статусі безробітних, втрачають стереотипи трудової поведінки.
4. Безробіття веде до  прямого падіння раніше досягнутого рівня життя населення. Допомоги з безробіття завжди менше  заробітної плати, мають тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний й  інвестиційний  попити,  скорочує  обсяги  заощаджень у населення.
5. Сам факт безробіття завдає людині важкої психологічної травми, яку можна порівняти з найнеприємнішими обставинами (смерть близьких, тюремне ув'язнення й т.п.). Багато соціологів пов’язують зростання злочинності зі зростанням безробіття. Наявність значної чисельності працездатних осіб, які лише формально зайняті, а фактично не працюють і одержують низьку заробітну плату (або зовсім не одержують її), сприяє збільшенню чисельності зайнятих у нерегламентованій діяльності, ускладненню криміногенної ситуації, загостренню соціальних конфліктів. [10, c. 356]

    Результати  досліджень з психології, фізіології праці, медицини показують: безробіття переживається людиною як ситуація вкрай критична, що часто призводить до незворотних наслідків як у  психіці, так і в організації соціального життя. Внаслідок втрати роботи у свідомості людини руйнуються традиційні цінності сучасного суспільства, що в першу чергу пов’язані з працею, - матеріальний добробут, самоствердження, соціальний статус, авторитет, повага і т.п.

    За  даними американських фахівців, збільшення безробіття на один відсоток призводить до такого зростання показників соціальної патології:

    – загальна смертність (насамперед  від  збільшення кількості серцево-судинних захворювань і цирозу печінки) - на 2%;

    – кількість самогубств - на 4,1%;

    – кількість убивств - на 5,7%;

    – збільшення кількості ув’язнених - на 4%;

    – кількості хворих у результаті психічних  захворювань - на 3,4%.

    Особливо  негативно безробіття впливає на молодь. В її середовищі зростає  злочинність, наркоманія, проституція тощо. Велику небезпеку представляє довготривале безробіття. В результаті зниження якості робочої сили падає продуктивність суспільного виробництва, знижується конкурентоспроможність вітчизняної продукції. Одночасно збільшуються суспільні витрати на професійну і соціально-психологічну реабілітацію безробітних. [13, c.92]

    Довготривале  безробіття спричиняє надзвичайно  негативний вплив не тільки на суспільство  взагалі, а й на людей, які опиняються в такому стані. А саме:

    – породжує професійну деградацію безробітних, в результаті чого зменшується їх поточна і майбутня конкурентоспроможність щодо працевлаштування на високооплачувану роботу;

    – ускладнює процес інтеграції довготривалих  безробітних у ринкове середовище, їх професійну та соціально-психологічну адаптацію до ринкових умів, сприяє відторгненню  людини  від  політичного  та соціального життя суспільства;

    – посилює схильність до девіантної поведінки  безробітних (відхилення від загально визначених норм), ускладнюючи тим  самим  криміногенну ситуацію в суспільстві, трансформуючи  традиційний устрій життя цих громадян та відношення до  них оточення;

    - знижує загальний рівень добробуту  в суспільстві, погіршує моральне  самопочуття, фізичне та психічне  здоров'я безробітних громадян.[7, c.231]

    Безробіття  так чи інакше впливає на економічне життя країни, в першу чергу  впливає на соціально-економічні показники.

    Існують різноманітні методи боротьби з безробіттям. Часто вони випливають з тієї концепції, якої ті або інші сучасні економісти дотримуються при пояснення причин безробіття.

    Мальтузіанці  пропонують обмежити народжуваність. Прихильники класичної теорії ринку  праці – заходи по зниженню заробітної плати.

    Кейнсіанські  програми в короткочасному періоді  пропонують суспільні роботи за рахунок бюджету держави; в довгостроковому періоді – державні замовлення приватному сектору, заходи по стимулюванню  інвестиційного попиту, при цьому особливе значення надається зниженню облікової ставки процента.

    Монетаристи пропонують зменшення державного бюджетного дефіциту, ухилення від планування соціальних програм, приборкання інфляції і створення здорового ринкового середовища, в якому обов’язково буде присутнє розорення неефективних підприємств і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників. Зокрема монетаристи пропонують не знижувати, а  підвищувати облікову ставку процента. Вони вважають, що ефективно діючий ринок викличе зростання виробництва, і, як наслідок – зростання попиту на робочу силу. Платою суспільства за монетарний шлях розвитку ринку є жебрацтво, злодійство і соціальна напруга в суспільстві. [15, c.511]

    Серйозною проблемою є регіональне безробіття. Його подолання потребує проведення відповідної структурної політики і розроблення регіональних програм  забезпечення ефективної зайнятості населення на основі подальшої диверсифікації економіки, залучення та функціонування приватного капіталу, розвитку інфраструктури, відкриття центрів перепідготовки робочої сили, формування спеціальних фондів кредитування приватних підприємців.

    В умовах становлення ринкової економіки  особливо гострою проблемою є  безробіття серед молоді, яке дедалі зростає. Для її вирішення необхідно  створити реальні передумови для  обґрунтованого вибору професії та місця  роботи з урахуванням потреб ринку  праці, а також покликання, здібностей і психофізіологічних можливостей молодої людини та її професійної підготовки.

    Важливим  напрямом запобігання безробіттю серед  молоді є реалізація спеціалізованих  програм, які забезпечують розширення зайнятості молоді шляхом створення для неї додаткових робочих місць без великих матеріальних витрат, зокрема шляхом організації сезонної і тимчасової участі в проведенні сільськогосподарських робіт, обслуговуванні і ремонті сільськогосподарської техніки, транспортуванні і реалізації урожаю., через надання допомоги інвалідам, людям похилого віку, через роботу в лікарнях, інтернатах, дитячих будинках та ін.

    Державна  активна політика зайнятості передбачає розроблення програм сприяння зайнятості. Ці програми можуть охоплювати як окремі категорії населення, передусім маргінальні групи: молодь, жінок, інвалідів, так і специфічні випадки загрози безробіття, зумовлені економічною або іншою ситуацією (демографічним, політичним, стихійним лихом тощо).

    У розвинутих країнах більшість програм  зайнятості стосується певних категорій населення, які потребують підтримки й допомоги.

    Розрізняють довгострокові й короткострокові (на один рік) програми. Вони розробляються  як на державному, так і на регіональному  рівнях. Метою державних і регіональних програм зайнятості є сприяння зайнятості населення, задоволення потреб громадян у праці.

    Державні  й територіальні програми зайнятості населення спрямовані на:

    - сприяння розвитку і структурній  перебудові економіки, створенню  умов для спрямування вивільнюваних  працівників, насамперед на рентабельні виробництва та в пріоритетні галузі економіки;

    - попередження розвитку безробіття  і його скорочення шляхом підвищення  економічної заінтересованості  підприємств і організацій у  створенні додаткових робочих  місць, переважно з гнучкими формами зайнятості;

    - удосконалення системи відтворення  робочої сили водночас із збільшенням  числа робочих місць, поліпшенням  професійної орієнтації, підвищенням  кваліфікації працівників та  ефективності використання трудових  ресурсів;

    - захист безробітних та їхніх сімей від негативних наслідків безробіття і забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не спроможні конкурувати на ринку праці;

    - формування кадрової, матеріальної, інформаційної, статистичної, фінансової  та науково-методичної бази державної служби зайнятості;

    - заходи сприяння зайнятості населення,  яке проживає у сільській місцевості.

    Спеціальні  галузеві програми зайнятості населення призначені для вирішення на рівні окремих галузей і підприємств проблем прихованого безробіття, сприяння продуктивній зайнятості працівників практичній реалізації диференційованого підходу щодо окремих підприємств з урахуванням державної політики структурної перебудови, санації державних підприємств і заходів державної політики на ринку праці.[5, c.124]