Проблеми подолання безробіття в Україні

    Рисунок 2.5

    Пропозиція  робочої сили працездатного віку у 2009 році, у % до економічно активного населення працездатного віку

       

    За  адміністративними даними державної  служби зайнятості впродовж 2009р. на її обліку перебувало 2,1 млн. не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що на 14,3% менше, ніж у 2008р. Серед таких осіб кожен другий (51,1%) раніше займав місце робітника, кожен четвертий (28,5%) – посаду службовця, решту складали некваліфіковані працівники та особи без професії. Середньомісячна кількість зареєстрованих безробітних, порівняно з 2008р., збільшилася на 16,3% та становила у 2009р. 693,1 тис. осіб, що складає понад третину (35,4%) кількості безробітних працездатного віку, визначених за методологією МОП. Динаміку зареєстрованого безробіття ілюструють нижче наведені дані (рис. 2.6).

    Рисунок 2.6

    Кількість зареєстрованих безробітних у 2008-2009рр., на кінець місяця

       

    Рівень  зареєстрованого безробіття в середньому за 2009р. склав 3,4% від економічно активного  населення працездатного віку. Зазначений показник був вищим серед жінок (4,0%), порівняно з чоловіками (2,9%) та у населення сільської місцевості (4,7%), порівняно з міськими жителями (2,9%). Слід зазначити, що на кінець 2009р. рівень зареєстрованого безробіття становив 2,6% економічно активного населення працездатного віку.

    Серед країн СНД Україна за цим показником посідала четверте-п'яте місце разом з Киргизстаном (рис. 2.7).   

    Рисунок 2.7

    Рівень  зареєстрованого безробіття серед країн СНД у 2009 році, у % до економічно активного населення, на кінець звітного періоду

    

    Для зареєстрованого безробіття притаманна суттєва регіональна диференціація. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття, розрахований у відсотках до економічно активного населення працездатного віку, у 2009р. спостерігався у Полтавській і Черкаській областях, а найнижчий – у м.Києві та м.Севастополі (Додаток Г). 

    Слід  зазначити, що показник середньої тривалості зареєстрованого безробіття зріс з 4 місяців у 2008р. до 5 місяців у 2009р.

    Як  і серед безробітних, визначених за методологією МОП, упродовж 2009р. спостерігалось скорочення частки безробітних, які перебували на обліку державної службі зайнятості до 3 місяців (на 15,7 в.п.). Проте, зросла питома вага зареєстрованих безробітних, які шукали роботу від 3 до 12 місяців (на 13,0 в.п.) та 12 місяців і більше (на 2,7 в.п.) (Додаток Д). 

    Активні заходи державної політики зайнятості не обмежуються лише працевлаштуванням. В області ефективно використовуються інші форми соціального захисту  незайнятих громадян, зокрема, організація  тимчасових громадських робіт, професійна орієнтація населення, професійне навчання і підвищення кваліфікації звільнених працівників і безробітних. [17] 

 

    РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ  БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ 

    В даний час у світлі трансформації  економічної системи в нашій  країні склалася специфічна ситуація,  коли традиційні методи мало ефективні чи не ефективні взагалі.

    Фінансова стабілізація, не підкріплена стабілізацією  виробництва,  викликає катастрофічний зріст безробіття. Тому центральним  елементом політики зайнятості повинна  стати економічна політика, спрямована на пожвавлення ділової активності, проведена  одночасно з придушенням інфляції, зміною фізично і морально застарілого виробничого апарата й усунення причин, що породили його низьку ефективність.

    Зазначені процеси по трансформації економіки  України  повинні проходити на тлі монетаристської  політики, тому що в противному випадку інфляція зведе нанівець зусилля реформаторів. Цей висновок випливає з зазначеної вище специфіки нашої економічної системи.

    Варто врахувати, що перехід до  ринкової економіки України буде здійснюватися при набагато більш глибокому падінні виробництва і більш відсталому виробничому апараті, чим у країнах, що  раніш почали цей процес. 

    Тому  для України дуже актуальна проблема забезпечення самозайнятості населення (спрощений порядок виїзду за кордон, заохочення землеробство на невеликих ділянках землі і т.д.),  організація суспільних робіт, підвищення рівня підтримки соціально незахищених  верств населення.

    Традиційні  методи подолання безробіття, використовувані  при циклічній і структурній кризі економіки, для вирішення проблем зайнятості в Україні  не знаходять свою підтримку. Вихід із кризи – можливий завдяки швидкої трансформації економічної системи і модернізації  виробничого апарата. В силу специфіки цих рівнобіжних процесів  в Україні  можна  чекати збереження високого  безробіття,  що зажадає  заходам по захисту соціально вразливих верств населення.

    У програмах, розроблених в Україні, узагальнюються конкретні заходи щодо створення відповідного правового, організаційного та методичного забезпечення політики зайнятості за такими напрямами:

    - формування механізму диференційованого  підходу щодо збереження робочих  місць;

    - створення механізмів реалізації  політики зайнятості в загальнонаціональних  програмах (зокрема в програмах  громадських робіт, сприяння зайнятості молоді, відродження села та ін.);

    - регулювання трудових міграцій;

    - забезпечення додаткових гарантій  зайнятості населення окремим  категоріям громадян;

    - сприяння професійній мобільності;

    - розвиток соціально-трудових відносин;

    - удосконалення інформаційно-статистичної  бази щодо розвитку ринку праці;

    - сприяння зайнятості шляхом розвитку  соціального партнерства.

    Заходи  щодо реалізації державної політики зайнятості на територіальному рівні  ураховують необхідність сприяння будь-яким формам розширення сфери прикладання праці, в тому числі створення нових робочих місць, забезпечення умов для розвитку підприємництва та працевлаштування незайнятого населення і безробітних; забезпечення державних гарантій зайнятості для окремих категорій населення; поліпшення системи професійної орієнтації, підготовки й перепідготовки кадрів, матеріальної підтримки безробітних та їхніх сімей; організації громадських робіт тощо.

    У програмах також обґрунтовується  організаційне, наукове і фінансове  забезпечення усіх запланованих заходів та необхідність контролю щодо їх реалізації.

    Заходи, розроблені у програмах, передбачають забезпечення сприятливих податкових, інвестиційних, фінансово-кредитних  та інших умов господарювання для  підприємств, організацій, установ усіх форм власності.

    Формування  державної програми зайнятості має  подвійний характер. З одного боку, вона розробляється знизу і являє  собою узагальнення територіальних програм. З іншого боку, державна програма зайнятості формується зверху, узагальнюючи завдання, які можуть визначатися тільки на загальнодержавному і міжрегіональному рівнях. Це здійснюється шляхом розроблення законодавчих актів, удосконалення системи управління, координації фінансових витрат на реалізацію заходів економічної і соціальної політики у сфері зайнятості, підвищення рівня її наукового обґрунтування.

    Важливим  є об'єднання річного та довгострокового  підходів до програмування зайнятості населення, як це передбачено статтею 14 Закону України “Про зайнятість населення”.

    Вирішення проблем безробіття на ринку праці України по регулюванню незайнятості населення мають включати заходи, що систематизовані за сьома основними напрямами, зокрема:

    1.  Формування нормативно-правової бази в сфері зайнятості населення:

    - Забезпечення розробки нових проектів, перегляд і адаптація чинних законодавчих і нормативних актів і міжнародних договорів з питань регулювання процесів незайнятості з метою приведення національного законодавства у відповідність з міжнародними нормами і принципами, запровадження механізмів захисту внутрішнього ринку праці України;

    - Законодавче забезпечення підвищення конкурентоспроможності робочої сили на основі адекватного вимогам ринку праці розвитку механізму підготовки кадрів.

    2.   Професійно-освітня підготовка кадрів, підвищення якості робочої сили.

    - Розширення зв'язків підприємств і організацій  з  місцевими  освітніми установами всіх рівнів з метою залучення інвестицій на розвиток матеріальної бази навчальних закладів, вдосконалення системи професійної орієнтації учнів загальноосвітніх шкіл з урахуванням потреб місцевих ринків праці;

    - Вирівнювання освітнього потенціалу між регіонами країни за рахунок трансформації мережі вищих навчальних закладів; зменшення міграційних потоків молоді;

    - Розвиток системи виробничого навчання персоналу підприємств і організацій, а також випереджаючого навчання працівників, які підлягають вивільненню, як важливого засобу підвищення їх конкурентоспроможності в умовах реформування окремих галузей економіки;

    - Створення системи безперервної освіти, розробка професійних стандартів з урахуванням вимог до професійного рівня працівників, що дозволить забезпечувати якість і продуктивність виконуваних робіт;

    - Створення  системи  оцінки   професійних якостей працівників, що ґрунтується на визначенні їх компетентності і здатності гнучко реагувати на безперервні зміни вимог до кваліфікації і професійної підготовки   відповідно до вимог професійних стандартів;

    - Розроблення і затвердження на державному рівні концептуальних засад формування та розвитку єдиної цілісної системи безперервної професійної освіти, зорієнтованої на задоволення поточних і перспективних потреб у кадрах для сучасного виробництва та сфери послуг.

    3.  Збереження  і  створення   робочих  місць, сприяння  розвитку підприємництва та  самостійної зайнятості населення:

    - Реалізація Державної та регіональних програм зайнятості населення, акцентуючи увагу на розширенні сфери прикладання праці за рахунок збереження ефективно функціонуючих та створення нових робочих місць, особливо в регіонах з критичною ситуацією на ринку праці, насамперед у вугільних регіонах, сільській місцевості, малих монофункціональних містах;

    - Забезпечення збереження ефективно функціонуючих робочих місць,  підвищення  ефективності використання робочої сили та скорочення обсягів "прихованого безробіття", розвиток гнучких форм зайнятості на допоміжних роботах та у сфері послуг;

    - Створення сприятливих умов для розвитку сфери  малого  бізнесу;  самозайнятості  та  підприємницької діяльності безробітних;

    - Сприяння стабільній діяльності провідних промислових підприємств, які визначають зайнятість в Україні з метою максимального уповільнення темпів скорочення чисельності зайнятих в промисловості, створення в економіці нових робочих місць.

    - Вдосконалення податкової політики з метою зниження податкового тиску на роботодавців і стимулювання створення робочих місць в перспективних галузях економіки.

     4. Розв'язання проблем зайнятості населення у сільській місцевості:

    - Підтримка  суб'єктів  господарювання,  що створюють нові робочі місця, особливо в сільській  місцевості,  регіонах  України  з   високим рівнем безробіття, через надання пільг за рахунок місцевих бюджетів;

    - Створення додаткових  робочих  місць у сільській місцевості шляхом розвитку суміжного виробництва, побутового обслуговування, стимулювання малого підприємства і самозайнятості   професійної освіти;

    5. Сприяння зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці:

    - Створення робочих місць для окремих соціально демографічних груп населення (молоді, жінок, інвалідів, колишніх військовослужбовців тощо) шляхом надання роботодавцям дотацій за 
рахунок  коштів  Фонду  загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

    - Забезпечення можливостей для соціально незахищених категорій громадян (молоді, жінок, інвалідів) в отриманні у повному обсязі послуг з підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці;