Методика складання і використання крупномасштабних ґрунтових карт (на прикладі АСО «Нива» Великобурлуцького району Харківської області

Класифікація  грунтів – це розподіл грунтів за походженням, властивостями, родючістю. Вона необхідна для систематики всього різноманіття грунтів в природі, для того щоб відобразити всю складність і різноманітність грунтів, визначити номенклатуру грунтів і таксономічні одиниці, встановити їх ієрархію, врахувати загальні режими, процеси та властивості грунтів.

Класифікацію грунтів  слід будувати на базі знань про  родючість, і про вплив господарської  діяльності людини на генезис і властивості  грунтів, розкривати виробничі особливості  грунтів і сприяти їх раціональному  використанню.

Діагностика ґрунтів – це сукупність ознак ґрунтів, за якими вони можуть бути віднесені до певного класифікаційного (ієрархічного) рівня. В ґрунтознавстві склалися такі види діагностики: польова (морфологічна), хімічна, біо(зоо)логічна. Польова діагностика ґрунтів виконується на основі морфологічного методу. Суть його полягає в тому, що профіль ґрунтів «читається» по зовнішніх (морфологічних) ознаках: вологості, кольору, структурі, щільності, новоутвореннях і включеннях, характеру переходу з горизонту в горизонт, глибині горизонтів тощо. Ці морфологічні ознаки доповнюються даними про гранулометричний (механічний) склад і склад легко- і важкорозчинних солей. Об’єктивний аналіз цих показників по окремих генетичних горизонтах і профілю в цілому з урахуванням дії та наслідків ґрунтотворних процесів дозволяє визначити в польових умовах назву ґрунту, вказавши тип, підтип, рід, вид, різновидність, розряд.

В класифікації грунтів основою  таксономічною (структурною, ієрархічною) одиницею є тип ґрунту – велика група грунтів, що розвивається в однакових біохімічних, кліматичних, гідрологічних умовах і характеризується яскравим основного процесу грунтотворення. Наприклад: чорнозем, підзол, солончак. Для типу характерні такі показники:

а) гуміфікація, гуміфіксація, акумуляція органічних речовин;

б) комплекс умов для розкладу мінеральної частини та її взаємодія  з органічною речовиною ґрунту; органо-мінеральні новоутворення;

 в) міграція й акумуляція  мінеральних речовин;

 г) профіль ґрунту;

 д) шляхи підвищення  родючості.

Підтип – це група грунтів в межах типу, які якісно відрізняються за ступенем прояву основного та додаткового процесів грунтотворення. Наприклад: чорнозем південний, чорнозем звичайний, ясно-сірий, сірий, темно-сірий опідзолені ґрунти.

Рід ґрунту виділяється в межах підтипу, якісні особливості яких обумовлюються впливом комплексу місцевих умов: складу материнських порід, хімізму підгрунтових вод, реліктових ознак давнього грунтотворення. Наприклад: чорнозем типовий глибокоскипаючий, солонцюватий.

Вид ґрунту виділяється в межах роду за ступенем вираженості ґрунтотворного процесу (підзолистість, гумусованість, засоленість тощо).

Різновидність виділяється по розподілу грунтів за механічним складом. Наприклад: чорнозем типовий глибокий важкосуглинковий, легкоглинистий.

По розрядах ґрунти розподіляються за материнськими породами. Наприклад: чорнозем типовий глибокий важкосуглинковийна лесі.

Наприклад, повна назва  ґрунту з урахуванням усіх таксономічних  одиниць: чорнозем звичайний солонцюватий середньо гумусний легкоглинистий на лесі.

В.М.Фридланд виявив неоднорідність ґрунтового покриву залежно від  рельєфу та материнських порід. Цей  розділ ґрунтознавства вивчає структуру  ґрунтового покриву – форми просторових  змін елементарних ґрунтових ареалів  в різній мірі генетично зв’язаних  між собою, що утворює певний малюнок. В його основі лежить поняття про  елементарний ґрунтовий ареал (ЕГА) – незначні ділянки території  з ґрунтом одного й того ж розряду, які утворюють мікро-, мезо- та макрокомбінації.

Мікрокомбінації – чергування дрібних плям (від одного до десятка метрів) контрастно відмінних грунтів, взаємозумовлених у своєму розвитку з мікрорельєфом.

У складі мікрокомбінації  виділяють комплекси (контрастний грунтовий покрив) та плямистості (неконтрастний ґрунтовий покрив).

Мезокомбінації – це чергування крупних ЕГА,  пов‘язаних з мезорельєфом і зміною материнських порід.

З мезорельєфом пов’язані  сполучення – мезокомбінації з контрастним  ґрунтовим покривом і варіації –  з  неконтрастним ґрунтовим покривом.

Зміна материнських порід  призводить до формування мозайок і  ташетів.

Мозаїки – це мезокомбінації, пов’язані з контрастним ґрунтовим покривом, формування якого зумовлено неоднорідністю та строкатістю ґрунтотворних порід, де зв’язки між компонентами відсутні або дуже слабкі.

Ташети – це неконтрастні зміни ґрунтового покриву за материнськими породами зі слабо вираженими зв’язками між компонентами.

Для розуміння генезиса ґрунтів, закономірного розповсюдження грунтів  потрібне всебічне вивчення чинників грунтотворення, спільний вплив яких визначає направлення ґрунтотворного процесу, що знаходить своє відображення у неоднорідності ґрунтового покриву.

Рельєф місцевості має прямий та опосередкований вплив. Прямий вплив пов'язаний з діяльністю води. Це відображається у розвитку ерозійних процесів, в результаті чого формуються різного ступеня змиті ґрунти, які утворюють варіації. Опосередкований вплив рельєфу на формування структури ґрунтового покриву проявляється такими параметрами як крутизна, довжина, форма схилу, його експозиція, за рахунок чого іде перерозподіл тепла, вологи, поживних речовин. Так формуються плямистості.

Материнська порода впливає на механічний та хімічний склад грунтів, обумовлює їх водно-повітряний та поживний режими, фільтраційну здатність, потенційну здатність до структуроутворення, характер рослинності та її продуктивності. Процеси формування ґрунтотворної породи і пов’язаних з ними ґрунтових комбінацій одночасно з процесами рельєфоутворення призводять до утворення поєднань та варіацій, а незалежно від них – ташети та мозаїки.

Ґрунтові води можуть мати значний вплив на структуру ґрунтового покриву в умовах заплави річок, терасах, а також в умовах зрошення при формуванні грунтів гідроморфного ряду.

Рослинність, впливаючи на процес грунтотворення, сама є чутливим індикатором до змін ґрунтових умов. Часто по зміні рослинних асоціацій можна доволі точно встановити межи ґрунтових ареалів. При польовому дослідженні грунтів необхідно звертати увагу на всі характерні риси будови ґрунтового профілю, оскільки порушення людиною природних фітоценозів призводить до утворення нових вторинних асоціацій.

Об’єктивне відображення на ґрунтових картах ґрунтових комбінацій не можливе без уяви їх генезиса, що в свою чергу дає можливість розробити диференційовані рекомендації з раціонального використання земель. Це є особливо актуально в умовах інтенсифікації сільського виробництва, де земельні ресурси потребують кількісного обліку та кількісної оцінки стану земельного фонду. Найбільш інформативним та цілеспрямованим методом, що характеризує структуру ґрунтового покриву є ґрунтова зйомка, яка дає можливість мати уявлення про склад його компонентів, властивостей та перспектив використання. Картографічні матеріали дають можливість визначити: напрямок виробничої діяльності залежно від агрогенетичних властивостей грунтів, способи обробітку ґрунтових комбінацій з урахуванням їх індивідуальних фізико-механічних особливостей, визначитися з необхідністю проведення зрошення або осушення залежно від кліматичних умов території, хімічної меліорації, розрахувати норми внесення добрив. Через нехтування та недбале ставлення до особливостей грунтів виникають деградаційні процеси розвитку грунтів, які в подальшому нейтралізувати дуже важко.

 

 

РОЗДІЛ ІІІ

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ҐРУНТОВОЇ ЗЙОМКИ

Для вірного використання земельних ресурсів потрібні доброякісні  ґрунтові плани з додатками та нарисом, які характеризують ґрунти відповідної території.

Головною метою крупномасштабного  дослідження ґрунтів являється  – забезпеченість суб’єктів господарювання ґрунтовими матеріалами, як об’єктивної  основи диференціації застосування систем сівозмін, добрив, обробітку  ґрунту, меліорації та інших заходів  подальшого підвищення родючості ґрунтів  і врожайності сільськогосподарських  культур.

Завдання:

- визначити географічне  положення території

- визначити масштаби досліджень

- уточнити розміри площ, які підлягають дослідженню

- вирішити організаційні  питання.

Матеріали крупномасштабного  обстеження ґрунтів повинно мати рекомендації по наступним питанням:

• трансформування угідь;
• охорона ґрунтів від водної та вітрової ерозії та різноманітних видів забруднення;
• проведення зрошення, осушення, хімічної меліорації ґрунтів;
• особливості агротехнічних заходів;

• розробка довгострокових прогнозів з отримання стабільних врожаїв і підвищенню родючості.

Ці питання можуть бути вирішені тільки при умові доброго  знання ґрунтового профілю і характеристики хімічних, фізичних, фізико-хімічних, біологічних, агрохімічних властивостей ґрунтів.

При проведенні крупномасштабного  обстеження ґрунтів використовується польова діагностика ґрунтів. При  проведенні ґрунтового знімання будь-якої території передбачаються три етапи: підготовчий, польовий і камеральний.

В залежності від сполучення форм рельєфу установлюються певні  п’ять категорій складності місцевості, згідно яких визначається масштаб проведення ґрунтової зйомки.

Категорії складності ґрунтових  досліджень виявляються яскравістю і різновидністю ґрунтового покриву, зв’язані з частою зміною факторів ґрунтотворення. Складний ґрунтовий  покрив досліджують більш ретельно, чим нескладний.

3.1 Підготовчий  період

Для правильного використання земельних ресурсів потрібні доброякісні  ґрунтові плани з необхідними  додатками та нарисом, які характеризують ґрунти відповідної території.

Головною метою крупномасштабного  дослідження земельних ресурсів є дослідження просторової організації  ґрунтового покриву та забезпечення суб’єктів господарювання ґрунтовими матеріалами як об’єктивною основою  для диференційованого застосування системи сівозмін, добрив, обробітку  ґрунту, меліорації та інших заходів  спрямованих на подальше підвищення родючості ґрунту та врожаю рослин на певній території.

Великомасштабна грунтова карта  являється головним, необхідним науковим документом, на базі якого можливо  здійснити кількісну та якісну оцінки земельних фондів, розробити системи  практичних заходів, спрямованих на підвищення родючості грунтів в  умовах зростаючої інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Вони є первинним матеріалом для Державного землеустрою, Державного обліку і оцінки земель, складання  звітних ґрунтових карт районів, областей, країн і республік.

Матеріали дослідження грунтів  повинні мати відповідні рекомендації по наступним питанням: трансформація  с/г угідь, охорона грунтів від  водної та вітрової ерозії, зрошення та осушення, хімічна меліорація, особливості  застосування агротехніки, правильне розміщення сівозмін, склад сільськогосподарських культур, особливості застосування добрив залежно від ґрунтових умов, поліпшення сінокосів і пасовищ.

При проведенні дослідження  грунтів будь-якої території передбачаються три послідовні етапи: підготовчий, польовий та камеральний.

Від стану справи в підготовчий  період в значній мірі залежить успіх  виконання наступних етапів роботи – польового і камерального.

Організація роботи ґрунтових досліджень

У підготовчий період встановлюють об'єкти і загальні завдання досліджень, об'єми і плани роботи, масштаби зйомки, встановлюють географічне положення, вивчають агроекономічні умови.

В залежності від мети ґрунтових  досліджень передбачають склад експедиції. Коли складення крупномасштабних ґрунтових карт пов’язано з вирішенням спеціальних питань (меліоративних, протиерозійних, лісокультурних), тоді до складу експедиції, окрім ґрунтознавців, входять лісомеліоратори, гідрогеологи, меліоратори, геоботаніки та інші. Проводиться складення кошторису на проведення дослідження.  Передбачаються штати, наймання робочої сили, приміщення, транспорт, закупівля польового спорядження та обладнання. В результаті попереднього знайомства з матеріалами колишніх досліджень складають, номенклатурний список ґрунтів обстежуваного району.

В ґрунтову групу входять:

• начальник групи – найбільш досвідчений спеціаліст, який керує роботою спеціалістів групи. Він організовує роботу по обстеженні ґрунтів певної території, проводить методичне керівництво та контроль за якістю виконаних робіт щодо обстеження ґрунтів, приймає виконану в польовий період роботу, а в камеральний період координує складання матеріалів ґрунтового обстеження і повністю відповідає перед установою за виконання робіт та передає матеріали замовнику;
• інженер-ґрунтознавець – безпосередній виконавець робіт з картографування ґрунтів. Бере активну участь у всіх періодах робіт, в польовий період відбирає зразки для аналізу, в камеральний період складає ґрунтовий план та відповідний картографічний матеріал, а також пише нарис;
• агроном – бере участь при польовому обстеженні ґрунтів господарства, підтримує зв’язок з дослідними установами, а також і з агрономом господарства. В камеральний період бере участь у складанні картографічного матеріалу та в розробці рекомендацій;
• Інженер-землевпорядник – бере участь у підготовці картографічних матеріалів для польового обстеження, допомагає ґрунтознавцю у виконанні картографічних робіт для забезпечення точності матеріалів, проводить опрацювання матеріалів дослідження, а також разом з ґрунтознавцем і агрономом складає картографічний матеріал та рекомендації щодо розміщення і поліпшення використання сільськогосподарських угідь, проводить обчислення площ та складання експлікацій ґрунтів по угіддям, виконує закінчений варіант картографічних матеріалів