Теоретичні основи інноваційно-інвестиційної діяльності

До цього моменту  просто припускалося, що в разі реалізації кожного проекту можна отримати дану послідовність грошових потоків. Потім аналізувалися ці грошові потоки та вирішувалося, чи варто реалізувати проект. Очевидно, неможливо з точністю прогнозувати грошові потоки. Тепер увага буде звертатися на визначення ризику в процесі оцінки доцільності капіталовкладень, тобто розглядатимуться способи визначення ризику, що притаманний проекту, та прийняття рішення на цій основі.

Необхідність аналізу  ризиків інвестиційного проекту  полягає в тому, що інвестиційні проекти розробляються на основі визначених передбачень щодо капітальних і поточних витрат, обсягів реалізації продукції, цін на товари та послуги тощо. Незалежно від якості та кількості даних передбачень, майбутній розвиток подій завжди є неоднозначним, тому практика планування капітальних інвестицій розглядає й аспекти невизначеності та ризику. В інвестиційному і фінансовому менеджменті під ризиком найчастіше розуміють міру непевності в одержанні очікуваних доходів від заданих інвестицій. У ринковій економіці завжди наявний ризик. Якщо конкретизувати загальне визначення ризику для аналізу проекту, то ризик проекту – це міра непевності в одержанні очікуваного рівня дохідності при реалізації даного проекту.

Метою аналізу проектних  ризиків є:

1. надання оцінки всім видам ризиків проекту;
2. визначення ступеня доцільності реалізації проекту за наявного рівня ризику та способів його зниження;
3. визначення можливих шляхів зниження ризиків.

Проектні ризики бувають  зовнішні та внутрішні. Зовнішні ризики, у свою, чергу поділяються на непередбачувані  і передбачувані.

Зовнішні непередбачувані  ризики зумовлені: зміною політичної ситуації та непередбачуваними державними заходами регулювання у сфері землекористування, оподаткування, ціноутворення, експорту-імпорту, охорони довкілля і т.д.; природними катастрофами (повенями, землетрусами, кліматичними змінами); злочинами та несподіваним зовнішнім екологічним і соціальним впливом; зривами у створенні необхідної інфраструктури, банкрутствами, затримками у фінансуванні, помилками у визначенні цілей проекту.

Зовнішні непередбачувані  ризики врахувати практично неможливо. Зовнішні ж передбачувані ризики при аналізі проекту можна  врахувати. До них належать: ринковий ризик через погіршення можливостей одержання сировини, підвищення цін на неї, зміну вимог споживачів продукції, посилення конкуренції тощо; операційний ризик, пов’язаний із відступом від цілей проекту і неможливістю підтримання управління проектом; ризик шкідливого екологічного впливу; ризик негативних соціальних наслідків; ризик зміни валютних курсів; ризик непрогнозованої інфляції; ризик податкового тиску.

Внутрішні ризики поділяються  на планово-фінансові, пов’язані із зривом планів робіт і перевитратою коштів, та технічні, пов’язані із зміною технології, погіршенням якості продукції, помилками в проектно-технічній документації і т.д. Проектні ризики зумовлені особливостями життєвого циклу проекту. Для оцінки ризику при виборі варіанта інвестування можна застосовувати метод експертних оцінок ризиків у різних фазах проекту. При аналізі ризиків у передінвестиційній фазі оцінюють фінансово-економічну життєздатність проекту, організаційно-технічний потенціал, функції та завдання основних учасників, роботи, що виконуються, і рівень гарантій за інвестиціями та кредитами.

В інвестиційній фазі оцінюють структуру управління проектом, перебіг  його реалізації і якість виконання  проектних робіт. В експлуатаційній фазі оцінці підлягають фактори, які негативно впливають на реалізацію проекту – затримка будівництва, перевищення витрат, непогодженість щодо фінансування, неспроможність контрагентів, втручання держави, виникнення збитків, підвищення цін на сировину та енергоносії, некваліфіковане управління персоналом. Аналіз ризиків у передінвестиційній фазі лежить в основі вибору варіанта інвестування, однак при цьому прогнозуються ризики і в інвестиційній та експлуатаційній фазах.

Аналіз  та оцінка інвестування в умовах ризику. Якісні та кількісні  методи оцінювання проектних ризиків.

 

Одним з найбільш розповсюджених методів кількісного аналізу ризиків різних видів господарської діяльності є статистичний метод.

Він базується на аналізі  коливань оціночного показника, який характеризує результативність дій підприємства за певний період часу. Як оціночний показник звичайно використовують величину втрат, що були допущені в минулих періодах господарської діяльності, наприклад, недоодержання доходу чи прибутку.

Залежно від результативності дій за аналізований період часу і рівня втрат, діяльність підприємства відносять до однієї з п'яти областей ризику (рис.8.1): безризикова область, область мінімального, підвищеного, критичного або неприпустимого ризиків.

Рис. 8.1. Схема областей ризику

 

Умовні позначки:  В - виторг,   П_ч - чистий прибуток;   ВК - власні кошти підприємства;   В_д - валовий доход;  У_т – утрати.

 

Областю ризику називається деяка частина загальних втрат, у межах якої вони не перевищують встановленого граничного значення. Віднесення результатів діяльності підприємства до певної області ризику виконується залежно від рівня втрат. Рівень втрат визначається залежно від частки втрат у загальній величині власних коштів підприємства.

Для кількісної оцінки рівня  втрат уводять поняття коефіцієнта ризику (К). Коефіцієнт ризику можна розраховувати: як відношення всього капіталу підприємства до суми його активів; як відношення розміру втрат до величини власних коштів підприємства; як відношення очікуваного значення втрат до очікуваного значення доходу або прибутку.

Таблиця 8.1

Рівні ризику залежно від  співвідношення величини можливих

втрат і величини власних коштів підприємства

У=	Рівень ризику
К 0,25	Прийнятий
0,25<К 0,50	Припустимий
0,50<К 0,75	Критичний
К>0,75	Катастрофічний

 

Таблиця 8.2. 

Типи поведінки особи, що приймає рішення

залежно від співвідношення очікуваних значень втрат і надбань

	Тип поведінки
К 0,2	Песимістичний
0,2<К 0,4	Обережний
0,4<К 0,6	Середньоризикований
0,6<К 0,8	Ризикований
0,8<К 1	Високого ступеня ризику
К 1	Азартний

 

У розглянутому варіанті статистичного  методу, значення коефіцієнта ризику є скоріше нормованими значеннями, то характеризують певний рівень утрат, а не розрахованими відповідно до викладеного вище.

Так, утратам у розмірі половини чистого прибутку відповідає коефіцієнт ризику 0,125, а утратам усього чистого прибутку - 0,25 (область мінімального ризику). Відповідно, утратам у розмірі валового доходу відповідає коефіцієнт ризику 0,5, а в розмірі його половини — 0,375 (область підвищеного ризику) і т. д.

Частота виникнення певного (і-го) рівня втрат знаходиться за формулою:

,                                                           

де п - число випадків настання конкретного рівня втрат;  N - загальне число випадків у статистичній вибірці, що включає й успішно здійснені операції даного виду.

Розглянемо характеристику кожної з областей.

Безризикова область (І) –  характеризується відсутністю будь-яких утрат при здійсненні господарської діяльності з гарантією одержання розрахункового прибутку. Теоретично прибуток не обмежений. Коефіцієнт ризику К₁ = 0.

Область мінімального ризику (II) – характеризується розмірами втрат, які не перевищують чистого прибутку. Коефіцієнт ризику К₂ = 0 – 0,25. Підприємство ризикує тим, що, у гіршому випадку, воно не одержить чистого прибутку. У кращому випадку – чистий прибуток буде менше його розрахункового значення.

Область підвищеного  ризику (III) – характеризується втратами, що не перевищують валового доходу. Коефіцієнт ризику К₃ = 0,25 – 0,50. Підприємство ризикує тим, що, у гіршому випадку, воно не зможе виплатити заробітну плату своїм працівникам за виконану роботу, але при цьому покриє матеріальні витрати, пов'язані з виробництвом продукції.

Область критичного ризику (IV) – характеризується втратами, величина яких не перевищує виторгу від реалізації продукції. Коефіцієнт ризику К₄=0,50 – 0,75.

Область неприпустимого ризику (V) – характеризується втратами, порівняними з розміром власних коштів підприємства, тобто можливе повне банкрутство. Коефіцієнт ризику К₅ = 0,75 – 1,0.

Приклад: Є статистичні дані за 3 роки про роботу конкретного будівельного підприємства за одним з напрямків його діяльності – зведення будинків і споруджень. Необхідно, користуючись статистичним методом, розрахувати очікуваний рівень ризику (коефіцієнт ризику) даного виду діяльності і розкид його значень. Вихідні дані наведені в табл. 3.3.

Загальну частоту виникнення втрат F_a визначимо як суму частот. Відповідно по роках:

2001: F₀ = (0,32 + 0,33 + 0,05 + 0,05)/1 = 0,75;

2002: F,= (0,35 + 0,20 + 0,20 + 0,05)/1 - 0,80;

2003: F₀= (0,05 + 0,17 + 0,25 + 0,38)/1 - 0,85.

Отримані значення переносимо в табл. 3.3. Як видно з даних табл. 8.3, утрати знаходяться в областях ризику II-V.

Таблиця 8.3.

Частота виникнення втрат в областях ризику

Рік	Загальні витрати	Область мінімального ризику	Область підвищеного ризику	Область критичного ризику	Область неприпустимого ризику
2001	0,75	0,32	0,33	0,05	0,05
2002	0,80	0,35	0,20	0,20	0,05
2003	0,85	0,05	0,17	0,25	0,38

 

Оскільки в областях ризику коефіцієнт ризику приймає значення:                   у II – 0-0,25; у III – 0,25-0,50; у III – 0,50-0,75; у IV – 0,75-1,00, то в якості X_і, візьмемо середні значення коефіцієнта ризику в кожній області (як для інтервального ряду).

Очікуване (середньозважене) значення коефіцієнта ризику для 2003 р.         (див. формулу 3.1)

Розраховуємо стандартне відхилення:

Таким чином, очікуване  значення коефіцієнта ризику дорівнює 0,56 при стандартному відхиленні, рівному 0,20. Очікуване значення рівня ризику знаходиться в зоні критичного ризику, але може коливатися від області підвищеного ризику до області неприпустимого ризику К = 0,56 ± 0,20.

Аналогічним чином проводять  обчислення для інших років. Обчислення очікуваних значень і їхнього розкиду для кількох років дозволяє виявити тенденції їх зміни і відповідно зміни шансів підприємства на успіх у даній галузі діяльності. Результати розрахунків, виконаних за даними табл. 8.3 представлені в табл. 8.4.

Таблиця 8.4.

Результати розрахунків

Рік	Е	σ
2001	0,237	0,20
2002	0,286	0,23
2003	0,56	0,20

 

Нижче на рис. 8.2 представлено графік зміни коефіцієнта ризику в часі (за період з 2001 по 2003 р.) і його екстраполяція за допомогою степеневої функції на 2004 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 8.2. – Графік зміни коефіцієнта ризику

З графіка випливає, що спостерігається тенденція до росту рівня ризику, згідно з прогнозом у 2004 р. коефіцієнт ризику зросте до 0,6 (критичний рівень ризику, див. рис. 8.1).

Даний метод дає досить точні результати при дотриманні трьох основних умов:

1. наявність достовірних статистичних даних не менш ніж за 3-5 попередніх періодів господарювання;
2. наявність чітко виражених тенденцій зміни рівня ризику в минулому і сьогоденні;
3. виявлені тенденції змін оціночного показника зберігаються і у прогнозованому періоді часу (це може бути при аналогічних зовнішніх умовах в аналізованому та прогнозованому періодах часу).

В умовах різких різноспрямованих змін зовнішнього і внутрішнього середовища господарювання даний метод практично не застосовується. Крім того, він більшою мірою орієнтований на констатацію існуючого положення, ніж на прогнозування майбутніх результатів.