Ландшафтно-географічний аналіз лісових природоохоронних територій Волинської області

Щорічний об’єм  заготівлі живиці становить – 600 т, березового соку – 10,2 тис. т , грибів – 440 т, ягід і плодів – 379 т, лікарської сировини – 28 т, м’яса диких тварин – 28 т[57].

Зміна площ лісових  ландшафтів Волинської області перш за все залежить від величини рубок. З 1978 року спостерігається зменшення об’єму рубок до 1992 року, зростання до 1994 і знову скорочення до 2007 року.

Велику увагу  при характеристиці лісів Волинської області слід звернути на аналіз лісистості, видового складу та вікової структури лісів. Зокрема, відмітимо, що сучасна лісистість у Волинській області зумовлена різноманітністю фізико-географічних умов і наслідками взаємодії суспільства з природою протягом тривалого історичного періоду. На основі польових досліджень лісів, детального опрацювання фондових (топо карти М 1:100000 станом на 1925, 1950 і 2002 роки) та літературних матеріалів, теоретичного узагальнення зібраного матеріалу і практичного втілення методики дослідження лісових ресурсів Волинської області нами були створені ГІС-моделі моделі масштабів змін лісистості з 1925 до 1950 року, з 1950 до 2002 року, а також в цілому з 1925 до 2002 року (див. Додаток Г)[51].

У період між 1925 і 1950 роками у поширенні лісів  на території області відбувалися  зміни: йшло їх вирубування і відновлення. Війна, проведення вибіркових та суцільних  рубок, заготівля деревини для будівництва суттєво знизили  кількість лісових масивів, площу лісів і лісистість Волинської області. При цьому вирубувалися найбільш цінні види деревних насаджень, зокрема соснові, дубові, ялинові. Тому площа лісових масивів на території Волинської області за цей період часу різко скоротилася. В цілому можна зробити висновок, що лісистість  Волинської області станом на 1950 рік у порівнянні з 1925 роком скоротилася майже в 1,3 рази (з 20% у 1925 до 14% у 1950 році).

За період з 1950 до 2002 року площа лісів у Волинській області суттєво збільшилася за рахунок лісопосадок у тих місцях, які були піддані нищівному винищенню. Окрім того, засаджувались землі, які непридатні для ведення сільського господарства: піски, яри, балки тощо.

 У цілому, за період з 1925 до 2002 року у Волинській області площа лісів збільшилася в 1,4 рази (див. Додаток Г). Це відбувалося завдяки суттєвому збільшенню лісовідновлювальних робіт. Особливо яскраво ця тенденція проявилася у: Ковельському, Локачинському, Любешівському, Рожищанському районах тощо[56].

В загальному по Волинській області з кінця вісімнадцятого століття спостерігається зменшення  лісистості через великі темпи рубок  без достатнього лісовідновлення, а вже 1956 року лісистість почала зростати до 1991 року до максимального її значення – 35,2 %. Зараз лісистість області становить 34% (при середній лісистості в Україні 15,7%). Показник лісистості території має чітку географічну закономірність (див. Додаток А). Південні райони області, що розташовані в межах Поліської низовини, мають високі показники лісистості. У Маневицькому, Шацькому, Ратнівському, Камінь-Каширському, Любомльському, Любешівському, Старовижівському районах спостерігається лісистість в межах 30-55%. У південні райони, що розташовані в межах Волинської височини, лісистість території варіює в межах 1-12%. Найбільша лісистість спостерігається в Маневицькому районі (55,2%), найменша – Локачинському (1,7%) (див. Додаток В).  Як правило, екологічна стабільність території прямопропорційно пов’язана із лісистістю території. Тому було визначено коефіцієнт екологічної стабільності території Волинської області по адміністративних районах, що дозволив виділити:

• екологічно стабільні регіони – Маневицький, Шацький, Ратнівський;
• середньостабільні – Камінь-Каширський, Любомльський, Любешівський, Старовижівський;
• стабільно нестійкі –  Ковельський та Володимир-Волинський;
• екологічно нестабільні –  Турійський, Іваничівський, Рожищенський, Горохівський, Луцький, Локачинський.

 

3.3. Лісові ландшафти як основа розвитку природоохоронних територій Волинської області

 

Оздоровлення  навколишнього середовища та захист поверхні від негативних природних  процесів, вплив на водний баланс території  і рекреаційний потенціал – важливі  екологічні функції лісу. Захисні  лісові насадження у Волинській області займають площу 34,95 тис. га, полезахисні лісові смуги – 1,53 тис. га, залужені, деградовані та радіоактивно забруднені землі, на яких варто було б здійснювати лісомеліоративні заходи – 52,70 тис. га.

Одним із шляхів збереження лісових ландшафтів у їх природному стані, їх позитивні природні властивості впливу на навколишнє середовище є охорона й поліпшення рекреаційних територій і створення природно – заповідного фонду. На даний час створено багато нових заповідних територій і природоохоронних об’єктів з метою збереження осередків непорушеної природи, та цінних і рідкісних рослинних асоціацій, таких, як, наприклад, сосновий бір ялівцево – лишайниковий, сосновий бір ялівцево – зеленомоховий, сосновий бір левкобрієвий, сосняк саротамнусово – мітлицевий, сосновий бір хамедафново – багновий, дубовий субір різнотравно – конвалієвий, грабова діброва зірочникові, вільшина іржаво – осокова[36].

Об’єкти природно-заповідного фонду мають не лише високу природну цінність, але й привабливість, пізнавальний потенціал. Тому вони використовуються для рекреаційних цілей.

Однією з  основних форм охорони природи є  заповідна, яка полягає в охороні  і збереженні тих об’єктів природи, які інтенсивно не використовуються у господарстві і мають наукове, естетичне та культурне значення. До таких об’єктів належать заповідники, заказники, пам’ятки природи (див. Додаток З).

Площа лісових  угідь Волинської області становить 695 тис. га, з них ліси державного значення займають площу 447 тис. га, в  тому числі 368,8 тис. га покриті лісом (88,2%), де функціонують 14 держлісгоспів та Шацький національний природний парк. Однак ліси поширені нерівномірно. Якщо в поліських районах лісистість становить близько 40%, то в лісостеповій зоні - тільки 5%, загальна лісистість території області - 34%.

 За господарським  призначенням державні ліси поділяються  на дві групи. Ліси першої  групи займають 97,7 тис. га. До них  належать ліси зеленої зони (38,1 тис. га), в тому числі ліси  Шацького національного природного  парку (12 тис. га), особливі ліси і лісові масиви (25,7 тис. га), захисні смуги вздовж залізниць (6,3 тис. га), захисні смуги вздовж автодоріг (8,7 тис. га), заборонені смуги вздовж річок (18,9 тис. га). Це - основний вид лісів рекреаційного використання. Лісогосподарські заходи, які здійснюються в цій групі лісів, спрямовані на поліпшення якості і продуктивності насаджень. Проведення вирубок у лісах цієї групи обмежене (див. Додаток Ж).

 Ліси другої  групи займають 331,3 тис. га. До  них належать експлуатаційні  ліси (312,8 тис. га), а також лісові спецзони і спецсмуги (18,5 тис. га). Ліси другої групи є основним джерелом деревини області.

 На території державного лісового фонду області організовано 226 природно-заповідні об'єкти: 20 загальнодержавного значення, площею 19,1 тис. га, та 204 - місцевого значення, площею 61,8 тис. га. Загальна площа заповідного фонду становить 80,9 тис. га, або 20 % загальної площі лісів державного значення. Кожний п'ятий гектар лісів державного фонду області охоплений різними формами природоохоронної заповідності[11].

Природоохоронна цінність заповідних лісів визначається, насамперед, представництвом автохтонних, антропогенно мало змінених лісових  угруповань. Її доцільно встановлювати  на підставі порівняння з існуючим лісовим фондом у цілому. Основними шляхами оптимізації регіональної мережі лісових природоохоронних об'єктів вбачається підвищення її ландшафтно-лісівничої репрезентативності, а також забезпечення територіальної достатності для природоохоронних цілей (див. Додаток К).

При оцінці лісів  і лісових територій для потреб рекреації основними показниками є породний склад лісонасаджень і їх вікова структура. Від біологічних особливостей деревної породи або поєднання різних рослинних угруповань і кущових порід певною мірою залежить мікроклімат ділянки і рекреаційний комфорт.

 Сприятливі  грунтово-кліматичні умови Волинської  області обумовили різноманітність  породного складу лісів. У лісостанах  переважають цінні хвойні (сосна,  ялина), м'яколистяні та твердолистяні  породи. Найбільш поширеними є  хвойні породи, під якими зайнято 225,0 тис. га (60%), друге місце займають м'яколистяні - 87,3 тис. га (24%), а третє -твердолистяні - 57,7 тис. га (16%)[2].

 Для рекреаційних  цілей велике значення має  здатність лісу виділяти кисень  і фітонциди, поглинати вуглекислий газ. В області росте дуб черешчатий і граб, які належать до першої групи фітонцидності; сосна звичайна, ліщина, береза, черемха, малина, відносяться до другої групи фітонцидності. Фітонцидні якості насаджень забезпечують зниження кількості бактерій і мікробів в лісовому повітрі, покращують санітарно-гігієнічні умови відпочинку.

 Повнотність  лісових насаджень - одна з  важливих характеристик рекреаційних  лісів. Насадження з повнотою 0,5-0,7 займають 74,9% покритої лісом  площі, низькоповнотні (0,3-0,4) - 1,1%, високоповнотні (0,8-0,1) - 24% площі, покритої лісом. Найкращими умовами для відпочинку є ділянки насаджень із замкнутістю крон 0,3-0,6. В загальному всі біологічно стійкі ліси області, які володіють високою фітонцидністю, киснепродуктивністю та іншими властивостями, придатні для рекреаційного використання.

 Волинські  ліси багаті на гриби та  ягоди, і їх збирання, особливо  міськими жителями, розцінюється  як один з найпривабливіших  і корисних видів відпочинку. Ягідники та грибні місця в  основному зосереджені в поліських районах області. Серед грибів, що ростуть у лісах області, переважають лисички, зелениці, маслюки, опеньки, сироїжки, білі гриби. Найбільш поширеними з ягід є чорниця, малина, ожина.

 Оптимізація  рекреаційного лісовикористання  в регіоні повинна здійснюватися шляхом рекреаційного районування лісового фонду, тобто розчленування території за природними та економічними умовами в залежності від особливостей і перспектив розвитку рекреаційного господарства.

 Отже, лісові  ресурси займають провідне місце в структурі природно-рекреаційного потенціалу області і можуть задовольняти різноманітні потреби рекреантів у короткотривалому, довготривалому відпочинку, лікуванні, оздоровленні[27].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 4. ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНІ НАСЛІДКИ ГОСПОДАРСЬКОГО ВИКОРИСТАННЯ ЛІСІВ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Загальна площа  лісів у Волинській області сьогодні складає 709 тис. га. Всі ліси розташовані  на землях державної власності. 81% лісів області тепер знаходяться у підпорядкуванні Волинського облуправління лісового та мисливського господарства. Щоправда, цьому передувало протистояння, яке базувалося більше на розподілі інтересів, ніж на здоровому глузді[55].

Лісогосподарський комплекс Волинської області розвивається швидкими темпами. Зокрема, лісове господарство забезпечує покращання якісного складу лісів, підвищення їхньої продуктивності та скорочення строків лісовирощування на підставі досягнень науки і техніки, шляхом проведення рубок догляду за лісом, лісозахисних та лісоохоронних заходів; здійснює контроль за збереженням лісів відповідно до вимог лісового законодавства; виконує сукупність робіт із селекції деревних порід, збору та переробки лісового насіння, вирощування посадкового матеріалу. Кінцевим результатом лісогосподарського виробництва є вирощений стиглий ліс та продукти його переробки[52].

У складі лісогосподарського комплексу Волинської області виділяються  такі галузі: лісохімічна та деревообробна. В економіці регіону відбулося  збільшення обсягів виробництва  у галузі первинної деревообробки (віконні блоки, чорнові меблеві заготовки) і фанерній (виробництво шпону) промисловості. В той же час виробництво продукції лісохімії (добування живиці, екстракту хвойних дерев) скоротилося за всіма видами продукції. Незначного скорочення зазнали такі підгалузі, як лісопильна (пиломатеріали), лісовирощування та заготівля деревини. У перспективі розвиток цих галузей в області повинен спрямовуватися на вирішення таких основних проблем: підвищення питомої ваги лісопромислового комплексу у загальному промисловому виробництві; здійснення реконструкції та модернізації діючих і спорудження нових підприємств відповідно до вимог науково-технічного прогресу; раціональне використання лісосировинних ресурсів на основі заміни та вдосконалення споживання деревної сировини і лісоматеріалів, повного й ефективного застосування всієї маси деревини, включаючи низькоякісну, відходи лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки[50].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.1. Видовий склад лісів Волинської області[25].

 

Важливою складовою  лісогосподарського комплексу є  мисливське господарство. В угіддях  обласного управління функціонують 7 господарств (3 мисливські та 4 лісових  мисливських господарства). За статистичними даними Волинського обласного управління лісового господарства станом на 2009 рік в угіддях Волинського обласного управління лісового господарства перебувають 11710 копитних, 73688 хутрових та 220581 пернатої дичини. Підприємства Волинського обласного управління лісового господарства, за якими сьогодні закріплено 546,2 тис. га мисливських угідь (34,5% від усіх угідь області), активно працюють в напрямку проведення комплексу заходів, спрямованих на відтворення, в тому числі штучне, мисливських тварин, збереження та поліпшення середовища їх перебування[24].

У покращанні екологічної  ситуації у Волинській області важливу  роль відіграють природоохоронні заходи. За статистичними даними Волинського  обласного управління лісового господарства станом на 2010 рік, природно-заповідний фонд (ПЗФ) області складає 388 об’єктів загальною площею 179,5 тис. га, що становить 8,9% території області і перевищує у 2 рази загальнодержавний показник. Серед завдань щодо охорони, використання та розвитку ПЗФ області головними мають виступати: виділення пріоритетів у перспективному розвитку ПЗФ регіону; аналіз сучасної мережі щодо охоплення нею найцінніших природних комплексів, рідкісних видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України; збільшення площі пристигаючих, стиглих і перестійних ділянок лісу, доведення їх питомої ваги до 25% від загальної площі лісів; збільшення відсотку заповідності, створення плану розвитку заповідної справи; проведення досліджень в плані конкретних розрахунків, методичних розробок та рекомендацій з збереження, охорони та раціонального використання територій та об’єктів ПЗФ[52].