Ландшафтне картографування України

 

Табл.1.3.1 Класифікація тематичних карт природних явищ.

 

Аналізуючи дану класифікацію, ми бачимо, що в системі картографічних творів ландшафтні карти належать до загально фізико-географічних карт природи. Це є логічним, але, зважаючи на складність поняття ландшафт,  до даного таксону  картографічних творів слід віднести і ті, що відображають компоненти ландшафту, тобто карти ґрунтів, ботанічні, рельєфу. Але, на даний момент, ландшафтні карти, та карти його складових належать до різних груп. Як вже зазначалося  в попередньому розділі, проблема класифікації ландшафтних карт існує на протязі  всього часу існування ландшафтного картографування, і має місце  внаслідок неоднозначності у  визначенні самого поняття «ландшафт», великої кількості методик укладання  карт, разгалудженності поглядів та ідей у вченні про ландшафт.

 

 

 

 

Розділ 2. Історія  ландшафтного картографування

2.1. Розвиток світового  ландшафтного картографування

Початок сучасному ландшафтознавству поклали роботи німецьких учених середини XIX століття — А. Гумбольдта  і К. Ріттера. Ріттер вперше вжив у географії термін «ландшафт» і написав перший навчальний посібник по землезнавству. Олександр Гумбольдт відродив уявлення про географічну зональність і відстоював концепцію єдності природи, розглядав природу як живий організм.

Одним із основоположників ландшафтознавчих досліджень в Росії  вважається Л.С. Берг – вихованець Московського університету. Він займався комплексними дослідженнями окремих регіонів Росії. Він надавав великого значення поняттю ландшафту і вперше розробив систему ландшафтного районування (робота «Досвід поділу Сибіру і Туркестану на ландшафтні та морфологічні області»). Крім того, зібравши великі матеріали про природу різних регіонів, здійснив узагальнення кліматичної зональності земної кулі, опис ландшафтних зон СРСР і суміжних країн, створив підручник «Природа СРСР». Берг  запропонував ландшафтне зонування, що, хоч і доповнене, збереглося досі [20].

Важливий внесок зробив В. В. Докучаєв, автор першої в Росії монографії з ландшафтознавства – «Наші степи колись і тепер» (1892). Докучаєв приділяв велику увагу створенню культурного ландшафту, писав про дезінтегрований стан географії та природознавства, говорив про те, що не вивчалася закономірний зв'язок між тілами і явищами [17].

В. Б. Сочава – вихованець Петроградського сільськогосподарського інституту,  засновник Сибірського відділення ІГ РАН в Іркутську, основні його праці спрямовані на класифікацію ландшафтів і рослинності тундри і тайги, геоботанічного районування і картографування рослинного покриву Сибіру, є засновником вчення про геосистеми [19].

А. Г. Ісаченко – вихованець кафедри картографії географічного факультету Ленінградського університету, автор монографії «Ландшафти світу», уклав ландшафтну карту СРСР (Рис. 1.2.1). Займався дослідженням загальних закономірностей фізико-географічної диференціації, класифікації ландшафтів. Також, загальновідомими є його праці по історії і теорії географічної науки (класифікація географічних наук, уточнення понятійно-концепційного апарату географії) [17].

Значний вклад  у становлення  ландшафтного картографування в  Росії, і світі загалом зробив Н.А. Гвоздецький, розробивши першу карту фізико-географічного районування СРСР ( Рис 2.2.1).

Ф. Н. Мільков – вихованець Московського обласного педагогічного інституту та НДІ географії Московського державного інституту. Широку визнання Федір Миколайович Мільков отримав завдяки працям з теорії, методології та практики ландшафтознавства, методів вивчення ландшафтів. Мільков став одним із засновників антропогенного ландшафтознавства, розробив вчення про ландшафтну оболонку Землі, зробив значний внесок в ландшафтне і фізико-географічне районування та картографування, запропонував систему парагенетичних ландшафтних комплексів, організував широкомасштабні дослідження ландшафтів Центрального Чорнозем'я.

Крім того, сучасна російська  школа ландшафтного картографування  продовжує активно розвиватися, її представниками є І.І. Мамай, В.К. Жучкова, В.А. Ніколаєв, В.А. Низовцев ( їхні картографічні твори представлені на Рис 2.2.1, 3.2.1, 4.2.1, 5.2.1, 6.2.1).

Під впливом ленінградської та московської шкіл ландшафтознавства  в 1970-х - 80-х в Білоруської РСР склалася самобутня школа ландшафтознавства, видатні представники якої – Н. К. Кліцунова (методи фізико-географічних досліджень), І. І. Щасна (рекреаційні ландшафти) і Г. І. Марцинкевич (ландшафтне районування БРСР).

Ландшафтне картографування  розвивалося не лише в республіках  СРСР, а й за рубежем. Так, наприклад,  існує німецька ландшафтознавча  школа, що

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

займається, в основному, питаннями ландшафтного моделювання  і вивченням природно-антропогенних  ландшафтів. Найвідомішими представниками даної школи являються А. Геттнер – автор ландшафтних досліджень центральної Європи, праць з історії географії; Е. Пассарге, який першим створив ландшафтну карту Південної Африки, а К. Тролль приділяв значну увагу зв’язку ландшафтознавства і екології, ввів термін «ландшафтна екологія».

Французька школа ландшафтознавства  займалася вивченням ландшафту, в основному, як місця проживання людини, його естетичної привабливості. Англомовні школи пов’язані з  ландшафтною екологією [21].

Дослідження в області  ландшафтознавства за кордоном ведуться переважно в рамках ландшафтної  екології. Цей напрямок одержав розвиток у другій половині 20 століття у Великобританії, Німеччині, Ізраїлі, Канаді, Нідерландах, Польщі, Чехії, Словаччини, США, Швейцарії  та інших країнах. Найбільш конструктивні  погляди і розробки німецького вченого  К. Троля, який в 1939 р. поставив питання  про єдність вивчення просторової  структури ландшафту та екологічних  процесів (функціональний аналіз ландшафту). У 1960-і рр.. в НДР ландшафтознавство  отримало розвиток в області таксономії ландшафтних одиниць, ландшафтне планування,  обґрунтування гідромеліорації (Е. Ріхтер,  Г. Нітц),  в Польщі та Болгарії – ландшафтне картографування, комплексне фізико-географічне районування (Д. Кондратскі, К. Мішев, П. Петров). У США,  Австралії,  Канаді,  Новій Зеландії та інших англомовних країнах в 1940-50-і рр.. сформувалася прикладна гілка ландшафтознавства, пов’язана з класифікацій та оцінкою сільськогосподарських земель, інвентаризації лісів, складанням великомасштабних ландшафтних карт. До 1980-рр було розвинене уявлення про ландшафт як системі хорологічні розмірності. В кінці 20 – початку 21 ст. активно ведуться дослідження в рамках впровадження дистанційних методів дослідження, геоінформаційних технологій в ландшафтної екології, міського ландшафтного та ландшафтного планування в США і Великобританії (А. Фаріна, Р. Хоббс,  А. Ліберман), в Німеччині (Г. Лесер) і в інших європейських країнах країнах.

Основна кількість ландшафтних  картографічних творів була створена в середині ХХ століття – початку  ХХІ. В табл..1.2.1 представлений короткий опис деяких із них.

п/п	Назва атласу, місто і  рік видання, тип атласу	Кількість карт в атласі			Назви карт, що містять інформацію про ландшафт	Масштаби карт	Одиниці картографування	Перелік елементів ландшафтної  тематики		Спосіб зображення	Примітки (наявність ландшафтної  інформації в текстовому вигляді)
		Всього	З них,що містять дані про  ландшафт	Ті, що містять виключно  дані про ландшафт
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10		11
1	Природный атлас условий и естественных ресурсов Украинской ССР . М. 1978 р. Комплексний атлас	402	5	1	Рослинність (с.128)	1: 2 500 000	Україна		Якісного фону, значків
					Рослинність лугів Українських  Карпат	1:600 000			Якісного фону, значків
					Ландшафтна карта України (с. 164)	1:2 500 000	Україна	Класи, типи , види	Якісного фону, штрихування		Міститься текст до карти на ст. 163
					Карта охорони природи (с. 172)	1:2 500 000	Україна		Якісного фону, значків		Є текстові вставки на карті, а також  на с. 167.
					Геоморфологічна карта України	1:2 500 000	Україна		Якісного фону, значків
2	Атлас Харківської області К. 1993 Навчальний атлас	112	4	1	Геоморфологічна карта	1: 1  000 000	Харківська область		Якісного фону, значків		Містяться 3 профілі місцевості
					Рослинність	1: 1  000 000	Харківська область		Якісного фону, значків
					Ландшафти	1: 1  000 000	Харківська область	Види	Якісного фону		Міститься карта-вставка фізико-географічного  районування ( М 1: 4 000 000), а також ландшафтний профіль лінії (с. 20).
					Охорона природи	1: 1  000 000	Харківська область		Якісного фону, значків
3	Географічний атлас Запорізької  області К. 2002 Навчальний атлас	20	2	0	Рослинний світ	1: 1 250 000	Запорізька область		Якісного фону, значків
					Охорона природи	1: 1 250 000	Запорізька область		Якісного фону, значків
4	Атлас Харківської області. 5 клас К. 2003 Навчальний атлас	21			Рослинність	1: 1 500 000	Харківська область		Якісного фону, значків
					Природно-заповідний фонд	1: 1 250 000	Харківська область		Якісного фону, значків		Міститься інформація про природоохоронні  об’єкти. А також карта-вставка  міста Харкова
					Екологічна ситуація	1: 1 250 000	Харківська область		Кількісного фону, значків, штриховка		Міститься графік викидів шкідливих  речовин в повітря.
5	Атлас Сумської області К. 1995 Навчальний атлас	71	4	1	Геоморфологічна карта	1: 100 000	Сумська область		Якісного фону, штриховка
					Рослинність	1: 100 000	Сумська область		Якісного фону
					Ландшафтна карта	1: 1 500 000	Сумська область	Види	Якісного фону		Міститься карта-врізка Фізико-географічне районування (М 1:300 000)
					Охорона природи	1: 100 000	Сумська область		Кількісного фону, значків, штриховки
6	Географічний атлас Львівської області К. 2000	19	2	0	Рослинний світ	1:1 200 000	Львівська область		Якісного фону, значків		Міститься інформація про природоохоронні  об’єкти
					Охорона природи	1:1 200 000	Львівська область		Якісного фону, значків		Міститься карта-врізка Забруднення навколишнього середовища (М 1: 300 000)
7	Географічна енциклопедія України. Том 2 К. 1990			1	Ландшафти	1: 4 000 000	Україна	Класи, типи, види	Якісного фону
8	Географічний атлас Житомирської області К. 1999	16	2	0	Рослинний світ	1: 1 350 000	Житомирська область		Якісного фону, значків
					Охорона природи	1: 1 350 000	Житомирська область		Якісного фону, значків		Міститься карта-врізка Забрудненняприродного середовища ( М 1: 1 350 000)
9	Географічний атлас Полтавської  області К. 2004	21	3	2	Рослинний світ	1: 500 000	Полтавська область		Якісного фону, значків		Міститься інформація про рослинність  Полтавської області
					Природні ландшафти	1: 500 000	Полтавська область	Види	Якісного фону, значків		Міститься ландшафтний профіль  по лінії
					Сучасні ландшафти. Охорона природи	1: 500 000	Полтавська область	Види	Якісного фону, значків		Міститься інформація про об’єкти  ПЗФ
10	Географічний атлас Київської  області К. 2000	18	2	0	Рослинний світ	1: 500 000	Київська область		Якісного фону, значків		Міститься інформація про рослинність  Київської області
					Охорона природи	1: 500 000	Київська область		Якісного фону, значків		Міститься карта-врізка Забруднення природного середовища(М : 3 000 000)
11	Атлас Приднестровской Молдавской республики Т. 2000	28	2	1	Рослинність	1: 650 000	Придністровська республіка		Якісного фону, значків		Міститься карта-врізка Геоботанічне районування (М 1:3 000 000), а також інформація про рослинний світ
					Ландшафти	1: 650 000	Придністровська республіка	Види	Якісного фону		Міститься карта-врізка Ландшафтне районування (М 1: 1 500 000), а також інформація про ландшафти республіки
12	Атлас юного туриста-краєзнавця Київської області М. 1990	25	3	1	Рослинний світ	1:1 500 000	Київська область		Якісного фону		Міститься інформація про рослини, занесені до «Червоної книги УРСР»
					Ландшафти	1:1000 000	Київська область	Види	Якісного фону
					Охорона природи	1:1000 000	Київська область		Якісного фону, значків
13	Екологічний атлас Дніпропетровської  області К. 1995	36	2	0	Природоохоронні об’єкти	1: 1 500 000	Дніпропетровська область		Значків, градуйованих значків
					Природоохоронні організації та установи	1: 1 500 000	Дніпропетровська область		Значків
14	Екологічний атлас Харківської  області Х. 2001	40	3	1	Геоморфологічна будова	Масштаб не вказаний. За підрахунками М 1:11000 000	Харківська область		Якісного фону, значків
					Ландшафтна карта	Масштаб не вказаний. За підрахунками М 1:11000 000	Харківська область	Види	Якісного фону
					Рослинність	Масштаб не вказаний. За підрахунками М 1:11000 000	Харківська область		Якісного фону
15	Настінна карта ландшафтів СРСР ( 1988 р.)	1	0	1	Ландшафтна карта	1: 4 000 000	СРСР	Типи	Якісного фону
16	Настінна карта Карта фізико-географічного районування СРСР (1982 р.)	1	1	0	Фізико-географічне районування	1: 8 000  000	СРСР	Класи	Якісного фону

Табл. 1.2.1 Короткий опис ландшафтних  картографічних творів та довідкових атласів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Історичний  розвиток ландшафтного картографування  в Україні

Історія ландшафтного картографування  в Україні нараховує уже не один десяток років.  В Україні  виділялось декілька ландшафтознавчих центрів приурочені до провідних  наукових установ: Інститут географії Національної академії наук України, Львівський національний університет ім. І.Я. Франка, Чернівецький національний університет ім. Ю.А. Федьковича, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, Вінницький педагогічний університет ім. М.М. Коцюбинського, Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка [13].

Київський академічний ландшафтознавчий центр був започаткований у середині 1960-х років зусиллями визначного українського геоботаніка, академіка АН УРСР П.С. Погребняка. З 1965 по 1975 рр. він очолював відділ фізичної географії Сектора географії АН України і разом з Ф.В. Вольвачем і Л.М. Шевченко проводив геофізичні і геохімічні дослідження ландшафтів на комплексних географічних стаціонарах. У 1975 р. відділ очолила Л.М. Шевченко. Приоритетними напрямами досліджень стали геохімічні дослідження ландшафтів і ландшафтне картографування. У 1977 р. захистив кандидатську дисертацію В.С. Давидчук. У 1979 р., після захисту кандидатської дисертації, на роботу у відділ прийшов В.М. Пащенко. В цьому ж 1979 р. відділ очолив проф. В.І. Галицький, а Відділення географії – проф. О.М. Маринич. Вони підготували другу потужну хвилю дипломованих ландшафтознавців (С.Р. Кияк, О.М. Петренко, І.І. Вінниченко, М.М. Лебединський, С.В. Міхелі, Ю.Г. Тютюнник, В.Ю. Пестушко, В.Т. Гриневецький). Беззаперечним лідером центру став проф. О.М. Маринич. У1990-х роках прийшла третя хвиля ландшафтознавців, що захистили кандидатські дисертації під керівництвом О.М. Маринича, В.С. Давидчука і Л.М. Шевченко (К.Ф. Коваленко, Ю.А. Силецький, Л.Ю. Сорокіна, Я.І. Ющенко). У 1992 р. докторську дисертацію захистив В.М. Пащенко. В 2000-х рр. кандидатські дисертації під науковим керівництвом В.М. Пащенко і О.М. Маринича захистили Д.Д. Гурова, В.В. Харченко і В.М. Чехній (четверта хвиля). Теоретично-методологічний фундамент Київського академічного ландшафтознавчого центру неоднорідний. О.М. Маринич поділяє погляди М.А. Солнцева на визначальну роль літогенної основи у ландшафтогенезу, але не визнає ландшафт як вузлову одиницю територіального поділу. Таких же поглядів притримуються В.М.Пащенко, В.Т. Гриневецький і О.М. Петренко, які закінчували Київський університет і вчилися у О.М. Маринича, А.І. Ланько, О.В. Поривкіної, Н.П. Сироти і П.Г. Шищенко. В.С. Давидчук поділяє погляди свого вчителя – М.А. Солнцева. Основними напрямами досліджень є розробка теоретико-методологічних засад постнекласичного ландшафтознавства, теоретичних засад і методики дослідження ландшафтного різноманіття України, теорії і методики еколого-ландшафтознавчих досліджень, конструктивно-географічних засад раціонального природокористування в Україні, вивчення ландшафтних передумов і чинників розбудови екомережі України, ландшафтне картографування і фізико-географічне районування України [14].

Львівський ландшафтознавчий центр існує з 1954 р., тобто від початку досліджень, що проводив К.І .Геренчук, який завідував кафедрою фізичної географії Львівського університету з 1954 по 1974 рр., а потім працював професором цієї ж кафедри. У 1955 р. він виступив з доповіддю на Першій всесоюзній нараді з ландшафтознавства у Ленінграді, а в 1956 р. ініціював проведення Другої наради з ландшафтознавства у Львові. Перші кандидатські дисертації з ландшафтознавства були захищені в 1963 р. (П.В. Климович, Г.П. Міллер), перша докторська – в 1980 р. (Г.П. Міллер). За історію розвитку у Львівському центрі захищено понад 30 дисертацій (найкращий показник серед українських шкіл), 4 з яких є докторськими (І.М. Волошин, Г.П. Міллер, А.В. Мельник, В.М. Петлін). Визнаним лідером львівських ландшафтознавців, крім К.І. Геренчука, був його учень – Г.П. Міллер.  Теоретична база львівського ландшафтознавчого центру є однорідною і будується на  ландшафтних постулатах, сформульованих Л.С. Бергом, М.А. Солнцевим і самим К.І. Геренчуком. Головними з них є положення про нерівнозначність взаємодіючих природних компонентів-факторів і ландшафт як вузлову одиницю в ієрархії природних територіальних комплексів. Основними напрямами досліджень є: ландшафтне картографування Українських Карпат; стаціонарні, напівстаціонарні, експедиційні та дистанційні дослідження просторово-часової організації природних і антропогенно-модифікованих ландшафтних комплексів; ландшафтознавчі дослідження екологічного стану Українських Карпат і розробка засад їх ландшафтно-екологічного моніторингу; еколого-ландшафтознавчі дослідження гірничопромислових територій; ландшафтознавча оцінка вітрових та водних енергетичних ресурсів Українських Карпат; ландшафтознавчі дослідження рекреаційного потенціалу Українських Карпат; ландшафтознавче обґрунтування виділення, охорони та менеджменту природоохоронних територій [29].

Чернівецький ландшафтознавчий центр сформувався на географічному факультеті Чернівецького університету на початку 1950-х років. Засновником можна вважати  також проф. К.І. Геренчука. В 1953 р. була опублікована його сумісна з П.А. Кучинським стаття “Природний ландшафт Прикарпаття і шляхи його перетворення”, і цю дату можна розглядати як точку відліку у становленні Чернівецького ландшафтознавчого центру. В 1954 році К.І. Геренчук переїхав у Львів, де очолив кафедру фізичної географії Львівського університету. Розбудову ландшафтознавчого центру у Чернівцях продовжили Л.І. Воропай і М.М. Рибін. Л.І. Воропай широко відома як розробник теорії і методики дослідження антропогенних змін ландшафтних комплексів і дослідник ландшафтів Українських Карпат. Як дослідник гірських ландшафтів відомий і доцент М.М. Рибін. Вагомий внесок у розбудову Чернівецького ландшафтознавчого центру внесли проф. М.О. Куниця, який започаткував у Чернівецькому університеті дослідження еволюційних змін ландшафтів і підготував кандидатів наук  за цим напрямом (М.В. Дутчак, О.В. Моргоч, М.М. Проскурняк, Я.П. Скрипник), та  Я.І. Жупанський, що підготував двох кандидатів наук – ландшафтознавців (Ж.І. Бучко, П.І. Чернега). Сучасним лідером центру і визнаним лідером ландшафтно-геохімічних досліджень в Україні є професор В.М. Гуцуляк, праці якого присвячені дослідженню еколого-геохімічних особливостей природних і урбанізованих ландшафтів Чернівецької області, застосуванню ландшафтно-геохімічного метода у медико-географічних дослідженнях. Теоретико-методологічний фундамент Чернівецького ландшафтознавчого центру є відносно однорідним. Лідер центру В.М. Гуцуляк притримується уявлень про ландшафт як індивідуальну територіальну одиницю певного рангу. Основними напрямами досліджень є вивчення еволюційних змін ландшафтів під впливом природних і антропогенних чинників, організації долинно-річкових комплексів Дністра та їх змін під впливом гідротехнічних систем, структури і динаміки передгірських, карстових, міських і сільськогосподарських ландшафтів. Велика увага приділяється ландшафтному і ландшафтно-геохімічному картографуванню міст, вивченню еколого-геохімічних особливостей природних і урбанізованих ландшафтних комплексів і застосуванню ландшафтно-геохімічного метода у медичній географії, дослідженню кліматичних властивостей гірських ландшафтів, методологічному обґрунтуванню естетичного сприйняття ландшафтів і оцінці туристсько-рекреаційного потенціалу Українських Карпат [14].