Теоретико-методологічні основи бюджетування в Україні

З точки  зору перспектив формування бюджету, основною закономірністю відтворення в умовах ринку повинна стати тенденція  збільшення фонду нагромадження  при розподіленні національного  доходу України. Це дозволить здійснити  більш цільонаправлену інвестиційну політику, укріпити матеріально-технічну базу виробництва і тим самим збільшити доходну частину державного бюджету України.

Найважливіше  призначення бюджету – це створення  матеріальної основи для реалізації державою своїх функцій: економічної, соціальної, політичної та оборонної.

Сутність  державного бюджету як економічної  категорії реалізується через його функції: розподільчу, контролюючу, забезпечення існування держави. В умовах реформування економіки України, пов’язаної з функціонуванням різних форм власності, виникає потреба перегляду характеру і змісту бюджетних відносин. На сьогоднішній день виникають труднощі як із формуванням централізованого фонду коштів держави, так і з його використанням. Ці труднощі зумовлені недосконалістю законодавства України, традиційними, застарілими підходами організації бюджетних відносин. У такій ситуації командно-адміністративні методи управління повністю не вдалося усунути, а нові перебувають на стадії становлення. Зумовлено це повільним процесом реформування системи власності, що докорінно впливає на зміст розподільного і перерозподільного процесів в Україні.

Бюджетна  система – це заснована на економічних  відносинах та юридичних нормах сукупність усіх видів та ланок бюджету країни, які об’єднані на єдиних принципах.

Складовими  елементами бюджетної системи є:

- структура;

- принципи побудови;

- організація функціонування.

Бюджетна  система складається з державного бюджету України, республіканського  бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної  системи України, є зведеним бюджетом України.

Нові  економічні відносини потребують змін і в бюджетній системі. Щодо вирішення  цієї проблеми існують різні підходи:

- зберегти  бюджетну систему і бюджетний  устрій до виходу з економічної  кризи, щоб мобілізувати використання  фінансів у державі з метою  подолання кризових явищ за рахунок розвитку пріоритетних напрямків виробництва, стабілізації національної валюти;

- при збереженні централізованої бюджетної системи надати право місцевим органам влади і управління розпоряджатися коштами, що надходять від комунальної власності підприємств через податки, регулюючи бюджети за рахунок загальнодержавних податків та доходів;

- надати  самостійність місцевим бюджетам, консолідувавши у бюджеті України  всі бюджети, що становлять  бюджетну систему.

Економічне  оновлення об’єктивно потребує зміцнення  державного бюджету як основного  важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованої економіки. Акумуляція у бюджетній  системі значних грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки та культури на усій території країни. Бюджет є могутнім інструментом державного управління.

Значення  державного бюджету обумовлено не лише обсягом коштів, які зосереджено  в ньому. В безпосередньому взаємозв’язку  з бюджетом і під його впливом  функціонують усі інші ланки фінансової системи.

Наявність бюджету створює можливість для  маневрування при розподілі коштів на потреби суспільства з урахуванням  їхньої пріоритетності протягом певного  проміжку часу.

У майбутньому  роль державного бюджету у соціальних процесах зростатиме. Обумовлено це тим, що саме бюджетні кошти у сукупності з позабюджетними фондами є фінансовим підґрунтям для здійснення соціальних перетворень, переходу на новий рівень соціального обслуговування населення. Крім того, державний бюджет покликаний нівелювати соціальні наслідки розшарування громадян за їхніми матеріальними статками, що викликано переходом до ринкових умов господарювання.