Оптимізація розвитку спеціальної витривалості плавців-стайерів

Частка аеробного забезпечення роботи, а отже і її економічність обумовлюють швидкістю розгортання функціональних можливостей  кисне транспортної системи на максимально доступному рівні й тривалістю їхнього втримання, що важливо для досягнення високих показників витривалості на довгих дистанціях. Удосконалюванню першої із цих здатностей сприяють інтервальне плавання й плавання зі змінною швидкістю, а вдосконалювання другий-дистанційне плавання. Крім того, дистанційне плавання з рівномірною швидкістю сприяє формуванню ощадливого режиму роботи, тому що при тривалій роботі спортсмен від циклу до циклу зменшує кількість зовнішніх і внутрішніх перешкод [8].

Економічність роботи тісно пов'язана  з тим, наскільки ефективно реалізується в процесі змагань наявний  рівень різних фізичних якостей, насамперед силових. У процесі тренування дуже важливо домогтися оптимального співвідношення між максимальним рівнем розвитку силових можливостей основних груп м'язів, що проявляється при тренуванні на суші і її рівні, що розвивається у воді. Захоплення роботою над розвитком силових якостей при недостатній увазі до їхньої реалізації в процесі змагань неминуче приводить до зниження економічності роботи [17].

Тому доречно ще раз нагадати, що високі показники економічності й використання функціональних резервів організму можуть бути успішно реалізовані плавцем у процесі змагань у тому випадку, якщо зазначені здатності з'явилися результатом застосування специфічних засобів тренувального впливу. Якщо ж вони були придбані шляхом використання неспецифічних вправ, то на наступних етапах підготовки за допомогою комплексу спеціально-підготовчих засобів вони повинні бути перетворені в специфічним, відповідним особливостям конкретної дистанції змагання [4, 12, 22].

Істотною складовою частиною підвищення економічності є технічне вдосконалювання для зміцнення внутріциклових коливань швидкості, які істотно відрізняються при різних способах плавання. Наприклад, для батерфляю й брасу, перепади внутріциклової швидкості становлять 45-55% її середнього значення, що негативно позначається на економічності роботи [16].

Робота з удосконалювання координації  рухів рук і ніг, техніки подиху дозволяють істотно знизити коливання  внутріциклової швидкості, зробити  просування плавця більше рівномірним  і економічним.

Ефективним шляхом підвищення економічності  роботи є цілеспрямована робота над удосконалюванням здатностей до довільної напруги й розслаблення м'язів. У результаті плавець здобуває дуже важливу здатність контролювати ступінь напруги працюючих м'язів, максимально розслаблювати не беруть участь у роботі. При цьому основна увага варто обертати на роботу  ключових груп м'язів [5].

Так, що спортсмени, що спеціалізуються  в плаванні вільним стилем і на спині, навчаються здатності по черзі  напружувати й розслаблювати  м'яза лівої й правої рук; які  спеціалізуються в брасі й  батерфляї, удосконалюють здатність  по черзі напружувати м'яза обох рук і обох ніг. Такий підхід дозволяє оптимізувати координацію роботи м'язів кінцівок під час робочих і підготовчих рухів.

Дуже важливо навчити  спортсмена розслаблювати м'язи  обличчя. Якщо спортсмен уміє плавати  з максимальною швидкістю й розслабленими  м'язами обличчя, то меншу напругу будуть випробовуватимуть і багато інших м'язів, що не беруть участь у роботі. Тоді плавець більш економно витрачає енергію, повільніше стомлюється, краще відновлює сили по ходу роботи. Вправи, спрямовані на вдосконалювання здатності розслаблювати м'яза, є ще й ефективним засобом прискорення процесів відновлення після напружених комплексів вправ і програм тренувальних занять [32].

 

 

2. Контроль витривалості

 

 

У цьому розділі буде висловлена методика цілісної оцінки спеціальної витривалості за даними результату на змагальної дистанції і по показниках спеціальних тестів. А також приведені методи диференційованої оцінки якостей і здібностей, в сумі визначаючих рівень спеціальної витривалості. Питання оцінки загальної витривалості окремо не розглядаються, тому що для цього в принципі використовуються ті ж методи й підходи, що й при діагностиці відповідних видів спеціальної витривалості. Розходження полягає лише в тім, що контрольні вправи, які використовуються в тестах для оцінки загальної витривалості, носять загально підготовчий характер [22].

Спеціальна витривалість найбільш повно проявляється в умовах змагань. Проте спортивний результат  сам по собі не несе в належному обсязі інформації про її рівень, оскільки він залежить від ряду інших факторів, зокрема, від рівня швидкісних можливостей. Тому для оцінки спеціальної витривалості за даними результату на змагальної дистанції звичайно розраховуються відносні показники, що припускають усунення впливу швидкісних можливостей [36].

Так, може бути визначений індекс спеціальної витривалості (ІСВ) – показник відносини середньої швидкості при проходженні змагальної дистанції (м∕с^-1) до швидкості (м∕с^–1) зареєстрованої при проходженні короткого (еталонного) відрізка. Чим ближче величина ІСВ до 1, тим вище рівень спеціальної витривалості. Ці прості розрахунки дозволяють дати порівняльну оцінку спеціальної витривалості групи плавців або оцінити динаміку розвитку цієї якості в того самого спортсмена [13].

Однак прибігати до використання таких показників потрібно з певною часткою обережності, тому що вони не виявляють розходжень у механізмах працездатності при роботі максимальної потужності на короткому (еталонному) відрізку й при роботі м'язової потужності (субмаксимальної, великої), характерної для змагальних дистанцій.

Очевидно, наведений метод  варто використовувати в тих  випадках, коли робота на еталонному відрізку на змагальної дистанції ставиться  до суміжних зон потужності. Зокрема, при оцінці спеціальної витривалості на дистанції 100 м у якості еталонного варто обрати 25 або 50-м відрізок, на 200 м-50 м, 400 м-100 м, на 800 м-200 м, на 1500-400 м. У цьому випадку оцінка спеціальної витривалості за даними результату на змагальної дистанції, безсумнівно буде об'єктивною [27].

Для раціональної побудови спортивного тренування необхідний регулярний контроль за станом спеціальної витривалості. Проте, пропливання змагальної дистанції в умовах контрольних або офіційних змагань не завжди можливо з багатьох причин. Серед них слід назвати недоцільність проведення регулярних змагань на окремих дистанціях через їх велике навантаження; можливий несприятливий вплив щодо невисоких результатів, показаних на основній дистанції, на психічний стан спортсмена та ін. Тому в практиці застосовуються тести помітно відмінні по своєму характеру від змагальної діяльності, але відтворюючі специфічні умови, що забезпечують прояв витривалості. Використовуються вправи, що припускають повторне проплывание відрізків заданої довжини з певними швидкістю й інтервалами відпочинку [19].

В результаті експериментальної  розробки цього питання і практичної апробації отриманих даних рекомендується наступний комплекс тестів для оцінки спеціальної витривалості плавців, що спеціалізуються на різних дистанціях.

Дистанція 100 м:

– проплывание з максимальною швидкістю відрізка 75 м;

– 4 х 50 м з максимальною швидкістю й відпочинком між відрізками 10 с.

Дистанція 200 м:

– 4х 50 м з максимальною швидкістю й відпочинком між відрізками 10 с;

– 6 х 50 м з максимальною швидкістю й відпочинком між відрізками 20 с.;

Дистанція 400 м

– 8 х 50 м з максимальною швидкістю й відпочинком між відрізками 20 с.

Дистанція 800 і 1500 м:

– 1000м з максимальною швидкістю;

– 10 х 50 м з максимальною швидкістю і відпочинком між відрізками 30 с.

Контроль за функціональними можливостями системи енергозабезпечення найчастіше прийнято здійснювати по таких інтегральних показниках, як МПК, максимальний кисневий борг, максимальний зміст лактата в крові. Величина граничної потужності навантаження, максимальний хвилинний і ударний обсяг крові, максимальна величина легеневої вентиляції. Ці показники, як відомо, відбивають потужність систем енергозабезпечення.

Однак спеціальний аналіз свідчить про те, що питома вага показників потужностей  у загальній структурі енергозабезпечення роботи стосовно до різних дистанцій спортивного плавання не перевищує 30-50%. Показники потужності, відбиваючи граничні можливості системи енергозабезпечення, не гарантують повної оцінки її можливостей [32].

Оцінка даної сторони функціональної підготовленості буває найбільш виправдана в процесі контролю на ранніх етапах становлення спортивної майстерності. А також у підготовчих періодах тренувальних макроциклів.

Що ж стосується діагностики  можливостей плавців високого класу, що перебувають у стані високого спеціального тренування, то тут показники потужності системи енергозабезпечення поряд із зазначеними показниками вимагає дослідження ряду інших сторін її діяльності:

– рухливості, тобто здатності до швидкої мобілізації функціональних ресурсів при виконанні інтенсивної роботи;

– стійкості-здатності до тривалого втримання високих рівнів енергетичних і функціональних реакцій;

– економічності-здатності організму виконувати певну роботу при мінімальних метаболічних і функціональних витратах.

Для всесторонньої оцінки можливостей системи енергозабезпечення необхідні реєстрація великої кількості різноманітних показників, застосування досить складної апаратури й здійснення громіздких досліджень. Природно, реалізація повної програми контролю можливостей систем енергозабезпечення необхідна лише для невеликих груп плавців високої кваліфікації, що будують в особливо тонкому аналізі їхньої підготовленості, виявленні схованих резервів [1].

 

 

3. Аеробна продуктивність

 

 

Цілком очевидно, що якщо певна робота пов'язана з величиною  МПК або кисневого боргу, то працездатність плавців у вирішальній мері залежить від їх аеробних або анаеробні можливостей. Нижче приводяться найбільш прості й доступні для широкого використання тести, що дозволяють оцінити анаеробні та аеробні можливості плавців [1,4].

При оцінці алактатних анаеробних можливостей найкращими є тести, засновані на виконанні специфічної роботи з максимально доступною інтенсивністю протягом 30-45 с. В першому випадку визначається показник відносини середньої швидкості проходження відрізка до рівня абсолютної швидкості, у другому-показник відносини сили тяги наприкінці роботи до значення, отриманому в її початку (чим ближче відношення до 1, тим вище алактатні анаеробні можливості). Дослідження показують. що ці тести досить інформативні і надійні [36].

Для оцінки алактатні  анаеробні можливостей доцільно застосовувати тести, засновані  на інтервальному режимі роботи: 4-6х50 м з максимально доступною  швидкістю й паузами 10-15 с. Оцінка результатів проводиться в такий  же спосіб, як і в попередній групі  тестів. Результати тестів тісно пов'язані з величинами загального і лактатного кисневого боргу і досить надійні.

Непряма оцінка аеробних можливостей може бути здійснена  по відстані, що переборює спортсмен  за 10-12 хв. Проте, із технічних причин не завжди легко точно встановити відстань, яку долає плавець за зазначений час. Тому більше популярні тести, засновані на пропливанні з максимально доступною швидкістю строго нормованих дистанцій-800, 1000 або 1200 м. Показники витривалості в зазначених тестах тісно пов'язані з величинами МПК.

Наприклад, працездатність за даними тесту, що рекомендується для  оцінки аеробних можливостей плавців (пропливання дистанції 1000м з  максимально доступною швидкістю  тісно пов'язана з рівнем МПК (мл-кг^-1; r = 0,82) і рівнем максимальної вентиляції легенів (л/хв^-1; r = 0,78) [25].

Економічність роботи найкращим чином може бути оцінена за рівнем энерготрат при виконанні стандартної роботи. У плавців високої кваліфікації економічність роботи успішно може бути оцінена по описаним вище тестах. Застосовуваним для оцінки спеціальної витривалості, за умови, що швидкість проходження відрізків буде строго стандартизована (наприклад, 90% максимальної швидкості, доступної при проходженні відрізка тесту). Як показник економічності роботи найбільше доцільно використовувати величини энерготрат, що однак пов'язане з певними труднощами [27].

Тому в спортивній практиці економічність роботи краще  оцінювати за непрямими показниками-загальному кисневому боргу або кількості лактату в крові після проходження відрізків. Наприклад, двом плавцям, які мають однаковий результат на дистанції 400 м, було запропоновано виконати програму тесту: 3х200 м з паузами 1 хв. і швидкістю 90% максимально доступної. Після пропливання відрізків в одного із плавців був зареєстрований кисневий борг в обсязі 9 л (129 мл-кг^-1), а в іншого – 5,6 л (80 мл-кг^-1) при однаковій працездатності [14].

Результати тесту дозволяють дати більше високу оцінку економічності  роботи другого плавця: той же результат  він показав при значно меншій активізації неекономічних аеробних процесів, меншій психічній напрузі.

Економічність роботи може бути побічно оцінена й по ЧСС  у процесі роботи. Наприклад, за інших  рівних умов менша середня ЧСС  у процесі пропливання довгих дистанцій свідчить про більшу економічність роботи плавця.