Стилістичний потенціал трансформованих фразеологізмів

У контексті  “він вивів із себе Сидора вчора  на вулиці через дрібницю” слова, що вказують на час (вчора), місце (на вулиці), причину дії (через дрібницю) не є  структурно необхідними, вони виражають  лише ситуативні зв'язки фразеологічної одиниці.

На матеріалі  дієслівних фразеологічних одиниць  у цій класифікації виділяються:

а) фразеологічні  одиниці з однопозиційним оточенням, яке може бути виражене й окремим  словом у певній граматичній формі (лізти на стіну вимагає оточення, вираженого іменником у називному  відмінку з семантикою особи), синтаксичними  конструкціями (у фразеологічній одиниці  комар носа не підточить у функції  оточення виступає головна частина  складного синтаксичного цілого), і варіативними засобами: над нами не капає і на нас не капає;

 б)  фразеологічні одиниці з двопозиційним  оточенням, у яких структурно  необхідними елементами є суб'єктивне  і залежне оточення:

 хто  + взяв слово + з кого; що + червоною  ниткою проходить + через що;

 в)  фразеологічні одиниці з трипозиційним  оточенням— суб'єктним і двома  залежними: 

 хто  + коле очі + кому + чим.

Ці основні  групи в свою чергу розмежовуються на підгрупи — з однорідним, неоднорідним і варіантним оточеннями, вираженими різними граматичними формами слів і синтаксичними конструкціями.

Метод аналізу  фразеологічних одиниць за оточенням  загострює увагу на дослідженні  структурних зв'язків фразеологічних одиниць, що допомагає вирізнити  фразеологічні одиниці на фоні інших  лінгвістичних одиниць, сприяє визначенню їх семантики (значення фразеологічних одиниць часто безпосередньо  пов'язується з оточенням) тощо, але  класифікація усього фразеологічного  фонду за цією схемою занадто деталізована і складна.

Генетична класифікація, що передбачає групування фразеологічного матеріалу за джерелами  походження, найбільш детально опрацьована  в дослідженнях Л. А. Булаховського, який визначає такі групи:

1) прислів'я  і приказки;

2) професіоналізми,  що набули метафоричного вжитку;

3) усталені  вислови з анекдотів, жартів  і под.;

4) цитати  й образи з „Старого" і „Нового"  завітів; 

5) численні  ремінісценції античної старовини; 

6) переклади  поширених іншомовних висловів;

7) крилаті  слова українських та іноземних  письменників;

8) влучні  фрази видатних людей".

Генетична класифікація, надзвичайно корисна  з погляду історичного вивчення фразеології кожної національної мови, на жаль, не може охопити всіх фразеологічних одиниць, бо далеко не завжди можна  навіть при спеціальних дослідженнях точно встановити джерело виникнення того чи іншого вислову.

Лінгвостилістичний  аспект дослідження фразеології  викликає потребу вироблення стилістичної класифікації фразеологічних одиниць, яка визначає приналежність фразеологічних одиниць до того чи іншого різновиду  загальномовного стилю, характеризує їх експресивні особливості тощо. Розглянуті класифікаційні схеми кожна  по-своєму допомагають з'ясувати  природу фразеологічних одиниць, схарактеризувати особливості їх функціонування і  еволюцію їх у мовній системі. [11, 76]

Джерела виникнення фразеологізмів:

Фразеологія української мови сформувалася протягом багатовікового історичного розвитку мовної творчості українського народу, його контактів з іншими народами і їх культурами. Тому розрізняють кілька джерел виникнення фразеологізмів:

1.  Основним  джерелом витворення і поповнення  фразеологізмів є жива народна мова, з якої надходять у літературну влучні вирази, прислів'я, приказки, дотепи, жарти. Такі вислови пов'язані з обрядами, звичаями, побутом і характером народу: дати гарбуза, піймати облизня, вусом не моргнути, теревені правити, крутиться на язиці, свиню підкласти, передати куті меду, витрішки продавати, без задніх ніг, розбити глека, позичити в сірка очей, купувати кота в мішку тощо.

2.  Значна  частина фразеологізмів української  мови за походженням є виразами  професійно-виробничого мовлення: де тонко, там і рветься, розмотати клубок (з мови ткачів); куди голка, туди й нитка, вушко голки, білими нитками шите, на живу нитку (з мови кравців); брати в лещата, між молотом і ковадлом, куй залізо, поки гаряче, гайки підкрутити (з мови ковалів); брати бика за роги; прокласти першу борозну, повертати голоблі (з мови господарів); змотувати вудки, клювати на живця (з мови рибалок); увіходити в роль, як по нотах, коронний номер, у своєму репертуарі, попасти в тон (з мови артистів); схрещувати мечі, не нюхати пороху, здавати позиції, брати рубіж (з мови військових) та ін.

3.  Є  в українській мові й фразеологізми  античного походження: дамоклів меч, авгієві стайні, муки Тантала, прокрустове ложе, езопівська мова, гордіїв вузол, нитка Аріадни, яблуко незгоди, золоте руно, канути в Лету, царство Аіда, ахіллесова п'ята, гомеричний сміх, діогенова бочка, олімпійський спокій, мов фенікс з попелу, між Сціллою і Харібдою, Сади Семіраміди.

4.   Фразеологізми біблійного походження: Адам і Єва, блудний син, брат піднявся на брата, вавилонське стовпотворіння, вигнання з раю, випити гірку чашу, глас вопіющого в пустині, дерево пізнання добра і зла, до сьомого коліна, долина печалі, земля обітована, змій-спокусник, іти на Голгофу, Іуда Іскаріот, іудині срібники, книга за сімома печатями, каїнова печать, нести свій хрест, Ноїв ковчег, поцілунок Іуди, розіпни його, сад гетсиманський, сім смертних гріхів, тайна вечеря, терновий вінок, умивати руки, у поті чола, фіговий листок, манна небесна та ін.

5.  Крилаті  слова — це образні вислови,  цитації, афоризми, що вийшли з відомих літературних чи публіцистичних джерел і зажили своїм окремим життям, стали акумульованим, стислим вираженням важливої ідеї, думки, сентенції: Викинути ідола в Дніпро (літопис); О часи! О звичаї! (Марк Туллій Ціцерон); лицар  печального  образу  (Мігель  Сервантес де  Сааведра); бути  чи  не  бути

(У. Шекспір); О мить прекрасна, зупинись! (Йоган-Вольфган Гете); герой нашого часу (М. Лермонтов); Апостол правди і свободи, караюсь, мучусь, але не каюсь (Т.Шевченко); чуття єдиної родини, сталь і ніжність, перемагать і жить, сонячні кларнети (П.Тичина); Нове життя нового прагне слова (М.Рильський); Найбільший скарб усього людства є сама людина, Дитинство дивується, молодість обурюється, тільки літа дають нам рівновагу. Всяка справа має свою нудьгу (О.Довженко) [11, 75].

6.  Прислів'я  — це усталений вислів повчального  характеру, що виражає переважно  морально-етичну ідею: Хто знання має, той і мур ламає; Добрі діти — дому вінець, погані діти — дому кінець; Життя — це не те, що ти прожив, а те, що ти зробив; Ворона й за море літала, та все чорна вертала; Не бери придане — бери дівчину кохану; З горілкою кохаєшся — розуму лишаєшся; Біда — не вода, не спливе без сліди.

Особливістю прислів'їв є те, що вони мають здебільшого  римовану форму, складаються з двох частин. Змістом другої частини є  протиставлення першій або висновок: Ранні пташки росу п'ють, а пізні слізки ллють; Здобудеш освіту — побачиш більше світу; Слово не горобець, вилетить — не спіймаєш.

7.  Приказка  — усталений вислів узагальненого  змісту, який часто має пряме  значення (прикладання) до конкретної  життєвої ситуації: Купив хрону до лимону; У кожної свашки свої замашки; Кожна травинка на своєму корені росте; Кожна квітка по-своєму пахне; До цих дівчат треба сім раз умиться; На чужому горі зі своїм зустрінешся; Не трать ходу до поганого броду.

Від прислів'їв приказки відрізняються тим, що в  них немає висновків, повчань (другої частини вислову). Вони ніби натякають  на результат.

Відома  дослідниця крилатих слів А. П. Коваль вважає, що слова, щоб стати крилатими, повинні випурхнути з-під обкладинки книжки, відірватись, від неї, навіть переосмислити і розширити значення [11, 77].

Отже, більшість  українських фразеологізмів виникли  з приказок, прислів’їв, крилатих висловів, а також фразеологізмів біблійного і античного походження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Стилістичне використання стійких і видозмінених фразеологізмів у творах художньої літератури

Сама  природа фразеологізмів, які характеризуються образністю, стильовим забарвленням, створює передумови для їх використання в експресивній і перш за все в  художній і публіцистичній мові. При  цьому нічого принципово нового у  вживання фразеологізмів письменник не вносить, він черпає експресію з  готового національного джерела.

Естетична роль засобів фразеології визначена  закладеними в них образністю і емоційністю, а також умінням  автора відібрати потрібний матеріал і ввести його в текст. Таке вживання фразеологізмів значно збагачує мову.

Проте можливості застосування фразеологізмів значно ширші, ніж просте відтворення їх в мові.

Фразеологізми оживають під пером талановитих  письменників, публіцистів і стають джерелом нових художніх образів, жартів, несподіваних каламбурів.

У результаті новаторства письменників, публіцистів  виникають оригінальні словесні образи, в основі яких ''обіграні'' стійкі вирази. Творча обробка фразеологізмів додає їм нове експресивне забарвлення, посилюючи їх виразність. Частіше  за все письменники перебудовують  фразеологізми, які мають високий  ступінь стійкості лексичного складу і виконують в мові експресивну  функцію. При цьому змінені фразеологізми  зберігають художні якості загальнонародних – образність, афористичність, ритміко  – мелодійну впорядкованість.

В індивідуальному  вживанні словосполучення фразеологій  можуть піддаватися різним перетворенням. Один із звичайних способів обігравання  фразеологізмів полягає в тому, що слово, що входить в словосполучення  фразеології, можна зрозуміти як би буквально, в його основному значенні. Тоді відбувається руйнування нерозкладного  по значенню словосполучення або  його несподіване переосмислення, наприклад: ''Олена: а Ви хіба не знаєте, що потрібно платити добром за зло?''.

Не рідко  в ''гру'' вступають не тільки вільні значення слів, що входять в стійке словосполучення фразеології, але  і ті ж слова, які включені до інших  фразеологізмів. Як правило, значення цих зіставних словосполучень фразеологій  ніяк не пов'язані один з одним. Саме на несподіванці подібного зближення  і розрахований комічний ефект: '' Спритні видавці Північної бжоли'' вже вірно не стануть, як мовитися, класти йому пальці в рот, хоча б цей палець був знаменитий, вищезгаданий мізинчик '' .

Іноді пряме  вільне значення слова не протиставляється його фразеологічному зв'язаному  значенню, а служить основним для  перебудови ідіоматичного виразу, наприклад: те, що в мові існує вираз ''махнути рукою'', наприклад: '' На свою неволю він давно вже махнув рукою ''. Пряме основне значення ''рука'' робить можливою цю заміну, але значення фразеології всього виразу  не руйнується, а, навпаки, аналогічно переноситися на вільне словосполучення.

 Точно  так введення в ідіоматичний  вираз різного роду уточнюючих  слів засновано на  одночасному  сприйнятті загального значення  ідіоматичного цілого і прямого  значення створюючого його слів.

Пряме значення, що входить до складу фразеологізму, часто є тільки приводом для створення  розгорненого образу, який сприймається на фоні загальновживаного стійкого словосполучення, причому переносно  образне значення залишається семантичним  стрижнем, і нової, і індивідуальної побудови, наприклад: ''Дивлячись на нього, я пригадав  клопів, Зіночку, свою діагностику, і не мороз, а цілий Льодовий океан пробіг по моїй спині''.

Шляхи і  способи застосування та творення фразеологічних одиниць мови в художній літературі надзвичайно багатоманітні. Їх експресивні  можливості можуть бути по-різному  використані залежно від образної структури тексту, від тематичного  завдання, нарешті, від конкретних художніх і загальних стилістичних намірів  письменника.

Письменники звертаються до багатої на фразеологізми  рідної мови як до невичерпного джерела  мовної експресії. В художній і публіцистичній мові фразеологізми часто вживаються в їх звичайній формі з властивим  їм значенням. Введення в текст фразеологізмів обумовлено прагненням авторів усилити  експресивне забарвлення мови. Наприклад: ''Волга'' разом з її відважними водіями немов крізь землю провалилася . Властива фразеологізмам образність пожвавила оповідання, додала йому жартівливе, іронічне забарвлення.

Особливо  люблять використовувати фразеологізми  гумористи, сатирики; вони цінують розмовну, стилістично понижену фразеологію, вдаючись нерідко до змішення стилів для створення комічного ефекту: '' Влаштувався і давай у всяку щілину свій ніс сунути. Ох, і майстер він будувати підступи ''.

Яскравий  стилістичний ефект створює пародійне  використовування книжкових фразеологізмів, що вживаються нерідко в поєднанні  із стильовими лексико-фразеологічними  засобами: ''закликала дати по руках здобувачам чорного золота, розперезалися здобувачі зеленого'' .