Ландшафтно-географічний аналіз лісових природоохоронних територій Волинської області

Березові ліси (Betuleta verrucosae), як і осичники – це вторинні, похідні угруповання на місці  зведених дубових і соснових та мішаних  дубово-соснових лісів. Береза переважає в деревостанах. Інші породи – сосна, осика, рідше дуб, граб – відіграють підлеглу роль. Підлісок звичайно нерозвинений. Зберігаючи ознаки корінних, вихідних лісових насаджень, трав'яний і моховий яруси виявляють певні, причому інколи значні відміни, в зв'язку зі зміною умов виростання. л місці соснових лісів найчастіше виростають березняки: чорницевий (Betuletum verrucosae myrtillosum), біловусовий (В. v. nardosum), рідше – тростиново-куничниковий (В. v. calamagrostidosum arundinaceae), голубомолінієвий (В. v. moliniosum coerulans), злаково-різнотравний (В. v. graminoso-varioherbosum), різнотравний (В. v. varioherbosum), вересовий (В. v. callunosum), орляковий (В. v. pteridiosum aqui-linae), чорницево-довгомошний (В. v. myrtilloso-polytrichosum), лохиново-довгомошний (В. v. uliginoso-polytrichosum) (див. Додаток Б).

3.2. Лісові ландшафти та їх динаміка

Однією із основних формацій в межах Волинської області  є соснові ліси, які займають підвищення рельєфу чи заболочені низини, тобто  зростають в найбільш екстремальних умовах. На підвищеннях поширені сосново – лишайникові асоціації ( сухі бори ), які переважають у північних поліських районах. Дерева в цих лісах порівняно невисокі, зімкнення крон не більше 0,6. В них часто не має підліску. Суцільний трав`яно - моховий покрив утворений 3 –5 видами роду кладонія і цетрарія, а також у невеликій кількості є засухостійкі трави і чагарники: чебрець, тонконіг, булавоносець. Зрідка трапляються кущики вереску, брусниці, толокнянки, специфічні поліські види: вівсянка поліська смолка литовська, гвоздика розчепірена.

На схилах трохи  нище поширені зеленомошні соснові  асоціації ( свіжі, здебільшого вологі бори ). Висота сосни в них у 60 – 80 – літньому віці сягає до 20 – 22 м, зімкнення крон – 0,8, деревостан більш щільний. Це найбільш багаті і різноманітні сосняки Полісся. Серед них виділяються чорничники, які займають найбільш понижені частини рельєфу. Ярус чорниці і інших низькорослих рослин становить приблизно 70% проективного покриття. Вереск, який росте в лісах на всіх рівнях від сухих вершин до боліт, відразу показує, що колись тут була низова пожежа. Проте виділяється як окрема асоціація бір – вересняк, природний, первинний. Він становить невелику смугу між борами лишайниковими і бруснично – зеленомоховими, хоча їх дуже мало[46].

З борів –  зеленомоховиків є ще молінієво  – чорнично – зелено - мохові асоціації, які поширені в більш вологих  місцях ніж чорничники. Деревостан в них високобонітетний. Тут поширена береза і чагарниковий ярус з крушин, які займають низинні рівнини. Тут є і болотна рослинність: багно, буяхи, - а в моховому покриві серед зелених мохів є зозулин льон прямий і сфагн лісовий. До сосняків– зеленомоховиків на багатших грунтах приєднуються сосняки орлякові з домішкою берези. В таких лісах крім типових для сосняків видів трав і чагарників є ще види дубово – соснових лісів: купина, герань, перловик і інші. Грунтово – чагарниковий ярус тут найбагатший по видовому складу. Це є перехідний тип соснових лісів до дубово – соснових.

Нижче по схилу  через сосново – довгомохову смугу переходить в сосоново – біломохову ( сирі бори ). Це болотисті ліси з переважанням серед мохів сфагнуму. Вони поширені переважно на півночі. Деревостани сосни мають висоти 10-15 м у віці 80-100 р через поганий доступ кисню у грунті. В цих лісах завжди присутня береза пухнаста. Видовий склад трав`янисто – чагарникового ярусу бідніший. В ньому переважають багун, журавлина, буяхи, чорниця, молінія, брусниця, пухівка та деякі інші болотні злаки.

На території  Волинської області переважаючим типом лісів є дубово – соснові ( субори ), але через вибіркову вирубку дуба вони інколи перетворюються на сосняки. Грунти тут більш багаті і представлені дерново – підзолистими супіщаними, з прошарками суглинків і помірним, але достатнім зволоженням. Тут складніший склад і будова лісових угрупувань. Верхній ярус становить сосна, висоти якої сягають 25-27 м, нижній ярус – дуб з висотами 16-18 м. Серед сосни зустрічається і береза, серед дуба – осика і вільха. Крім того лісові галявини оточують невисокі дерева третьої величини: дика груша, лісова яблуня, верба козяча, рідше клен, липа, граб. Виділяють ліщинові, крушинові субори, в яких підлісок інколи не виражений. Найбільш поширеними є ліщинові та чорницеві субори. Трав’янисто - чагарниковий ярус багатий за видовим складом і за масою. Мохи є лише в мікропониженнях, навколо стовбурів, на пенькових купинах та на місці кострів[13].

Ліщину через  вирубку її людиною замінює зіновать руська. До ліщини приєднуються бересклети європейський і бородавчатий, барбарис, зрідка калина. В наземному ярусі поширені чорниця, орляк, кислиця, ожина волосяна, смовдь гірський, молінія, конвалія. Серед рідкісних тут зустрічаються орхідеї, лілійні, плауни.

Субори з  підліском з крушини займають більш зволожені місця і поширені більше ніж ліщинові. Підлісок в них густий і представлений крушиною, рябиною, черемхою. Трав`янисто - чагарниковий покрив такий же, як і в попередньому угрупуванні, з переважанням чорниці і молінії. Зустрічаються і деякі лучно – болотні види: щучка дерниста, осока чорна та просяна.

Часто трапляються  дубово – грабові ( груди ) ліси на бідніших грунтах. Вони, як правило, двоярусні, у  другому ярусі яких представлений  дуб, який тут розріджений. Відновлення  його стримується грабом. Реконструкції  та рубки догляду досить ефективні у таких лісах. Підлісок розвинений слабо і представлений копитняком, яглицею, маренкою.

Як правило, на місці вирубок чи згарищ борів  чи суборів виростають березові ліси з берези повислої. На більш сирих  ділянках зростає береза пухнаста. Висота таких деревостанів сягає 25 м. Ці ліси менш довговічні ніж насаджені чи посіяні. Чагарниковий ярус слабо виражений або й зовсім відсутній. У приземному ярусі представлені орляк, вереск, чорниця, молінія а також зелені мохи. Господарська діяльність змінює їх видовий склад та продуктивність[20].

На Волині проходить  південна межа поширення темнохвойних лісів, зокрема ялини. Невеликі площі  їх зберігаються у лісових заказниках: Гірницький, Домаківський, Силікатний, Сільцівський. В Головнянському лісництві збереглися природні ялинники на площі 5,7 га.

Такі ліси найбільш поширені на перезволожених і заболочених  зниженнях, тому серед них переважають  вологі і сирі типи. Деревостани  низько -, рідко середньопродуктивні, як правило, мішані. Тут зростають  також сосна звичайна, береза бородавчата і пухнаста, вільха чорна, осика, рідше граб і дуб звичайний. Переважають ялинові ліси із гіпновим і сфагновим моховим покривом. Чисті ялинові ліси нестійкі проти сильних вітрів, сильно страждають від кореневої губки і опенька, окислюють грунти; проте варто вирощувати мішані ліси з ялиною, бо ялина є важливою лісоутворюючою породою.

На місцях вирубок, або згорілих дубово – соснових, широколистяних ( дубових і грабово  – дубових ) лісів зростають осичники. Вони, як правило, змішані з березою, інколи чисті. Чагарниковому і трав’янистому покриву властиві несталість, значне забур’янення випадковими видами. В лісостеповій частині області є і довготривалі чисті осикові гайки – осикові колки. В таких гайках характерна одноярусність, зімкнутість на 0,6 – 0,9 , деревостани першого класу бонітету. В цих лісах крім осики і берези найчастіше зустрічаються дуб, граб, липа серцелиста, сосна звичайна, яблуня лісова, черешні, берест. В підліску добре розвинена ліщина, рідше бруслина бородавчаста та європейська, крушина ламка. У трав’янистому покриві багато маренки запашної, осоки волосистої, веснівки дволистої, конвалії звичайної, яглиці звичайної, чорниці, тонконога дібровного, які виступають субдомінантами у відповідних асоціаціях. Моховий покрив відсутній. Осичники з часом поступаються дубовим лісам, тільки якщо на них не впливає діяльність людини[13].

По долинах  рік поширені вільхові ліси, для  яких низинний рельєф з достатнім  зволоженням і близьким заляганням підземних вод є оптимальними умовами для їх гарного зростання. Лісоутворюючою породою є вільха клейка ( чорна ). Домішками служать береза пухнаста, сосна звичайна, ясен звичайний, ялина європейська, осика, граб, дуб. У підліску зростає горобина, черемха деякі верби. Трав’яний покрив найбагатший в умовах сильно – і середньопроточного зволоження. В таких лісах можна зустріти малину, ожину, калину. Часто 45 – 50 – метрові стовбури знизу обвиває хміль. Серед трав поширені кропива дводомна, гравілат річковий, війник ланцетний, зюзник європейський, папоротники, фіалка болотна, кислиця звичайна. В більш понижених місцях малина зникає і з’являється чорна смородина. В пониженнях, де вода весною і осінню застоюється, а літом висихає і опускається на глибину 20 – 60 см. зростають самі складні за складом високопродуктивні вільшаники[2].

В лісах Шацького національного парку, площа лісового фонду якого рівна 18,8 тис. га. переважають  соснові насадження, які становлять 70 % лісової площі. Найбільш поширені тут сосняки чорницеві, менш - сосняки  зеленомохові та верескові. Вершини піщаних гряд вкриті сосняками лишайниковими, а їх схили брусницевими. Трав’яний покрив представлений кострицею овечою, що свідчить про те, що тут колись була низова пожежа. У парку значну роль відіграють вільхові ліси, які займають 15 % загальної їх площі, і поширені в пониженнях навколо великих боліт і озер. Це в першу чергу вільшаники кропивні, але є й осокові та гравілатові. Вони служать добрим притулком для багатьох видів тварин, особливо птахів і копитних, а також це могутнє джерело фітонцидів, потужний випаровував надлишкової вологи.

Березові ліси займають 10 % лісової площі і сформовані березою повислою ( на сухих місцях ) і пухнастою ( у вологіших місцях ). Особливо гарні чорницеві та орлякові березняки.

На більш  багатих і вологих грунтах сформувалися дубово – соснові ліси, але вони представлені лише фрагментарно.

Волинь –  лісистий край, генератор кисню для  подільського Лісостепу, фільтр Полісся, акумулятор його вологи. Площа земель лісового фонду області в 1996 році становила 697 287 га, з них вкритих лісом 621 969 га. Найбільші площі зайняті під лісами першої групи – лісами, які виконують санітарно-гігієнічні та оздоровчі, захисні та водоохоронні функції. Так як Волинь – край рівнинний, багатий на опади і йому мало знайомі постійні сильні вітри, то полезахисних і протиерозійних лісових насаджень тут дуже мало[2].

Загальна площа лісових  і інших лісопокритих площ на території  Волинської області становить 682,5 тис. га (33,88% від загальної площі області ), в т.ч. вкриті лісовою рослинністю 637,0 тис. га. Лісистість області становить 34%. З усіх лісів та інших лісовкритих площ ліси першої групи становлять 105,5 тис. га.. Сюди відносяться заповітні лісові ділянки, ліси з науково – історичним значенням, особливо цінні масиви, лісопаркові частини лісів зеленої зони, лісогосподарська частина лісів зеленої зони, захисні смуги вздовж доріг, інші ліси, що мають значення для охорони навколишнього середовища, заборонені смуги по берегах і водоймах. У лісах цієї групи категорично забороняються усі види рубок, за винятком санітарних та лісовідроджуючих, випасання і прогін худоби, влаштування польових тракторних станів, заїздів автотранспорту. Ліси другої групи становлять 445,1 тис. га. Це спеціальні зони і спеціальні смуги, використовувані ліси, ліси національних парків. Ліси КСП належать в основному до другої групи.

По основній функції  використання для виробництва деревини використовується 327,9 тис. га , для захисної, природоохоронної та біологічної мети – 69,4 тис. га., для відпочинку – 2,6 тис. га. Найбільші площі займають ліси, які виконують санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, найменші – полезахисні, протиерозійні.

Слід зауважити, що в  межах досліджуваної території  відбуваються складні процеси перерозподілу  площ лісів, їх вікової структури. В 1995 році площа лісових земель області становила 695 тис. га якою вона була в 1983 році, але вже до 1988 року різко скоротилася. З них 429 тис. га ( 61,7 % ) – ліси держлісфонду, 263 тис. га ( 37,8 % )– ліси спеціалізованих лісгоспів, 3 тис. га ( 0,5%) – інших користувачів. З 1983 по 1995 роки площа лісів держлісгоспів скорочується, а лісів міжгосподарських лісгоспів – зростає.

Ліси державного значення – ліси, що перебувають у віданні  державних органів лісового господарства, а також міські ліси, закріплені ліси та ліси заповідників. Ліси КСП ( Колективних сільськогосподарських підприємств ) – ліси, що розміщені на землях, наданих цим підприємствам у безстрокове користування. І перші, і другі входять до складу єдиного державного лісового фонду.

Область характеризується захисно – експлуатаційним типом  ведення лісового господарства, тому тут велика інтенсивність експлуатації. Штучні насадження у віці 40 років  становлять – 45 %. Внаслідок заміни малоцінних насаджень більш цінними  і продуктивнішими покращується структура лісів.

За останні  роки сталися зміни в площі  основних категорій земель. Лісові землі збільшилися приблизно  на 5,4%, нелісові зменшились на 3,1%. З 1995 по 2000 роки загалом зменшилась площа  лісів першої групи на 10,5 тис. га, в основному за рахунок зменшення площ особливо цінних лісових масивів, тоді як інші категорії лісів збільшили свої межі[1].

Для оцінки якості деревини, як відомо, вивчають її породний склад. На Волині хвойні ліси займають 60% площі всіх вкритих лісом земель, із них 59% становлять масиви сосни звичайної, які поширені переважно на піщаних заплавах річок Прип’яті, Вижівки, Стоходу, Турії, і 1% ялини європейської. Твердолистяні породи займають 16%,серед них посадки дуба чорного – 14,4%, червоного - 0,6%, граба звичайного – 0,5%, ясена звичайного – 0,3%. М`яколистяні породи становлять приблизно 24%. На місцях вирубки дубово - соснових та грабово - дубових лісів зростають березняки ( 9,7% ), та осичники ( 0,4% ), по всій території на заболочених пониженнях, в заплавах річок - вільшаники (14,4% ). Ця картина виявляє наслідок лісогосподарських міроприємств по збільшенню площ цінних порід: сосни збільшилось на 3%, дуба – 8,5%, осики зменшилось на 35%. З 1983 по 1996 роки по об’єднанню “Волиньліс” спостерігається збільшення площ хвойних, твердо- та м”яколистяних порід, проте скорочення площ молодняків, що говорить про недостатнє лісовідновлення.за цей період появились посадки бука.

Держлісгоспи  мають крім лісових земель ( 92% ) і  інші угіддя , серед яких найбільші  площі займають болота, сінокоси, дороги і просіки. Запас хвойних порід становить 46230,0 тис.м3 ( 225,0 тис. га ), твердолистяних – 9370,0 тис. м3 ( 57,7 тис. га, м’яколистяних – 12760,0 тис. м3 ( 87,3 тис. га ). Переважають високобонітетні насадження ( 82,5 % лісової площі ). Низькобонітетні становлять 1,1% на площі 4,3 тис га – ліси несприятливих умов. У лісах Волинської області молодняки займають 162,6 тис. га , середньовікові – 156,4 тис га, пристиглі – 47,2 тис. га, стиглі і пристигаючи – 14,4 тис. га. Подібна картина спостерігається і в лісах держлісгоспів. У твердолистяних і м”яколистяних породах велика частка середньостиглих і пристигаючих порід. В осикових колках переважають стиглі деревостани.