Національно маркована лексика у романі Е. Хемінгуея «По кому подзвін»

Juan March – Хуан Ординас Марч (1884-1962), великий іспанський капіталіст, який розбагатів марокканській тютюновій монополії, власник мадридської газети «Ла Лібертад і Інформасіонес». У 1932 році з приходом до влади республіканського уряду виник скандал у зв’язку з шахрайською діяльністю Марча (у пресі його називали останнім піратом Середземномор’я), у результаті цього скандалу він був засуджений до ув’язнення, але у 1933 році йому вдалося звільнитись [22, c.17].

Lerroux Garcia –Леррус Гарсія Алехандро (1864-1949), іспанський державний і політичний діяч. На початку ХХ ст. активно брав участь у республіканському русі в Каталонії, спочатку на його лівому фланзі, далі еволюціонував управо. У 1911 році заснував Республіканську радикальну партію. Входив до складу «Революційного комітету», створеного у 1930 році на нараді лідерів буржуазних республіканців і соціалістів. У 1931 році став міністром закордонних справ республіканського уряду. У 1933-1935 рр. очолював ряд правих урядів. У 1936-1947 знаходився в еміграції. Автор мемуарів «Коротка історія» (1945) [6, c.45].

Quewedo – Франсиско Кеведо-і-Вільєгас (1580 - 1645), іспанський письменник-сатирик. Його твори належать до загальновизнаних вершин іспанської літератури. Його вірші були представлені у відомій антології Педро де Еспіноси «Квітник прославлених поетів» (1605), але зібрані у книгу та опубліковані були лише після смерті автора. Кеведо – один із двох, разом з Гонгорою, визнаних лідерів поезії іспанського бароко, автор політичних, філософських та релігійних творів, автор збірки повістей «Сновидіння» (1606-1623), крутійського роману «Історія життя пройдисвіта на ім’я дон Паблос» сатиричної панорами «Час воздаяння або Розумна Фортуна» (1636).

Quiepo de Llano – Гонсало Кайпо де Льяно (1875-1951). Один з іспанських генералів, який брав участь у Громадянській війні в Іспанії 1936-1939 рр. Брав участь у змові проти республіки. У 1934-1936 рр. був генеральним інспектором карабінерів. Він вважався послідовним сторонником республіки, тому його участь у змові проти  Народного фронту, який прийшов до влади, стала несподіванкою для республіканських політиків. Такий вибір генерала був продиктований його незгодою з багатьма аспектами політики лівих сил. 18 липня 1936 року Кайпо де Льяно прибув до Севільї, де очолив виступ націоналістів з метою встановлення контролю над цим політично та стратегічно важливим містом. Режим, встановлений генералом у Севільї та її  околицях, характеризувався крайньою жорстокістю, арештами та масовими розстрілами прихильників республіки. Також генерал був провідним діячем пропаганди франкістів. Він щодня вечорами виступав на радіо, широко використовуючи методи психологічної війни, надихаючи націоналістів та залякуючи республіканців. Його виступи мали вкрай різкий характер – так. Він заявив. Що дозволяє убити, як собаку кожного, хто посміє виявити супротив націоналістам, і при цьому обіцяв повне звільнення від відповідальності.

Севільські квартали Сан-Гонсало  та Санта-Гановева названі на честь  святих покровителів генерала та його дружини. Консервативна частина  жителів Севільї називала його «дорогим сином» міста. Для республіканської традиції він є однією з найодіозніших  фігур. Якщо за репресії республіканці  назвали генерала «Андалузьким катом», то за пропагандистські виступи – «Севільським блазнем» [6, c.123].

S. I. M.  (скор. від Servicio de Inteligentia Militar) – служба іспанської воєнної розвідки.

Vicente Rojo – Вісенте Рохо, іспанський воєначальник, генерал. Учасник Громадянської війни 1936-1939 рр. один із найвідданіших республіці кадрових генштабістів. За умов, коли багато кадрових офіцерів підтримали противників республіки,він швидко став одним із республіканських воєнних керівників, які відіграли клюсову роль у реорганізації збройних сил. У жовтні 1936 року він став підполковником та начальником Генерального штабу оборонних сил, створених для захисту Мадрида від націоналістів, які наступали. У якості начальника штабу він відіграв велику роль у плануванні операцій  у битвах при Харамі, Гвадалахарі, Брунете та Бельчите. Рохо був одним із іспанських військових, які були тісно пов’язані із радянськими радниками [6, c.112].

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ  ІІ

 

У другому розділі роботи було проведено аналіз національно-маркованих одиниць, які зустрічаються у  романі Е. Хемінгуея «По кому подзвін». Оскільки у творі йде мова про  події іспанської Громадянської  війни 1937-1939 рр., і дія відбувається саме в Іспанії, у тексті твору  можна знайти велику кількість слів, притаманних саме іспанській культурі, та які не мають відповідників  в українській мові.

Для того, щоб адекватно  сприймати інформацію, яка подана у романі, було створено глосарій, у  якому дається пояснення тих  чи інших реалій. Глосарій складається  з трьох частин, до яких входять  географічні, етнографічні та суспільно-політичні  реалії. До географічних реалій, вжитих у романі, входять назви іспанських міст, муніципалітетів, гірських систем та інших географічних об’єктів. Етнографічні реалії включають предмети побуту (національні  страви,одяг тощо), елементи мистецтва  та культури, міри та грошові одиниці  і т.д. Що ж до суспільно-політичних реалій, то вони в основному пов’язані  з історичними подіями, які відбувались  у суспільно-політичному житті  тогочасної Іспанії, і включають органи та носії влади, назви політичних партій та рухів тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Отже, під час виконання  даного дослідження було прослідковано  особливості лексичних одиниць, які мають національно-культурну  специфіку. Таким чином, до таких  одиниць відносять безеквівалентну  лексику, реалії, фонову лексику, а також  так звані «buzz words», які відображають ключові поняття іншомовного менталітету.  Такі  лексичні одиниці відображають екстралінгвістичну семантику, тобто особливу інформацію, яка зберігається у мові, але склалася за її межами. Тому для адекватного розуміння інформації, яка включає національно-марковану лексику, необхідно ознайомитися безпосередньо з культурними особливостями тієї чи іншої країни.

Реалії виділяють в  окрему категорію  у системі безеквівалентної лексики. Дані лексичні одиниці є  ще недостатньо дослідженими, тому на даний час не існує єдиного  визначення поняття реалії, і багато вчених по-різному визначають їх сутність. Одні з них вважають, що реалії –  це слова на позначення предметів, понять, явищ, які не мають еквівалентів у мовах інших країн. Інші ж  стверджують. Що реаліями є самі предмети, явища, ситуації, які притаманні тій  чи іншій країні.

Для того, щоб детально та ґрунтовно охарактеризувати реалії, яких існує велика кількість у  різних мовах, вченими будо здійснено  ряд класифікацій цих лексичних  одиниць. Різні вчені під час  класифікації брали  до уваги різні  фактори, однак більшість із них  брали за основу тематичні асоціації, таким чином виділяючи географічні, культурно-історичні, суспільно-політичні  та етнографічні реалії. Крім того, за місцевим поділом у площині однієї мови виділяють також свої та чужі реалії, які, у свою чергу, поділяються  на національні, локальні та мікролокальні  й інтернаціональні та регіональні  відповідно.

На підтвердження теоретичного матеріалу, викладеного у першому  розділі роботи, у практичній частині  було проведено аналіз національно-маркованих одиниць, які зустрічаються у  романі Е. Хемінгуея «По кому подзвін».

Для цього було створено глосарій, у якому дається пояснення  тих чи інших реалій. Глосарій складається  з трьох частин, до яких входять  географічні, етнографічні та суспільно-політичні  реалії. До географічних реалій, вжитих у романі, входять назви іспанських міст, муніципалітетів, гірських систем та інших географічних об’єктів. Етнографічні реалії включають предмети побуту (національні  страви,одяг тощо), елементи мистецтва  та культури, міри та грошові одиниці  і т.д. Що ж до суспільно-політичних реалій, то вони в основному пов’язані  з історичними подіями, які відбувались  у суспільно-політичному житті  тогочасної Іспанії, і включають органи та носії влади, назви політичних партій та рухів тощо.

Отже, дане дослідження допомагає  створити уявлення про сутність реалій як на теоретичному, так і на практичному  рівнях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бархударов Л.С. Язык и перевод / Л. С. Бархударов. –  М.: Международные отношения, 1975. – 240 с.
2. Вайсбурд М.Л. Реалии как элемент страноведения. Русский язык за  
   рубежом / М. Л. Вайсбурд. –  М., 1972.  – 156 с.
3. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе / С. Влахов, С. Флорин. –  М.: Международные отношения, 1986. – 416 с.
4. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г.  Язык и культура / Е. М. Верещагин, В.Г. Костомаров . – М.: Рус. яз., 1990. – 246 с.
5. Данилов С. Ю. Гражданская война в Испании 1937-1939 гг. / С.Ю.Данилов. – М.: Вече, 2004. – 174 с.
6. Емельянова Я. Б. Лингвострановедческая компетенция переводчика: теория и практика / Я. Б. Емельянова. – Нижний Новгород:  Стимул – СТ, 2010. – 201 с.
7. Комлев Н. Г. Словарь иностранных слов / Н. Г. Комлев. – М., 1999. – 547с.
8. Конецкая В. П. Лексико-семантическая характеристика языковых реалий / В. П. Конецкая. – М., 1978. – 486 с.
9. Кононенко В.І. Мова у контексті культури / В. І. Кононенко. –  Київ-Івано-Франківськ, 2008. – 390 с.
10.    Мосиенко Л. В. Лингвокультурологическая проблема классификации реалий / Л. В. Мосиенко // Вестник Оренбургского государственного университета. – 2005. – № 11. – С. 155-161.
11. Ощепкова  В. В.  Язык и культура  / В. В. Ощепкова . – КАРО, 2004. – 336с.
12. Россельс В.М. Перевод и национальное своеобразие подлинника.  
    Вопросы художественного перевода / В. М. Россельс. –  М.: Международные отношения, 1955. – 467 с.
13. Соболев Л.Н. Пособие по переводу с русского языка на французький /  Л.Н. Соболев. –  М.: Просвещение, 1952. – 289 с.
14. Суханова М. В. Из истории Испании / М. В. Суханова. – Воронеж, 2004. –  23 с.
15. Томахин Г.Д.  Лексика с культурным компонентом значения / Г.Д.Томахин  // Иностр. яз. в школе. – 1980. – №6. – С. 47-50.
16. Федоров А.В. Основы  общей  теории   перевода / А. В. Федоров. – М: Высшая школа, 1983. -  303 с.
17. Фененко Н. А. Лингвистический статус термина реалия / Н. А. Фененко // Вестник Воронежского государственного университета. Сер. Лингвистика и межкультурная коммуникация. – 2007. –  № 21. – С. 5-9. 
18. Хемингуэй  Э. По ком звонит колокол / Э. Хемингуэй. – М.: Прогресс, 1981. – 560 с.
19. Buffery H., Marcer E. Historical Dictionary of the Catalans /  H. Buffery , E.Marcer. – Toronto:  The Scarecrow Press, Inc., 2011. – 454 p.
20. Гражданская гвардия – старые солдаты испанской контрреволюции. – Режим доступу:

 http://m-kontrrr.livejournal.com/57529.html

21. Дон Хуан Тенорио. – Режим доступу:

http://www.liveinternet.ru/users/don_huan_tenorio/post158324013

22. Испанские хроники. Авила – земля замков и церквей. – Режим доступу:

 http://spalex.narod.ru/descon/avila.html

23. Історія й періоди розвитку іспанської мови. Початковий етап у розвитку іспанської мови. – Режим доступу:

http://www.movi.com.ua/ispanska-mova/1620-istorija-ispanskoji-movi

24. Культура Андалузии . Гитанос Андалузии. – Режим доступу:

http://www.privet-andalusia.ru/168/culture-Andalusia/Gitanos.html

25. Монастырь и замок Эль-Экориал в Испании. – Режим доступу:

http://helpintourism.com/evropa/ispaniya/232-eskorial.html

26. Наша Испания. Регионы для туристов: Кантабрия. – Режим доступу:

http://ourspain.ru/regions/cantabria.html

27. Рибак О. А. Про питання виявлення реалій в лінгвокультурній картині світу / О. А. Рибак. – Режим доступу:

http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/25399/1/Rybak.pdf

28. Buena Espaňa. Пять неизвестных достопримечательностей  Мадрида. – Режим доступу:

 http://www.buenolatina.ru/espana/news.php?id=230

29. Gid Travel. Сьерра-де-Гредос. – Режим доступу:

http://gidtravel.com/country/spain/Serra-De-Gredos_dp1581.html