Безробіття в Україні

 

ЗМІСТ

АНОТАЦІЯ……………………………………………………………………….3

ВСТУП………………………………………………………………………..…..4

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ БЕЗРОБІТТЯ……………………..….....6

        1.1Поняття, сутність, типи, форми  і види безробіття………………...….6

        1.2 Основні показники безробіття…………………………………….....16

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СТАНУ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ………………….…19

         2.1 Аналіз обсягів безробіття  в Україні…………………………….…..19

         2.2 Структура безробіття в Україні…………………………………......22

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ  ПОДОЛАННЯ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ…………….....26

         3.1 Причини і наслідки безробіття  в Україні……………………….….26

         3.2 Система заходів щодо подолання  безробіття в Україні……….…..27

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..30

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………...........................33

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..

СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ  ТЕРМІНІВ…………………………………….....

АНОТАЦІЯ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................………………..…………

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АНОТАЦІЯ

 

Актуальним  аспектом становлення та розвитку соціально  орієнтованої економіки у нашій  країні є кадрова складова. Виступаючи центральною компонентою виробничого процесу, робоча сила є тим чинником, який потребує посиленої уваги науковців, фахівців у сфері соціально-трудових відносин та урядовців. Проблема кадрового забезпечення сучасного виробництва в Україні є актуальною на усіх рівнях.

Об’єктом роботи є безробіття в Україні.

Предметом є  визначення суті безробіття, його причин,  пошуку ефективних методів регулювання  зайнятості та безробіття та найоптимальніші  заходи вирішення цієї проблеми.

Метою роботи є полягає у виявленні умов, причин і наслідків виникнення та поширення безробіття, характеристиці його особливостей і тенденцій, обґрунтуванні наукових пропозицій щодо державного регулювання ринку праці і скорочення безробіття.

Завданням роботи є:

• визначити поняття та сутність безробіття;
• дослідити основні показники безробіття;
• провести аналіз обсягів безробіття  та визначити структуру безробіття в Україні;
• визначити причини та наслідки безробіття, систему заходів щодо його подолання .

Курсова робота складається із анотації, вступу, трьох розділів та висновків, містить 11 формул, 3 рисунка, 2 таблиці, 16 наукових джерел інформації, 3 додатки. Загальний обсяг роботи без додатків  34 сторінки.

ВСТУП 

Зміни, які відбулися  протягом останнього десятиріччя у нашій країні, переконливо свідчать про необхідність якісно нового етапу її розвитку.  Вітчизняна практика та світовий досвід впевнено переконують сучасних дослідників у тому, що ці зрушення мають відбуватися на інноваційній основі. Тільки  завдяки нововведенням, якісному оновленню усіх галузей економіки, сфер життя та суспільної свідомості можливою стає побудова нового громадянського суспільства, нової економічної системи в Україні.

Актуальним  аспектом становлення та розвитку соціально  орієнтованої економіки у нашій країні є кадрова складова. Виступаючи центральною компонентою виробничого процесу, робоча сила є тим чинником, який потребує посиленої уваги науковців, фахівців у сфері соціально-трудових відносин та урядовців. Проблема кадрового забезпечення сучасного виробництва в Україні є актуальною на усіх рівнях, оскільки труднощі вітчизняної економіки, а отже, і ринку праці останніх десяти років істотно вплинули на якісний склад робочої сили підприємств. Молодіжна незайнятість, сільське та родинне безробіття, регіональні диспропорції у зайнятості населення, значні масштаби прихованого безробіття, довготривале безробіття — ось ті чинники, що вплинули на зниження якісних показників робочої сили.

Об’єктом роботи є безробіття в Україні.

Предметом є  визначення суті безробіття, його причин,  пошуку ефективних методів регулювання зайнятості та безробіття,  найоптимальніші заходи вирішення цієї проблеми.

Мета роботи  полягає у виявленні умов, причин і наслідків виникнення та поширення  безробіття, характеристиці його особливостей і тенденцій, обґрунтуванні наукових пропозицій щодо державного регулювання ринку праці і скорочення безробіття.

Завданням роботи є:

• визначити поняття та сутність безробіття;
• дослідити основні показники безробіття;
• провести аналіз обсягів безробіття  та визначити структуру безробіття в Україні;
• визначити причини та наслідки безробіття, систему заходів щодо його подолання.

У зв’язку з  цим випливає необхідність пошуку ефективних методів регулювання зайнятості та безробіття. Поглиблюють проблему світова економічна криза, відсутність раціональної моделі і стратегії зайнятості, а інколи і просте нерозуміння ролі людського чинника у сучасному виробництві.

Проблемами  безробіття населення, причинами його виникнення займалися видатні вчені, економісти: С. І Бандур, Д. П. Богиня, І. К. Бондар, В. С. Васильченко, Є. М. Лібанова, І. С. Маслова, В. М. Петюх, В. В. Онокієнко, В. Г Швець та інші. Проте, не зменшуючи впливу досліджень цих науковців на вирішення зазначеної проблеми, питання розробки методологічних та практичних підходів до підвищення економічної активності безробітного населення досі залишаються актуальними і потребують подальшого вивчення й додаткових наукових і практичних розробок.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

Поняття та суть безробіття

1.1 Поняття, сутність, типи, форми і види безробіття

 

Безробіття  – соціально-економічне явище, пов'язане  з перевищенням пропозиції робочої  сили відносно попиту на неї, стан незайнятості частини економічно активного населення.

Досягнення  рівноваги між попитом і пропозицією через їхню постійну нерівновагу, зумовлюється внутрішніми властивостями та принципами організації ринкової системи. Порушення рівноваги ринкових сил стає головною умовою її власне існування, оскільки спонукає іманентне властиві їй імпульси до самоорганізації та саморозвитку.

За визначенням  МОП (Міжнародна організація праці), безробітною вважається особа, яка  досягла законодавче встановленого  віку, не працює за грошову винагороду і докладає активних зусиль її знайти.

В Україні згідно із Законом "Про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і здатні приступити до праці [1].

Безробіття - незайнятість частини економічно активного населення у господарчій діяльності.

Економічно  активне населення – частина населення, зайнята суспільне корисною діяльністю, яка приносить прибуток, до цієї категорії включають також і безробітних.

Зайнятими вважаються особи віком від 17 до 70 років, які  протягом тижня відпрацювали хоча б  одну годину (в сільському господарстві не менше 30 годин), незалежно від  того є ця робота постійною чи тимчасовою.

 

Факторами формування безробіття можуть бути:

• нестача сукупного ефективного попиту;
• негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;
• недостатня мобільність робочої сили;
• структурні зрушення в економіці;
• дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості;
• демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;
• сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

Досвід переходу окремих країн до ринку свідчить про те, що в кожний період рівень зайнятості і масштаби безробіття характеризуються значними коливаннями, зумовленими  сукупним впливом багатьох чинників. При цьому причини появи безробіття і його види можуть дуже різнитися[6,c.458-464].

До основних відносних показників безробіття належить рівень безробіття, який визначається на початок або на кінець періоду  і розраховується у відсотках  до трудових ресурсів (офіційна статистика) і до економічно-активного  населення  за  формулами:

Рівень безробіття визначається за формулами:

(1.1)

 

де:  РБ – рівень безробіття;

        Б  – чисельність безробітних;

        АН  – економічно активне населення,

                        

 

                    

(1.2)

 

де : ПН – чисельність  працездатного населення в працездатному  віці,

(1.3)

 

де: ТР – чисельність  трудових ресурсів,

(1.4)

 

де: З – середньоспискова чисельність робітників, службовців, зайнятих в народному господарстві.

  Загальний  коефіцієнт безробіття розраховується  як співвідношення невикористаного  фонду робочого часу (включаючи  фонд робочого часу безробітних  або незайнятих) до гіпотетичного  (потенційного) фонду робочого часу всього працездатного населення:

 

 

(1.5)

                                     

                            

де:  К_с.б.- складний коефіцієнт безробіття;

        Ф_без. - фонд робочого часу безробітних;

        Ф_н.з - фонд робочого часу повністю незайнятих;

        Ф_гіп - гіпотетичний фонд робочого часу всього                              працездатного населення [5, с. 96].

Американський економіст  Артур Оукен виявив кількісну  залежність між зміною обсягу національного виробництва і зміною рівня безробіття. Цю залежність нині називають Законом Оукена [5,с.100]. Для багатьох країн з розвинутою ринковою економікою його можна записати за допомогою такого рівняння:

                                                                                                                          (1.6)

Зміна рівня  безробіття % зміни реального ВВП – 3)

 

 

Згідно з цим рівнянням, коли темпи приросту реального ВВП  становить 3 % за рік, то рівень безробіття не змінюється і дорівнює природному. За темпу приросту реального ВВП, що перевищує 3 % , рівень безробіття знижується приблизно на 0,5 % на кожний відсоток цього перевищення. Якщо, наприклад, реальний ВВП зростає за рік  на 5 %, то рівень безробіття знизиться приблизно на 1 % щодо природного.

 За темпів зростання  реального ВВП, що нижчі 3 % за  рік, рівень безробіття зростатиме. Якщо, наприклад, національна економіка  перебуває у фазі спаду і  реальний ВВП зменшився на 1 %, то, згідно з законом Оукена, рівень безробіття зросте на 2 %.

У перехідній економіці України  дія закону Оукена поки що не простежується.

  Вважається, що нормальний (природний) рівень безробіття  є величиною змінюваною. Він змінюється  під впливом рівня добробуту  домогосподарств, застосованих у підприємницькому секторі технологій, урядової політики тощо. Зокрема, прийнято вважати, що наприкінці 60-х років природний рівень безробіття становив близько 5%, а у 80-х роках зріс до 5,5-6 від загального числа працездатних.

  Як існування неприродного безробіття визначає стан економіки, макроекономічну рівновагу? Щоб відповісти на це запитання, розглянемо зв’язок безробіття – реальний ВНП (сукупна пропозиція) [13].

  Вважається, що перевищення  безробіттям природного рівня  спричиняє певну втрату 

 

(1.7)                                                                                                                                               

                                        

                                  =                                     -                                               

 

 

У вищенаведеній формулі  складність для розрахунку може становити  лише визначення потенційного (природного) ВНП. Останній визначається так:

 

 

 

(1.8)

 

                                            

                                                                                                                       

=    =     *     *  *

 

 

 

 

Перший множник  для розрахунку потенційного рівня  безробіття означає: у формулі закладено, що нормальним рівнем є 5,5% (100% - 94,5% = 5,5%). Непрямий (обернений) зв’язок між відхиленням безробіття від природного рівня і відхиленням реального ВНП від природного був визначений Артуром Оукеном. Суть розкритого ним зв’язку можна сформулювати так: 1% пункт відхилення безробіття від природного рівня (6%) означає відхилення реального ВНП від потенційного на 2,5% - їх  пункти [10, с. 56].