Теоретичні основи інноваційно-інвестиційної діяльності

Приклад : Компанія XYZ розробила значення КЕП і використовує їх в оцінці нового інвестиційного проекту з такими сподіваними прибутками і стандартними відхиленнями протягом 4-х років:

Рік	Сподіваний прибуток	Коефіцієнт еквівалента  певності (КЕП)
1	$1000	0,86
2	1200	0.82
3	1200	0.78
4	1800	0.80

Первинні інвестиції дорівнюють $3000, а безризикова ставка — 6%.

Розв’язання.

Використовуємо для визначення сподіваної ЧТВ —  формулу:

Оскільки > 0, то проект може бути прийнятий.

Якщо ми передбачаємо, що безризикова ставка не зберігається постійною в період існування проекту, рівняння (3.15) може бути представлене в загальнішому вигляді (рівняння 3.16):

                                                     

де i_k — безризикова ставка в році k.

 

Основна ідея методу ставки дисконту з урахуванням ризику полягає  в тому, що грошові надходження проектів, що мають велику мінливість (ризик) у своїх розподілах імовірностей, повинні дисконтуватися за більш високими ставками дисконту, ніж проекти, що мають меншу мінливість у своїх грошових надходженнях.

Будь-який проект, який має ризик, повинен дисконтуватися за ставкою, що перевищує безризикову ставку, для того, щоб врахувати як вартість грошей у часі, так і ризик, пов’язаний з проектом (премію за ризик).

Грошові надходження проектів, ризик яких не виходить за межі нормального, повинні дисконтуватися за вартістю капіталу фірми; грошові надходження проектів, ризик отримання яких перевищує нормальний ризик, повинні дисконтуватися за ставкою, що перевищує вартість капіталу фірми; грошові надходження проектів, що мають ризик менший, ніж ризик нормальних операцій фірми, повинен дисконтуватися за ставкою, величина якої перебуває між безризиковою і вартістю капіталу.

Ставка дисконту з урахуванням  ризику визначається з рівняння:

r = i + u + а,                                                      

де r — ставка дисконту з урахуванням ризику;

i — безризикова ставка;

u — доповнення до нормального ризику;

а — доповнення понад (або нижче) нормального ризику.

Зазначимо, що сума (i + u) — це вартість капіталу фірми. Значення а може бути позитивним або негативним, залежно від того, чи має проект ризик вищий від нормального. Наведене нижче рівняння (3.18) може бути застосоване для визначення сподіваної ЧТВ проекту з урахуванням ризику:

,                                                     

де  — сподівана ЧТВ проекту з урахуванням ризику;

    — сподівана вартість грошових потоків проекту в році t;

r — ставка дисконту з урахуванням ризику;

n — кількість років існування проекту.

Приклад: Фірма оцінює проект заміни обладнання, що має такі розподіли грошових потоків:

Інвестиції		Грош. потік, роки 1—5		Грош. потік, роки 6—10
Імовірність	Сума	Імовірність	Сума	Імовірність	Сума
0.3	$13000	0.2	$2000	0.2	$2600
0.4	14000	0.4	2400	0.6	3200
0.3	15000	0.3	2800	0.1	3400
		0.1	3400	0.1	3600

Безризикова ставка — 10%.Визначте сподівану ЧТВ проекту з урахуванням ризику, якщо u + a = 4%.

Розв’язання

1. Визначаємо сподівані значення  грошових потоків проекту:

2. Визначаємо ставку дисконту  з урахуванням ризику — r:

r = 10% + 4% = 14%.

3. Підставляємо всі розраховані значення до формули:

• Оскільки   > 0, то цей проект може бути взятим до реалізації.

Метод ставки дисконту з урахуванням  ризику не дозволяє враховувати зміну міри ризику в період існування проекту, оскільки передбачає встановлення однакової премії за ризик на весь період існування проекту.

Метод ЕП вимагає оцінки міри ризику в кожен період існування проекту. Врахування міри ризику в методі ставки дисконту з ризиком (безризикова ставки плюс премія за ризик) уможливлює високі постійні ставки дисконту протягом усього періоду існування проекту, причому міра ризику проекту невпинно зростає з плином часу.

До найбільш розповсюджених методів  нейтралізації інвестиційних ризиків належать: метод диверсифікації, страхування, хеджирування та розподілу інвестиційних ризиків. Під диверсифікацією розуміється інвестування фінансових ресурсів у більш ніж один вид активів, тобто процес розподілу інвестицій між різними об’єктами вкладення, які між собою безпосередньо не пов’язані.

Одним із найбільш поширених способів запобігання або зменшення ризиків  є страхування. Страхування ризиків – це передача певних ризиків страховій компанії. При аналізі важливо виділити групу ризиків, які можуть бути застраховані. Коли відбувається певна ризикова подія, інвестор має підстави сподіватися на відшкодування втрат, пов’язаних із цим ризиком.

До ризиків, які підлягають страхування, належать:

1. прямі майнові збитки, пов’язані з перевезеннями, роботою обладнання, поставкою матеріалів;
2. непрямі збитки, спричинені демонтажем і переміщенням пошкодженого майна, повторним встановленням обладнання, неодержанням орендної плати;
3. ризики, що підлягають обов’язковому страхуванню (від нещасних випадків на виробництві, захворювань, пошкодження майна, викрадення транспортних засобів).

Вищенаведені види ризиків зустрічаються  в будь-якому проекті.

У широкому значенні страхування інвестицій розглядається як страхування тих  об’єктів, обладнання, інженерних мереж, які були збудовані, змонтовані або впроваджені внаслідок реалізації інвестиційного проекту. Процеси страхування інвестицій та управління інвестиційними ризиками спрямовані на своєчасне завершення робіт підрядником при затратах, що знаходяться в межах визначеної замовником суми. Але досягти цього досить важко, що змушує останнього шукати страхового захисту від реально існуючого ризику незавершення підрядником будівельно-монтажних робіт у повному обсязі та у визначений термін або, можливо, перевищення ним витрат, спрямованих на реалізацію обумовлених договором робіт. Страхування ризиків капіталовкладень є угодою, за якою інвестор купує страховий поліс страховика, який не бере участі в даному інвестиційному проекті. Страхування поширюється тільки на інвестиційний процес і не охоплює об’єктів, створених у результаті інвестицій. До таких видів страхування належать:

1. страхування будівництва;
2. страхування на випадок зриву поставок будівельних матеріалів під час будівництва;
3. страхування кредитів, що йдуть на забезпечення інвестицій тощо.

Ринкові відносини розширили сферу  страхування фінансового ризику підприємств і включають, поряд  із страхуванням, одержання прибутку, страхування рівня цін, стабільності надходжень сировини від постачальників тощо. Поряд із добровільним, існує обов’язкове страхування майна і медичне страхування, що передбачається кошторисом витрат підприємства.

Але існують такі види ризику, які  не можуть охоплюватися страховими компаніями. Це ризики, пов’язані з нестабільністю внутрішньополітичного життя країни, до якої спрямовуються інвестиції. До них належать можливі втрати, пов’язані з конфіскацією, громадянською війною, зміною політичного курсу уряду, зміною суспільно-політичного устрою тощо.

Страхування подібних ризиків передбачає створення державних гарантійних фондів, які повинні забезпечити певні гарантії інвестицій приватних осіб в економіку тієї чи іншої країни.

У бізнес-плані зазначаються заходи щодо видів ризику, які не підлягають страхуванню – через неправильний вибір проекту, коливання кон’юнктури ринку, зміну цін і попиту, соціальну нестабільність. З цією метою на підприємстві може створюватись фонд комерційного ризику, величина якого коливається від 5 до 15 % прибутку. Далі переглядається рентабельність справи з урахуванням заходів, що плануються.

Хеджирування – це процес страхування  ризику від можливих збитків шляхом переносу ризику зміни ціни з однієї особи на іншу. Хеджирування здійснюється через укладення контракту, який призначений для страхування  ризиків зміни ціни – хеджа  між стороною, що страхує ризик (хеджером), та стороною, що бере ризик на себе (спекулянтом). Предметом контракту можуть бути різні активи – товари, валюта, акції, облігації тощо. Хеджирування може здійснюватись на підвищення або зниження цін. Хеджер прагне знизити ризик, спричинений невизначеністю цін на ринку, продаючи форвардні, ф’ючерсні чи опціонні контракти. Це дозволяє спрогнозувати доходи чи витрати, хоча ризик не зникає. Його бере на себе спекулянт, який іде на одержання прибутку, граючи на різниці цін.

У сучасній практиці широке розповсюдження отримав механізм розподілу ризиків. Розподіл інвестиційних ризиків  – це частковий трансферт партнерам  фінансових ризиків за окремими операціями. На практиці застосовуються наступні напрями розподілу ризиків:

1. розподіл ризиків між учасниками інвестиційного проекту. Підприємство може передати підрядникам ризики, пов’язані з невиконанням календарного плану будівельно-монтажних робіт, їх низькою якістю тощо;
2. розподіл ризику між підприємством і постачальниками сировини та матеріалів. Його предметом є фінансові ризики, які пов’язані із втратою (псуванням) майна (активів) у процесі їх транспортування і здійснення вантажно-розвантажувальних робіт. Форми такого розподілу ризиків регулюються відповідними міжнародними правилами «ІНКОТЕРМС- 2000»;
3. розподіл ризику між учасниками лізингової операції. Наприклад, при операційному лізингу підприємство передає орендодавцю ризик морального ст<