Методика викладання світової літератури як наука

Учителю необхідно знати, з якими портретами учні вже знайомі. Для систематизації матеріалу потрібне його плану-ііаііпя і и середніх, і її старших класах. Пропонуємо фрагмент календарно тематичного плану, який складає вчитель на початку навчального року. У розділі «Наочність» фіксуються відомості про портрети, репродукції, фотографії, гравюри тощо. Записуються кілька найвідоміших назв, позаяк під час планування ще важко остаточно визначити кількість потрібних для кожного уроку портретів.

Хоч як використовувався б на уроці портрет, головне — доречне, гармонійне поєднання його з темою уроку. На завершальному уроці доцільно провести виставку портретів, до яких зверталися упродовж вивчення теми. Це допоможе закріпити і систематизувати здобуті знання.

Портрет по-справжньому «заговорить» на уроці, якщо дібрати до нього цікавий додатковий матеріал. Наприклад, до портрета І. Тургенева роботи І. Рєпіна (1874) підійде словесний портрет письменника, який залишив нам теоретик анархізму, князь П. Кропоткін:

«Зовнішність Тургенева добре відома. Він був дуже гарний: високий на зріст, міцної статури, з м'якими сивими кучерями. В його очах світився розум, і вони не були позбавлені гумористичного вогника, а манери... він вирізнявся простотою і відсутністю афектації».

Матеріал для додаткового повідомлення можна знайти і в художніх творах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

21. РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ УЧНІВ У СИСТЕМІ ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ

Мова — засіб комунікації, спілкування.Ще Плутарх наголошував: «Сила мови полягає в умінні виразити багато в небагатьох словах». Один із перших у світі мислителів-діалектиків, який залишився в історії втіленням ідеального мудреця, Сократ найголовнішим методом викладання вважав евристичну бесіду. Це підтверджує і його вислів, який дійшов до нас із сивої давнини і залишається актуальним у сьогоденні. Мовна культура людини визнана пріоритетною складовою її загальної культури.

Великі можливості для розвитку як усного, так і писемного мовлення учнів відкриваються не лише на уроках рідної мови та літератури. Твори світової класики в школах України вивчають у перекладах. Залучаючи у шкільний курс «Зарубіжної літератури» твори в найкращих українських перекладах, ми надаємо можливість учням опанувати саме нормативну літературну мову, звільняючись від суржику, арго, діалектизмів тощо. На уроках зарубіжної літератури відкриваються необмежені можливості розв'язання проблеми розвитку мовленнєвої діяльності учнів. Але для цього необхідно:

• щоб у шкільні програми із зарубіжної літератури потрапили твори у кращих перекладах визнаних вітчизняних майстрів слова;
• на високому науково-методичному рівні було розроблено і втілено у шкільну програму чітку, логічну систему розвитку мовленнєвої діяльності учнів під час вивчення творів світової класики;
• щоб учителі зарубіжної літератури мали відповідну підготовку для розв'язання цієї проблеми.

З'ясувавши теоретичні позиції мовлення та усвідомивши їхнє значення, доцільно розробити методику застосування кожної з них. А для цього важливо визначити загальну мету роботи з розвитку мовлення, а саме: розвивати в учнів вишукану літературну (усну та писемну) мову, ефективно використовуючи художні засоби і власний мовленнєвий запас. Для реалізації поставленої мети необхідно виконувати такі завдання:

• постійно збагачувати словниковий запас учнів;
• вчити використовувати всі типи наявних словників; тлумачний словник зробити настільною книгою учнів;
• розвивати в учнів уміння:
• уважно слухати й запам'ятовувати;
• правильно, вдумливо, виразно читати й розуміти прочитане;
• переказувати стисло і близько до тексту; вчити напам'ять і виразно декламувати;

 оригінально відтворювати вивчений матеріал;

□ висловлювати власні думки;

• емоційно реагувати на події, характери героїв, їхні вчинки тощо;
• користуватися художніми засобами;
• доречно використовувати як в усній, так і писемній мові прислів'я, приказки, крилаті вислови тощо;

□ будувати своє висловлювання в логічній послідовності зі 
вступом, головною частиною та висновком тощо.

Усна і писемна мова пов'язані між собою, вони виконують одну функцію — спілкування між людьми, але реалізується це по-різному.

Усне мовлення відбувається безпосередньо під час живого спілкування людей за допомогою звукової мови. Для активного живого спілкування на уроках зарубіжної літератури методичною наукою створено відповідні умови — визначено мету, змістову базу, арсенал методичних засобів.

Система роботи з розвитку усного мовлення на уроках зарубіжної літератури повинна розроблятися з урахуванням вікових особливостей учнів (середні та старші класи); етапів вивчення художнього твору (підготовка до сприйняття, читання, підготовка до аналізу, елементи аналізу, аналіз та інтерпретування прочитаного, підсумкові заняття, творчі роботи); структурних елементів уроку (тема, епіграф, ланцюжок навчальних ситуацій), а також роботи з наочністю, ТЗН тощо.

Писемне мовлення виражене графічними знаками написане. Розвиток писемного мовлення учнів у процесі вивчення творів світової літератури ефективно здійснюватиметься, якщо буде виконано такі завдання:

• проведено попередню усну та писемну підготовку;
• визначено методичну систему забезпечення поетапного навчання учнів через різні види писемних робіт з урахуванням вікових особливостей школярів;
• основним фактичним матеріалом для розвитку писемного мовлення повинен бути літературно-художній текст, а додатковим — твори інших видів мистецтв.

Розвиток усного і писемного мовлення на уроках зарубіжної літератури повинен відбуватися постійно у певній логічній послідовності, лише тоді він матиме ефективні наслідки і впливатиме на загальний усебічний розвиток особистості учня.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

25. ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З ЛІТЕРАТУРИ

Позакласна робота з літератури — це застосування системи заходів (які проводяться в позаурочний час) з певною навчально-виховною метою, завданнями

і науково-методичним забезпеченням.

Одним з ефективних способів розв'язання проблеми підвищення якості вивчення літератури в школі.може стати повернення до активної методики позакласної роботи з літератури. Цій проблемі приділили неабияку увагу вчені-методисти: Д. Білецький, О. Ісаєва, Ж. Клименко, Л. Мірошниченко, В. Неділько, Р. Токмань, Ю. Холодна та ін.

Праці цих учених призначені для вчителів-словесників, методистів, студентів філологічних факультативів. Аналіз таких праць дає змогу стверджувати, що позакласна робота з літератури — це система заходів з певною навчально-виховною метою, завданнями і науково-методичним забезпеченням, які проводяться в позаурочний час.

Позакласна робота як складова шкільного літературного курсу успадкувала від нього ті самі принципи, вимоги і завдання, однак виконує і власні функції, а саме:

• підвищує інтерес учнів до світової літератури;
• надає допомогу під час підготовки до уроку або є його продовженням;
• допомагає глибше зрозуміти твір, що вивчається;
• розвиває творче мислення і грамотну мову;
• активізує інтереси і творчі можливості учнів;
• розширює світогляд школярів;
• задовольняє духовні потреби;

— допомагає ефективно використовувати дозвілля. 
Позакласна робота з літератури відрізняється від класної

безліччю своїх форм. Серед них: вечори, диспути, інтерв'ю (з письменниками, літературними героями та ін.), ігри, клуби, гуртки, лекторії, журнали, зустрічі (з письменниками, композиторами, артистами та ін.), літературні кафе, університети культури, читацькі конференції, олімпіади, відвідування виставок, кінофільмів з подальшим обговоренням, краєзнавство, екскурсії (зокрема й заочні) та ін.

Важливо зазначити, що форми позакласної роботи з літератури — не самоціль, вони можуть взаємодіяти з іншими наявними методичними формами. Наприклад, до засідання гуртка можна підготувати літературну газету, виставку, а на самому засіданні провести евристичну бесіду, диспут або літературну гру.

Кожна форма має свої методичні спектри ефективної реалізації. Головне завдання вчителя — залучити до позакласної роботи учнів за їхніми здібностями, допомогти розвивати їх, щоб школярі могли легко і правильно визначатися у своїх бажаннях, здійснити своє покликання. А зробити це й учителю, й учню допоможе звернення до книжки, до кращих творів світової літератури. Читання класичного роману — це банкет, гідний богів. Допомогти учням взяти в ньому участь — покликання вчителя. Не вважатимемо себе і наших учнів зайвими на банкеті мудреців, визначимо на ньому і свої місця, і тоді відкриються нам безмежні можливості спілкування з прекрасними творіннями письменників, учених, істориків усіх часів і народів. Наші учні правильно оцінять свої здібності, їхнім очам відкриються нові невідомі горизонти.

 

 

 

 

 

 

7 Типологія уроків світової літератури

Відомо кілька підходів до класифікації уроків, кожний з яких відрізняється певною ознакою. Уроки класифікують на основі: а) дидактичної мети (І.Огородников, І Казанцев, В.Онищук); б) мети організації занять, змісту і способів проведення уроку (М.Махмутов); в) основних етапів навчального процесу(С.Іванов); г) дидактичних завдань, що вирішуються на уроці (Н.Яковлєв, А.Сохор); д) методів навчання(І.Борисов); е) способів організації навчальної діяльності учнів (Ф.Кирюшкін). 

Достатньо ґрунтовно структура уроку розроблена М. Махмутовим, який запропонував класифікувати уроки, взявши за основу мету організації, детерміновану загально-дидактичними завданнями, характером змісту навчального матеріалу і рівнем знань учнів. Згідно з цим підходом він виділив такі п'ять типів уроків:

¾ уроки вивчення нового матеріалу (1-й тип);

¾ уроки удосконалення знань, умінь і навичок (2-й тип);

¾ уроки узагальнення та систематизації (3-й тип);

¾ комбіновані уроки (4-й тип);

¾ уроки контролю і корекції знань, умінь і навичок (5-й тип).

Урок вивчення нового матеріалу. Метою даного уроку є оволодіння учнями новим матеріалом. Для цього школярі повинні залучатися до розв'язання таких дидактичних завдань як засвоєння нових понять і способів дій, самостійної пошукової діяльності, формування системи ціннісних орієнтирів. Форми такого навчання можуть бути найрізноманітніші: лекція, пояснення вчителя з залученням учнів до обговорення окремих питань, евристична бесіда, самостійна робота з підручником, іншими джерелами, проведення експериментів, дослідів і т.д. Тому і види уроків, що використовують у межах цього типу уроку, є досить різноманітні: урок-семінар, кіно-урок, урок теоретичних і практичних самостійних робіт, комбінований урок.

Урок удосконалення знань, умінь і навичок. Основні дидактичні завдання, які розв'язуються на цих уроках наступні:

а) систематизація і узагальнення нових знань;

б) повторення і закріплення раніше засвоєних знань;

в) застосування знань на практиці для поглиблення і 
розширення раніше засвоєних знань;

г) формування умінь і навичок;

д) контроль за вивченням навчального матеріалу і вдосконаленням знань, умінь і навичок.

Видами цього типу уроків є: а) уроки самостійних робіт (репродуктивного типу – усних і письмових вправ); б) урок-лабораторна робота; в) урок практичних робіт; г) урок-екскурсія; д) урок-семінар.

Урок узагальнення та систематизації знань, умінь і навичок покликаний вирішувати два дидактичні завдання: 1) встановлення рівня оволодіння учнями теоретичними знаннями і методами пізнавальної діяльності з вузлових питань програми, які мають вирішальне значення для оволодіння предметом в цілому, і 2) перевірка та оцінка знань, умінь і навичок, учнів з усього програмного матеріалу, який вивчається протягом тривалого періоду — чверті, півріччя і за весь рік навчання.

 

8. Нестандартні уроки світової літератури

Нестандартним є такий урок, дидактична мета якого досягається за допомогою прийомів і засобів, що здатні приносити задоволення його учасникам від самого процесу навчання, а не тільки від отримуваних результатів. "нестандартний урок” передбачає наявність стандартних уроків. Стандартні уроки — це ті, які дають обов’язковий мінімум знань. 
Свого найвищого й найповнішого виявлення нестандартний урок набуває в різноманітних інтерактивних та/або ігрових формах. Нестандартним уроком чи уроком у формі гри може бути і урок творчого читання, і урок культурологічного аналізу тощо.

Нестандартні уроки — оригінальні за формою, із застосуванням незвичних методів і прийомів. Такі уроки найчастіше проводжу в 5-7 класах, щоб не зупинятися на досягнутому, впроваджую у практику інноваційні технології. Нестандартний урок — це свято, і головне при цьому — підготовка до нього, передчуття чогось незвичного, радісного. Це активізує учнів, формує у них допитливість, позитивне ставлення до навчання. Та й урок взагалі — це творчість, він не може бути без імпровізації, живої думки. Використовую чимало видів нестандартних уроків. Уроки, знайомлять дітей з позапрограмними творами, розширюють кругозір, розвивають мислення. Знайомлять дітей з творчістю А.Барто, Дж. Родарі, Е.Т.А. Гофмана. Уроки, які розвивають вміння аналізувати текст, навчають учнів насолоджуватитись літературою як мистецтвом слова: уроки-дослідження, уроки-загадки, уроки-заперечення. Це казка О.Уайльда "Чи був ти щасливий Щасливий Принц?”, Г.К.Андерсена "Соловей”. Більш за все діти полюбляють уроки, що розвивають пам’ять, акторські здібності, тобто уроки-концерти, рольові ігри, театралізовані уроки С.Маршака "12 місяців”, О.Пушкіна "Казка про мертву царівну”, Марка Твена "Пригоди Тома Сойєра”. Також не без уваги залишаються уроки, які розвивають писемне мовлення: фантазії, уроки-листи. Свої послання пишуть Попелюшці, Каю, Герді, Пеппі. Для учнів 5-х класів на початку навчального року нелегко перенести одразу таку кількість нових учителів, з масою незрозумілої інформації. Але минає навчальний рік, збігло чимало часу: щось змінилося, а щось залишилося незмінним. П’ятикласники підросли, змінилися. Вони навчилися знаходити відповіді на ті чи інші запитання, познайомилися з творами відомих письменників, літературними героями, які навчили їх розуміти де Добро чи Зло, знаходити друзів, досягати успіхів, писати листи улюбленому персонажу твору, випускати газету "Скарбниця мудрості”, а найбільше люблять створювати проекти, які завжди потребують чималої підготовки. Діти об’єднуються в групи, вибирають тему і з великим задоволенням демонструють свою роботу. І всьому основа — це творче, нестандартне мислення педагога, прагнення учнями кращих результатів у навчанні, любов до дітей і своєї професії. Саме тоді успішними будуть і нестандартні уроки, і діяльність учителя вцілому.