Трасологічна ексертиза

У який спосіб було розкрито (відімкнено) металеву шафу 
(ящик, сейф)?

За допомогою яких знарядь (інструментів, апаратів для тер 
мічного різання металів тощо) було розкрито металеву шафу 
(ящик, сейф)?

У якому положенні (закритому, відкритому, замкненому на 
один оберт ключа) були деталі механізму замка металевої шафи 
(ящика, сейфа) під час злому його дверей?

В останньому випадку можна одержати цінну інформацію, якщо відбулася симуляція злому.

Досить часто виникає потреба у дослідженні пломб, особливо, коли крадіжки скоюються особами, що мають доступ до матеріальних цінностей.

Пломби — це контрольні пристрої, що навішуються за визначеними правилами на різні об'єкти (залізничні вагони, контейнери, інкасаторські сумки, електролічильники, касові апарати) таким чином, щоб зняти їх після обтиснення пломбувальними лещатами без порушення цілісності було неможливе. Об'єктами трасологічної експертизи можуть бути пломби найрізноманітніших конструкцій — традиційні свинцеві і пластмасові пломби, пломби-ярлики, пломби-запори й інші, а також запорно-пломбу-вальні пристрої (ЗПУ).

Легальне зняття пломб (ЗПУ) здійснюється шляхом механічного розділення (гострозубцями, спеціальними пристосуваннями) елемента, за допомогою якого пломба була навішана на петлі. Способи несанкціонованого зняття і повторного навішування пломб різноманітні: розділення пломбирувального дроту (линви) з наступним з'єднанням його елементів чи заміною дроту (линви); витяг дроту чи линви з камери пломби і розв'язування вузла з наступним зав'язуванням нового вузла, заправленням його в пломбу і повторним обтисненням тощо. Роз'єднані елементи дроту можуть заправлятися в пломбу (маскування) і навіть зварюватися, розділені елементи линви — сплітатися. Для пломб-запорів і за-порно-пломбирувальних пристроїв характерним є витягування з корпуса пристрою елементів, за допомогою яких здійснюється їх навішування, з наступним заправленням і відповідною фіксацією їх у корпусі.

Таким чином, ретельному огляду підлягають не тільки пломби і корпуси запорно-пломбирувальних пристроїв, а й елементи, за допомогою яких вони навішані. Якщо правилами передбачене одночасне навішування двох і більше пломб (наприклад, на залізничних вагонах одночасно мають опломбовуватися обоє дверей), вилученню підлягають всі ці пломби. Слід також враховувати можливість повторного навішування злочинцями раніше знятих пломб із таким же змістом відбитків на контактних поверхнях, як і на пломбах, навішаних при відправленні вантажу. При цьому, наприклад, на залізничних вагонах, як правило, заміняється лише одна пломба.

Якщо пломба не знята з петель, здійснюється огляд з фіксацією її положення і виявлених слідів у протоколі огляду, а також за допомогою оглядової, вузлової і детальної фотозйомки. Потім пломба знімається шляхом розподілу пломбирувального дроту чи линви в середині петлі. Для запобігання можливому згладжуванню рельєфних позначень на контактних поверхнях пломб і знищенню наявних на них слідів у процесі транспортування пломби обертаються ватою і вкладаються в паперові чи поліетиленові пакети, які опечатуються.

За необхідності ідентифікації пломбирувальних лещат на експертизу направляють вилучені пломби, лещата і 5—10 заготовок таких самих за конструкцією і матеріалам пломб, як і вилучені при огляді. Експериментальні сліди лещат отримуються в процесі проведення експертизи. Для встановлення факту різночасності навішування пломб, обтиснутих тими самими пломбирувальни-ми лещатами (наприклад, за обгрунтованого припущення про заміну однієї з пломб), необхідно встановити закономірності зміни ознак мікрорельєфу плашок лещат. У цих випадках лещата після

 

утворення першої групи експериментальних слідів повертаються користувачам і після 7—10 днів експлуатації повертаються експерту. Іноді цю операцію необхідно повторити 2—4 рази.

Закрутки, що навішуються на залізничні вагони й інші об'єкти, звичайно виготовляються з відпаленого дроту довжиною 250—260 мм. Закрутки виконують також функції контрольних пристроїв, що блокують, а для їх навішування (закручування) використовуються металеві пластини з двома отворами діаметром 2—6 мм, відстань між якими — б—10 мм. Щодо закруток звичайно ставиться питання про їх повторне скручування і використані для їх зняття інструменти. За слідами виготовлення на бічних поверхнях закруток (слідах філь'єр) можна вирішити питання про належність дроту, з якого виготовлені різні закрутки, одній бухті дроту. Закрутки мають направлятися на експертизу якомога швидше, оскільки корозія їх поверхонь може унеможливити вирішення питання про диференціацію слідів (залишені останні при первинному навішенні чи при повторному скручуванні) та ідентифікацію слідоутворюючих об'єктів. Кожна закрутка упаковується в окремий паперовий пакет.

При трасологічному дослідженні пломб, ЗПУ та закруток можна отримати відповідь на такі питання:

Чи є на представленій пломбі (ЗПУ) і матеріалі, використано 
му для її навішування (линва, дріт тощо), які-небудь пошкоджен 
ня (сліди)?

Який механізм утворення даних пошкоджень (слідів)?

Чи придатні ці сліди для ідентифікації?

 

4)             Чи розкривалася і чи повторно 
навішувалася представлена пломба 
(ЗПУ)?

5)             У який  спосіб  розкривалася 
пломба (ЗПУ)?

Рис, 20. Пломба в розрізі. Чітко

видно подвоєні відбитки пломбу-

вального дроту, що свідчить про

переобтискування пломби.

Які інструменти (предмети) бу 
ли використані для зняття і повтор 
ного навішування пломби (ЗПУ)?

Чи можливо витягти дріт (лин 
ву, трос)  із представленої пломби 
(ЗПУ) без порушення її цілісності?

Який зміст позначень на плом 
бі (ЗПУ)?

Які особливості (дефекти) ма 
ють плашки  пломбирувальних ле 
щат, котрими обтиснута пломба)?

 

Рис. 21. Порівняльне дослідження відтисків пломбірувальних лещат

на вилучених та експериментальне обтиснутих пломбах, яке дозволило в обох випадках категорично ідентифікувати лещата.

Чи обтискалася пломба конкретними пломбирувальними 
лещатами?

Чи обтиснуті представлені пломби тими самими пломбиру 
вальними лещатами?

Чи використовувалися для повторного навішування плом 
би інструменти (пасатижі тощо), вилучені у підозрюваного?

Який механізм утворення пошкоджень (слідів) на закрутці?

Чи піддавалася закрутка розкручуванню після первинного 
накладення?

Чи утворені пошкодження на закрутці предметом (інстру 
ментом), вилученим у підозрюваного?

Чи збігаються сліди фільєр на дроті, використаному для ви 
готовлення представлених закруток? (Якщо є підозра щодо інсце 
нування проникнення в приміщення.)

Поряд з дослідженням пломб, трасологічною експертизою можуть досліджуватись також посвідчувальні відбитки рельєфних печаток на пластичних матеріалах (пластиліні, сургучі тощо). З цією метою треба визначити:

Чи нанесений відтиск печатки поштового відділення на по 
силці на ім'я А. печаткою поштового відділення №... м. Києва?

Чи відділявся сургучний відтиск печатки з посилки після його 
нанесення?

Однією чи різними печатками нанесені відтиски на пласти 
ліні на пакетах № 1 і № 2, представлених експерту?

 

 

2. Експертиза слідів знарядь  злому та інструментів встановлює: спосіб утворення слідів (віджим, свердління, пролом, розруб, розпил); напрям впливу знаряддя, інструментів; положення знаряддя, інструмента відносно слідосприймаючої поверхні; групову приналежність і конкретне знаряддя, інструмент, якими залишені сліди.

 

На експертизу направляються: а) предмети або їх частини зі слідами знарядь і інструментів (у випадку неможливості направлення слідів в оригіналі необхідно виготовити їх копії (полімерні зліпки, масштабні фотографії); б) перевіряєме знаряддя, інструмент; масштабні фотознімки взаємного розташування слідів; в) протокол огляду місця події із доданими до нього схемами й фотознімками; г) відомості про умови й час експлуатації знаряддя, яке перевіряється, або інструмента з моменту утворення сліду й до моменту вилучення знаряддя (інструмента).

 

Якщо є підстави вважати, що інструмент після утворення досліджуваного сліду піддавався змінам (заточувався, тривалий час експлуатувався й т.ін.), то експертиза може бути проведена, якщо будуть спрямовані на дослідження предмети зі слідами, залишеними цим інструментом приблизно в той час, що й досліджуваний слід.

 

 

2 Криміналістичні експертизи транспортних засобів і утворених ними слідів призначаються у справах про крадіжки транспортних засобів, дорожньо-транспортні пригоди та про інші злочини, при здійсненні яких використовувалися транспортні засоби.

 

Об'єктами експертизи є транспортні засоби, сліди, утворені ними, або сліди на транспортних засобах. Транспортний засіб у цілому є об'єктом трасологічної експертизи тоді, коли необхідно вирішити питання про зміну (чи відсутність такої) ідентифікаційних номерів (кузова, двигуна), встановлення року випуску, заміну носіїв даних про автомобіль (номерної і кодової табличок тощо). Для вирішення питання про зміну номера кузова шляхом заміни панелі з номерною площадкою призначаються комплексна судово-хімічна (дослідження лакофарбового покриття) і трасо-логічна експертиза. Питання про заміну вузлів і агрегатів та про переобладнання транспортного засобу вирішується комплексною трасологічною і автотоварознавчою експертизою.

Утворені транспортними засобами сліди поділяються на сліди, залишені ходовою частиною (колесами, гусеницями, полозами), утворені іншими деталями (бампером, фарами, облицюванням радіатора, зовнішніми дзеркалами заднього виду, частинами кабіни чи кузова), уламками і частками, що відокремилися від транспортного засобу (скло, лакофарбове покриття, бруд, паливно-мастильні матеріали тощо).

На самих транспортних засобах можуть бути виявлені сліди інших транспортних засобів, рук, одягу і взуття пішоходів, нерухомих перешкод, крові, волосся тощо.

Можливість вирішення криміналістичною експертизою транспортних засобів і залишених ними слідів ідентифікаційних, діагностичних і ситуаційних задач багато в чому залежить від якості і повноти виявлення і фіксації слідів.

Так, для встановлення максимально повних даних за слідами коліс (шин) транспортних засобів, виявлених на місці події, необхідно вивчити кожен слід і визначити, подібними чи різними є малюнки протекторів шин, зафіксувати фотозйомкою і вимірюванням ознаки, що дозволяють визначити базу транспортного засобу, дані про колію і ширину слідів, а також про довжину окружності шини. База транспортного засобу (відстань між передніми і задніми осями) визначається шляхом вивчення статичних слідів, що утворилися при стоянці, а також слідів розвороту, що утворюються при русі заднім ходом. Для встановлення розмірів коли транспортного засобу виміряється відстань між подовжніми осями слідів, залишених лівими і правими колесами. Якщо задні колеса спарені, колію передніх коліс вимірюють по слідах, утворених при поворотах транспортного засобу. Ширина слідів коліс — це відстань між: бічними границями сліду одного колеса. Якщо слід утворений протектором і фрагментами боковини шини, крім ширини сліду, необхідно вимірити і ширину бігової доріжки — ширину частини сліду, утвореної протектором шини. Доцільно також виміряти довжину окружності шини, що визначається як відстань між відбитками одного й того самого елемента шини.

Поверхневі й об'ємні сліди шин необхідно сфотографувати з використанням масштабної лінійки. За масштабними фотознімками таких слідів у переважній більшості випадків можна встановити лише модель шини і, відповідно, моделі транспортних засобів, для яких такі шини призначені. Необхідно враховувати, що шини можуть встановлюватися і на інші транспортні засоби, диски коліс яких мають подібні посадкові діаметри.

Для ідентифікації транспортних засобів за об'ємними слідами шин необхідно виготовити зліпки із застосуванням таких самих методів, як і при виготовленні зліпків об'ємних слідів ніг. Фіксація форми грудок бруду, що відокремилися від шин, здійснюються тими самими методи, що й фіксація слідів на поверхні піску, тощо.

Для встановлення моделей транспортних засобів за слідами шин на експертизу направляються об'єкти зі слідами (папір, одяг потерпілого тощо), зліпки (грудки бруду), протоколи оглядів зі схемами і фотознімками. Гіпсові зліпки і грудки, що відокремилися від шин, мають бути упаковані таким чином, щоб виключити їх пошкодження при транспортуванні. Одяг потерпілих висушується, після чого в розгорнутому вигляді вмішується між аркушами пакувального паперу і фіксується таким чином, щоб виключити їх зсув. Надійніше за все закріплювати одяг на аркушах щільного картону чи фанери з наступним упакуванням у папір. Вкрай обережно необхідно поводитися з об'єктами, на яких виявлені сліди шин, утворені нашаруваннями грунту (одяг потерпілих, папір тощо). Частини об'єктів з такими слідами, безумовно, повинні бути закріплені на твердій основі (картон, фанера), матеріал упакування не має торкатися слідосприймаючих поверхонь, а об'єкти не рекомендується перевертати, згинати тощо.

Категорично забороняється згортувати чи упаковувати одяг у поліетиленові пакети (мішки).

При виявленні транспортного засобу, що підлягає перевірці, його огляд і відібрання експериментальних слідів необхідно проводити за участі фахівця-криміналіста. Об'ємні експериментальні сліди шин утворюють на рівних ділянках пухкого чи глинистого грунту. Гіпсові зліпки необхідно виготовляти протягом мінімум одного обороту колеса. Для одержання поверхневих слідів на шину (покришку) наноситься типографська фарба, а рулон шпалери чи пакувального паперу поміщається на пласку поверхню (між шпалерою і поверхнею доцільно прокласти аркуші картону, що поліпшить чіткість експериментальних слідів).

При призначенні експертизи необхідно з'ясувати й у постанові (ухвалі) вказати, який час після виявлення слідів експлуатувався транспортний засіб, із зазначенням величини пробігу, чи проводилися заміна, переустановка (з одних коліс на інші) чи ремонт шин, у чому полягав ремонт. Якщо шини замінялися, необхідно знайти зняті шини, причому одна зі знятих шин може знаходитися в автомобілі на запасному колесі.