Оптимізація розвитку спеціальної витривалості плавців-стайерів

Тісно пов'язана з економічністю  роботи здатність плавців використовувати  потенціал найважливіших функціональних систем у процесі змагальної діяльності. Чим більше в спортсмена частка економічного аеробного шляху в загальному обсязі енергозабезпечення роботи тим у більше вигідних умовах він перебуває в процесі змагань. У цьому плані інтерес представляє реєстрація двох показників [33].

Перший з них-кількість кисню, споживаного в процесі змагальної діяльності (мл-кг^-1хв^-1) - визначає економічність виконуваної роботи, свідчачи про участь аеробних процесів у забезпеченні роботи.

Другий показник - відношення величини споживання кисню при проходженні змагальної дистанції до рівня МПК. Чим вище цей показник, тим ефективніше використовуються спортсменом у змагальної діяльності наявні аеробні можливості [11].

Обидва показники, незважаючи на ряд загальних рис, не є синонімами: коефіцієнт кореляції між ними для  різних видів спорту коливається  в межах 0,45-0,65, що говорить про відносну їхню незалежність.

Допустимо, для плавця високого класу при пропливанні  дистанції 1000 м споживають по 50 мл-кг^-1хв^-1 кисню. Однак один з них безпосередньо після роботи в стані спожити 83 мл-кг^{- 1} кисню в 1 хв., а іншої - 65.

Показник ефективності подиху в першого спортсмена відносно низький (50,83 = 0,60), у другого - високий (50,65 – 0,77).

Запропонувати для оцінки продуктивності подиху прості й доступні для широкого практичного застосування тести досить важко. Можна тільки рекомендувати замінити величны споживання кисню величинами легеневої вентиляції. Це набагато спростить обстеження плавців і значно позначиться на точності результату, тому що відомо тісний зв'язок між МПК і максимальною вентиляцією легенів (МВЛ) [6,13].

Важливим моментом у  системі контролю витривалості плавців по даним різних спеціальних тестів є відповідність завданням тестування на різних етапах макроциклу.

Наприклад, характеристика витривалості плавців, що спеціалізуються  на дистанції 200 м, на І етапі підготовчого періоду здійснюється переважно за допомогою тестів аеробного характеру, на ІІ етапі - за допомогою тестів змішаного аеробно-анаеробного й анаеробного гліколитичного характеру; у змагальному періоді-переважно за допомогою тестів анаеробного гликолитического характеру. При оцінці результатів тесту поряд зі швидкістю плавання реєструються показники ЧСС під час і відразу після роботи, зміст лактата в крові, вентиляція легенів після роботи, динаміка відновлення цих параметрів та ін. [40].

Безперечний практичний інтерес для рішення цих завдань етапного контролю на різних етапах тренувального мікроциклу представляє використання стандартних програм занять. Визначення працездатності при виконанні окремих вправ і програм занять у цілому дозволяє одержати необхідну інформацію для оцінки ефективності тренувального процесу на минулому етапі й розробки перспективного плану на черговий етап.

Для цього на ідентичних етапах підготовки доцільно планувати  серію тренувальних занять строго певної спрямованості зі стандартною програмою.

Наприклад, у першій половині підготовчого періоду варто проводити контрольні заняття, спрямовані на розвиток витривалості при роботі аеробного характеру і змішаного (аеробно-анаеробного) характеру. Наприкінці ІІ етапу підготовчого періоду потрібно планувати заняття, що сприяють розвитку спеціальної витривалості [3,7].

Облік і порівняння працездатності при виконанні стандартних програм занять у різних макроциклах дозволять виявити динаміку підвищення витривалості, ефективність засобів, що застосовувалися, і методів більш доцільно побудувати тренувальний процес у черговому макроциклі. Збільшенню обсягу корисної інформації сприяє реєстрація в процесі виконання тренувальних програм різних показників, що свідчать про функціональний стан найважливіших систем організму. У сучасній практиці найбільше широко застосовується реєстрація ЧСС, величин легеневої вентиляції (ЛВ), ПК, змісту лактата в крові. У цьому випадку крім оцінки працездатності вдається довідатися якою ціною здійснювалося виконання заданих програм, наскільки зросли можливості основних функціональних систем, підвищилися здатності до экономизации роботи [4,18].

4. Підвищення аеробного і анаеробного компонентів витривалості

 

 

Тренувальні навантаження в плаванні, виконувані зі швидкостями, що перебувають у діапазоні від  граничної до критичної, носять змішаний аеробно-анаеробний характер. При цьому в міру збільшення швидкості плавання відбувається посилення активації гліколізу в ресинтезі АТФ.

При застосуванні дистанційного  й повторного методів тренування в зазначеному діапазоні швидкостей необхідно дотримувати наступні вимоги:

– довжина дистанцій, що пропливають, повинна бути в межах від 400 до 1500 м;

– інтенсивність вправи становить 90-100%, при цьому швидкість плавання підтримується таким чином, щоб ЧСС складала 160-180 уд/хв.

Якщо вправа виконується з максимально доступною швидкістю плавання на даній дистанції, то при цьому як правило, досягаються максимальні або близькі до максимального величини в рівні споживання кисню, а нагромадження молочної кислоти в крові становить 10-12 ммоль/л [21].

При повторному методі тренування інтервали відпочинку тривалі, від 5 до 10 хв.

Ці обидва методи щонайкраще сприяють підвищенню аеробної потужності і ємності організму.

Завантаженість реакції  з боку систем аеробного обміну у  відповідь на безперервну тривалу роботу помітно збільшується при змінному режимі вправи [17].

Тривалість інтенсивного повторення повинна відповідати  часу втримання МПК, що звичайно становить  від 3 до 6 хв.(відрізки від 200 до 400м.), при  цьому інтенсивність вправи становить 90-95% і викликае ЧСС до 170-180 уд/хв. Тривалість малоінтенсивного повторення звичайно дорівнює тривалості високоінтенсивного повторення, а величина її становить 80-85% і викликає ЧСС до 145-150 уд/хв. Загальна тривалість дистанційно-змінного плавання доходить до 20 хв. (дистанція від 800 до 2000 м).

Плавання в такому режимі змушує організм постійно працювати  в режимі перемикання: то впрацьовуючись (на початку виконання вправи), то відновлюючись (у паузах відпочинку). Такі різкі перепади в рівні аеробного  метаболізму служать гарним стимулом для сонастройки й удосконалювання діяльності систем вегетативного обслуговування. Тому змінне й інтервальне плавання в даному режимі найкраще сприяє підвищенню аеробної потужності й аеробної ефективності [13].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2 Методи і організація  досліджень

 

 

2.1 Методи досліджень

 

 

Для вирішення поставлених  завдань в роботі використовувались наступні методи дослідження:

1. Аналіз літературних джерел.
2. Педагогічне тестування.
3. Математична обробка результатів.

Перший метод досліджень відноситься до формально-логічних теоретичних методів наукового дослідження. За допомогою цього методу, оперуючи відомими фактами, шляхом аналогії та порівняння мали можливість вивести з них нове знання про сучасний стан методики тренувального процесу, процесу підготовки плавців високої кваліфікації до головних змагань. Тобто аналіз літературних джерел використовувався нами для дослідження сучасних актуальних питань фізичної підготовки спортсменів-плавців, спеціалізуючихся на довгі дистанції, її форм та методів.

Для цього в роботі було проаналізовано та узагальнено 41 доступне літературне джерело по досліджуваному питанню.

Під час дослідження в роботі було проведено декілька тестів для визначення ефективності запропонованої методики під час тренування плавців контрольної та експериментальної груп.

А саме тести:

– 1000 м вільнім стилем з максимальної швидкістью;

– 10 х 50 метрів з максимальної швидкістью і відпочинком між відрізками 30 секунд.

Математико-статистичні  методи використовувалися в роботі для опрацювання отриманих результатів при проведенні дослідження.

2.2 Організація досліджень

 

 

Дослідження проводилися  в КДЮСШ «Метал» із групами спортивного вдосконалювання, кваліфікація 1 розряд, КМС. Вік спортсменів – 14-16 років. Були визначені контрольна та експериментальна групи, по 10 чіл. у кожній. Контрольна тренувалася за своїм планом, експериментальна із застосуванням методики яка пропоновано роботою.

Експеримент проходив в  базовий період осінньо-зимового циклу 2011 року. Тривалість експерименту 3 місяці.

Експериментальної групі  була запропонована методика підвищення спеціальної витривалості з використанням  серій с заданою швидкістью плавання і частотою серцевих скорочень (ЧСС).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3 Аналіз та результати обговорення власних досліджень

 

 

Перед експериментом  були проведені попередні дослідження  для визначення результатів спортсменів  контрольной та експериментальної  груп при пропліванні контрольних  тестів для визначення рівня стану  спеціальної витривалості. Використовувались наступні контрольні завдання:

– проплівання дистанціі 1000 метрів вільним стилем з максимальною швидкістю (результати наведені в таблиці 3.1)

 

                                                                                                              Таблиця 3.1

 

 

Контрольні тести для визначення рівня стану спеціальної витривалості при проливанні 1000 метрів вільним стилем

 

 

Контрольна група		Експериментальна група
Спортсмени	Результат тесту на 1000 м в/с (хв.,сек)	Спортсмени	Результат тесту на 1000 м в/с (хв.,сек)
А.Н.	12.24,6	С.С.	12.32,2
С.М.	12.16,3	В.П.	11.57,8
В.Н.	11.57,7	А.В.	12.23,4
О.П.	12.28,3	В.А.	12.34,8
С.Л.	11.44,2	С.А.	12.57,2
М.И.	12.07,8	В.И.	12.15,3
В.П.	12.44,1	Э.Н.	12.26,4
И.С.	12.32,2	К.В.	12.06,6
Д.А.	12.11,4	Е.С.	12.14,2
Р.А.	12.17,7	Н.Н.	12.19,3

 

А також серії 10х50 метрів вільним стилем з максимальною швидкістю і інтервалом відпочінку 30 секунд (рахувалась сума результатів на відрізках), (результати наведені в таблиці 3.2).

 

 

                                                                                                                         Таблиця 3.2

Контрольні тести для визначення рівня стану спеціальної витривалості при проливанні серії 10х50 метрів вільним стилем

 

Контрольна група		Експериментальна група
Спортсмени	Результат тесту 10х50 м в/с (хв.,сек)	Спортсмени	Результат тесту 10х50 м в/с (хв.,сек)
А.Н.	5.26,3	С.С.	5.29,1
С.М.	5.21,4	В.П.	5.20,4
В.Н.	5.16,3	А.В.	5.26,8
О.П.	5.27,2	В.А.	5.31,1
С.Л.	5.15,8	С.А.	5.35,2
М.И.	5.19,7	В.И.	5.27,4
В.П.	5.30,7	Э.Н.	5.26,1
И.С.	5.28,8	К.В.	5.28,2
Д.А.	5.20,5	Е.С.	5.21,1
Р.А.	5.23,2	Н.Н.	5.27,7

 

Також для учасників  експериментальної групи була визначена  критична швидкість плавання (КШП), для кожного окремо.

Вона (КШП) обчислювалася  за формулою:

 

КШП(м/с) = (400-200) / (Т 400-Т 200), (3.1)

 

де Т 400 і Т 200 - час спортсмена на дистанції 400м і 200м в секундах.

 

Потім ми перекладаемо швидкість  спортмена із м/сек на час на дистанцію 100 метрів. Тобто, кожен спортсмен  перед початком експерименту пропливал  дистанції 400 і 200 метрів на час.

Перед початком виконання  ціх запливів, спортсмени ретельно розминалися, потім стартовали на дистанцію 400 метрів, після повного відновлення  проводився заплив на дистанцію 200 метрів. Обидва заплива проводилися від  бортика басейну, а не з тумбочки. Дистанції потрібно було проплисти як можна рівномірно.