Маркетинговий комплекс підприємства: напрямки його вдосконалення

Переваги  вторинної інформації:

• дешевша в порівнянні з первинною інформацією;
• можливість зіставлення декількох джерел;
• швидкість одержання в порівнянні зі збором первинної інформації.

Недоліки:

• неповнота;
• старіння інформації;
• іноді невідома методологія збору й обробки;
• неможливість оцінити вірогідність.

Недоліки  вторинної інформації обумовлені, насамперед , тим, що спочатку ця інформація збиралася  для цілей, відмінних від цілей  конкретного маркетингового дослідження. Отже, для оцінки надійності вторинних  даних варто відповісти на п'ять  основних питань:

1. Хто збирав і аналізував дану інформацію?
2. Які цілі переслідувалися при зборі й аналізі інформації?
3. Яка інформація і яким чином була зібрана?
4. Якими методами інформація оброблялася й аналізувалася?
5. Як дана інформація погоджується з іншою подібною інформацією?

Дослідження, виконані на основі аналізу вторинної  інформації, як правило, є попередніми (оглядовими) і носять описовий чи постановочний  характер. За допомогою таких досліджень можна визначити, наприклад, загальноекономічні характеристики ринку, положення в  окремих галузях, національні й  інші особливості при виході на закордонні ринки.

При проведенні вторинних досліджень значимість внутрішньої  чи зовнішньої інформації визначається в залежності від цілей дослідження  й об'єкта дослідження. Ми пропонуємо для вибору джерел інформації при  проведенні вторинних досліджень  маркетингових заходів застосовувати  інформаційну матрицю, у якій показана можливість (імовірність) використання внутрішньої і зовнішньої інформації в залежності від деяких об'єктів  дослідження. Модифікований варіант  такої матриці наведено у табл. А1 (див. додаток А1).[7]

У табл. А2, А3, А4 (див. Додатки) наведена узагальнена  структура необхідної інформації для  аналізу підприємства, ринку і  навколишнього середовища .

Більшості маркетингових досліджень передує  детальний аналіз ринку маркетингової  інформації на предмет пошуку джерел інформації визначеної вірогідності і  повноти відображення ринкових процесів.

Формування  ринку маркетингової інформації у країнах з розвиненою ринковою економікою почалося на початку 60-х  років. До середини 60-х основними  постачальниками на цьому ринку  виступали служби новин і агентства  преси. Трохи пізніше в цей  ринок включилися інформаційні служби банків, різні науково-технічні організації  й ін. На початку 70-х з'явилися  бази даних, сформовані великими інформаційними службами, що були тісно зв'язані  з науково-технічними, академічними, державними установами, кооперуючи з  ними в зборі інформації.

В даний  час ринок інформаційних послуг являє собою сукупність економічних, правових і організаційних відносин із продажу  і споживачі інформаційних  послуг, що складаються між постачальниками  і споживачами інформації [15].

Ринок маркетингової  інформації можна умовно підрозділити на наступні основні сектори:

• економічної інформації;
• біржової і фінансової інформації;
• професійної і науково-технічної інформації;
• комерційної інформації;
• статистичної інформації;
• масової і споживчої інформації;
• замовлених маркетингових досліджень.

За кордоном одними із самих повних і ефективних джерел інформації вважаються бази даних для професіоналів. Доступ до таких баз даних дозволяє в багато разів підвищити ефективність різних досліджень, надає можливість практично миттєво вирішувати такі задачі, як пошук потенційних партнерів і інвесторів, вивчення ринків товарів і послуг, збір інформації про конкурентів тощо. 

Найбільш  відомими у світі продавцями інформації є фірми Questel-Orbіt і Lexіs-Nexіs. Наприклад, Questel-Orbіt має більш 35000 передплатників по усьому світі і надає інформацію в сфері інтелектуальної власності (найбільша і найбільш повна у світі он-лайнова колекція патентів по всіх областях знань) і бізнесу (інформація про ринки і фінанси мільйонів компаній усього світу). [15]

Велику  роль у зборі різної маркетингової  інформації відіграють телекомунікаційні  мережі, такі як Іnternet, Іnfonet, Tymnet, Sprіntnet, ІBІ, EDGAR, NSFnet, EVnet і ін. Найвідомішою є мережа Іnternet. За допомогою Іnternet можна знайти статті по різних сферах знань, довідники, бази даних, технічну документацію, інформацію про конкурентів, інформацію про стан ринків, макроекономічні дані, результати маркетингових досліджень і багато іншої інформації.[15]

 

1.3  Розробка стратегій  маркетингу як наслідок ефективності.

 

Стратегія маркетингу - вибір перспективної мети виробничо-збутової діяльності підприємства, форм ведення конкурентної боротьби і концепції маркетингу, розрахованих на досягнення максимальної ефективності роботи підприємства на тривалий період часу.[10]

В чому основна  суть стратегій маркетингу і що вони дають підприємству?  Відповіді  на це питання можна згрупувати в  такий спосіб:

• задають напрямок для діяльності підприємства;
• дозволяють краще розуміти структуру маркетингових досліджень, процеси вивчення споживачів, планування продукції, її просування на ринок і планування ціноутворення;
• забезпечують кожному структурному підрозділу на підприємстві чіткі цілі, що погоджуються з загальними задачами підприємства;
• стимулюють координацію зусиль підрозділів у різних напрямках;
• змушують підприємство оцінювати свої сильні і слабкі сторони з погляду  конкурентів, можливостей і погроз у навколишнім середовищі;
• визначають альтернативні  дії чи їх комбінацію, що повинна розпочати здійснювати організація;
• створюють основу для розподілу ресурсів.

Процес  стратегічного планування можна  представити у виді наступної  послідовності дій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Процес стратегічного  планування

Важливо пам'ятати, що наведений процес застосуємо як для великих, так і для середніх і малих підприємств, що виробляють  продукцію чи послуги. І хоча кожен  етап стратегічного планування має  специфіку для окремих типів  підприємств, використання наскрізного  стратегічного плану необхідно  усім. Розглянемо докладніше задачі кожного етапу.

1. Визначення задач підприємства.

Перед тим  як розпочати процес стратегічного  планування повинно визначити цілі для досягнення яких проводиться  цей процес. Як правило це максимізація випуску та продажу продукції  підприємства.

 2. Визначення стратегічних господарських одиниць - СГО.

Стратегічна господарська одиниця (СГО) - це самостійний  підрозділ підприємства, що відповідає за визначену асортиментну групу  продукції, з концентрацією на конкретному  ринку і керуючим, наділеною повною відповідальністю за об'єднання усіх функцій у стратегію.

Кожна СГО  має наступні загальні характеристики.

• Конкретний цільовий ринок.
• Визначену асортиментну групу продукції.
• Контроль над своїми ресурсами.
• Власну стратегію.
• Чітко визначених конкурентів на ринку.
• Явна відмінна перевага продукції щодо основних конкурентів.

У якості СГО можна розглядатися і самостійні юридичні підприємства в рамках холдингу, і підрозділу, що мають статус центрів  фінансової відповідальності (ЦФВ).

Метою маркетингу кожної СГО повинна стати орієнтація на споживачів і в розробці такої  маркетингової програми підприємства, що спонукувала би споживачів здобувати  продукцію саме цього підприємства, а не його конкурентів.

Відмінна  перевага підприємства щодо конкурентів  може бути досягнута за допомогою:

• новизни продукції;
• образу продукції, іміджу підприємства; якості продукції;   приступності її придбання;   організації сервісного обслуговування;   низьких цін і інших характеристик.

Кожна СГО  повинна встановлювати власні цілі маркетингової діяльності, що визначаються як у кількісних показниках (обсяг  продажів, темпи зростання прибутку, займана частка ринку, обсяг капіталовкладень, величина витрат), так і в якісних  показниках: ступінь інноваційності, впровадження нових технологій, політика ціноутворення, організація товарообороту (розвиток дилерської мережі).

Цілі  маркетингу підприємства звичайно підрозділяють  на: [24]

• ринкові - частка ринку, освоєння нових ринків, найбільш перспективні ринки;
• маркетингові - формування/підтримка бажаного іміджу підприємства (обсягу продажів, обсягу прибутку, унікальність характеристик щодо конкурентів і ін.);
• структурно-управлінські - бажана організаційна структура підприємства, що забезпечує максимум ефективності, вимоги до керівників структурних підрозділів;
• контрольні - щоденний і періодичний.

 

3. Встановлення цілей  маркетингу СГО.

Попередній  комплексний аналіз ситуації для  кожної СГО і підприємства в цілому є основою для встановлення цілей  маркетингу, вироблення конкретної стратегії  і її реалізації. [23]

Даний етап містить у собі:

• виявлення стратегічних альтернатив.
• вибір стратегії маркетингу.
• реалізацію стратегії маркетингу.

 

4. Комплексний аналіз ситуації для кожної СГО.

Основою для прийняття стратегічного  плану маркетингу є комплексний  аналіз для кожної СГО, що проводиться  на основі ретельного вивчення навколишнього  середовища маркетингу. Будь-яке підприємство, навіть новостворене, починає свою діяльність не в порожньому просторі а на ринку. Довкола нього діють  інші підприємства - постачальники, споживачі, торгові організації, з якими  необхідно установлювати визначені  взаємини. На роботу підприємства впливає  і зовнішнє середовище. Іншими словами, кожен суб'єкт ринку діє у  визначеному маркетинговому середовищі.

Якщо  ж керівники підприємства не будуть розглядати макросередовище з позицій  системного підходу, то зросте імовірність  того, що підприємство втратить почуття  перспективи і не досягнете потрібних  результатів. Взаємодія макро- і  мікросередовища багато в чому визначає ступінь успішності діяльності підприємства.

Багато  чого може відбутися, але завжди рівень  успіху чи невдачі  діяльності буде залежати від того, наскільки добре  підприємство керує мікросередовищем і враховуєте вплив макросередовища  на план маркетингу.

Щоб забезпечити  підприємству довгострокове стійке існування необхідно мати інформацію про фактори зовнішнього середовища і діяльності самого підприємства, про ефективність його маркетингового плану.

Аналіз  зовнішнього середовища містить  у собі також: [26]

• аналіз споживачів;
• аналіз конкурентів;
• аналіз кон'юнктури ринку і тенденцій на ньому;
• аналіз загальних умов збуту й організації просування продукції на ринок.

Аналіз  внутрішнього середовища на підприємстві прийнято називати ситуаційним аналізом, що містить у собі:

• формулювання цілей, що ставить перед собою підприємство (оптимізація прибутку, максимізація обсягу продажів, розширення географії збуту і збільшення частки ринку, відновлення асортименту продукції, вихід на зовнішні ринки й ін.);
• аналіз планів виробництва і постачань продукції в розгорнутому асортименті й у регіональному розрізі за минулий період, як правило, не менш чим за попередній рік;
• аналіз асортиментної політики підприємства і його основних конкурентів, виявлення їхніх сильних і слабких сторін;
• аналіз цінових, збутових, рекламних стратегій і заходів щодо стимулювання збуту підприємства і його основних конкурентів, виявлення їх сильних і слабких сторін;
• аналіз якості  продукції, що випускається, і її порівняльних характеристик щодо конкурентів на внутрішньому і зовнішньому ринках;
• аналіз організації сервісного обслуговування на підприємстві і в основних конкурентів, виявлення їх сильних і слабких сторін;   аналіз витрат;   аналіз можливих змін і тенденцій принципового характеру на ринку.