Шпаргалка з "Інформатики"

Залежно від виду систем, які пов’язуються потоком:

• горизонтальний, який належить до одного рівня ієрархії логістичної системи;
• вертикальний - від верхнього рівня логістичної системи до нижнього.

Залежно від місця проходження:

• зовнішній, що циркулює всередині логістичної системою і зовнішнім середовищем;
• внутрішній, що циркулює всередині логістичної системи або її окремого елемента.

Залежно від напрямку по відношенню до логістичної системи:

• вхідний;
• вихідний.

За видом носіїв інформації:

• на паперових носіях;
• на магнітних носіях;
• електронні;
• інші.

Залежно від призначення:

• директивні (управляючі);
• нормативно-довідкові;
• обліково-аналітичні;
• допоміжні.

Взаємозв’язок матеріального та інформаційного потоків є очевидним, однак відповідність одного потоку іншому є умовною. Власне кажучи, вміст матеріального потоку, як правило, відображають дані інформаційного потоку, але за часовими параметрами вони можуть не збігатися. На практиці в логістичних системах матеріальні та інформаційні потоки нерідко випереджають або запізнюються один щодо одного.

Векторна взаємовідповідність  матеріальних та інформаційних потоків  також має специфічну особливість, яка полягає в тому, що вони можуть бути як односпрямовані, так і різноспрямовані:

• випереджаючий інформаційний потік у зустрічному напрямку містить, як правило, відомості про замовлення;
• випереджаючий інформаційний потік у прямому напрямку-це попередні повідомлення про майбутнє прибуття вантажу;
• одночасно з матеріальними потоком йде інформація в прямому напрямку про кількісні та якісні параметри матеріального потоку;
• услід за матеріальним потоком в зустрічному напрямку може проходити інформація про результати приймання вантажу за кількістю або за якістю, різноманітні претензії, підтвердження.

Шлях, яким рухається інформаційний  потік у загальному випадку може не збігатися з маршрутом переміщення  матеріального потоку.

Вимірюється інформаційний потік  кількістю обробленої або переданої  інформації за одиницю часу. Інформаційний потік ґрунтується на переміщенні паперових або електронних документів. Залежно від цього, він може вимірюватися або кількістю оброблених і переданих одиниць паперових документів або сумарною кількістю документорядків у цих документах, або кількістю інформації (біт), яка міститься в тому чи іншому повідомленні.

Інформаційний потік характеризується такими параметрами:

• джерело виникнення;
• напрямок руху потоку;
• періодичність;
• вид існування;
• швидкість передачі та прийому;
• інтенсивність потоку та ін.

Управління інформаційним потоком  можна здійснювати таким чином:

• змінюючи напрямок потоку;
• обмежуючи швидкість передачі до відповідної швидкості прийому;
• обмежуючи обсяг потоку до величини пропускної здатності окремого вузла або ділянки шляху.

20. АІТ

Сучасні інформаційні технології також називають автоматизованими інформаційними технологіями, підкреслюючи роль, яку відіграють в цих технологіях засоби автоматизації. У автоматизованій інформаційній технології (АІТ) підприємства всі економічні чинники і ресурси відбиваються в єдиному інформаційному середовищі (єдиному інформаційному просторі) у вигляді сумісних даних. Це дозволяє розглядати, наприклад, процес ухвалення рішення як побудову і дослідження інформаційної моделі, що показує, які зміни відбудуться з ресурсами підприємства при виконанні тих або інших дій. При цьому з самими ресурсами спочатку нічого не відбувається – в процесі моделювання використовуються тільки дані про їх стан і сценарій зміни різних параметрів цих станів.

Для того, щоб ефективно управляти підприємством в сучасних умовах, необхідно:

• вести моніторинг основних виробничих і забезпечуваних виробництво бізнес-процесів;
• мати швидкий доступ до архівів документів, проектної і технічної документації, технологічних карт виробничих процесів;
• отримувати інформацію про завантаження робочих місць, переміщення матеріалів по ділянках виробництва, витратах робочого часу;
• проводити регулярну інвентаризацію, реєструвати зміну запасів матеріалів, готової продукції, незавершеного виробництва і, нарешті, детально класифікувати витрати в різних зрізах.

АІТ дає можливість легко маніпулювати багаторазово укрупненими даними, не вдаючись до подробиць, щоб виробити стратегічну лінію дій підприємства. І, водночас, АІТ дозволяє легко "опускатися" на рівень детальної первинної інформації для вирішення тактичних питань. АІТ є динамічним інструментом, за допомогою якого можна передавати повідомлення і аналізувати дані для оперативного управління підприємством, а також будувати моделі стратегічного розвитку підприємства на основі узагальненої інформації про його діяльність за минулі періоди. Для побудови стратегічних моделей можуть використовуватися різні наукові підходи. У автоматизованій інформаційній системі (АІС) точніше, глибше і оперативніше, ніж в традиційному паперовому документообігу, відображається реальний стан підприємства, повніше пояснюються факти, забезпечуються умови можливої взаємозамінюваності ресурсів, виробляються альтернативні варіанти рішень, що дозволяють керівникам ухвалювати обґрунтовані управлінські рішення. Звичайно, навіть сама краща АІС має обмеження і не ухвалює рішення за керівника. Але її використання істотно полегшує процес підготовки рішення і підвищує вірогідність його правильності.

Інформаційні технології – це сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, об'єднаних в технологічний ланцюжок, що забезпечує створення, збір, зберігання, обробку, виведення і розповсюдження інформації для зниження трудомісткості використання інформаційних ресурсів, підвищення їх надійності і оперативності. Розглянемо основні компоненти інформаційних технологій.

Внутрішні і зовнішні джерела інформації. Як внутрішні для підприємства джерела інформації можуть виступати:

• трансакційні системи, призначені для виконання бізнес-операцій і облікових операцій;
• система внутрішньофірмового електронного документообігу;
• документи з електронних сховищ;
• документи на паперових носіях.

До зовнішніх джерел інформації відносяться:

• інформаційні агентства, що поставляють дані як в електронному вигляді, так і на паперових носіях;
• законодавчі і регулюючі органи;
• клієнти і партнери підприємства, що надають дані в електронному вигляді або на паперових носіях.

Інформаційні потоки, що поступають в інформаційну систему підприємства з різних джерел, частково проходять транзитом, частково прямують в інформаційні сховища.

Доставка інформації. Може здійснюватися із зовнішніх і внутрішніх джерел по виділених каналах, по глобальних електронних мережах комерційного або загального призначення, по корпоративних і локальних комп'ютерних мережах. Паперові документи зберігаються в паперовому вигляді в звичайних архівних теках або можуть бути перетворені в електронні копії для зберігання в електронних архівах і передачі в електронному вигляді зацікавленим споживачам.

Управління інформацією. Початкові дані, що поступають в систему з різних джерел, як правило, фільтруються. Зокрема, можуть здійснюватися наступні етапи перетворення:

• перевірка коректності (внутрішня несуперечність даних, безпека внесення даного запису для системи в цілому);
• реформатування (приведення до загального формату відповідно до прийнятих на підприємстві стандартів представлення інформації);
• фільтрація і агрегація даних;
• виключення дублювання даних;
• датування даних (обов'язкове внесення мітки даних відповідно до принципу історичності).

Істотно полегшують користувачам пошук необхідної інформації у внутрішніх архівах створення і ведення метабази (опис структур сховищ даних), яка може заповнюватися адміністратором системи або кінцевим користувачем.

Зберігання інформації. Добре організоване інформаційне сховище володіє властивостями наочної орієнтації даних, історичності, інтегрованості і незмінності в часі. Глибина зберігання інформації зазвичай складає від 10 років для агрегованої (узагальненої) інформації та до 1-5 років (не враховуючи поточного року) для деталізованої інформації. Історичні дані після закінчення певних термінів можуть складуватися в загальносистемному архіві даних, призначеному для довготривалого зберігання на різноманітних видах носіїв (на магнітних стрічках, в оптичних і/або магнітооптичних бібліотеках та ін.). У разі потреби перегляду даних з довготривалого архіву (наприклад, для ретроспективного аналізу тимчасових рядів) вони можуть бути розархівовані і оброблені звичайним способом. Для опису правил функціонування інформаційних архівів, ведення обліку виконуваних архівних операцій і доступу до архівної інформації існують спеціальні засоби ведення метабази і підтримка метаданих.

Аналіз інформації. Основними потенційними користувачами матеріалів з інформаційних сховищ є середня і вища ланка управління, системні аналітики, що використовують історичну і поточну інформацію про діяльність підприємства для підготовки ухвалення рішень по управлінню підприємством. Аналітичні завдання можна розділити за їх виглядом і способом моделювання даних.

Кожен з компонентів перетворення інформації представляє самостійний інтерес. Залежно від конкретного прикладного завдання можуть превалювати ті чи інші складові, використовуватися різні способи роботи з інформацією. Інформаційні системи за своїм призначенням можуть мати реєстраційну, консультаційно-довідкову або інформаційно-аналітичну спрямованість.

Для реєстраційних систем найбільш істотне значення мають такі характеристики, як швидкодія, обсяг інформації, що зберігається, можливість працювати в розподіленому режимі. Такі системи прийнято називати транзакційними, оскільки транзакція є їх основною одиницею зберігання, обробки, аналізу.

                                    21. Доставка інформації

          Вона може здійснюватися із зовнішніх і внутрішніх джерел по виділених каналах, по глобальних електронних мережах комерційного або загального призначення, по корпоративних і локальних комп'ютерних мережах. Для роботи з паперовими документами відпрацьовуються технології формування електронних копій в рамках електронного архіву. Передбачаються методи аналізу неструктурованої і слабоструктурованої інформації, включаючи її пошук і доставку за запитом користувача.

При розподіленій архітектурі підприємства і його інформаційних ресурсів повинна бути забезпечена можливість отримання інформації з різних територіально розрізнених джерел.

 

 

                                          22.Управління інформацією

Початкові дані, що поступають в систему з різних джерел, як правило, фільтруються. Зокрема, можуть здійснюватися наступні етапи перетворення:

• фільтрація і агрегація даних;
• виключення дублювання даних;
• перевірка коректності (внутрішня несуперечність даних, безпека внесення даного запису для системи в цілому);
• реформатування (приведення до загального формату відповідно до принципу інтегрованості даних і інформації);
• датування даних (обов'язкове внесення мітки даних відповідно до принципу історичності).

Доцільно передбачати можливість опису різних структур даних (створення і ведення метабази) як адміністратором системи, так і кінцевим користувачем, причому структура даних, видима з місця кінцевого користувача, повинна настроюватися і під певний тип користувача, і під конкретну вирішувану задачу.

 

                                     23. Зберігання інформації                     

Інформаційне сховище повинне бути побудоване з урахуванням наочної орієнтації даних, історичності, інтегрованості і незмінності в часі. Дані в інформаційному сховищі структуровані за рахунок використання метаданих залежно від рівня агрегації.

Максимальний термін зберігання інформації зазвичай складає для агрегованої інформації не менше 10 років, для деталізованої інформації – близько 4 років. Історичні дані після закінчення певних термінів можуть "складуватися" в загальносистемному архіві даних, призначеному для довготривалого зберігання, який може створюватися на різноманітних видах носіїв (на магнітних стрічках, в оптичних і/або магнітооптичних бібліотеках і ін.). Природно, у разі потреби забезпечуються запит (наприклад, для ретроспективного аналізу тимчасових рядів) даних з архіву і додавання їх в аналітичну систему, у тому числі і в автоматичному режимі.