Методика викладання світової літератури як наука

 

9. Етапи вивчення художнього твору. Підготовка до сприйняття й читання тексту

 

Перший етап вивчення літературного твору в школі — підготовка до сприйняття. Його мета — зацікавити учнів, пробудити в них бажання прочитати певний твір.

Для цього використовуються такі методичні прийоми та форми роботи:

• слово (або лекція) вчителя;
• фронтальна (або індивідуальна) бесіда;
• самостійне читання (вдома чи в класі) запропонованої вчителем додаткової літератури;
• спільна робота учнів та вчителя з картинами, ілюстраціями до творів тощо;
• словникова робота;

прослуховування музичних творів

• перегляд слайдів, діафільмів, уривків з кіно-, теле- та відеофільмів, які не ілюструють твір, а містять цікавий для учнів додатковий матеріал;
• екскурсії до музеїв, пам’ятників, пам’ятних місць тощо;
• використання Інтернету.

Творчий учитель сам обирає форму та методи, прийоми та способи реалізації мети; враховує кількість часу, необхідного для вступного заняття, вік учнів, особливості кожного окремого тексту та характер наявного фактичного матеріалу. Так, на етапі підготовки до сприйняття казок цікаво повернути школярів у світ дещо призабутих казкових героїв.

У старших класах на етапі підготовки до сприйняття твору вчитель застосовує інші форми роботи. Так, готуючись до вивчення текстів з яскраво вираженим антивоєнним пафосом (Г. Бьолль «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...», Я. Гашек «Пригоди бравого вояка Швейка...», А. Ахматова «Реквієм», В. Некрасов «В окопах Сталінграда», Е. М. Ремарк «На Західному фронті без змін» тощо), важливо підготувати учнів до сприйняття творів цієї тематики.

Старшокласники замислюються над вічними питаннями сенсу буття, місця людини в ньому, вимогами, які ставлять до себе та інших. Тому важливо, щоб переконливе емоційне слово вчителя навернуло юне серце до книжки, щоб у книжці шукали наші діти відповіді на свої запитання, шукали гідний орієнтир, взірець для наслідування.

Другий етап вивчення художнього твору в школі — читання тексту

Наступний етап роботи з текстом у 5—8 класах — словникова робота, у 9—11 — підготовка до аналізу твору.

 

 

12. Пообразний шлях аналізу художнього твору

Як свідчить досвід, у шкільній практиці частіше використовується пообразний шлях аналізу літературного твору. Це зрозуміло, бо в центрі кожного художнього твору є образ або образи людей, тварин, речей чи інших істот, створених фантазією автора.

Саме цей шлях аналізу сприяє утвердженню погляду на літературу як людинознавство, що ставить перед читачами важливі для кожної особистості питання морального характеру, естетичного та соціального спрямування: Хто я? Яке моє місце в цьому світі? Що таке добро, а що зло? Як пізнати себе, навколишній світ?.. Тобто — це ті проблеми, над якими завжди замислюється молоде покоління. Сучасні школярі-стар- шокласники — не виняток у цьому загальнолюдському процесі пошуків себе.

Однак можна погодитися і з наріканнями, викликаними традиційним пообразним аналізом, оскільки він здебільшого зводився до поділу на позитивних та негативних героїв, і навіть цей поділ був чітко визначений у підручниках та методичних посібниках.

Пообразний аналіз, який здійснюється методично грамотно, допомагає сповна реалізувати навчальну, розвивальну та виховну мету під час вивчення того чи того художнього твору. Він потребує сумлінної попередньої підготовки вчителя, а саме:

1. -теоретично визначити й усвідомити, що таке «пообразний шлях аналізу»; базується на розумінні поняття художній образ. Аналіз цього поняття є складовою будь-якого шляху аналізу. Проте коли обирається саме пообразний шлях, система художніх образів стає тією домінантою, за допомогою якої у єдності форми і змісту розглядаються всі інші компоненти аналізу.

Попередньо використовуючи прийом актуалізації опорних знань, учитель має переконатися, чи засвоїли учні такі поняття, як художній образ світу (образ людини, природи, речового світу), образ автора, образ оповідача, вічний образ, національний, біблійний та християнський образи...

• переконатися в доцільності його використання для опрацювання конкретного художнього твору; Для цього потрібно скласти систему художніх образів твору. Якщо це зробити неважко (письменник створив яскраві багатогранні характери, які впливають на духовне виховання особистості: через складну систему художніх образів можна розглядати всі інші компоненти аналізу в єдності форми і змісту), то саме звернення до пообразного шляху аналізу буде найефективнішим.
• провести підготовчу роботу для проведення цього аналізу; Серед видів підготовчої роботи для застосування пообразного шляху аналізу можна назвати евристичну бесіду, тести, вибіркове читання, анкетування тощо.
• вивчити всі можливості та обрати для себе найефективніші (враховуючи особисті уподобання, підготовленість, особливості твору тощо) методи та прийоми його реалізації; Домінантним методом роботи під час використання пообразного шляху аналізу є евристична бесіда, яка містить елементи вибіркового виразного читання, читання під музику, коментованого читання, читання в особах тощо.
• з’ясувати особливості та значення саме цього — пооб- разного — шляху вивчення літературного твору. Визначення головних і другорядних образів, які: Осягнення змісту художнього твору та його форми відбувається через систему художніх образів.

Пізнаючи життя людей різних країн та епох завдяки цьому аналізу, учні замислюються над власного долею, прагнуть розібратися в особистих проблемах, намірах, орієнтаціях.

Учитель може постійно використовувати різні аспекти дослідницької роботи, що підтримує зацікавленість учнів у навчальному процесі, підвищує його ефективність.

 

 

 

13. Комбінований шлях аналізу художнього твору

Цей шлях аналізу передбачає використання двох чи більше варіантів послідовностей під час дослідження літературно- художнього твору, яких саме — визначає учитель.

Застосовуючи будь-який відомий шлях аналізу художнього твору світової літератури, вчитель розглядає генетичні зв’язки (між різними літературними явищами, пов’язаними своїм походженням: теми, сюжети, мотиви; роди, жанри, жанрові різновиди; складові літературного твору або літературного процесу) або ж контактні (між письменниками, школами, течіями, літературами) з використанням прийому порівняння.

Визначаючи своєрідність шкільного аналізу літературного твору, важливо врахувати три його аспекти:

- емоційний( аналіз має викликати в учнів безпосередній інтерес до твору, емоційне враження, сприяти створенню атмосфери зацікавленості тощо); 
- пізнавальний ( з допомогою аналізу твору вчитель знайомить учнів з особливостями життя, культури, літератури того чи іншого народу, творчою манерою митця. художньою своєрідністю тексту та інше ); 
-  виховний ( будь-який аналіз має сприяти формуванню моральних якостей учнів, їх естетичного смаку, розвитку творчих здібностей, забезпечувати особистісне зорієнтоване навчання).

 

 

 

 

14. Нетрадиційні шляхи  аналізу художнього твору

З огляду на значне зростання обсягу навчального матеріалу, доречним стає і такий нетрадиційний шлях аналізу художніх творів як компаративний. Це закономірно, адже розширився літературний контекст, а відтак і поле для порівняння. Компаративний аналіз, як і інші шляхи аналізу, повинен

мати три етапи: підготовчий, реалізації й узагальнення.

Слід відзначити плідність порівняння образів літературних героїв. Так, цікаво зіставити образ Мазепи у Д.Н. Байрона, В.Гюго і В.Сосюри. Під час порівняння Мазепа постає як неординарна, непересічна особистість.

Доречний компаративний аналіз і в парадигмі “українська й зарубіжна література”. Так, виправданим і цікавим видається розгляд схожого та різного у використанні філологічних конфліктів у п’єсах двох талановитих драматургів: “Міщанин-шляхтич” Ж.-Б. Мольєра і “Мина Мазайло” Миколи Куліша, які вивчаються у восьмому класі. Після аналізу мовних особливостей обох п’єс учні складають порівняльну таблицю, яка узагальнює їх знання теми, жанру, мовних засобів створення комічного у цих творах.

Отже, назріла нагальна потреба в розширенні методичної палітри вчителя зарубіжної літератури. Поруч із традиційними, вчитель повинен оволодівати новими методичними прийомами, зокрема - шляхами аналізу художнього тексту.

 

 

22. Розвиток писемного  мовлення учнів у системі літературної  освіти

Писемне мовлення виражене графічними знаками написане. Розвиток писемного мовлення учнів у процесі вивчення творів світової літератури ефективно здійснюватиметься, якщо буде виконано такі завдання:

• проведено попередню усну та писемну підготовку;
• визначено методичну систему забезпечення поетапного навчання учнів через різні види писемних робіт з урахуванням вікових особливостей школярів;
• основним фактичним матеріалом для розвитку писемного мовлення повинен бути літературно-художній текст, а додатковим — твори інших видів мистецтв.

Літературно-художній текст, який вивчається на уроках зарубіжної літератури, є для учнів класичним зразком використання в писемному мовленні засобів художнього зображення. Читаючи та аналізуючи художні твори, учні вчаться писати тексти художніх жанрів, наслідуючи класиків світової літератури.

Розвиток усного і писемного мовлення на уроках зарубіжної літератури повинен відбуватися постійно у певній логічній послідовності, лише тоді він матиме ефективні наслідки і впливатиме на загальний усебічний розвиток особистості учня

 

23. Критерії оцінювання усного та писемного мовлення учнів на уроках світової літератури.

Рівні навчальних досягнень	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
I. Початковий	1	Учень (учениця) на елементарному рівні відтворює матеріал, називаючи окремий літературний факт або явище (автора й назву твору, окремих літературних персонажів тощо)
	2	Учень (учениця) розуміє навчальний матеріал і може відтворити фрагмент з нього окремим реченням (називає окремі факти з життя і творчості письменника, головних персонажів твору, упізнає за описом окремого персонажа твору, упізнає, з якого твору взято уривок тощо)
	3	Учень (учениця) розуміє навчальний матеріал і за допомогою вчителя дає відповідь у формі висловлювання (відтворює зміст у певній послідовності, називає на репродуктивному рівні жанр твору, упізнає літературний факт за описом або визначенням)
II. Середній	4	Учень (учениця) має уявлення про зміст твору, може переказати незначну його частину та з допомогою вчителя визначає основні сюжетні елементи, на репродуктивному рівні відтворює фактичний матеріал
	5	Учень (учениця) знає зміст твору, переказує окрему його частину, знаходить у тексті приклади відповідно до сформульованого завдання, висловлює оцінювальне судження і доводить його одним-двома аргументами, завершує відповідь простим узагальненням, дає визначення літературних термінів
	6	Учень (учениця) знає зміст твору, може переказати значну його частину, з допомогою вчителя виділяє головні епізоди, уміє формулювати думки, називає риси характеру літературних героїв, встановлює окремі причиново-наслідкові зв'язки, дає визначення літературних термінів з прикладами
ІІІ. Достатній	7	Учень (учениця) володіє матеріалом і навичками аналізу літературного твору за поданим учителем зразком, наводить окремі приклади з тексту
	8	Учень (учениця) володіє матеріалом, за зразком аналізує текст, виправляє допущені помилки, добирає докази на підтвердження висловленої думки, застосовує відомі факти, поняття для виконання стандартних навчальних завдань
	9	Учень (учениця) володіє матеріалом та навичками комплексного аналізу літературного твору, застосовує теорію в конкретних ситуаціях, демонструє правильне застосування матеріалу, складає порівняльні характеристики, добирає аргументи на підтвердження власних міркувань
ІV. Високий	10	Учень (учениця) володіє матеріалом та навичками комплексного аналізу літературного твору, виявляє початкові творчі здібності, самостійно оцінює літературні явища, працює з різними джерелами інформації, систематизує, узагальнює та творчо використовує дібраний матеріал
	11	Учень (учениця) на високому рівні володіє матеріалом, вміннями й навичками комплексного аналізу художнього твору, використовує засвоєні факти для виконання нестандартних завдань, самостійно формулює проблему й вирішує шляхи її розв'язання, висловлює власні думки, самостійно оцінює явища літератури й культури, виявляючи власну позицію щодо них
	12	Учень (учениця) вільно володіє матеріалом та навичками текстуального аналізу літературного твору, виявляє особливі творчі здібності та здатність до оригінальних рішень різноманітних навчальних завдань, до перенесення набутих знань та вмінь на нестандартні ситуації, має схильність до літературної творчості

 

 

 

24. Міжпредметні зв’язки у вивченні світової літератури в школі.

Вивчення літератури в школі передбачає широкі міжпредметні зв'язки. Це сприяє не тільки вдосконаленню знань і вмінь учнів, але і підводить їх до більш глибокого розуміння закономірностей розвитку мистецтва.

У стандартах освіти відзначено, що міжпредметні зв'язки розвивають емоційну культуру особистості, соціально значуще ставлення до світу і мистецтва, спеціальні художні здібності, творчу уяву, образне мислення, естетичні почуття, виховують емоційну та інтелектуальну чуйність при сприйнятті художнього твору, формують естетичний смак.

Міжпредметні зв'язки на уроках - це міжпредметні асоціації, на основі яких відбувається узагальнення знань, забезпечується їх засвоєння, досягається розкриття взаємозв'язків між знаннями, отриманими під час вивчення різних предметів.

Формування умінь навчальної і розумової діяльності вимагає цілеспрямованої спільної роботи вчителів різних предметів, оскільки численні види діяльності (вміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне, працювати зі словником, текстом, уміння конспектувати, складати план, реферат та т. д.) не є прерогативою одного предмета, а належить до міжпредметних умінь[

Міжпредметні зв'язки здійснюються з метою:

1. Глибокого розуміння  навчального матеріалу. Міжпредметний  матеріал бажано використовувати у вигляді ілюстрацій певного літературного явища або факту, обґрунтування висновків, створення проблемних ситуацій.

2. Систематизації та узагальнення  знань. Тут дані з різних дисциплін  використовуються як база для  повторення, виділення загальних і різних ознак, для складання різного роду таблиць, схем і т.п.

3. Формування світоглядних  висновків. Це здійснюється на  широкій межпредметній основі  за допомогою аналізу великої  кількості фактів, виділення в  них істотного, головного, широкого узагальнення.

4. Формування в учнів  уміння використовувати знання  даного предмета під час вивчення  інших предметів і в процесі  практичної діяльності.

5. Розвитку в учнів інтересу  до вивчення предмета. Цьому сприяє  систематична постановка проблемних  питань.

6. Вихованні узагальнених  умінь і навичок, тобто таких, які використовуються під час  вивчення не одного, а кількох  навчальних предметів.

Міжпредметні зв'язки повинні органічно випливати із змісту навчального матеріалу, не руйнувати його структуру, логіку викладу і підкорятися досягненню певних навчально-виховних цілей.