Методика викладання світової літератури як наука

І етап. Підготовка до сприйняття ліричного твору.

   Для того, щоб викликати  в учнів інтерес до вірша, вчитель готує цікаві матеріали.

ІІ етап. Читання ліричного твору.

Вчитель використовує метод творчого читання.

Вірш можна читати на природі, біля пам'ятника поетові, в меморіальному музеї, у класі тощо. Прочитати вірш може сам учитель, у запису майстер художнього слова, або добре підготовлений учень.

   Вчитель враховує, якими  декламаційними навичками учні  володіють і яких їх потрібно  вчити.

   Вдалий музичний супровід, виразне читання зумовлюють успішне  проведення ІІІ етапу уроку. Його назва − "навчальна пауза", "емоційна пауза" або "естетична пауза".

 Термін "естетична пауза" виник тому, що після сприйняття  вірша учневі необхідно побути  на самоті зі своїми почуттями  і думками, розібратися в них.

Головна мета "естетичної паузи" – дати можливість учневі самостійно визначити естетичну цінність ліричного твору.

Під „навчальною паузою” слід розуміти обмежений час, що вчитель відводить після прочитання ліричного твору для самостійного його осмислення  та оцінювання, які дають імпульс для саморозвитку і самовиховання.

IV етап  – повторне читання – можна використовувати двічі: після навчальної паузи та після використання елементів аналізу.

Після навчальної паузи використовуємо прийом читання про себе. Можна з прийомом читання під музику.

V етап. Словникова робота. Його мета – з’ясування лексичного значення незрозумілих учням слів або словосполучень для усвідомлення змісту ліричного твору в цілому.

Можна використовувати такі прийоми:

1. Учитель звертає увагу учнів  на наявність позначок біля  незрозумілих слів або словосполучень. Учні читають пояснення у виносках.

2. Учитель пропонує учням самостійно  пояснити незрозумілі слова і  словосполучення.

3. Під керівництвом учителя учні  намагаються пояснити незрозумілі  слова і словосполучення за  допомогою контексту.

4. Використовується прийом синонімічного ряду.

VІ етап. Бесіда за змістом прочитаного. Вона спрямована на перевірку розуміння змісту твору, що вивчається. Проводимо її різними способами: запитання будуть спрямовані на зміст кожної послідовно визначеної частини вірша або поставлені лише до тих частин, які визначені вчителем як достатні для розуміння головного змісту твору.

VІІ етап. Використання елементів аналізу.

Необхідні для аналізу художнього твору відомості послідовно розподілені у рубриці „Теорія літератури”.

VІІІ етап. Повторне читання. Використовується з метою перевірки розуміння учнями змісту художнього твору та рівень його емоційного сприйняття.

ІХ етап. Вивчення напам’ять.

Пам’ять – це здатність закріплювати, зберігати і відтворювати у свідомості будь-що.

Основні процеси пам’яті – це запам’ятовування, відтворення та забування.

Х етап. Підсумкові заняття. На таких заняттях учитель перевіряє, чи вдалося йому разом з учнями реалізувати навчально-виховну мету.                                                         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Етапи вивчення художнього твору

Перший етап вивчення літературного твору в школі — підготовка до сприйняття. Його мета — зацікавити учнів, пробудити в них бажання прочитати певний твір.

Для цього використовуються такі методичні прийоми та форми роботи:

• слово (або лекція) вчителя;
• фронтальна (або індивідуальна) бесіда;
• самостійне читання (вдома чи в класі) запропонованої вчителем додаткової літератури;
• спільна робота учнів та вчителя з картинами, ілюстраціями до творів тощо;
• словникова робота;
• прослуховування музичних творів;
• регляд слайдів, діафільмів, уривків з кіно-, теле- та відеофільмів, які не ілюструють твір, а містять цікавий для учнів додатковий матеріал;
• екскурсії до музеїв, пам'ятників, пам'ятних місць тощо;
• використання Інтернету.

Творчий учитель сам обирає форму та методи, прийоми та способи реалізації мети; враховує кількість часу, необхідного для вступного заняття, вік учнів, особливості кожного окремого тексту та характер наявного фактичного матеріалу. Так, на етапі підготовки до сприйняття казок цікаво повернути школярів у світ дещо призабутих казкових героїв. Зробити це ефективно можна під час заочної (або очної!) екскурсії у мальовничий куточок України, який міститься на околиці Ялти, неподалік таємничої скелі Ставри-Кая і водоспаду Учан-Су, — Галявину казок. Біля декоративної брами нас зустрічають тридцять витязів прекрасних, а згодом — Царівна-Лебідь, Мауглі та Багіра, Кіт у чоботях, Буратіно, Соловей-розбійник, Хазяйка Мідної гори, з якими разом ми в дитинстві мандрували світом, шукали золотого ключика, боролися за справедливість, захищали скривджених, відстоювали добро, навчаючись відрізняти його від зла. Тож повернемося ще раз до цього дива — казки.

 

16. Особливості вивчення епічних творів Програма пропонує для вивчення учням загальноосвітньої школи твори різних літературних родів. Кожен з цих родів має своє визначення та особливості, які й зумовлюють різні підходи до їх осягнення. Отже, бачення і розуміння особливостей кожного літературного роду необхідні для ефективного дослідження різних родів.

На відміну від лірики, де «навколишня дійсність зображається через передачу почуттів, настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора», драми, яка «зображає дійсність безпосередньо через висловлювання та дію самих персонажів», в епосі подається «об'єктивна картина навколишньої дійсності». Чітка визначеність епічного твору криється в його оповідному характері. Оповідна основа епічного твору настільки сповнена естетичною енергією, що виникає потреба осмислити роль оповідача в його структурі, котрий може виступати від першої або третьої особи як персоніфікований оповідач, не ототожнюваний з особою автора. Кількість оповідачів, наявність різних поглядів — ознака спрямованості епосу до максимальної об'єктивності. Різноманітність форм оповіді свідчить про багаті художні можливості епосу, в якому осягається світ у його багатогранності, складності та єдності.

Теоретична основа вивчення епічних творів у школі спирається на положення, висвітлені у літературознавстві та пси-холого-педагогічних науках. Вони були враховані під час розроблення критеріїв добору епічних творів для шкільних програм.

На підготовчому етапі вчитель у логічній послідовності має виконати таку роботу:

1. Знайти у чинній шкільній програмі планову тему, звер 
нувши особливу увагу на вказівки в дужках.

2. Вивчити анотацію до теми і визначити, на що потрібно звернути увагу під час читання художнього твору

3. Уважно, з олівцем у руці, перечитати художній твір. Відповідно до анотації програми зробити позначки, вставити закладки, виписати необхідні цитати.
4. Звернутися до календарно-тематичного плану, складеного на початку навчального року, і, якщо з'явилася нова інформація, доопрацювати його.

5. Звертаючись до матеріалу, визначеного  у рубриках календарно-тематичного плану, вивчити літературу до програмової теми, підготуватися, якщо потрібно, до читання текстів напам'ять, дібрати наочність.

6. На підставі календарно-тематичного плану скласти план чи плани уроків відповідно до кількості годин, визначених програмою, і, використовуючи матеріал, запропонований у календарно-тематичному плані, написати конспект.
7. Ефективність уроку літератури залежить не лише від першої умови — написання плану-конспекту, який би відповідав усім вимогам до нього методичної науки, а й не менш важливої умови — якісної його реалізації. Для цього на завершальній стадії підготовчого етапу вчитель має вивчити конспект, продумати різні його інтерпретації, ще раз переглянути художній текст, щоб легко і швидко зорієнтуватися в ньому на уроці.

Виконавчий етап — реалізація запланованої вчителем роботи на уроці, підсумковий етап — самоаналіз виконаної роботи.

 

 

 

18.  ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ ДРАМАТИЧНИХ ТВОРІВ

«Драма — мистецтво найвищого рівня цивілізації»

Драма — літературний твір, побудований у формі діалогу і призначений для сценічного виконання. Як літературний твір, драма досить широко представлена у шкільних програмах для учнів середньої та старшої ланки.

Вперше поняття про драму як літературний рід і про трагедію як жанр драматургії подається під час вивчення у 8 класі творів Есхіла «Прометей закутий» і В. Шекспіра «Ромео та Джульетта».

Учні старшої ланки драматичні твори вивчають у кожному класі, а саме:

9 клас: В. Шекспір «Гамлет», Мольер «Міщанин-шлях-тич», Й.-В. Ґете «Фауст».

10 клас: Г. Ібсен «Ляльковий дім», А. Чехов «Вишневийсад», М. Метерлінк «Синій птах», Б. Шоу «Пігмаліон» (завибором).

// клас: Б. Брехт «Матінка Кураж та її діти», М. Фріш «Санта Крус», Ф. Дюрренматт «Гостина старої дами», Е. Ионеско «Носороги» (за вибором).

Головна мета вивчення драматичного твору в школі — це засвоєння двоєдності його художньої природи: літературної і театральної, що сприятиме вихованню вдумливого читача і кваліфікованого глядача.

Важливо, щоб учні з бажанням і зацікавленням читали і глибоко розуміли твори, які пишуться автором не для читання, а передусім для постановки на сцені. Тоді ми повернемо їх до театру, про який великий Мольєр писав: «Театр ... володіє безмежними можливостями для виправлення характеру ... Ми завдаємо порокам тяжкого удару, виставляючи їх на загальне посміховище».

Для ефективної реалізації поставленої мети розглянемо вже визначені нами загальні етапи вивчення драматичних творів:

• підготовка до сприйняття твору;
• читання твору;
• підготовка до аналізу;
• аналіз твору;
• підсумкові заняття;
• творчі роботи.

І. На етапі підготовки до сприйняття драматичного твору потрібно добирати такі матеріали, які б зацікавили учнів. Слід дбати, щоб вони мали насамперед загальноінформаційний, науковий та методичний характер.

1. До загальїюінформаційного матеріалу належать відомості про Історію театру або написання драматичних творів; окремі відомості з біографій драматургів, пов'язані з програ-моіііім твором; висловлювання відомих критиків, письменників про драматурга, листи або інші джерела, в яких містяться ці кавники, що стосуються митця.

2. До наукового матеріалу належать насамперед літературознавчі відомості, коментарі, пояснення слів тощо.

За роки навчання у школі учні повинні отримати загальні поняття про драму та драматичні жанри, як цього і вимагає програма.

Драма (від грец. — дія) — один з літературних родів, який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення.

Користуючись цим визначенням, учитель допоможе учням під час читання драматичного твору уявити театральну сцену та дії на ній.

III. На етапі підготовки до аналізу драматичного твору проводяться такі види робіт: фронтальна бесіда, спрямована на розуміння змісту прочитаного; словникова робота; повторне читання «Зауважень до панів акторів» та ін. Важливо, щоб усі види робіт були підпорядковані домінантній меті: перевірити, наскільки глибоко і правильно учні зрозуміли зміст прочитаного.

VI. Творчі усні та письмові роботи учнів логічно продовжують етап підсумкових занять, але мають більше індивіду 
ально-творчий характер. На цьому етапі вчитель звертаєтьсядо наявного в методиці арсеналу методів, прийомів, видів таформ роботи. Важливо лише, щоб він дібрав найефективніші,

враховуючи навчально-виховну мету цього етапу: на основі вивчення драматичних творів світового письменства розвивати творчі здібності учнів, навички усної та писемної мови, вміння створювати себе самого. Визначена мета може мати логічне продовження залежно від бачення її вчителем, учнями та перспектив кожного класного колективу. Домінантним методом на цьому етапі виступає репродуктивний метод з властивими для нього прийомами, спрямованими на види навчальної діяльності учнів, а саме: складання плану, підготовка усних відповідей, повідомлень, доповідей, написання різних видів творчих робіт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

19. Особливості вивчення біографії письменника на уроках зарубіжної літератури усередніх класах

иоганн-Вольфган Ґете писав, що «лише в людях пізнати себе може людина...». Традиційно життєвий шлях письменника розглядається на етапі підготовки до сприйняття художнього твору. У цей час визначати,ся принципи добору біографічного матеріалу, методи і прийоми  його реалізації.

У 5 8 класах творчий шлях письменника неможливо вивча-іи и ПОВНОМУ обсязі, окрім тих біографічних епізодів, що безпосередньо пов'язані і програмовим твором. Методичні форми ииіічеіпія і.ікііх епізодів різноманітні: слово (розповідь) учителя про письменника; робота з портретами; екскурсія до музею, на виставку, до пам'ятника тощо; використання фотографій, картин, ілюстрацій, які розкривають особистість письменника й допомагають відтворити колорит його доби.

Розпочинаючи вивчення теми «Казки Джанні Родарі», учитель має зацікавити п'ятикласників постаттю визнаного в усьому світі казкаря. Він може повісити портрет письменника, написавши на дошці: «Смачного!», а поряд намалювати казкові хмарки й сонечко, прикріпити малюнки, зроблені учнями попередніх років за мотивами казок Джанні Родарі. Доїм п.по у класі влаштувати виставку книжок письменника.

20. Особливості ВИВЧЕННЯ БІОГРАФІЇ ПИСЬМЕННИКА У СТАРШИХ КЛАСАХ

Вивчаючи життєвий і творчий шлях письменника в старших класах, необхідно враховувати знання, набуті учнями раніше, органічно вводити їх до нового навчального курсу. Тут важко визначити якісь постійні методи, прийоми та форми роботи, бо кожен письменник — неповторна особистість, яка потребує окремого підходу.

Дослідження біографічного матеріалу можна вести такими шляхами:

1. спочатку розглядається біографія письменника, а потім його творчий шлях;
2. біографія письменника розглядається одночасно з його творчістю;
3. біографія розглядається частково, незалежно від того, перший чи другий шлях дослідження біографічного матеріалу обрано.

Ці шляхи окреслюють укладачі програм, де в анотації зазначено: «Життєвий шлях письменника», «Життєвий і творчий шлях письменника», «Біографічний нарис», «Короткі відомості про письменника» та ін.

Біографічний матеріал варто добирати за рубриками, а потім використовувати в тій логічній послідовності, якої потребує тема.

1. Портрет письменника (картини, гравюри, ілюстрації, фотографії тощо). Видавництво «Мистецтво» випустило альбом «Український живопис» (К., 1985; 100 вибраних творів), де представлені портретні роботи відомих художників — О. Мурашка, А. Монастирського, Ф. Кричевського, О. Шовку-ненка, М. Божія, К. Філатова та ін. Раніше це видавництво випустило комплекти портретів: «Классики зарубежной литературы» — художники В. Сокол та I. Шевцов; «Прогрессивные писатели капиталистических и развивающихся стран» — художник В. Васянович.