Маргарет тетечер и ее роль в истории Великобритании

План

 

Вступ

Розділ І.Дитинство  М. Тетчер

Розділ ІІ. Початок  політичної кар’єри. Одруження. Сім’я

§1. Обрання до парламенту

§2. Соціально-економічне становище Британії у 1970-х роках  і обрання М. Тетчер лідером консервативної партії

§3. Перемога консерваторів на парламентських виборах 1979 року. Перший строк прем’єрства.

Розділ ІІІ. Соціально-економічна політика урядів М.Тетчер. Зміни у  ролі держави в економічному житті  країни:

§1.Другий строк прем’єрства

§2. Уряд і профспілки, шахтарський страйк 1984 – 1985 рр.

§3.Ольстерська криза;

§4. Наслідки заходів консерваторів  для економіки країни та її населення

Розділ ІV Зовнішня політика урядів М. Тетчер

§1. Британсько-американські відносини

§2.Війна за Фолклендські острови

§3. Британсько-радянські  відносини

РозділV. Відставка М. Тетчер

Висновки

Література

 

Вступ

 

Ім’я М. Тетчер увійшло  в історію. Багато сторінок літопису другої половини ХХ століття будуть, безсумнівно, присвячені її політиці, її впливу на розвиток подій в Британії, Європі і в  цілому світі. В сучасній політичній історії Великої Британії не було і немає, мабуть, іншого імені, котре викликало б стільки суперечок і протиріч, часто взаємовиключних суджень, як ім’я Маргарет Тетчер. Але навіть її політичні опоненти змушені були визнати неординарність її особистості і те, що вона зуміла накласти на суспільно-політичне життя країни глибокий відбиток.

Жодному англійському прем’єру, навіть У. Черчіллю, при житті не приділялося стільки уваги, скільки  їй. Ні про одного англійського прем’єра не було таких розбіжностей в увазі – від самих захоплених до самих негативних. Одні, хоча і не люблять її, але ставляться до неї з повагою, вбачаючи в ній одного з видатніших політиків сучасності, інші ненавидять її, вважають доктринером та демагогом.

Протягом більше чотирьох десятиліть їй незмінно були супутні оцінки «перша», «вперше», «ніколи до неї», «ніколи раніше» і т. і. Перша жінка – голова консервативної асоціації студентів у найвідомішому університеті Англії – Оксфордському. Ніколи за всю історію країни жінка не була лідером опозиції ЇЇ Величності. Нарешті – перша жінка прем’єр-міністр не тільки за всю історію Європи. Протягом ХХ століття ніхто в країні – ні консерватор, ні ліберал, ні лейборист – не займав цю посаду три рази підряд. І взагалі, протягом більше півтора століття, жодний англійський політик не був прем’єр-міністром так довго – майже 12 років – як Маргарет Тетчер.

Мета полягає в розкритті процесу формування й реалізації принципів зовнішньої та внутрішньої політики урядів М.Тетчер та новому висвітленні наслідків курсу британських консерваторів у 1979-1990 роках. Досягнення зазначеної мети вимагає постановки і розв’язання таких дослідницьких завдань:

-дати загальну характеристику  формуванню передумов приходу  М.Тетчер до влади;

-проаналізувати шляхи формування  основних засад і принципів політики урядів М.Тетчер;

-з’ясувати механізм реалізації політичного курсу країни;

-показати наслідки реалізації  визначених політичних принципів  урядів М.Тетчер.

Актуальність теми. М. Тетчер дала ім’я цілій епосі і це не можеть відкидати навіть ті, хто негативно до неї ставився. Тетчеризм - унікальне явище вже тому, що це єдиний “-изм” створений від імені британського прем’єр-міністра. Саме з цих причин вона та її діяльність викликають постійне зацікавлення у політологів, економістів, журналістів, і істориків, саме тому дослідженню її діяльності присвячена велика кількість праць. Серед них складно знайти однакові точки зору. Сфера активної дипломатичної діяльності Великої Британії охоплює багато регіонів і частин світу, тому кожен англійський уряд виробляє визначені принципи взаємодії з великими державами і розвиненими капіталістичними країнами, і з членами Співдружності націй.

В 1979 році прихід консервативного  уряду на чолі з М. Тетчер до влади  у Великобританії ознаменував початок  структурної перебудови господарства. Англія була піонером цієї перебудови.

Таким чином, перебудова М.Тетчер являється  однією з моделей перебудови господарства, зовнішньої політики, і це встановлює актуальність її практики.

Про політиків судять, перш за все, за результатами їхньої діяльності. І в майбутніх визначеннях ролі Тетчер не останнє місце займе оцінка «тетчеризму» та його результатів. Але навіть якщо практичні результати англійського «економічного дива» інколи перебільшують, то, безсумнівно, що Тетчер ввела в країні новий дух підприємництва, дала Британії кращу економіку, краще керівництво, хоча одночасно і посилила соціальне розмежування в країні. Тетчер зробила для Британії більше, ніж багато інших британських прем’єрів, вона захищала інтереси країни на міжнародній арені мужньо і не уклінно.

Тетчер – натура владна. Її розум, сила, неабиякий інтелект – все було протягом багатьох років  віддане державній політичній діяльності. Її головна пристрасть – спілкування  з сильними натурами на політичній сцені.

Сама Тетчер пишалася своєю постійністю і не раз  повторювала, що «не робить повторень  у зворотному напрямку», тобто не змінює своїх поглядів. Однак, це не зовсім так. Як справжній великий  політик, вона не стояла на місці і, твердо дотримуючись своїй основних принципів, з часом змінювала погляди й оцінки. Прикладом тому може бути її ставлення до Радянського Союзу. На початку свого прем’єрства вона приєдналася до оголошеного Рейганом «хрестового походу проти комунізму», тобто проти Радянського Союзу, розділяючи думку про СРСР як про «імперію зла». Але вона ж перша серед політичних діячів Заходу оцінила величезне значення змін в СРСР і підтримала перебудову. Навіть залишивши посаду прем’єра, Тетчер не покинула політичну арену.

Тетчер стала відома усьому світу як послідовний і безпристрасний боєць з соціалізмом. Саме після того, як наприкінці 70-х років Маргарет Тетчер заявила про свою жорстку політику по відношенню до Радянського Союзу, її почали називати «залізною леді». Тетчер прийшла до влади, коли в країні царювали соціалістичні ідеї. Вони просякли англійське суспільство настільки, що консерваторів порівнювали із зламаними гальмами у машині, що мчить у «світле майбутнє». На ринку праці умови диктували всесильні ліві профспілки, вони перешкоджали закриттю збиткових шахт та інших нерентабельних підприємств. «Шантаж уряду, а не зростання продуктивності праці був приводом для підвищення заробітної платні», - так писав про цей час один з британських журналістів. Один із консерваторів на конференції партії так пояснив успіхи Британії у 80-ті роки: «Англія володіє двома скарбами: один з них – нафта, інший – Маргарет Тетчер».

Аналіз історіографії. Даний образ присвячений працям англійських і американських політиків, котрі вийшли у світ в основному у другій половині 80-х років. Серед них видання біографічного жанру, праці, присвячені аналізу окремих аспектів політики Тетчер, а також її ролі в житті сучасної Великої Британії. На відміну від деяких державних діячів Тетчер не написала жодної монографії чи статті, де викладала б своє ідейне кредо і політичну стратегію. За своє довге політичне життя вона сказала багато промов, в котрих містилися й узагальнювалися принципи, котрі лежать в основі її світогляду і політики.

У радянській та пострадянській літературі проблеми політики урядів М.Тетчер в 1979-1990рр одержали недостатнього висвітлення. Більшість наукових праць з цієї тематики вийшла ще в період правління М.Тетчер та існування СРСР. Дослідження істориків за радянських часів діяльності консерваторів на політичній арені мали ідеологічний характер, а тому вимагали критичного до них ставлення.

Серед провідних англо  знавців у сучасній російській історіографії  значне місце посідають Є.С.Хесін, С.П.Перегудов, О.А.Громико, Н.М.Степанова, Г.С. Остапенко, Н.К. Капітонова. Змістовний аналіз літератури про діяльність М.Тетчер та очолюваних нею урядів характерний для праць російських дослідників В.Деніскіної, В.Попова, О.Галкіна та В.Завражина. Окремі напрями внутрішньої політики М.Тетчер, її вплив на соціально-економічну ситуацію в країні предметно вивчає група дослідників, що подекуди стоять на протилежних позиціях, особливо у визначені глибини реформ в економічній та соціальній сферах, а також рівень їхньої ідеологічної обгрунтованості. З огляду на це відомий англійський політолог Є. Гембел поділяє інтерпретаторів політики Тетчер на дві категорії : скептиків та радикалів між якими існує чимало розходжень. Але усіх їх на його думку, об’єднує одностайність в оцінці реалізму діяльності урядів М. Тетчер.

У своїх наукових дослідженнях більшість вітчизняних англо знавців порушували тільки питання соціально-економічного становища Великої Британії у 80-ті рр. ХХст. Джерела формування і розвиток англійського консерватизму детально розроблялися ще в радянський період українським ученим В.О.Горбиком, наслідки політики “тетчеризму” для соціально-економічного становища Британії знайшли свої відображення в роботах А.Ф.Трубачука. Велику увагу сучасні українські історики приділяють вивченню діяльності британських профспілок їх взаємин з державою з представниками приватного бізнесу у 80-ті роки. С.П.Горлянський, С.Г.Головко І.А.Єремєєва у своїх дисертаційних дослідженнях досить докладно проаналізували англійський досвід зміни ролі профспілок у нових суспільно –політичних умовах.

Новітнім дослідженням з історії Великої Британії 80-х років ХХ століття в сучасній історіографії є дисертація О.С. Черевко. Це дослідження присвячене, насамперед, особистості М.Тетчер та її реформаторська діяльність на посаді прем’єр-міністра. Автор розглядає реформи англійського уряду у 80-ті роки через призму політичної діяльності М.Тетчер, а також досліджує явище “тетчеризму” у контексті концептуальних засад британського консерватизму. При цьому О.С.Черевко у своїй дисертації не аналізує діяльність англійського прем’єр-міністра на міжнародній арені та її вплив на зовнішньополітичний курс Великої Британії в 1979-1990 роках. В цілому на сучасному етапі розвитку як зарубіжної , так і вітчизняної історіографії можна констатувати досить суттєве зниження активності у вивченні політики урядів М.Тетчер, що дає підстави для проведення наукових досліджень з цієї теми.

 

Розділ І. Походження М.Тетчер та формування її особистості.

 

Маргарет Робертс народилася 13 жовтня 1925 року в старовинному місті  Грентемі в графстві Лінкольншир  в Англії. Це було невелике місто. Маргарет походить із сім’ї, що належить до дрібної буржуазії. Цим пояснюється той факт, що важливими елементами ідеологічної концепції «тетчеризму» стали проголошене консерваторами повернення до вікторіанських моральних цінностей: поваги до сім’ї та релігії, закону і порядку, ощадливості, охайності, працелюбства, самостійності і т. і.¹ Маргарет була другою донькою в сім’ї. Її батько – бакалійник, в 12 років покинув школу і присвятив себе практичним справам. Матір – кравчиня за фахом. Походження Маргарет не було характерним для людей, котрі займали пости в партії торі. Але саме батькові життєві принципи, що спирались на працелюбство, старанність і відчуття громадського обов’язку, відіграли вирішальну роль в її піднесенні в політиці. « Я майже в усьому зобов’язана своєму батькові», - зізнавалася потім Маргарет.²

З матір’ю у Маргарет контакт був утрачений рано. «  Я дуже любила її, але після того, як мені виповнилося 15 років, нам більше ні про що було говорити, - згадувала  пізніше Тетчер. – Це не її провина. Вона була поглинута турботами, весьчас сиділа вдома».³

Жили Робертси скромно  в атмосфері працелюбства і побожності. Дітям змалку прищеплювали почуття  обов’язку і відповідальності –  по відношенню до церкви, сусідів. Батько Ельфред Робертс крім торгівлі активно займався справами місцевої ради, був одним із заступників мера, а потім і мером міста. Крім того, він був методичним проповідником. У неділю, коли лавка була зачинена, вся сім’я Робертс ходила до церкви. У церкву ходили три рази: вранці, вдень і ввечері. Цей день цілком був відданий богу, релігійним обговоренням і дискусіям. Не дозволялось навіть читати газети, тому недільні газети не виписувалися й не купувалися, і, вже зрозуміло, не було питань про те, щоб дівчата могли запросити кого-небудь із своїх одноліток пограти. Так що пограти, шити чи в’язати сестрам не дозволялось – кожна хвилина була присвячена богу та церкві.⁴ «Вже з юнацьких років в її житті увійшло не тільки поклоніння перед провінційним укладом, але й прагнення вирватись з нього, вийти у велике життя».⁵Маргарет та її старша сестра Мюріел зростали майже в спартанській обстановці. Опісля, коли Маргарет стала прем’єр-міністром, вона скаже: «Саме те, чому я навчилась у маленькому містечку, у дуже скромному будиночку, допомогло мені перемогти на цих виборах».⁶

 Батько вважав, що  вільний від роботи час доньки  мають приділяти своєму розвитку  – читати, ходити на лекції  до місцевого університету. «Мій  батько вважав, що життя – річ  серйозна. Не можна сидіти без  справи – такий був у нього головний девіз. Життя він розумів як притчу про десять талантів. Якщо у вас є здібності, то закопувати їх у землю – великий гріх. Ваш обов’язок - поліпшити свою долю, приклавши максимум власних зусиль, змагаючись із іншими», - так говорила про нього Маргарет.

Біографи Тетчер люблять  розписувати, в яких важких умовах жила сім’я: квартира не мала ніяких зручностей, батькам важко було навіть внести плату за навчання ( 13 фунтів за рік), коли Маргарет вступила до школи у  Грентамі. Такого роду історії популярні в різних країнах, наприклад, в Америці, про кандидатів у президенти. Це начебто додає популярності лідерам в очах простих виборців, наближає їх до простого народу. Насправді сім’я Робертів не була бідною. Більш того, з кожним роком вона ставала все багатшою. По-перше, як призналася Маргарет, у них була дуже велика крамниця, вона мала декілька відділів, в тому числі відділ кондитерських виробів, відділ по продажу цигарок і тютюну, поштовий відділ; штат крамниці потім збільшили до п’яти осіб.По-друге, батьки зуміли найняти для Маргарет вчителя музики, а потім, перед вступом до університету, і вчителя латини. Під час війни, коли Е. Робертс купив другу крамницю, справи в них в умовах дефіциту і розподілу продуктів пішли ще краще. В сім’ї ставили собі за мету накопичувати гроші, не витрачати їх даремно. Цьому вони вчили і своїх доньок. Батько говорив їм: «На моїй першій роботі я заробляв 14 шилінгів на тиждень, 12 віддавав господарці мебльованих кімнат, де мешкав, один витрачав на себе і один заощаджував». ⁷