Стилістичний потенціал трансформованих фразеологізмів

Отже, важливо  підкреслити, що у всіх цих випадках фразеологізми вживаються в їх традиційній  мовній формі з властивим їм, добре  всім відомим значенням. [5, с. 63]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ II. Трансформовані фразеологізми  у творах М. Стельмаха

2.1 Особливості творення трансформованих  фразеологізмів у творчості М.  Стельмаха

Значне  місце в художній системі прози  Михайла Стельмаха посідає народнорозмовна  фразеологія.

Крім  уведення в текст фразеологічних одиниць без зміни семантики і структури, сильний стилістичний ефект художники слова досягають шляхом видозміни і перетворення фразеологізму. Така трансформація (від лат. transformatio — зміна, перетворення) необхідна для того, щоб оновити семантику і структуру фразеологізмів, аби не стерся фразеологічний образ. Автори часто вдаються до індивідуально-авторського перетворення фразеологізмів, яке відбувається під впливом актуалізації. Від автора вона вимагає такої перебудови семантики і структури, за якої зберігається співвіднесеність з номінативним, вихідним фразеологізмом.

Всі фразеологізми  у творах Михайла Стельмаха можна  поділити на дві групи: трансформовані і фразеологізми, які зазначені  у словниках без змін.  

Існує ряд  прийомів перетворення фразеологічних одиниць. Семантичні перетворення містять  у собі два різновиди — з  навмисним обігруванням прямого лексичного значення окремих компонентів фразеологізмів та зіткнення чи протиставлення вільного і фразеологічного значень у словосполученні або реченні. В такому разі створюється фразеологічний каламбур як один із виразних засобів комічного. Під фразеологічним каламбуром розуміється така фігура мовлення, при якій з метою гумору чи сатири використовується фразеологічна одиниця як семантично цілісне, нерозкладне і як вільне словосполучення. Сюди ж зараховуються й ті, в яких тільки одне слово як компонент фразеологічної одиниці сприймається в прямому значенні.

Часткове  перетворення семантики фразеологічної одиниці полягає в тому, що залежно від контексту на перший план виступає то пряме, то переносне значення, причому переважає одне з них у конкретному контексті: "Чогось допроситися [з землі] можна, але не сьомий, а двадцять сьомий піт зійде з тебе"; "Інший до сивого волосу доживе, а косарем не годен стати, а ти ще й на вулицю вечорами не заглядував, а на лузі отамана вів. Отака моя всюди метрика була, аж поки тобі й лоба не забрили"; "Вона давненько накидала на Ярину оком, та й Богдан ніби тягнувся до неї, все придивлявся оком".

Повне семантичне перетворення фразеологічної одиниці  можливе за умов, коли в мові існує  вільне словосполучення, від якого утворився фразеологізм. Несподіване їх зіткнення при відповідній ситуації дає комічний ефект. Таке зіткнення відбувається у вузькому чи широкому контексті авторської мови або мови персонажа. Іноді цей прийом використовується одночасно і в мові персонажа, і в авторській, що дає можливість реалізувати словосполучення в двох планах — фразеологічному і вільному. Напр.: "Розсерджений піп, забувши про свій духовний сан, вигукнув: "Потрібна богові твоя молитва, як возу п'яте колесо!" Так само говорить про молитви й інший персонаж роману: "Поможуть, як бабі кадило, коли бабу згубило"; " – Образ Василини Вакуленко – це моя святиня: вона ж врятувала мене, - почав довго просторікувати Поцілуйко, не надіючись на сухе"; " – Говори, Галино, що маєш, - попередив її. І тоді дружина почервоніла, відвела від нього зір: - Даниле, хтось із нас має піти до Григорія: або ти, або я…" [14, с. 87].

Сатиричне відображення дійсності вимагає  створення комічного ефекту, який оголював би внутрішні суперечності явищ, подій. Сама суть комізму полягає в тому, що ці суперечності виражають невідповідність між явищами, котрі існують у дійсності, й тими, на що вони претендують, за що себе хочуть видати. Саме вони й створюють у мові невідповідність прямого й переносного значень фразеологічної одиниці при каламбурі, допомагають глибше розкрити суть фактів і явищ, виявити їхні потаємні зв'язки, часто приховані й несподівані. Цьому сприяє зміна не тільки семантики, а й структури фразеологізмів, яка полягає в заміні або випущенні компонентів, поширенні лексичного складу, контамінації чи руйнуванні структури фразеологічної одиниці.

Найчастіше  майстри пера вдаються до з а м  і н и компонентів фразеологічної одиниці, зберігаючи її внутрішню форму: Селянин злиться на перевізника: "Розпустив язик, мов халяву". Мирошниченко, на думку Сизоненка, "крутить селом, як циган сонцем";" Хто ж міг підпалити пана? Напевне лісовики. Залив їм пан за шкуру сала, не пожаліють і вони його";" – Та що ти, Левку, згадав чорти-що проти ночі, - безневинно приступив ближче до нього Роман. – Усе село гомонить про тебе, а ти сам ні пари з уст";" Оце привезли талалая! Цей навіки заб’єбаки людині, - озвався позаду Роман Волошин"; " Життя треба не тільки розуміти, а й брати за роги";" Гадав [Левко], що нема в світі вреднішого зілля, аніж баби. З ними сам біс ногу вломить". Ефект несподіваності створюється при заміні компонента фразеологічної одиниці антонімом: "Крива боротьби з цим лихом низько впала. Бо торік аж троє сіло в калошу, а в нинішньому тільки один (поки що)... Думаєте, хтось репетував: "Миколо, отямся, май клепку в голові!" Аби не так! ". Іноді компонент замінюється паронімом і викликає своєю несподіваністю комічний ефект: "Гріхом не спасенним було б твердження, що про все це ніхто не знає і не знав. Навпаки! Виявляється, тут не сиділи, склавши руки. Точніше — склавши ручки. Народжувалися постанови, розпорядження, рішення".

Відоме  ще поширення компонентного складу фразеологічної одиниці як один із проявів формальної збитковості. При експлікації, тобто розгортанні, у фразеологізмі значення його, як правило, залишається тим самим, додаткові компоненти лише підсилюють експресивність сполучення. Внаслідок поширення компонентів відбувається їхнє уточнення, підсилення експресії фразеологічної одиниці, актуалізується її внутрішня форма. Серед різних видів такої трансформації частіше вживається атрибутивний, тобто один з компонентів фразеологізму поширюється за рахунок конкретного означення, яке додається до іменника: "Але досить було прокинутись чоловікові, як Галина, закусивши уста, задушила свій плач і так пролежала до самого досвіту, аж поки біля зірок не з’явилися злотистотуманні гніздечко" " Таке там твориться, що чорт не розбере"; " Такий любий отой Роман, хоч до рани його прикладай" [14, с. 88].

До експлікації  належить контамінація фразеологічної одиниці. Вона широко використовується в художніх творах, особливо в сатирі. Найчастіше при ній поєднуються  сталі словосполучення, які починаються  з того самого слова: " - Чи   ти не догадуєшся, з ким шуткуєш? – Догадуюсь, Іване, - випростався всім тілом [Горицвіт], і Січкар якось одразу поменшав проти нього. – Чи ти думаєш, зі мною одним? – жмакує гроші в кишені, що аж тріщить вона. – Чи ти мене страхаєш тими, хто за твоєю гендлярською спиною стоїть"; "А ти від мене не біжи. – А як же? – Все до мене. – А ти… - І раптом мовкне сміх, мов обдало їх жаром". Можуть зв'язуватися два фразеологізми в один послідовно: останній компонент першого збігатися з початковим другого: «А як же гроші? — запитаєте ви. Оті тисячі... їх просто викинули на вітер, що гуляє в голові витязя. І якби тільки в голові витязя...».

У сатиричних творах такі фразеологічні одиниці  вживаються еліпсованими. Імпліцитність, тобто нерозгорненість, приводить до узагальнення змісту, немотивованості фразеологічного образу і мовної економії: « - Ось, тату, ні сіло, ні пало, маємо собі нового читальника, прошу любити і жалувати, - каже батькові син, і вони обоє починають сміятися».

Іноді спостерігається  поєднання кількох прийомів зміни  структури фразеологічної одиниці, від чого, природно, змінюється її значення. Трансформоване прислів'я ложка дьогтю псує бочку меду змінило структуру і семантику. В контексті воно конкретизувалося, пристосовуючись до нього, і змінило значення: «Вимальовуючи портрет переконаного хапуги, який на очах широкої публіки натоптує кишені державною готівкою, він замішував фарби за перевіреним рецептом: до чайної ложечки правди додавав відро брехні, припущену, вигадок».

Таке  поєднання різних стилістичних прийомів звичайно наявне в творах досвідчених майстрів слова. Воно допомагає донести свої ідеї до читачів чи слухачів, вплинути на їхні емоції [14, с. 89].

 

 

 

 

 

2.2 Використання трансформованих  фразеологізмів у творчості

М. Стельмаха

На основі дослідженого матеріалу розмежовуються два шляхи використання стилістичних властивостей розмовних фразеологічних сполук: 1) узуальне використання, тобто вживання стійкого звороту в традиційній формі та значенні, які фіксуються у фразеологічних словниках; 2) оказіональне використання – цілеспрямована заміна, трансформація семантики, форми, сполучуваності, структури фразеологічної одиниці.

Узуальна  варіантність фразеологічних одиниць, притаманна їм у живій розмовній  мові, є одним із стилістичних прийомів, за допомогою якого письменник досягає  розмовного колориту в художніх текстах. У стилістичній системі прози  Михайла Стельмаха виявлено, зокрема, такі узуальні фразеологічні варіанти, зафіксовані  фразеологічним словником  української мови [22-23]:

- втерти  маку  (часнику) – суворо   покарати,   побити   кого-небудь;   добре провчити: [батько – Михайликові:] Дома я тобі утру маку! (Щедрий вечір); [парубок – Михайликові:] Я зараз як втру тобі часника, то надовго забудеш про театри (Гуси-лебеді летять...);

  - сорока на хвості (на крилі)  принесла – кому-небудь стало відомо про щось  [дядько Володимир:] – ... Оце сорока на хвості принесла, що ви збираєтесь переселятись (Щедрий вечір); [Михайлик:] – Дядьку Себастіяне, у вас під шинелею стеєр? – А ти звідки знаєш? – дивується чоловік. – Сорока на крилі принесла (Гуси-лебеді летять...).

Значно  посилює експресивність художньої  мови заміна стилістично нейтрального компонента фразеологічної одиниці  його стилістично зниженим синонімом: просторічним чи жаргонним: [Магазаник:] Головне в житті – мати казанок на плечах, а не те багатство, що робить біднішим тебе (Дума про тебе) (пор.: мати голову на плечах). Серед варіантних фраземних сполук зафіксовано й оказіональні, такі, в яких один із компонентів є індивідуально-авторським, проте не змінює загального лексичного значення фразеологічної одиниці. Зокрема, у діалогах вони індивідуалізують мову персонажів, створюючи враження невимушеного побутового спілкування: «О, ти ще зараз почнеш квасити кислиці, – набурмосився старшенький на меншенького…»(Чотири броди) (пор.: розводити (розсипати)  кислиці).

Одним із авторських прийомів використання трансформованих  розмовних фразеологічних сполук зі стилістичною настановою є розвиток на  їх основі художнього діалогу. При  цьому обігруються один або декілька компонентів фразеологізму, що є  своєрідним  центром діалогічного мовлення. Цей стилістичний прийом не тільки сприяє образності, експресивності мовної ситуації, а й створює  виразний гумористичний ефект: [Марущак  – Туровцю:] – Він [Хворостенко] давно мені хоче прищемити хвіст. – Аби тільки хвостом обійшлося. Хвоста йому можна віддати – хай бавиться (Дума про тебе).

Майстерність  письменника виявляється не тільки у відборі ним фразеологічних одиниць, оновленні й розширенні фразеологічних контекстів і зв’язків, у тонкому відчутті семантико-стилістичних нюансів загальновідомих сталих словосполучень, а й у створенні  нових авторських образних висловів, афоризмів, порівнянь, які становлять примітну рису його ідіостилю й поповнюють фразеологічний склад загальнолітературної мови. Наприклад, у контексті «Оксана бридливо скинула руку і з серцем відказала: – Дядьку, ваша губа як на коловороті літає, то хоч руку ув’яжіть» (Чотири броди) індивідуально-авторський фразеологізм, очевидно, утворений на основі загальновживаного й зафіксованого у словнику язик як помело  і реалізує тотожне значення. Структурні видозміни і виникнення нових фразем засвідчують своєрідність індивідуально-авторської манери й уміння письменника трансформувати фразеологічні одиниці з урахуванням особливостей макро- і мікроконтекстів художніх творів. [18, 201-205]

Народна мова, як сама природа, яскрава й  різноманітна. Влучні фразеологічні  звороти, дотепні  порівняння,   приказки  й  прислів'я — це барви її палітри, численні тони її величезного регістру. Серед образних засобів народної мови чи не найперше місце займають приказки й прислів'я, в яких з найбільшою силою виявляється  розум  народу,   кристалічно  відкладається його національна історія, суспільний лад, побут і світогляд.

У прозі  Михайла Стельмаха народнорозмовна  фразеологія є різноманітною  за семантико-стилістичними функціями. Фразеологічні одиниці розмовного джерела є засобом створення  національного колориту, виступають одним із компонентів розгортання  сюжету, допомагають авторові  дати яскраву характеристику дійових  осіб, посилити експресивність авторської мови. Письменник залучає у свої твори відшліфовані в народній мові традиційні фразеологічні одиниці, а також робить оригінальні зміни  й доповнення в структуру фразеологічних сполук, трансформує їх. Діапазон авторських оновлень і видозмін широкий і  різноманітний – від омонімічних  зіставлень метафоричних компонентів  фразеологічної одиниці з вільно вжитими словами до стилістичного  мікроконтексту, що несе тільки ідею, образ  фразеологічної сполуки.

Можна без  перебільшення сказати, що мова творів М. Стельмаха і насамперед його роману "Кров людська — не водиця" насичена прислів'ями, приказками й іншими образними засобами з народної поетики більше, ніж мова будь-якого іншого сучасного письменника. Причому ці образні засоби не інкрустація, а органічний елемент. Саме такою є життєва розмовна мова, якою користуються селяни, а вони — головні герої роману.