Ландшафтне картографування України

На сучасному етапі  розвиток ландшафтного картографування, як і картографування загалом,  пов'язаний зі впровадженням геоінформаційних систем, оновленням раніше виданих ландшафтних творів, а також створенням екологічно-ландшафтних карт Харківської області та окремих її регіонів (Рис ). Дослідження в цьому напрямку проводять працівники кафедри фізичної географії та картографії Харківського національного університету, зокрема Сінна О.І. та Бодня О.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Історія ландшафтного  картографування в Харківській  області

Історія ландшафтного картографування  в Харківські області , насамперед, пов’язана із працями вчених Харківського національного університету імені  В.Н. Каразіна, Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва, Санкт-Петербурзького університету.

Початком історичного  розвитку ландшафтознавства в Харківські області можна вважати початок  роботи А.М. Бекетова на кафедрі ботаніки Харьківського національно університету (1858 р.) [25]. Він привніс основні ідеї зонування компонентів ландшафту, дав поштовх для розвитку ландшафтознавства, підготував школу вчених,  що продовжили його справу.

Так,  А.М. Краснова, один із учнів А.М. Бекетова продовжив справу вчителя в Харківському університеті. Андрій Миколайович являється одним із основоположників ландшафтних досліджень у Харківській області.

Практично в той самий  час (1892 р.) обов’язки директора Ново-Александрійського аграрного інституту ( тепер Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва) виконував професор Санкт-Петербурзького університету, відомий учений-природознавець і педагог В.В. Докучаєв. За часів його керівництва були внесені суттєві зміни до навчальних програм, запроваджено викладення економічних наук. В.В. Докучаєв вперше розробив і сформулював основні положення наукового ґрунтознавства, запропонував наукову класифікацію ґрунтів, заклав основи теорії відновлення природи. Хоч, на той період, інститут перебував за межами Харківської області, та все ж ідеї, закладені Василем Васильовичем, відіграли значну роль у подальшому розвитку ландшафтного картографування Харківської області [26].

Продовжив роботу В.В. Докучаєва  його учень – Георгій Миколайович  Висоцький, видатний російський географ, ґрунтознавець та геоботанік.  Академік ВАСХНІЛ та Академії УССР. Професор Харківського інституту сільського і лісового господарства, брав участь в експедиціях до полтавської губернії, поділяв погляди Докучаєва В.В., займався класифікацією форм рослинності, їх районуванням [27].

У середині двадцятого століття приділяється мала увага питанням ландшафтного картографування. Та ідеї, закладені ще на початку століття все ж отримують поширення і розвитку аж в його  другій половині, та наприкінці.

Представниками нової  школи ландшафтознавства в Харківській  області є переважно випускники та співробітники Харківського національного  університету. Це пов’язано з тим, що даний ВУЗ являється найкрупнішим класичним університетом Південно-Східної  України, а решта закладів має  більш вузьку і прикладну спеціалізацію. Одними з перших відновили ландшафтні дослідження Харківської області  такі вчені як Черваньов І.Г., Поліщук Л.Б., Некос В.Ю., Ковальов О.П.. Також займаються питаннями теорії ландшафту, екологічного ландшафтознавства, та укладанням ландшафтних, ландшафтно-екологічних та карт охорони природи.  Карпов В.І., Максименко Н.В., Варивода Є.О., Сінна О.І..

Харківський національний університет  імені В.Н. Каразіна існує вже понад два століття, учені, що були його випускниками, або працювали в ньому зробили важливий внесок  як у розвиток ландшафтного картографування України, так і загалом.

Одним із перших учених Харківського університету, що працював у даному напрямку , був Андрій Миколайович  Бекетов – видатний російський ботанік, основоположник географії рослинності Росії. У 1858 зайняв посаду на кафедрі ботаніки в Харківському університеті. Найважливішими його досягненнями, що є важливими для ландшафтного картографування, є виділення самостійного зонального типу рослинності «передстепу» (лісостепу), є автором районування рослинного покриву. Внаслідок його активної наукової і громадської діяльності, його учні і послідовники продовжили його дослідження [25].

Справу Бекетова продовжив його учень – Андрій Миколайович Краснов – російський ботанік, ґрунтознавець, палеоботанік, засновник Батумського ботанічного саду. Він став першим доктором географії в Росії. Учасник багато численних експедицій по всьому світу, здійснив декілька навколосвітніх подорожей.  Слід зауважити, що його Альма-матер Санкт-Петербурзький університет, але все ж працював він Харкові і Батумі. Його наукові погляди і напрямки дослідження склалися під впливом В.В. Докучаєва, А.Н. Бекетова. Ще за часів свого студентства брав участь у експедиціях до Полтавської губернії на чолі з Докучаєвим В.В.  У 1889 році Краснов продовжив вже створеною ним кафедрою фізичної геграфії та антропогеографії Харківського університету дану справу.  В 1890 році Краснов організував у Харківському університеті Географічний кабінет і студентський географічний гурток. Згодом при міському музеї в Харкові він створив географічний відділ, а в 1906 році організував при Харківському ветеринарному інституті ботаніко-географічний сад, що став прототипом Батумського ботанічного саду.

У 1894 році представив і захистив у Московському університеті докторську дисертацію «Трав'янисті степи Північного півкулі», яка представляє звід даних  про географічне поширення, характеру, рослинності і грунтового покриву трав'янистих степів. За цю працю Краснов був удостоєний наукового ступеня доктора географії та призначений ординарним професором Харківського університету по кафедрі географії [24].

У 1910 році Краснов опублікував  курс «Лекцій з фізичної географії», де дав опис основних ландшафтів земної кулі і зробив спробу пояснити їхнє походження. А. Н. Краснову належать важливі наукові досягнення. Саме він запровадив фітогеографію і пов'язав її з класифікацією кліматів Кеппена, здійснив районування земної кулі за типами рослинності, дотримуючись зонально-географічного принципу. Він виділив десять зон і п'ять ландшафтних областей; в кожному з виділених районів представив комплексну характеристику впливу природи на рослинність. Характеристика ландшафтів була визначена починаючи з процесу вивітрювання і ґрунтоутворення через рельєф і клімат і аж до рослинного і тваринного світу та культурних ландшафтів (тобто за схемою, яка набула поширення вже в другій половині XX століття).

Важливими  працями А.Н. Краснова для сучасної науки про  ландшафт і ландшафтного картографування  є «Про залежність між ґрунтовим  та рослинним покривом в Чорноземній  смузі Європейської Росії» (1883-1884 рр.), «Рельєф, рослинність і ґрунти Харківської  губернії» (1893 р.), « Матеріали для  флори Полтавської губернії» (1891 р.), «Трав’янисті степи Північної  півкулі» (1994 р.).  Кожна його праця  супроводжувалася детальними описами  компонентів ландшафту, складалися схеми ландшафтного районування  для кожної досліджуваної території, пізніше використовувалися іншими дослідниками для проведення ландшафтних  досліджень, в тому числі і картографування [23].

По собі А.М. Краснов залишив  декілька учнів, які зробили великий  вклад в розвиток географії, але  працювали у відмінному від Краснова напрямку (Я.С. Едельштейн).

На цьому класична школа  ландшафтного картографування Харківського університету закінчується. Саме той  факт, що більшість науковців, в той  час, що займалися питаннями ландшафтознавства  та районування, були вихованцями не Харківського університету, а інших, і тому посади в Харкові були додатковими ( друга або третя). Наслідком цього  є відсутність наступників в  Харкові, науковці, найчастіше, лишали учнів в своїх Альма-матер. В  цьому полягає причина того, що в Харкові не виділяють самостійного ландшафтознавчого центру.

Серед сучасних науковців, що займаються питаннями теорії ландшафтознавства  та їх картографування, слід відмітити  учнів С. І. Проходського – Ігора Григоровича Черваньова і Володимира Юхимовича Некоса.

Доктору технічних наук І. Г. Черваньову належить низка досліджень з проблем структурної геоморфології окремих районів Дніпровсько-Донецької западини, Волино-Подільської плити, Полісся, Західного Сибіру. Він є автором робіт з теоретичної геоморфології, фізичної географії, математичних методів географічних досліджень, охорони природи і екології, геоінформаційних технологій. Серед них - "Введение в физическую географию" (1978, спільно з В. О. Боковим), "Об-щее землеведение" (1984, у співавторстві з К.I. Геренчуком і В. О. Боковим), "Математические методы в географии" (1986, у співавторстві з А.П. Голиковим і А. М. Трофимовим), "Самоорганизация в развитии форм рельефа" (1990, спільно з А. В. Поздняковим). За редакцією І. Г. Черваньова вийшла збірка наукових праць "Городская среда Харькова: географический анализ загрязнения, самоочищение земель, возможное влияние на здоровье" (1994). В 2000 році опублікував підручник "Землезнавство" (співавтори - М. Багров і В. Боков). 3 1982 р. завідував кафедрою раціонального використання природних ресурсів і охорони природи Харківського університету, яку 1996 p. було перетворено на кафедру геоморфології та природоохоронних комп'ютерних технологій.

Дослідження доктора географічних наук, професора В Ю. Некоса присвячені структурній геоморфології і неотектоніці, дистанційним методам географічних досліджень (запровадив поняття "радіофізична географія"), екології і охороні природи. Серед його робіт слід відзначити "Основы радиофизической географии" (1986), "Теория и методология исследования физических полей геосистемы" (1988 р, у співавторстві), "Основы общей экологии и неоэкологии" (1998) [28].

Також ландшафтні дослідження  проводилися Л.Б. Полущук – створена Ландшафтна карта Харківської області (Рис 1.3.2), розглядалися проблеми урбаністичного ландшафту та охорони природи.

З Харківським університетом  пов'язана діяльність українського геоморфолога, палеогеографа і гляціолога, дослідника Кавказу Павла Васильовича  Ковальова. Понад півстоліття присвятив П. В. Ковальов науковій і педагогічній діяльності. Основні його праці присвячені геоморфології і палеогеографії Кавказу і Лівобережної України. Разом з Г.П. Дубинським 15 років поспіль він очолював щорічні Кавказькі експедиції в рамках програми Міжнародного геофізичного року. Завдяки їхній діяльності складено каталог сотень льодовиків. У 1966 p., враховуючи значний внесок ученого в дослідження зледеніння Кавказу, на основі сукупності опублікованих робіт П. В. Ковальову присуджено ступінь доктора географічних наук. Займався проблемами дендрокліматології і геоекологічного прогнозування, а також проблемами вчення про ландшафт [28].

Продовження ландшафтні дослідження  отримали в працях Карпов В.І., Максименко Н.В., Варивода Є.О., Ігнатьєва С.Є.,  Сінна О.І., Бодні О.В., та полягають у розвитку ландшафтно-екологічних ідей, укладанням карт ландшафтних Харківської області та окремих її частин, дослідження питань раціонального природокористування, динаміки ландшафтів і антропогенного навантаження на нього, розробки ландшафтних парків тощо (Рис 2.3.2). Останніми проводиться активне залучення геоінформаційних технологій в ландшафтне картографування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 4. ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

4.1. Використання  в навчальному процесі викладання  географії в школі

Концепція профільного навчання в старшій школі передбачає організацію  допрофільної підготовки школярів у 8-9 класах основної школи, яку доцільно здійснювати у формі курсів за вибором та факультативних занять. Робота в групі зацікавлених дітей сприяє створенню особливої атмосфери, яка допомагає учневі визначитись із профілем навчання, а також обрати майбутню професію.

Вивчення географії у  процесі допрофільної підготовки спрямоване на формування наукового мислення й світогляду, є основою розуміння сучасних фізико-географічних процесів, технологій і виробництв. Метою організації факультативів з географії є формування високого рівня знань, ознайомлення з сучасними досягненнями науки й техніки, сприяння усвідомленому вибору професії учнем і підготовки його до активної участі в суспільній діяльності, підвищення рівня фізико- та економіко-географічної освіти.

Ландшафти в шкільній програмі розглядаються у 8 класі, тож слід розглянути тематично-календарне планування даного курсу (табл.4.1).

 

ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ    (52 год, 1,5 год на тиждень)

 

К-ть год	Зміст навчального матеріалу	Час вивчення і контролю знань
1	І семестр ВСТУП  Фізична географія України, предмет і методи досліджень. Формування території України. Сучасний адмiністративно-територiальний устрій.	Вересень, 1 – 7
10	Розділ І. УКРАЇНА ТА ЇЇ ГЕОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ   Тема 1. Фізико-географічне положення України Крайні точки і розмiри території. Географічне положення, кордони. Географічний центр України. Розташування території України стосовно годинних поясів.   Практична робота 1 Нанесення на контурну карту крайніх точок, географічного центру України та кордонів країн, що межують з нею. Визначення положення України в годинних поясах.   Тема 2. Джерела географічної інформації  Експедиційні та стаціонарні дослідження природних умов і ресурсів. Туристичні подорожі, екскурсії, краєзнавчі пошуки. Музейні експозиції, виставки.  Географічні енциклопедії, довідники, словники, календарі. Географічні періодичні видання. Географічні описи в мистецьких творах, засобах масової інформації. Карти — джерела географічних знань. Картографічні проекції, спотворення площ, форм, кутів, відстаней. Способи зображення географічних об’єктів та явищ на картах. Види карт. Топографічні карти та їх практичне використання. Визначення за картами напрямків, відстаней  та висот на місцевості. Географічні  атласи. Електронні карти і атласи.   Тема 3. Географічні дослідження  на території  України  Географічні відомості про територію України у античних географів, літописах. Перші карти України. Дослідження природних умов і ресурсів у ХVIII—ХІХ ст. Географічні дослідження України  в ХХ ст. Роль у вивченні природи та господарства України В. Вернадського, П. Тутковського, С. Рудницького, Г. Висоцького, П. Погребняка, Б. Срезневського, В. Бондарчука, В. Кубiйовича та ін.  Сучасні географічні дослідження. Українське географічне товариство.   Тематичний контроль знань 1	Вересень, 7 – 20                   Вересень, 20 – 30                                  Жовтень, 1 – 30
21     5	Розділ II. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ І  РЕСУРСІВ України   Тема 1. Тектонічні структури Тектонічна карта  України. Характеристика основних тектонічних структур. Взаємозв’язок основних форм рельєфу з тектонічними структурами.   Тема 2. Геологічна будова Геологічна карта України. Вік і поширення гірських порід. Геохронологічна таблиця. Змiна природних умов території України в архейську, протерозойську, палеозойську, мезозойську, кайнозойську ери.   Тема 3. Рельєф. Геоморфологічна  будова Фізична карта України. Загальний  план будови поверхні. Закономірності поширення основних форм і типів рельєфу.   Тематичний контроль знань 2	Листопад, 1 – 20
3	Тема 4. Мінерально-сировинні  ресурси Різноманітність мінерально-сировинних ресурсів, їх зв’язок із геологічною будовою. Закономірності поширення корисних копалин. Паливні корисні копалини. Перспективні нафтогазоносні райони. Основні родовища нафти і газу. Родовища горючих сланців і торфу. Рудні корисні копалини. Родовища залізної, марганцевої та руд кольорових металів. Золоторудні  райони України. Нерудні корисні копалини. Родовища нерудної сировини та дорогоцінного  каміння. Мінеральні води і грязі. Господарська оцінка мінерально-сировинних ресурсів, основні шляхи їх раціонального використання і охорони.    Практична робота 3 Встановлення взаємозв’язків між тектонічними структурами, формами рельєфу та корисними копалинами на території України.   Тематичний контроль знань 3	Листопад, 20 – 30
4	Тема 5. Кліматичні умови та ресурси Загальна характеристика клімату України. Основні кліматичні чинники: сонячна радіація, циркуляція атмосфери, підстильна земна поверхня. Кліматичні карти. Основні кліматичні показники. Кліматичні ресурси. Погода і небезпечні погодні явища. Прогноз погоди. Синоптична карта. Метеорологічні станції, бюро погоди, гідрометеорологічна служба України. Вплив погодно-клiматичних умов на здоров’я і господарську дiяльність людини.   Тематичний контроль знань 4	Грудень, 1 – 20
5	ІІ семестр Тема 6. Внутрішні води Поверхневі води. Основні  річкові басейни та їх характеристика. Характер гідрографії й водного режиму річок. Річкові системи Дніпра, Сіверського Дінця, Південного Бугу, Дністра, Дунаю, Тиси. Озера і лимани: типи, особливості  гідрологічного режиму.   Підземні води. Основні артезіанські басейни України. Болота, їх типи і поширення. Причини заболочення. Водосховища. Канали. Водний баланс і водні ресурси України, шляхи їх раціонального використання і охорони.   Практична робота 4 Позначення на контурній карті річок, озер, водосховищ, каналів, боліт. Аналіз забезпеченості водними ресурсами різних територій України.
2	Тема 7. Ґрунти і  земельні ресурси  Умови ґрунтоутворення, основні генетичні типи ґрунтів, закономірності їх поширення.   Карта ґрунтів України.  Земельні ресурси України.   Основні заходи з раціонального використання і охорони земельних ресурсів.  Практична робота 5. Аналіз закономірностей поширення ґрунтів на території України.
1	Тема 8. Рослинний  покрив  Різноманітність видового складу, закономірності поширення рослинності. Широтна зональність і висотна поясність рослинного покриву.  Червона книга України.   Вплив господарської діяльності на рослинність. Рослинні ресурси, їх охорона і відтворення.
1	Тема 9. Тваринний  світ  Різноманітність видового складу тварин.   Вплив людини на тваринний світ. Тварини, занесені до Червоної книги України.  Тваринні ресурси України, заходи щодо їх відтворення й охорони.
11	Розділ ІІІ. ЛАНДШАФТИ  І ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ
1	Тема 1. Природно-територіальні комплекси  Природно-територiальні комплекси (ПТК), взаємодія факторів і компонентів, що їх формують.  Ландшафти та їх класифікація. Вплив господарської діяльності людини на ландшафти
1	Тема 2. Фізико-географічне районування  Поняття фізико-географічного районування.  Карта фізико-географічного районування України. Наукове і практичне значення природного районування
1	Тема 3. Зона мішаних і широколистяних лісів  Географічне положення, межі й розміри. Характерні риси природних комплексів. Сучасні ландшафти. Природоохоронні території
1	Тема 4. Зона лісостепу  Географічне положення, межі, розміри. Характерні риси природних комплексів та ресурсів. Несприятливі природні процеси. Поділ на природні країни. Природоохоронні території
1	Тема 5. Зона степу  Географічне положення, межі і розміри. Головні риси природних умов. Поділ на підзони. Несприятливі природні процеси. Природоохоронні території.  Практична робота 6 Складання порівняльної характеристики природних зон і країв України (за вибором).
2	Тема 6. Українські Карпати  Географічне положення, межі і розміри. Загальні риси природних умов. Висотна поясність ландшафтів. Стихійні природні явища і процеси. Поділ на природні області. Природоохоронні території. Основні заходи щодо раціонального використання та охорони природних умов і природних ресурсів.
2	Тема 7. Кримські гори  Географічне положення, межі, розміри. Особливості природних умов і ресурсів. Несприятливі природні процеси. Поділ на природні області. Природоохоронні території. Основні заходи щодо раціонального використання та охорони природних умов і природних ресурсів.
2	Тема 8. Природні комплекси  морів, що омивають Україну  Фізико-географічна характеристика природних комплексів Чорного та Азовського морів. Проблеми використання і охорони їх вод.
6	Розділ IV. ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ УМОВ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТА ЇХ ОХОРОНА
3	Тема 1. Геоекологічна ситуація в Україні  Поняття “геоекологічна ситуація”. Основні забруднювачі навколишнього середовища.  Аварія на Чорнобильській АЕС і стан навколишнього середовища.  Вплив геоекологічної ситуації на населення в Україні.  Законодавство про  екологічну ситуацію в Україні.
3	Тема 2. Використання і охорона природних умов і  природних ресурсів  Законодавчі акти про природно-заповідний фонд України. Природно-заповідний фонд. Національна екологічна мережа України.   Моніторинг навколишнього середовища в Україні. Основні заходи щодо раціонального використання і охорони навколишнього середовища в Україні.  Практична робота 7 Аналіз карти геоекологічної ситуації в Україні. Нанесення на контурну карту основних природоохоронних об’єктів України.
3	РЕЗЕРВ ЧАСУ