Історія виникнення та становлення фотографії

Фотолітографія – вид  графічного мистецтва. Заснований на літографічному способі із застосуванням фотографії. Набула широке поширення після відкриття фотографії в 1839 р. і до винаходу цинкографії в 80-х рр. XIX. Друге значення – відтиснення з фотолітографічної друкарської форми. З того часу фотографія стала ширше використовуватися в періодичних друкованих виданнях, що стало початком фотожурналістики.

Фотонабір – це виготовлення текстових фотоформ у вигляді діапозитивів (знімок на прозорій плівці або склі, призначений для показу на екрані з допомогою проекційного ліхтаря) або негативів(зображення на плівці чи пластині, в якому світлі місця знімка – темні, а темні – світлі) для подальшого виготовлення друкарських форм. Фотонабір здійснюють за допомогою фотонабірних машин.

Фототелеграма, телефакс, факс – це зображення нерухомо¬го плоского оригіналу (рукописний текст, креслення, малюнок), що передається через сітку факсиміль-ного зв'язку на факси. Реєстрація зображень здійсню¬ється фотометодами. Факс ще називають більдапаратом, фото-телеграфом, телетографом.

Фотогравірувальна машина (електронно-гравірувальний ав¬томат (ЕГА) – це машина для автоматичного  виготовлення з чорно-білих оригіналів тонових і штрихових кліше  на металевих чи пластма¬сових пластинах.

Комп'ютерні сканери обробляють кольорові й чорно-білі фотографії, збільшують або зменшують, забезпечують растром (оптичний пристрій для отримання  дрібноточкового зображення)і у цифровій формі передають у видавничу систему. 

Світлочутливі матеріали, призначені для фотореєстрації світлової інформації у вигляді фотозображень, можна розділити на срібломісткі (традиційні) і не срібні. 
Розрізняють фотоматеріали за наступними ознаками. 

1. За характером формування  зображення фотоматеріали поділяються  на негативні, на яких первинне  зображення має обернений розподіл  яскравостей по відношенню до об’єкта фотографування; позитивні — формується позитивне зображення, тобто з аналогічним до об’єкта розподілом яскравостей, на яких шляхом спеціальної обробки вдається отримати однакове з об’єктом фотографування первинне зображення типу «позитив-позитив», «негатив-негатив».

2. За колірністю елементів  зображення фотоматеріали поділяються  на чорно-білі, зображення на яких  формується металевим сріблом  чи іншими монохроматичними сполуками, i кольорові, що складаються з  барвників, утворених у результаті хіміко-фотографічної обробки.

3. За типом підкладки фотоматеріали поділяються на фотоплівки (на полімерній основі), фотопапери (на паперовій основі), фотопластинки (на скляній підкладці). Емульсійний шар може наноситися також на тканину, металеву, фарфорову, пластмасову та інші поверхні.

4. За призначенням –  загального користування (аматорські, професійні та фототехнічні) i які  використо-вуються в різних галузях науки i техніки, у тому числі і в поліграфії.

5. За контрастністю –  м'які, нормальні, контрастні та надконтрастні.

6. За просторовим відтворенням: плоскісні та об'ємні (голографія, ізогелія).

7. За методом світосприйняття: публіцистичні (документальні, образні), художні (фотографіка, соляризація, ізогелія), науково-технічні (аерофотографія,  рентгенівська, інфрачервона, лазерна) та прикладні (фотореклама, слайд).

Hecpiбні фотографічні матеріали,  крім вищеописаних ознак, доцільно класифікувати ще i за принципом запису інформації, розділивши їх на дві категорії, а саме: фотофізичні та фотохімічні. До першої категорії – електрофотографія, термопластичні процеси i евапорографія, цифрова фотографія, до другої – термографія, діазографія, фотохромні процеси та низка фотохімічних cпoco6iв запису інформації.

Фотографія поєднує в  собі багато видів творчої діяльності, саме тому її застосовують у найрізноманітніших сферах (психотерапії, різних видах мистецтва, криміналістиці, декоруванні та ін). Варто детально зупинитьсь на кожній функції фотографії, що дозволить більш повно оцінити можливості її впливу на сприйняття людиною навколишнього світу. 

Усі функції фотографії можна  поділити на дві великі групи: ті, які  вона виконує як елемент СЗМК у  сучасних виданнях, та ті, які притаманні їй в індивідуальних та побутових  умова створення як окремій одиниці  існування.

До індивідуальних можна  віднести такі найбільш важливі функції  фотографії:

Фокусуюча функція. Пов'язана із здатністю фотографії оживляти спогади та відновлювати почуття та враження. Завдяки цій функції, людина може відкритися для себе з нового боку, якщо ,наприклад, знімок показує її в незвичній ситуації, або ж під час здійснення якого-небудь нехарактерного їй раніше вчинку. Коли така зустріч з минулими ситуаціями і незвичними проявами її «Я» людині приємна, тоді фотографії можуть виступати як стимул-реакція для подальшого розвитку. Якщо ж баченне їй не приємне, або ж минула ситуація викликає негативні емоції, тоді такі фотографії можна використовувати для переосмислення подій, усвідомлення комплексів і роботи аналіз свого ставлення до такого досвіду. 

Стимулююча функція. При  створенні і сприйнятті знімків  відбувається збудження різних сенсорних систем. Фотографуючи, людина стимулює своє сприйняття не лише зорових образів, але й підсвідоме сприйняття навколишнього світу. Коли ж людина фотографується, тоді стимулюється її внутрішнє визнання себе як особи.

Організовуюча функція. Фотографія і її подальше сприйняття пов'язані  з появою різних асоціацій, які поєднуються як з об'єктом зйомки, так і з отриманим результатом. При цьому помітними стають такі здібності людини, як здійснення власного вибору та усвідомлення своїх особистих цінностей.

Функція, що об'єктивує. Частково пов'язана з тією, що фокусує і полягає в можливості фотографії робити наочними переживання і особові прояви людини. Завдяки цій функції, людина може краще усвідомити свою приналежність до певної категорії (професійної, соціальної, національної). Також вона може відображати її стосунки з людьми і предметами. Завдяки їй, людина може зрозуміти, в якій мірі поза, одяг, міміка чи зачіска, її співбесідник в кадрі, а також інтер'єр навколишнього оточення пов’язані  з її«Я» і потребою в певній зміні.

Віддзеркалення динаміки змін. Фотографія дозволяє побачити динаміку внутрішніх і зовнішніх змін, які відбуваються з людиною внаслідок певних подій або, як варіант, виконаної психологічної роботи. Ця функція проявляє себе, коли є досить велика кількість знімків, які дозволяють провести хронологічний аналіз змін та їх характер. 

Змістоутворююча функція. Полягає  в здатності допомогти людині побачити сенс вчинків і переживань, як особистих, так і інших людей. Фотографія дозволяє забезпечити обєктивність, і допомагає побачити те, що до цих  пір ховалось за її суб'єктивною думкою про ситуацію. У практиці фототерапії ця функція дозволяє продемонструвати людині причину появи у неї тих або інших відхилень в міжособистісних стосунках та психологічній скутості. Змістоутворююча функція, пов'язана з вибором часу, об'єкту і спрямованості зйомки, завдяки чому здійснюється осмислення найбільш значимого матеріалу. 

Деконструююча функція. Доповнює змістоутворюючу функцію і допомагає  індивідууму усвідомити, що сенс, який він приписував своїм вчинкам  і емоціям, є не стільки природнім, скільки упровадженим в його підсвідомість соціальним середовищем і оточенням. Так, наприклад, в процесі фототерапії, жінка може прийти до висновку, що її переваги в одязі, макіяжі, виразі обличчя і позах, не є для неї природними, а запозиченими з штампів.

Як уже зазначалось, окрему групу становлять ті функції фотографії, які дозволяють виконувати їй своє завдання, як самостійного елементу сучасних видань. 
Фотографії у сучасних виданнях виконують функцій, які стосуються як зовнішнього, так і внутрішнього наповнення. На основі аналізу українських газет можна зробити висновок, що фотографія у сучасних ЗМІ виконує такі завдання.

У зовнішньому оформленні:

§ привернутає увагу до видання загалом. Цю функцію, в основному, виконує фотографія на першій сторінці. Вона має бути яскравою, зрозумілою і привертати вагу. Також вона має бути інформативною. Найперше, що бачить покупець – фотографія і заголовок. Уже з цих двох елементів він повинен почерпнути інформацію, зрозуміти тему журналістського матеріалу. Фотосвітлина на першій шпальті у поєднанні із заголовком повинна змусити читача купити саме цю газету.

§ полегшує сприйняття шпальти. Тут важливим є верстка кожної сторінки та спосіб розміщення на ній матеріалів. Людина не має багато часу на прочитання газетного номеру. Організація шпальти має бути зрозумілою, щоб одразу було видно, до якого матеріалу стосується фотографія і заголовок, де початок і продовження статті. Перш за все читач звертає увагу на ілюстрацію. Доцільним є організувати усі елементи шпальти (заголовки, підзаголовки, колонк) довкола зображення. Тобто зробити так, щоб подивившись фотографію, читач одразу зміг побачити заголовок і початок статті, до якої належить це фото.

§ робить акцент на конкретному матеріалі. Привернути увагу аудиторії до певної статті можна кількома способами, наприклад, розмістити анонс на першій сторінці. За допомогою зображення теж можна виділити одну статтю серед інших, тому що матеріал з великою ілюстрацією завжди привертає більше уваги, підсвідомо сприймається як більш важливий. Тому матеріал, який редактор вважає важливішим або просто цікавим, можна виділити за допомогою більшої ілюстрації.

У змістовому наповненні:

§ ілюструє матеріал. Деякі фотографії є ніби картинкою до тексту, тобто вони показують те, про що пише автор. Найчастіше таку функцію виконують портрети та предметні зображення. Самі вони не несуть значної інформації, а просто ілюструють її. Таку ж функцію виконують світлини із зображенням місця подій. Вони допомагають авторові наочно показати те, про що він розповідає. Така фотографія дає можливість зменшити опис у самій статті, що полегшує читання.

§ додає те, що не було сказано у матеріалі. Фотографія є не декоративним, а інформаційним елементом. Треба намага-тись, щоб кожне фото було максимально інформативним. Цю функцію повинна виконувати практично кожна фотографія, тоді взаємодія тексту і зображення максимально корисна і цікава, а також ефективніше використовується газетна площа, бо кожен елемент розповідає про те, чого немає в іншому, тому інформація не повторюється і кожна сторінка містить більше інформації. Це дає можливість скоротити журналістський текст. Таким чином, час, витрачений на сприймання одного повідомлення, скорочується.

§ показує позицію автора. Обираючи фотографію для конкретного матеріалу, журналіст разом з фотографом чи дизайнером має можливість внести додаткове повідомлення. Іноді це виказує ставлення самого автора до події чи ситуації.

§ маніпулює сприйняттям. Фотографія, так само як і журналістський текст, не завжди може бути об’єктивною і однозначною. Фото може бути поганої якості, або не відповідати підпису. Маніпуляція тут полягає в тому, що автор намагається переконати читача, що на фото справді зображено те, що він хоче сказати. Це робиться в першу чергу за допомогою підпису, а також заголовку і тону всього матеріалу. Насправді фотографія може не підтверджувати цих слів, проте низька її якість і загальний план допоможуть читачу повірити, що це справді так.

§ додає переконливості. Такі зображення ніби слугують доказом авторських слів. Вони підтверджують те, що написано у статті. Часто таку функцію виконують репортажні фото з місця подій: аварій, ДТП, злочинів, стихійних лих. 

§ є самостійним повідомленням. У таких повідомленнях зображення є домінантою. Хоча навіть у цьому випадку воно, зазвичай, супроводжується текстом, який пояснює зображення. Проте текст тут виконує допоміжну функцію, а фото – головну. Поняття фотоновини передбачає, що новина міститься в самому зображенні, а текст лише пояснює, за яких умов було зроблене це зображення. У таких випадках зображення не можна замінити яким-небудь іншим, як це часто можна зробити, коли фотографія виконує роль ілюстрації. Фотографії, які самі є новинами, у пресі зустрічається нечасто. Це можна пояснити складністю отримання таких зображень.

 

Запитання для самоперевірки:

1. Що таке зображення?

2. У чому полягає основне  завдання зображувальних ЗМК?

3. Якими властивостями  фотожурналістика відрізняється від родинних жанрів фотографії?

4. Назвіть основні причини збільшення об’єму фотографій у друкованих ЗМІ?

5. Що відносять до фототехнологій  та фототехнічних машини у  ЗМІ?

6. В чому полягає особливість  впливу зображувальних ЗМК?

7. Перечисліть та поясніть  функції фотографії.

 

Рекомендована література до розділу:

1. Бореев В. Фотография  в структуре массовой коммуникации. ¬– М.:Мечта, 1986. – 112с.

2. Козаченко Н. А. Фотография  как средство познания действи¬тельности  // Вести. Моск. ун-та. – Сер. 10. Журналистика. – 1990. – №4.– С. 12-20.

3. Кузнецова О. Д. Засоби  масової комунікації. – Львів:  УАД, 2003. – С. 80-86.