Розробка та впровадження інноваційних оздоровчих методик науроках фізкультури в загальноосвітній

У цей період відбувається становлення індивідуальних інтересів і мотивацій до занять фізичними вправами.

Підлітковий вік — період максимальних темпів зростання всього організму людини і окремих його біоланок. Він характеризується посиленням окислювальних процесів, посиленням процесу статевого дозрівання. Інтенсивне зростання і збільшення всіх розмірів тіла одержали назву другого ростового стрибка, або другого "витягання".

У цей період в ритмі розвитку тіла у дівчаток і хлопчиків є істотні відмінності. Так, у хлопчиків максимальний темп зростання тіла в довжину наголошується в 13—14 років, а у дівчаток — в 11 — 12. У цей період швидко змінюються пропорції тіла, наближаючись до параметрів, характерних для дорослої людини.

У підлітків посилено ростуть довгі трубчасті кістки кінцівок і хребці. При цьому кістки ростуть переважно в довжину, а завширшки їх зростання незначне. У цьому віці закінчується окостеніння зап'ястка і п'ясткових кісток, тоді як в міжхребцевих дисках лише з'являються зони окостеніння. Хребетний стовп підлітка як і раніше дуже рухомий.

У підлітковому віці м'язова система розвивається досить швидкими темпами, що особливо виражене в розвитку м'язів, сухожиль, суглобово-зв'язкового апарату і в тканинній диференціації. Різко зростає загальна м'язова маса, прискорення її особливо помітні у хлопчиків в 13—14 років і у дівчаток в 11 — 12 років. Розвиток іннерваційного апарату м'язів в підлітковому віці в основному завершується.

Середній  шкільний вік співпадає з періодом завершення біологічного дозрівання організму. В цей час остаточно оформляється моторна індивідуальність, властива дорослій людині. Для підлітків характерне погіршення рухових координації при інтенсивному розвитку швидкісних і швидкісно-силових якостей.

   Основною спрямованістю фізичного виховання підлітків є формування інтересу до систематичних оздоровчих занять або спортивного тренування.

При формуванні правильної постави школярів потрібно враховувати два аспекти:

• розгляд питання на проблемному рівні;
• розгляд питання на дослідницькому рівні.

 

1.2. Застосування інноваційних методик  та комп`ютерних технологій в теоретичній підготовці учнів загальноосвітньої школи з дисципліни фізична культура.

На уроках фізичного виховання в загальноосвітніх та вищих навчальних закладах наші колеги, викладачі фізичного виховання, впроваджують та постійно удосконалюють вже відомі методики фізкультурно-оздоровчих занять. Провідна роль в оптимізації фізкультурно-оздоровчого процесу відводиться проектуванню різних фізкультурно-оздоровчих систем на основі науково обгрунтованих і адекватних співвідношень зовнішніх і внутрішніх чинників розвитку людини. 24.3. Характеристика фізкультурно-оздоровчих методик і систем

Аеробіка

Аеробіка — система вправ в циклічних видах спорту, пов'язаних з проявом витривалості (ходьба, біг, плавання і т.п.), направлена на підвищення функціональних можливостей серцево-судинної і дихальної систем.

Слово «аеробіка» (від греч. аеро — повітря, біос — життя) стало відоме миру в 1968 р., коли американський фізіолог професор Кенет Купер опублікував книгу «Аеробіка». Бачивши фізичну недосконалість, часту захворюваність і високу смертність своїх співвітчизників, особливо від захворювань серцево-судинної системи, американський учений призвав їх звістці здоровий спосіб життя і регулярно використовувати фізичні вправи аеробів, тобто такі вправи, які вимагають великої кількості кисню протягом тривалого часу і неминуче примушують організм удосконалювати свої системи, що відповідають за транспорт кисню, тобто вправи, які виконуються організмом в так званому стійкому стані. До основних фізичних вправ володіючим оздоровчим потенціалом аероба відносяться: ходьба, повільний біг, плавання, їзда на велосипеді, біг на лижах і т.п. Він назвав свою систему занять фізичними вправами аеробікою, оскільки при виконанні названих вправ в організмі відбуваються процеси аеробів, при яких в нього поступає велика кількість кисню. Основна вимога при виконанні вправ аеробів полягає в тому, щоб пульс протягом всього фізичного навантаження досягав, щонайменше, 130 уд./мин і по можливості був близький до оптимального.

При заняттях вправами аеробів виділяють чотири основні фази (К.Купер, 1989): розминку, фазу аероба, заминку, силове навантаження.

Розминка направлена на те, щоб, по-перше, розім'яти і розігріти м'язи спини і кінцівок, а по-друге, викликати деяке почастішання темпу серцевих скорочень так, щоб плавно підвищувати пульс до значень, відповідних фазі аероба.

Фаза аероба є головною для досягнення оздоровчого ефекту. У цій фазі, займаючись основними видами аеробіки (лижі, плавання, біг, їзда на велосипеді), потрібного оздоровчого ефекту досягають при заняттях тривалістю не менше 20 мін в день 4 рази на тиждень. Оптимальна тривалість занять 30 мін в день 3—4 рази на тиждень.

Заминка займає мінімум 5 мін. Протягом всього цього часу слід продовжувати рухатися, але в достатньо низькому темпі, щоб поступово зменшити частоту серцевих скорочень.

Силове навантаження, що включає вправи на гнучкість, укріплює м'язи, розвиває рухливість в суглобах і продовжується не менше 10 мін. В результаті занять аеробікою в стані організму відбуваються наступні позитивні зрушення (До. Купер, 1989):

• зміцнюється кісткова, система;
• зменшується схильність депресії, іпохондрії;
• поліпшується травлення;
• сповільнюються процеси старіння;
• підвищується фізична і інтелектуальна працездатність;
• знижується ризик серцевих захворювань;
• поліпшується сон.

 

Ритмічна гімнастика

Ритмічна гімнастика — це різновид гімнастики оздоровчої спрямованості, основним змістом якої є загальнорозвиваючі вправи, біг, стрибки і танцювальні елементи, виконувані під емоційно-ритмічну музику переважно потоковим методом (майже без перерв, без пауз і зупинок для пояснення вправі).

Американська  кіноактриса Джейн Фонду застосувала основні положення аеробіки К.Купера до гімнастичних вправ. В результаті термін «аеробіка» одержав новий смисловий зміст — гімнастика аероба.

У нашій країні найбільшою популярністю користуються комплекси танцювального характеру, вправи яких вибираються відповідно до ритмічних особливостей музичного супроводу Тому ця гімнастика називається у нас ритмічною. Комплекс ритмічною гімнастикою складається з ввідної, основної і завершальної частин, тривалість яких складає приблизно 20, 70 і 10% часу. Наприклад, в 30-хвилинному комплексі ритмічної гімнастики 6 мін відводиться на підготовчу, 21 мін - на основну і 3 мін - на завершальну частину.

Ввідна частина, або розминка, займає 5—10 мін і призначена для підготовки організму до заняття. Її зміст -простиє вправи для окремих груп м'язів (ходьба на місці з високим підняттям стегна, ходьба з рухами рук і голови, випади, нахили, присідання і ін.).

Основна частина заняття звичайно продовжується 20—3U мін і направлена на розвиток різних м'язових груп, виховання фізичних якостей (сили, спритності, витривалості і ін.). Для цієї частини характерне найвище навантаження. Фахівці рекомендують так чергувати рухи, щоб однотипні вправи не слідували один за одним, щоб вправам силового характеру передували вправи на розтягання, щоб в опрацьовування послідовно включалися руки і плечовий пояс, ноги і тулуб, а після цього виконувалися циклічні вправи — біг, стрибки, танцювальні кроки.

Як показує  практика, найбільш відповідна тривалість кожної вправи в комплексі в середньому 50 з.

Завершальна частина заняття триває біля 3—Ь мін і направлена на поступове зниження навантаження, приведення організму у відносно спокійний стан. Використовуються дихальні вправи, вправи на розслаблення. Завершується заняття спокійною ходьбою.

Обов'язковий  елемент занять ритмічною гімнастикою  — музика В підготовчій частині заняття використовуються мелодії спокійніші і неголосніші. У основній частині енергійні і звучні мелодії чергуються із спокійнішими, що дає віз можность декілька відпочити в ході заняття і злегка розслабитися. Для завершальної частини досить одного твору, повільного по характеру звучання, заспокійливого нервову систему займаються.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мал. 1. Варіант проведення танцювально-гімнастичних вправ

методом кругового  тренування (по В. Р. Гультяю, 1996).

Станції: 1 — танець на диску «Здоров'я»; 2 — танець з гантелями;

3 — степ; 4 — танець з обручем; 5 — танець з гумовим бинтом; 6 — танець

з скакалкою; 7—«Танец живота»; 8 — танец лижника; 9—танець силача;

10 — танець боксера; // — бігун (біг в ритмі звучної музики)

 

Мінімальне навантаження на заняттях ритмічною гімнастикою повинне відповідати в середньому частоті серцевих скорочень не нижче 130 уд./мин. Оптимальний пульсовою режим для людей середнього віку 110—130 уд./мин, для молодих — 130—150 уд./мин.

Тренуючий ефект  досягається при 2—3 заняттях в тиждень тривалістю 30—45 мін. Основним і головним критерієм, лімітуючим дозування, є самопочуття займаються.

Виконання комплексів ритмічної гімнастики із заданою інтенсивністю приводить до середньої втрати ваги 150—300 г за одне заняття (О.А.Іванова, Н.Н.Шарабарова, 1989). Проте ці втрати не дозволяють істотно понизити вагу без поєднання з правильною дієтою. Якщо калорійність їжі, що з'їдається, більше, ніж витрата енергії, то втрачені на заняттях грами швидко відновлюються.

Різносторонньо  впливати на тих, що займаються різного віку, укріпити м'язи рук, ніг, тулуба, зробити тонкою талію можна, проводячи танцювально-гімнастичні вправи аеробів методом кругового тренування. Він передбачає поєднання танцювально-гімнастичних вправ з вправами, обтяжених вагою зовнішніх предметів і в опорі, а також використовування різних тренажерів.

Вправи аеробів  на станціях (10—12 станцій) виконують в певній послідовності в режимі: 30 з — робота на одній станції, 20 з — відпочинок. Що займається необхідно пройти 3 круги, підтримуючи заданий музичний темп (мал. 43).

Шейпінг

Шейпінг (від англ. shaping — надавати форму, формувати) — це система фізичних вправі (переважно силових) для жінок, направлена на корекцію фігури і поліпшення функціонального стану організму. Його суть в поєднанні аеробіки з атлетичною гімнастикою. Шейпінг узяв все краще з того і іншого: з аеробіки — музику, динамічні навантаження, що дозволяють укріплювати серцево-судинну систему, прибирати зайві жирові запаси; з атлетичної гімнастики — можливість впливати на локальні м'язові групи.

При заняттях шейпінгом інтенсивність фізичного навантаження дозується строго індивідуально, оскільки тільки в цьому випадку вона дає найбільший ефект. До початку занять шейпінгом ті, що всі займаються проходять тестування за допомогою сучасної електронної апаратури для виявлення свого початкового стану (фізичний розвиток, рівень функціональних можливостей організму, недоліки фігури, тип нервової системи і ін.). На основі аналізу початкових даних ті, що займаються (за допомогою комп'ютерів) одержують індивідуальну програму занять.

Заняття починаються  з частини аероба, тобто з ритмічної гімнастики, яка вирішує і задачі розминки для другої частини. Після цього ті, що займаються переходять до тренажерів або до виконання вправ з гантелями, амортизаціями, вправ ритмічної гімнастики в партері. Для демонстрації вправ і самоконтролю широко використовуються відеомагнітофони, дзеркала. У міру тренованості проводиться поточне тестування на перевірку зрушень, що відбулися, в організмі і необхідність коректування програми дій.

Калланетіка

Калланетіка — це програма з 30 вправ для жінок, виконуваних в основному в ізометричному режимі і зухвалих активність глибоко розташованих м'язових груп. Автор цієї програми — американка Каллане Пінкней. Вона запропонувала виконувати вправи в тиші, без музики, яка, на її думку, відволікає від занять, не дає можливості зосередитися на впливі рухів. Цим калланетіка нагадує йогу. Рекомендується під час занять дивитися на себе в дзеркало.

Програма  передбачає виконання фізичних вправ інтенсивно протягом 1 ч двічі в тиждень.

Комплекс  вправ складається з чотирьох частин:

1. розминка (6 вправ);
2. красивий живіт (4 вправи); стрункі ноги (4 уп 
   ражненія); сідниці і стегна (5 вправ);
3. розтягання м'язів (6 вправ);
4. «Танець живота» (3 вправи); зміцнення ніг (2 упраж 
   ненія).

«Одну годину калланетіки дає організму стільки, скільки 7 годин класичної гімнастики або 24 години аеробіки», — запевняє До. Пінкней. Пізніше, коли ті, що займаються знайдуть струнку фігуру, заняття проводяться щодня по 15 мін. При виконанні вправ уникають різких рухів, надмірної напруги, використовуються в основному вигини, нахили, прогинання, підняття ніг і тулуби в положенні лежачи, напівшпагати, гойдання з акцентом на розтягання м'язів.

Гидроаеробіка

Гидроаеробіка — це система фізичних вправ у воді, виконуваних під музику, поєднуюча елементи плавання, гімнастики, стретчинга, силові вправи (мал. 44).

Використовування гидроаеробіки сприяє рішенню наступних задач (Т. А. Кохан, 1999): поліпшення діяльності сердечнососудістой і дихальної систем; розвиток фізичних якостей (витривалості, гнучкості, сили і координації); корекція ті положення; підвищення рівня працездатності; позитивний вплив на психіку людини.

 

Початкові положення для виконання вправ гімнастики у воді

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вправи  навантажень гидроаеробіки