Теоретико-методологічні основи бюджетування в Україні

 

ВСТУП

Актуальність  теми курсової роботи: - бюджетний устрій, бюджетна система України відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни, відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.

В умовах ринкових відносин і особливо в перехідний період до ринку бюджетна система є найважливішим економічним  регулятором. Від того, наскільки  правильно побудовано бюджетну систему  залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин.

Кожна країна має свою бюджетну систему, що відображає її економічну, соціальну, зовнішньоекономічну політику. Важливість питання побудови ефективної бюджетної  системи полягає у тому, що через  бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподіляється частина  національного доходу, що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання  державою своїх функції.

Актуальність теми посилюється  тим, що бюджетна система нашої країни розпочала реформувати свою бюджетну систему, прийняттям бюджетного кодексу України. І це стало дієвим фактором суттєвих економічних зрушень в державі, виходу із стадії соціально-економічної кризи.

Стало очевидно, що бюджетна система  потребує вдосконалення: форм та методів  планування бюджетів різних рівнів, ефективного  використання бюджетних коштів, міжбюджетних стосунків.

Метою моєї роботи є розгляд, спроба аналізу найважливіших проблем  бюджетної системи та напрямки вирішення  цих проблем.

Об’єктом дослідження  є бюджетна система. Предмет дослідження  – економічні відносини, що виникають  з приводу формування та використання централізованого фонду коштів на державному та на місцевому рівні.

Робота  містить три розділи, кожен з яких є нібито окремою темою, але всі об’єднані загальним питанням теми. У перших двох висвітлено сутність поняття бюджетної системи та роль в соціально-економічних процесах, розглянуто її складові. В третьому розглянуто шляхи вдосконалення та перспективи розвитку бюджетної системи України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретико-методологічні  основи бюджетування в Україні

1.1 Становлення  бюджетної системи України

Головною  ланкою фінансової системи є бюджетна система, яка організаційно залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевих бюджетів. Відношення між  державним та місцевими бюджетами  будуються на основі єдності бюджетної  системи та фінансової політики держави  взагалі.

Зміни в  економіці, керівництві господарством  держави і зміни у структурі  і функціях державної влади та управління стосуються і бюджетної  системи, змінюють співвідношення між  різними ланками бюджетів, змінюють їх обсяг і внутрішню структуру.

Структура бюджетної системи визначається Конституцією. В ній та в Законі про бюджетні права закріплюються  права держави та місцевих органів  влади і управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання  доходів і видатків між різними  ланками бюджетної системи, порядок  їх складання, розгляду та затвердження.

Державний бюджет України має досить тривалу  історію становлення і розвитку. Вона бере свій початок у XVI ст., коли запорозьке козацтво набуло самостійної  державності, мало дипломатичні відносини  з рядом держав Європи. Була загальновійськова  казна, до якої надходили доходи від  рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачались на військове  спорядження, будівництво укріплень, монастирів, утримання закладів для  престарілих воїнів, дипломатичних  місій тощо.

Був період, коли робились спроби створити власну бюджетну систему. Це 1918-1922 рр. Спочатку Українська Центральна Рада протягом 14 місяців свого існування, а потім  більшовицький уряд спробували оволодіти  бюджетним процесом, але ці спроби з різних причин не мали успіху.

Утворення СРСР і прийняття Конституції  Союзу РСР передбачало створення  єдиного бюджету, до складу якого  включались бюджети союзних республік. Основні положення Конституції  були конкретизовані в законодавчих і підзаконних актах. Зміст бюджетного законодавства можна звести до такого:

- єдність бюджетної системи, централізація податкового законодавства і регламентація видатків;

- включення союзних республік до складу єдиного державного бюджету, затвердження зведеного бюджету верховними органами Союзу.

Бюджетна  система Союзу РСР об’єднувала в державному бюджеті: союзний бюджет, бюджет соціального страхування та державні бюджети 15 союзних республік, в склад яких входили республіканські бюджети союзних республік, державні бюджети 20 автономних республік та більше 53 тис. місцевих бюджетів(країв, областей, округів, міст, районів, сільських та селищних Рад).

Така  бюджетна система існувала з 1924р., коли державні бюджети союзних республік  були вперше законодавчо закріплені Конституцією СРСР. В державному бюджеті  на 1924/1925 р. доля державних бюджетів союзних республік складала 41,9%, причому, основна частина коштів в державних бюджетах - 69,2% - приходилась  на місцеві бюджети. В наступні роки спостерігалась поступова централізація  коштів в союзному бюджеті. Наприклад, в 1940 р. на частку союзного бюджету приходилось 75,8% ресурсів державного бюджету країни.

В умовах Союзу державний бюджет України  виконував підпорядковану роль у  розподільчих процесах. Він був інструментом перерозподілу ресурсів між галузями республіканського господарства і  різними соціальними групами  населення на території України, а також між територіями всередині  республіки.

При формуванні державного бюджету СРСР  на 1989 та 1990рр. були офіційно оприлюднені суми дефіциту бюджету. Відбувся розподіл дефіциту бюджету між союзним та республіканськими  рівнями.

Основним  регулюючим джерелом в ці роки залишався  податок з обороту, нормативи  відрахування якого в бюджети  союзних республік були визначені  диференційовано від 61,4 % до 100 %. В  бюджети союзних республік відраховувалось  в 1990 р. 20 % платежів із прибутку підприємств  союзного підпорядкування, в розмірі 50 % був встановлений норматив відрахувань в бюджети  союзних республік від прибуткового податку з населення.

Суттєвою  особливістю формування бюджетів на 1991р. був розвиток принципово нових  фінансових взаємостосунків між  центром та суверенними державами, між суверенними і автономними  республіками та місцевими Радами народних депутатів. Так бюджетна система  стала включати окремо союзний бюджет, самостійні республіканські (суверенних і автономних республік) та місцеві  бюджети.

В 1991р. були повністю передані в бюджет такі найважливіші податки, як податок з обороту  та державні податки з населення. Замість цих податків республіками передавалась в союзний бюджет фіксована  сума коштів на покриття видатків на народне  господарство та на здійснення загальнонаціональних програм. Хоча затверджені бюджетні показники не були виконані із-за недотримання республіками своїх фінансових зобов’язань.

Таким чином, в 1991р. практично було ліквідовано  єдину бюджетну систему країни, яка  розпалась більш ніж на 55 тис. автономних бюджетів. В результаті загальнодержавний грошовий фонд був  поділений за сферами ведення  Союзу РСР та суверенних республік.

В Україні  ще в 1990р. був прийнятий закон  Української РСР “ Про бюджетну систему Української РСР”, який визначив основи організації бюджетної системи України. Згідно цього закону фінансові ресурси України були поділені на кошти державного бюджету (республіканського бюджету), бюджетів місцевих Рад народних депутатів, позабюджетних фондів та інших фінансових ресурсів. В цьому законі були відображені питання формування та виконання державного та місцевих бюджетів, розгляд, затвердження, виконання бюджетів різних рівнів бюджетної системи.

З урахуванням  змін, що відбулися в політичному  устрої України за 1991-1995рр., а також  в бюджетній політиці та бюджетному механізмі, в 1995р. Верховна Рада України  прийняла нову редакцію Закону “ Про бюджетну систему України ”, де наведено більш чітке визначення бюджетної системи, її складових частин, детальніше регламентовано бюджетний процес, здійснено розмежування доходів і витрат між ланками бюджетної системи України.

21 червня 2001 року Верховною Радою  України нарешті був прийнятий  Бюджетний кодекс України, який  регулює всі бюджетні відносини,  дає чітке визначення бюджетної  системи, розподілено доходи і  витрати між державним і місцевим  бюджетами та надіюсь, що приведе  до більш розумного використання  бюджетних коштів на фінансування  різних бюджетних проектів по  покращенню життєвого рівня населення  та розвитку національного господарства  України. 

  Як незалежна держава Україна склала проект державного бюджету тільки на 1992р. Через нього перерозподілялося більше ніж 60 % національного доходу і 70 %  фінансових ресурсів держави, він був зведений з дефіцитом менше, ніж 3 % доходів.

Таким чином, становлення бюджетної системи  має досить тривалу історію, завдяки  якій є можливість простежити за роллю  держави в розподільчих процесах та місце безпосередньо бюджету  в соціально-економічних процесах.

1.2. Характеристика зведеного  бюджету України

Зведений  бюджет — це сукупність усіх бюджетів держави, що входять до бюджетної  системи. Принципи побудови бюд­жетної системи регулюються бюджетним  законодавством і залежать насамперед від її адміністративно-територіального  поділу. Взаємовідносини між різними  складовими бюджетної системи визначаються рівнем розвитку демократичних засад  у державі.

Зведений  бюджет України включає державний  бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети. Державному бюджету належить центральне місце  в системі державних фінансів. Він охоплює всі сфери економічно діяльності держави. За своєю сутністю бюджет характеризує фінансове становище  держави. Проте бюджет — дуже складна  економічна категорія, до якої не можна  підходити однозначно, як і використовувати  його показники без детального аналізу  структури бюджетної системи  держави.

Централізовані  та децентралізовані фонди України  цільового призначення включають  Пенсійний фонд, Фонд со­ціального страхування, Фонд сприяння зайнятості, Фонд конверсії, Валютний фонд, позабюджетні фонди місцевих органів самоврядування. Вони певною мірою доповнюють державний  бюджет, проте специфіка їх полягає  у тому, що ці фонди мають строго цільове призначення і на інші цілі не використовуються. По суті, перелічені фонди є новою скла­довою державних  фінансів України, яка перебуває  на стадії становлення.

Державний кредит є заборгованістю держави  перед своїми громадянами та господарськими структурами, іноземними кредиторами. Його величина свідчить про раціональність і ефективність фінансової політики держави та регулюється законодавством. Значний борг дає підстави для  висновку, що держава живе за рахунок  майбутніх поколінь. Велика сума боргу  негативно впливає на видаткову  частину бюджету, оскільки вимагає  витрат на обслуговування.

Страхові  та резервні фонди відіграють специфічну роль у фінансовій системі. Вони є  сукупністю фондів фінансових ресурсів, основне призначення яких — покрити  втрати, що виникли з непередбачених причин, або фінансового забезпе­чення  заходів, які не були включені в плани  фінансування, але є важливими  для держави.

Страхові  фонди створюються за рахунок  страхових внесків юридичних  та фізичних осіб і перебувають в  розпорядженні страхових організацій  і страхових компаній різних форм власності. Страхові фонди й резерви  — об'єктивне явище в економіці  держави, що пов'язане з наявністю  ризиків у господарській діяльності та суспільному житті.

Наявність страхових і резервних фондів фінансових ресурсів дає можливість локалізувати втрати економіки та окремих  громадян, пов'язані з фактами  стихійного лиха і непередбачених обставин. Страхові фонди можуть використовуватися  також як інвестиційний та кредитний  ресурси в економіці до настання страхового випадку. Резервні фонди  як на рівні держави, так і на рівні господарських структур сприяють підвищенню ефективності господарської діяльності.

1.3. Сутність і значення Державного бюджету

Для виконання  своїх функцій держава повинна  мати достатні грошові фонди. Ці фонди  вона формує шляхом перерозподілу валового внутрішнього продукту.

Найважливішим засобом, через який держава здійснює розподіл і перерозподіл внутрішнього продукту, є Державний бюджет. Через  бюджет держави відтворюється вся  багатогранна її діяльність і забезпечується виконання її заходів.

Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід зазначити, що він відображає реальні  виробничі відносини, відтворює  відносини розподілу і перерозподілу, концентрує рух грошової маси як самостійної  вартості, що нібито не пов'язана з  рухом товарної маси.

Бюджет  є важливим економічним важелем  держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в  цілому.

Крім  того, органи державної влади й  управління, що затверджують і виконують  бюджет, мають можливість впливати через нього на фінансову діяльність місцевих органів влади і управління, які складають, затверджують бюджети  адміністративно-територіальних органів, останні, як правило, потребують дотацій  і субвенцій із загальнодержавних  дохідних джерел.

Дохідна база всіх бюджетів формується за рахунок  закріплених законами держави джерел доходів по відповідній ланці  бюджетної системи. Через бюджет фінансова діяльність органів управління отримує цілком визначену в законодавчому  і нормативному плані базу для  залучення й витрачання грошових коштів. Бюджет дає органам влади, які його затверджують, можливість контролювати діяльність виконавчо-розпорядчих  органів, що складають і виконують  бюджет. Хоча можливості такого контролю обмежені.